Тема. Міжнародне середовище маркетингу

30) За метою дослідження та впливу чинників міжнародне середовище поділяють на:

1. Макро- та мікро-середовище;

2. Національне, регіональне, глобальне середовище;

3. Національне, множинно-національне, регіональне, глобаль­не середовище.

31) Чинники міжнародного мікро-середовища є:

1. Переважно контрольованими з боку фірми;

2. Переважно неконтрольованими;

3. Цілком контрольованими;

4. Цілком неконтрольованими.

32) Специфічні умови ведення бізнесу у групі країн, які мають спільні умови та чинники розвитку – це:

1. Національне бізнес-середовище;

2. Регіональне бізнес-середовище;

3. Множинно-національне бізнес-середовище.

33) За складністю міжнародне середовище поділяють на:

1. Макро- та мікро-середовище;

2. Національне, регіональне, глобальне середовище;

3. Національне, множинно-національне, регіональне, глобаль­не середовище;

4. Статичне, динамічне, турбулентне.

34) Який тип середовища є найсприятливішим для ведення бізнесу:

1. Статичне;

2. Турбулентне;

3. Динамічне;

4. Залежно від характеристик продукції.

35) Маркетологи вважають, що найбільш загрозливим для ведення бізнесу є:

1. Статичне середовище;

2. Динамічне середовище;

3. Турбулентне середовище.

36) Середовище з непрогнозованими умовами розвитку (несподівані зміни законодавства, відсутність національної економічної політики тощо) – це:

1. Статичне бізнес-середовище;

2. Турбулентне бізнес-середовище;

3. Динамічне бізнес-середовище;

4. Мікро-середовище.

37) Чинники міжнародного макро-середовища є:

1. Неконтрольованими з боку фірми;

2. Переважно неконтрольованими;

3. Контрольованими.

38) До показників інтенсивності міжнародної торгівлі відносять:

1. Експорт, імпорт, зовнішньоторговельний обіг;

2. Експорт та імпорт на душу населення, експортна, імпортна і зовнішньо-торговельна квоти;

3. Сальдо торговельного балансу, сальдо балансу з поточних операцій, індекс «умови торгівлі»;

4. «Генеральна» торгівля і «спеціальна» торгівля.

39) Співвідношення між платежами, здійсненими економіч­ними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надход­женнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік), це:

1. Баланс поточних операцій;

2. Платіжний баланс;

3. Розрахунковий баланс.

40) Маркетолог має передбачити, що стійкий дефіцит платіжного балансу має такі наслідки:

1. Посилення валютного контролю, зниження курсу валюти, зростання обсягу позик за кордоном тощо;

2. Перетворення країни в нетто-експортера капіталу, посилення тиску з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі тощо;

3. Підвищення курсу національної валюти, збільшення обсягів експорту, поліпшення інвестиційного клімату.

41) Сучасні обмеження в міжнародній торгівлі, які застосо­вуються замість традиційних форм обмеження небажаного імпорту або як доповнення до них, це:

1. Лібералізація;

2. Протекціонізм;

3. Монополія держави на зовнішню торгівлю;

4. Неопротекціонізм;

5. Селективний протекціонізм.

42) Якщо надходження за експорт товарів перевищують платежі за імпорт товарів, то:

1. Сальдо торговельного балансу від’ємне, а баланс пасивний;

2. Сальдо торговельного балансу з поточних операцій від’ємне, а баланс пасивний;

3. Сальдо торговельного балансу додатнє, а баланс активний.

43) Велика група нетарифних обмежень, зумовлених дією національних промислових стандартів, систем вимірювання й інспекції товарів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними нормами, правилами пакування й маркування товарів – це:

1. Технічні бар’єри;

2.Правові бар’єри;

3. Світові бар’єри.

44) До Бреттон-Вудських інститутів входять:

1. Міжнародний валютний фонд і Світовий банк;

2. Світова організація торгівлі та Міжнародний валютний фонд;

3. Міжнародна асоціація розвитку та Міжнародна фінансова корпорація;

4. Міжнародний валютний фонд та Міжнародна фінансова корпорація.

45) Для прийняття правильних рішень з міжнародного мар­кетингу найбільше значення має такий елемент соціально-культурного середовища:

1. Політичний клімат;

2. Законодавча база;

3. Система цінностей суспільства;

4. Мова;

5. Релігія.

