Стаття 85. Строки декларування 6 часть

Цивільно-правова (майнова) відповідальність покладається на власника складу згідно статті 102 цього Кодексу на підставі укладеного їм договору збереження з особами, що розміщають товари і транспортні засоби на складі.

Адміністративна відповідальність для власника складу настає у випадку втрати товарів і транспортних засобів, розміщених на СТЗ, а також видачі їх без дозволу митного органу. Залучення до адміністративної відповідальності власника складу за зазначені правопорушення передбачено статтею 331 цього Кодексу. Слід зазначити, що наявність зазначеної норми в МКУ істотно впливає на організацію митного контролю за товарами і транспортними засобами, розміщеними на СТЗ. Митний орган після надання дозволу на розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ має взаємини з питань забезпечення їхньої схоронності тільки з одним суб'єктом відповідальності – власником складу, а не з всіма особами, що розмістили товари і транспортні засоби на складі. Залучення митним органом власника складу до адміністративної відповідальності може здійснюватися і за іншими підставами, передбаченими МКУ. Так, власник складу може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення режиму зони митного контролю (ст. 229), за здійснення неправомірних операцій з товарами і транспортними засобами, зміна їхнього стану, користування і розпорядження ними (ст. 336), за проведення вантажних й інших операцій без дозволу митного органу (ст. 337), за ушкодження і втрату митного забезпечення (ст. 238), за створення перешкод посадовій особі митного органу у доступі до товарів, транспортних засобів і документів (ст. 342), за непредставлення митному органу звітності по товарах (ст. 343), документів і зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) (ст. 344).

Якщо товари і транспортні засоби знаходяться на тимчасовому збереженні на складі митного органу, то взаємовідносини з особами, що розміщають такі товари і транспортні засоби на складі, здійснюється відповідно до вимог МКУ і цивільного законодавства України. У випадку втрати чи ушкодження товарів і транспортних засобів, що знаходяться на збереженні, митний орган буде нести цивільно-правову (майнову) відповідальність перед їх власником (за винятком випадків їхньої втрати чи ушкодження з вини власника) на підставі статті 168 цього Кодексу. Особи, винні в діях, через які товари і транспортні засоби були втрачені чи ушкоджені, несуть перед митним органом відповідальність згідно діючого законодавства.

Частиною 1 статті 107 цього Кодексу установлена відповідальність власника складу перед митному органом не тільки за втрату, але і за ушкодження товарів і транспортних засобів. Залучення митним органом до відповідальності власника складу здійснюється в рамках, наданих йому МКУ, прав. Так, у випадку, якщо ушкодження відбулося в результаті проведення власником СТЗ із товарами і транспортними засобами операцій, зазначених у статтях 336, 337 цього Кодексу, він буде притягнутий митним органом до адміністративної відповідальності. Крім того, на підставі договору збереження власник складу може бути притягнутий до цивільно-правової (майнової) відповідальності особою, що здійснила розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ.

Стаття 108. Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів

Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на складі тимчасового зберігання не може перевищувати трьох місяців.

Кабінет Міністрів України може встановлювати для товарів і транспортних засобів окремих категорій менші строки зберігання.

Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою декларанта може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць, митним органом, якому підпорядкований митний орган, за дозволом якого товари і транспортні засоби були розміщені на складі. Заява про продовження строку тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів попередньо погоджується з власником складу та відповідним митним органом.

До закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій, другій та третій цієї статті, товари і транспортні засоби, що тимчасово зберігаються під митним контролем, повинні бути:

1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до обраного митного режиму;

2) або передані власником або уповноваженою ним особою для зберігання відповідному митному органу.

Термін збереження товарів і транспортних засобів, розташовуваних на СТЗ, не повинний перевищувати трьох місяців. Для окремих категорій товарів і транспортних засобів Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися менші терміни збереження.

Відлік терміну збереження товарів і транспортних засобів на складі починається з моменту їхнього розміщення на СТЗ, тобто пред'явлення митному органу товарів і транспортних засобів і надання документів, зазначених у статті 103 цього Кодексу. У відповідності зі статтею 44 цього Кодексу, товари і транспортні засоби, а також документи на них повинні бути пред'явлені митному органу не пізніше чим через три години по їх прибутті у встановлене митним органом місце доставки. Слід зазначити, що статтею 94 цього Кодексу передбачена процедура пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного контролю і передача документів на них у мінімально можливий термін після їхнього прибуття, а у випадку прибуття поза робочим часом, установленого для митного органу - у мінімально можливий термін після початку його роботи.

