Історичні та правові передумови створення, формування та розвитку юридичної служби в Україні

Вперше про юрисконсультів згадується в декреті РНК «Про оплату праці службовців та працівників радянських установ» від 27 липня 1918 року, де всі працівники поділялись на чотири групи, кожна з яких поділялась, у свою чергу, на категорії. Юристи (юрисконсульти) були віднесені до II категорії першої групи відповідальних працівників.

Спочатку контроль за діяльністю юрисконсультів був покладений на загальноконсультаційний відділ наркомату юстиції. Але з лютого 1923 року контроль за їхньою діяльністю в порядку загального нагляду здійснювала прокуратура.

Далі було ще кілька реорганізацій у цій сфері. На першому загальносоюзному засіданні юрисконсультів державної промисловості (17–22 травня 1925 р.) обговорювались актуальні питання правового регулювання господарської діяльності держави. Того ж року РНК затвердила Положення про юрисконсультів державних підприємств і Положення про бюро юрисконсультів. Структурно юридичні служби діяли при керуючому органі підприємства і тільки йому підпорядковувались. Після другого всесоюзного засідання (20–25 березня 1927р.) було прийнято постанову «Про юрисконсультів державних установ, підприємств та кооперативних організацій і нагляд за їх діяльністю». Знову нагляд за законністю діяльності юрисконсультів здійснювала прокуратура.

Кредитна реформа 1930–1931 р.р., утворення галузевих наркоматів в 1932–1939 р.р. позначилися також і на діяльності юрисконсультів і її організації. Органи юстиції і прокурорського нагляду втратили зв’язок, що існував раніше, з роботою юрисконсультів. У галузевих наркоматах стали утворюватися спеціальні юридичні служби, які займалися питаннями правової роботи на підприємствах. Правда, вони нерідко включалися в різні відділи (об’єднувалися з канцелярією) і не мали достатньої самостійності для виконання вказаної роботи. Приймалися галузеві положення про юрисконсультів. Порівняно з минулим, до цього часу значно зросла роль юрисконсультів в економіці підприємств.

А в період Великої Вітчизняної війни посади юрисконсультів на багатьох підприємствах взагалі були скорочені (через особливі умови воєнного часу, зниження ролі договорів у народному господарстві тощо).

В післявоєнні роки продовжувало посилюватися значення юрисконсультської роботи. Рада Міністрів СРСР постановою «Про укладення господарських договорів» від 21.04.49 року визнала за потрібне поновити діяльність юридичних служб у господарських органах. А вже починаючи з 1953 року у центральних і місцевих органах державної влади, на підприємствах, в організаціях і установах було створено юридичні служби. Проте діяльність юрисконсультах на підприємствах і в установах мала істотні недоліки. Часто юрисконсультові відводилася лише роль радника, тому він не брав активної участі в діяльності підприємства і не міг робити вплив на його економіку. Іноді юрисконсульта включали в який-небудь відділ апарату управління підприємства і його робота практично обмежувалася рамками цього відділу.

Новий етап розвитку і вдосконалення юридичних служб у народному господарстві почався під час економічної реформи 1965 року. Але, становлення юрисконсультської діяльності стримувалося відсутністю чіткого нормативного регулювання відносин, пов’язаних з виконанням даної роботи. Проте подальше вдосконалення управління господарством розвитку товарно-грошових відносин в області економіки створювали об’єктивні передумови поліпшення роботи правових служб в народному господарстві. Це положення знайшло нормативне закріплення в ухвалі Ради Міністрів СРСР від 30 червня 1967 р. «Про подальше поліпшення порядку укладення договорів на постачання продукції для матеріально-технічного постачання підприємств і організацій». Відповідно до цієї ухвали в союзних республіках стали прийматися положення про юридичну службу.

Так, ухвалою Ради Міністрів РРФСР від 29.03.1963 р. було затверджено Зразкове положення про юридичний (договірний-юридичному) відділ, головного (старшому) юрисконсульта, юрисконсульта підприємства, установи, організації.

Таким чином, вперше республіканським законодавство було визначене правове положення працівників юридичних служб незалежно від того, в кокой галузі народного господарства вони працюють. І хоча положення про юрисконсультів мали певні недоліки, саме їх поява була великим кроком вперед для вдосконалення правової роботи. Це спричинило за собою помітні практичні зрушення: на підприємствах вводилися нові, розширювалися раніше існуючі юридичні служби. Останнім надавалася самостійність, вони були підпорядковані безпосередньо керівникам підприємств.

Але тільки з прийняттям директивними органами постанови «Про покращення правової роботи в народному господарстві» від 23 грудня 1970 року діяльність юридичних служб набрала вигляду стрункої системи.

З часом було потрібно не тільки підвищення рівня правової роботи. Але і значне зміцнення юридичної служби в народному господарстві, чітке визначення її завдань, функцій, має рацію і обов’язків. Важливим кроком в цьому напрямі з’явилося ухвалення Радою Міністрів СРСР 22.06.1972 р. Загального положення про юридичний відділ, юрисконсульта.
Це положення володіє поряд переваг порівняно з раніше діючими республіканськими положеннями про роботу юрисконсультів. Воно більш повно регулює відносини, учасниками яких є працівники юридичних служб.

Юридична служба в органах ДПС почала своє існування з моменту заснування податкової служби у 1990 році. Адже, жодне питання, пов’язане з закупівлею товарів, проведенням податкової перевірки чи переведенням податківця на іншу посаду, не може бути вирішено без кваліфікованої допомоги правознавця. Таким чином, юрист в податкових органах – це фахівець широкого профілю, знавець як податкового, так і цивільного, процесуального, кримінального законодавства.

Організація юридичної служби в органах ДПС є досить важливою, оскільки нові явища в економіці України, її спрямованість на перехід до ринкових відносин, де управління в кожній сфері державної діяльності вимагає нових підходів.