Чи знайдуть фірма „Дзінтарс” та концерн Beiersdorf прийнятне рішення щодо товарного знака?

Спочатку концерн Beiersdorf був схильний укласти угоду з фірмою „Дзінтарс”, відповідно до якої „Дзінтарс” отримує безкоштовний дозвіл від концерну Beiersdorf на використання товарного знака NIVEJA, обмеживши при цьому ринок продажу крему територією Латвії й не збільшуючи його обсягів виробництва. Такий варіант не влаштував вище керівництво фірми „Дзінтарс”.

Після того, як вище керівництво фірми „Дзінтарс” добилося анулювання товарного знаку NIVEJA концерну Beiersdorf, останній скористався можливістю подати до суду скаргу на рішення апеляційної ради. Ця скарга судом була задоволена.

Після цього концерн Beiersdorf вирішив добитися через суд заборону на використання фірмою „Дзінтарс” товарного знака NIVEJA. Позитивне рішення суду дозволяло концерну постачати свою продукцію, використовуючи товарний знак NIVEJA, який до сих пір концерном не використовувся. В іншому випадку концерн Beiersdorf збільшував обсяги експорту крему NIVEA до Латвії.

Фірма „Дзінтарс” продовжує захищати свої права на товарний знак NIVEJA та вживала різні заходи для збереження покупців крему NIVEJA.

Замість висновку

Фірма „Дзінтарс” та концерн Beiersdorf продовжували пошуки шляхів рішення проблеми конфліктної ситуації. Для цього вони використовували як різні організації, які брали безпосередню участь у реєстрації та захисті товарних знаків, так й користувались послугами судових органів, які покликані вирішити проблеми, що виникли, у рамках існуючого законодавства.

Питання до ситуації:

1. Можна навести декілька прикладів, коли два схожих товарних знака використовуються різними фірмами та між ними відсутні конфліктні ситуації. Наприклад, співіснують такі схожі товарні знаки, як Sony та Sanyo або Honda та Hyndai. Їх використання дозволяє кожній із фірм забезпечити свої позиції на ринку, завойовуючи довіру покупців до даного товарного знаку.

Чому, на Ваш погляд, фірма „Дзінтарс” та концерн Beiersdorf не можуть домовитись про існування або співіснування двох знаків NIVEJA та NIVEA, забезпечивши узгодженість їх інтересів? Яке рішення Ви порадили б прийняти вищому керівництву кожної з фірм?

2. Існуючі у багатьох країнах закони покликані захищати як права власників товарного знаку, так й піклуватись про його використання, не допускаючи такої можливості його використання, яка створює хибну уяву про товар. Як Ви вважаєте, чи можна у даній ситуації ввести в оману покупців крему? Обґрунтуйте відповідь.

3. У світовій практиці існує приховане правило, відповідно до якого фірма, що безперервно використовує протягом 5 та більше років товарний знак, схожий з товарним знаком, який належить та зареєстрований на ім’я іншого власника, отримує право на подальше його використання. Як Ви вважаєте, чи прийнятне таке правило у даній ситуації чи ні? Дайте детальне обґрунтування Вашої відповіді.

Завдання 4.

Проведіть аналіз практичної ситуації та дайте відповіді на питання.

Скільки коштує „Біг-мак”?

Фірма McDonald’s прагне підтримувати баланс між високою та низькою ціною на пропоновані нею продукти харчування, зберігаючи при цьому високу якість та забезпечуючи доступність здійснення покупок.

Висока еластичність попиту примушує фірму відстежувати тенденції у зміні цін конкурентів. З врахуванням цього фірма McDonald’s використовує різні методи встановлення цін у різних країнах. При цьому ціна на найпоширеніший продукт у світі – „Біг-мак” – стала своєрідним індексом обмінного курсу окремих країн.

Дещо про історію

Один із перших франчайзерів корпорації McDonald’s був Джим Деллічатті. На умовах франчайзингу він володів багатьма ресторанами McDonald’s у Пітсбурзі та його передмісті.

Аналізуючи свою підприємницьку діяльність, одного разу він помітив, що кількість клієнтів, які відвідують його ресторани, стала постійно зменшуватись. Щоб зупинити такий небажаний для нього процес, Джим Деллічатті вирішив умовити менеджерів головного офісу корпорації McDonald’s удосконалити асортимент пропонованих страв. Він запропонував включити до меню ресторанів McDonald’s двоповерховий гамбургер зі спеціальним соусом та різними добавками. Така ідея виникла у нього, коли він вивчав меню ресторанів „Біг-бой”, де відвідувачам пропонувались подібні бутерброди, які користувались попитом. Керівництво корпорації надало дозвіл на експеримент. У 1967 році у ресторанах McDonald’s з’явився пробний зразок того, що надалі стало називатися „Біг-маком”.

Просування „Біг-маку”

Пробний зразок „Біг-маку” продавали лише у заміських ресторанах та доповнював традиційне меню, але вже на протязі перших двох місяців обсяги продажу „Біг-мака” зросли на 12%. Його продаж захотіли організовувати й інші франчайзери. В результаті „Біг-мак” став пропонуватися у різних місцях міста й до кінця 1968 року вийшов на загальнонаціональний рівень.

З метою подальшого просування „Біг-маку” на національному ринку був проведений конкурс серед відвідувачів ресторанів. Хто вірно перераховував всі інгредієнти „Біг-маку” за 4 секунди, той отримував сандвіч безкоштовно. Спроби учасників конкурсу назвати інгредієнти „Біг-маку” записувались на плівку та передавались по радіо. Після цього продаж „Біг-маку” зріс на 25%. Вище керівництво фірми McDonald’s прийняло рішення про масовий продаж даного продукту.