Новітня архітектура незалежної україни

для розкриття широких можливостей вітчизняного зодчества і звільнення архітектора від жорсткого адміністративно-ідеологічного тиску й диктату спрощених будівельних технологій. Разом з тим, кардинальна переорієнтація суспільства на ринкові відносини зумовила різкий спад виробництва, енергетичну, економічну й екологічну кризи, занепад науково-дослідних, проектних та організаційних структур і виникнення інших проблем перехідного періоду.

Спад економічної активності, як наслідок кризових явищ перехідного періоду та ослаблення колишніх загальносоюзних виробничих зв’язків, спричинив скорочення державного фінансування будівництва. На перших порах, за відсутності приватних і зарубіжних інвестицій, це звело до мінімуму обсяги наукових, проектних і будівельних робіт. Більшість розпочатих об’єктів було законсервовано.

Поглиблення ринкових відносин і здійснення приватизаційних процесів викликали зацікавленість приватних інвесторів до ефективнішого використання центральних та історичних міських зон, що активізувало хід реконструкції, реставрації, пристосування окремих приміщень до нових прибуткових функцій та переоснащення об’єктів.

Зміни в суспільстві суттєво вплинули на типологію будівель. З’явилися нові різновиди споруд — хоспіси, притулки, центри зайнятості, бізнес-центри, супермаркети, гольф-клуби, казино та інші розважальні й ігрові заклади. Розширилися різновиди житла та освітніх і комунальних закладів: соціальне й прибуткове житло, кандомінімуми, котеджі, вілли, гімназії, коледжі тощо. Зводяться церкви, костели, молитовні будинки, монастирські приміщення. Зросло будівництво банків, посольств, консульств, представництв зарубіжних і вітчизняних фірм та організацій. Зникли з переліку або змінили функції палаци піонерів, обкоми, райкоми, міськкоми партії тощо.

Розмаїття типології будівель адаптується до специфічних вимог конкретних замовників та інвесторів, які також збагачують функціональну своєрідність палітри архітектора. Іншим важливим фактором, що почав впливати на формоутворення, є розширення видів будівельних технологій, ефективних конструкцій, сучасного інженерного оснащення та енергозберігаючих систем, асортименту столярних виробів, різновидів традиційних і нових будівельних матеріалів. Усе це разом зі звільненням від жорсткого диктату спрощених заводських технологій та з пом’якшенням тиску нормативних вимог і директивних вказівок “згори” щодо естетичної спрямованості й авторських уподобань розкрило перед зодчими широкий простір для творчого підходу в пошуках архітектурної своєрідності й самобутності будинків і споруд.

Розмежування населення за рівнем доходів сприяло диференціації комфортності житла за місцем розташування, розмірами квартир, рівнем інженерного забезпечення та опорядження. Заможний споживач віддав перевагу житлу в нових будинках вибіркової забудови в центральних районах міст або в реконструйованих і надбудованих старих будинках, а також котеджам і віллам у приміських комфортабельних районах. Підвищення функціональних якостей житла відображається ускладненим розплануванням і збагаченням об ємно-просторового та пластичного вирішення. Більше уваги приділяється силуету й завершенню будинку з використанням пластичного опорядження об’ємів і форм технічних приміщень, вентиляційних шахт, антенних пристроїв тощо. Розміщення на верхніх поверхах багатоповерхових будинків нестандартних квартир-вілл з розширеним набором приміщень різного призначення сприяє створенню виразного об’ємно-пластичного силуету. Замість панельних конструкцій застосовуються монолітні залізобетонні та металеві каркаси; для зовнішніх стін широко використовуються високоякісна цегла та високоефективні утеплювачі.

Будівництво котеджів і вілл поширилось як на міській, так і на позаміській територіях. Залежно від рівня доходів, смаків замовника та професіоналізму зодчого визначається їх архітектурний рівень і стильові якості. Котеджі характеризуються розмаїттям об’ємних вирішень, пластикою покрівель, вдалим використанням рельєфу місцевості та зелених насаджень і оригінальними малими архітектурними формами.

У процесі реконструкції та пристосування існуючих будинків поліпшується розпланування квартир, відновлюється зовнішній вигляд, реставруються елементи декору, балкони, столярні елементи. У разі надбудови враховуються стильові особливості будинків.

Характерною ознакою сакральної архітектури цього періоду, особливо храмів православних конфесій, є відтворення розпланувальної структури та об’ємно-просторових форм, а також композиційних прийомів і образних характеристик храмів минулого. Значною мірою це пояснюється необхідністю відновлення штучно розірваних зв’язків з традиціями. Водночас можна помітити перші кроки у творчих пошуках нових образних характеристик культових споруд на основі сучасних уявлень і композиційних засобів архітектурної виразності.

В архітектурі магазинів, супермаркетів та інших торговельних будівель простежується тенденція до оригінального оформлення фасадів, входів, вітрин, реклами, до ретельного виконання опоряджувальних робіт.

Позитивними факторами є поява замовника (інвестора), безпосередньо зацікавленого у виразному архітектурному творі, наявність реальної конкуренції на ринку проектних і будівельних робіт, впровадження ліцензування та сертифікації спеціалістів щодо рівня їх професійної майстерності, а також широкий вибір будівельних технологій і матеріалів. Негативним є необгрунтоване втручання впливового, але часто некомпетентного в архітектурі, замовника у проектне рішення, яке, зрештою, задовольняючи його непомірні амбіції, призводить до обмеження загальносуспільних інтересів заради приватних економічних чи функціональних потреб.

Використання для забудови вільних ділянок у центральних міських зонах (так зване вибіркове будівництво) у багатьох випадках провадиться без обґрунтування призначення, потужності, висоти і стильових ознак будівель. Це стало реальною загрозою втрати своєрідності історичної забудови, порушення її масштабності і взагалі зникнення архітектурних надбань минулих епох.

Десятирічний пострадянський досвід надто малий для набуття архітектурою певних рис і стильових характеристик, хоча в цілому й підтверджує позитивні тенденції, якими є еволюція розпланувальних і об’ємно-просторових вирішень нових об’єктів, а також досягнення в реставрації низки пам’яток та в образному вирішенні культових будівель, банків, репрезентативних об’єктів і житла, благоустрій міст. У пострадянський період поки що не з’явились об’єкти знакової архітектури XXI ст., оскільки це залежить насамперед від економічної спроможності суспільства. Але значні досягнення в минулому, багатовіковий досвід і тенденції розвитку вселяють надії на великі перспективи національного зодчества.