46) Головним чинником, що формує ставлення споживачів до товару, є:

1. Рекламна кампанія;

2. Рівень доходів населення;

3. Культура.

47) Коли аналізується соціально-культурне середовище, маркетингом завжди вивчаються такі його елементи:

1. Мова, релігія, система громадянства, ритуали, референтні органи;

2. Референтні групи, роботата дозвілля, сім'я, освіта, мова релігія;

3. Освіта, мова, соціальні інститути, структура влади, сім'я.

48) На процес прийняття рішення споживачем впливають такі імпульси культури:

1. Історія, релігія, сім'я, мова, освіта, мистецтво;

2. Мораль, символи, правила поведінки, звичаї, знання;

3. Історія, релігія, сім'я, мова, звичаї, правила поведінки.

49) До імпульсів культури належать:

1. Символи, звичаї, мораль, правила поведінки;

2. Мораль, правила поведінки, мова, релігія, освіта;

3. Релігія, історія, сім’я, мова, мистецтво, розваги, освіта.

50) Референтна група — це:

1. Цільова аудиторія при опитуванні;

2. Частина цільового сегмента, яка першою сприймає певний товар;

3. Група людей, яка своїм стилем життя, споживацькою пове­дінкою впливає на процес прийняття рішення щодо купівлі ін­шими людьми;

4. Група референтів, які проводять вторинні маркетингові до­слідження.

51) Моноактивні, поліактивні та реактивні культури Р. Льюіс виділяє за критерієм:

1. Соціальної активності нації;

2. Організації часу та його використання;

3. Інтравертності — екстравертності.

52) Динамічні, легкі у спілкуванні народи, які звикли роби­ти багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкла­дом, а за ступенем відносної привабливості, значення того чи іншого заходу, в даний момент є:

1. Поліактивами;

2. Реактивами;

3. Моноактивами;

53) Культури, в яких діяльність організовується не за су­ворим і незмінним планом, а залежно від мінливого контек­сту, як реакція на ці зміни, є:

1. Реактивами;

2. Моноактивами;

3. Поліактивами.

54) До моноактивних культур належать:

1. Аргентинці, бразильці, чилійці, єменці, французи;

2. Норвежці, датчани, англійці, німці, американці;

3. Швейцарці, японці, німці, корейці, французи.

55) Культури, в яких прийнято планувати своє життя, скла­дати розклади, організовувати діяльність у певній послідовно­сті, займатися тільки однією справою, в даний момент є:

1. Поліактивними;

2. Моноактивними;

3. Реактивними.

56) Представниками поліактивних культур є:

1. Італійці, американці, колумбійці, чехи;

2. Іспанці, португальці, греки, бразильці, катарці;

3. Кіпріоти, філіппінці, австралійці.

57) Типовими представниками реактивних культур є:

1. Італійці, іспанці, португальці;

2. Канадці, американці, австралійці;

3. Фіни, японці, китайці.

58) Як критерії в крос-культурному дослідженні соціаль­но-культурного середовища використовуються:

1. Інтравертність — екстравертність; демократизм — авторитаризм; індивідуалізм — колективізм;

2. ВВП на душу населення; рівень медичного обслугову­вання;розвинутість соціальної інфраструктури;

3. Релігія, мова, система цінностей суспільства, освіта, сім'я референтні групи.

59) Зіставлення чинників соціально-культурного середо­вища досліджуваної країни з відповідними параметрами на­ціонального середовища з метою пошуку спільних рис та сут­тєвих відмінностей, які необхідно врахувати в міжнародній маркетинговій діяльності, — це:

1. Порівняльний метод вивчення соціально-культурного сере­довища;

2. Ідентифікаційний метод вивчення соціально-культурного середовища;

3. Критеріальний метод вивчення соціально-культурного се­редовища.

60) Метою дослідження політико-правового середовища є:

1. Визначення доцільності виходу на зарубіжний ринок;

2. Моніторинг зміни стану середовища;

3. Визначення політичного ризику і розробка стратегії його зниження.

61) До елементів політико-правового середовища належать:

1. Пенсійне законодавство;

2. Фінансова політика;

3. Державне регулювання економіки;

4. 1, 2 і 3 відповіді;

5. Лише 2 і 3 відповіді.

62) Метою дослідження політико-правового середовища є:

1. Визначення рівня політичного ризику;

2. Оцінка політичного клімату з метою розробки маркетинго­вого плану;

3. Визначення політичного ризику і розробка стратегії його зменшення.