Особливості відмінювання українських прізвищ, імен та по батькові

I. Відмінювання імен

1. Відмінювання за зразком І відміни іменників

2. Відмінювання за зразком ІІ відміни іменників

3. Відмінювання за зразком ІІІ відміни іменників

II. Творення та відмінювання імен по батькові

III. Відмінювання прізвищ

IV. Контрольні запитання

V. Практичні завдання

Відмінювання імен

1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а (-я), відмінються як відповідні іменники І відміни.
Примітка 1. Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням -і змінюються на з, ц, с: Ольга - Ользі, Палажка - Палажці, Солоха - Солосі.
Примітка 2. У жіночих іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з'являється звук о: Одарок, Парасок.

Тверда група

М'яка група

2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та -о, відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни.
Примітка 1. В іменах типу Антін, Нестір, Нечипір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір голосний і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих - о: Антона, Антонові, Нестора, Несторові й т.д., але: Лаврін - Лавріна, Олефір - Олефіра.
Примітка 2. Імена, що в називному відмінку закінчуються на -р, у родовому мають закінчення -а: Віктор - Віктора, Макар - Макара, але:Ігор - Ігоря, Лазар - Лазаря.
Примітка 3. Ім'я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева й Льва, Левові й Львові та ін.

Тверда група

М'яка група

Мішана група

3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники ІІІ відміни.
Примітка. Форми множини від таких імен майже не вживаються.

Примітка. У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я: брате Петре, друже Грицю, сестро Катерино, колего Степане, пані Ірино, товаришу Віталію.