Законодавством не встановлений час передачі товарів і транспортних засобів на СТЗ після прибуття у встановлене митним органом місце доставки. Однак МКУ встановлені місця перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем до заяви в обраний митний режим – пункти пропуску на митному кордоні України, склад митного органу, СТЗ, що виключає їхнє перебування в інших місцях. Питання перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на вантажних митних комплексах, автопортах чи автотерміналах (що передбачено частиною сьомою статті 71 цього Кодексу) вирішуються відповідними уповноваженими державними органами (КМУ, ДМСУ) шляхом затвердження нормативних документів, що регламентують порядок функціонування таких об’єктів.

До закінчення терміну збереження товари і транспортні засоби повинні бути задекларовані в обраний митний режим, чи передані на збереження митному органу. Зазначені дії здійснюються за рішенням власника товарів і транспортних засобів чи уповноваженої ним особи. Декларування товарів і транспортних засобів повинне здійснюватися в митний режим, що був обраний власником чи уповноваженою ним особою під час передачі цих товарів і транспортних засобів на тимчасове збереження, чи в інший, котрий був погоджений з митним органом до закінчення терміну тимчасового збереження. Зміна митного режиму після передачі товарів і транспортних засобів на СТЗ повинно бути обґрунтоване і, як правило, може бути зроблено:

-у випадку зміни умов, характеру зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у випадку його розірвання власником товарів і транспортних засобів,

-у випадку ухвалення рішення власником товарів і транспортних засобів чи уповноваженою ним особою про розміщення їх на митному ліцензійному складі,

-у випадку прийняття власником товарів і транспортних засобів рішення про заяву їх у митний режим відмовлення на користь держави чи знищення і руйнування.

Якщо власник товарів чи уповноважена ним особа не заявляє товари і транспортні засоби в обраний митний режим, то вони, до закінчення терміну тимчасового збереження на СТЗ, в обов'язковому порядку передаються їм на склад митного органу відповідно до вимог пункту 3 статті 166 цього Кодексу.

Продовження термінів збереження товарів і транспортних засобів на СТЗ допускається за заявою декларанта не більше ніж на один місяць вищестоящим митним органом. Для митниць, підлеглих регіональним митницям, таким органом є відповідна регіональна митниця. Для митниць центрального підпорядкування продовження здійснюється безпосередньо Державною митною службою України. Заява про продовження повинна бути попередньо погоджена з власником складу і митним органом, що дав дозвіл на розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ. У заяві повинні бути зазначені причини, через які необхідно продовжити термін збереження товарів і транспортних засобів на СТЗ, а в разі потреби – до нього повинні бути прикладені підтверджуючі й обгрунтовуючі продовження терміну документи.

Стаття 109. Операції з товарами і транспортними засобами, що знаходяться на складі тимчасового зберігання

Крім операцій, зазначених у статті 63 цього Кодексу, товари і транспортні засоби, що знаходяться на складі тимчасового зберігання, можуть бути з дозволу митного органу піддані:

1) оглядові та вимірюванню власником складу, іншою особою, яка розмістила ці товари і транспортні засоби на складі, або її представником;

2) операціям, необхідним для забезпечення зберігання цих товарів і транспортних засобів у незмінному стані.

З дозволу митного органу можуть також братися проби та зразки товарів, що зберігаються на складі.

У період збереження на СТЗ товари і транспортні засоби можуть піддаватися різним операціям. Їхнє проведення можливе тільки після одержання дозволу митного органу. Проведення операцій без дозволу митного органу спричиняє адміністративну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 цього Кодексу. Ініціатором здійснення операцій з товарами і транспортними засобами може бути як власник складу, так і особа, що розмістила товари і транспортні засоби на складі, чи його представник. Згідно норм МКУ з товарами і транспортними засобами, що зберігаються на СТЗ, можуть здійснюватися такі операції:

Таблиця 1

Дозвіл на проведення операцій з товарами і транспортними засобами на СТЗ може даватися митним органом як в усній, так і в письмовій формі. Письмова форма повинна застосовуватися у випадках, передбачених діючими нормативними актами, а також коли митний орган дає дозвіл на проведення операції при дотриманні власником складу визначених умов чи виконанні вимог, зазначених митним органом.

З огляду на той факт, що збереження товарів і транспортних засобів на СТЗ є альтернативою їхнього розміщення в режим митного складу чи передачі на збереження на склад митного органу, становить інтерес проведення порівняльної характеристики операцій, дозволених до застосування для кожного з зазначених видів збереження:

* тлумачення виділених курсивом операцій приведено в таблиці № 1, інші відповідають приведеним у статтях МКУ

Аналіз передбачених законодавством операцій дозволяє зробити висновок про те, що в цілому, при збереженні товарів і транспортних засобів на складі митниці, СТЗ чи МЛС із ними можуть здійснюватися як однорідні операції, так і враховуючі специфіку даного виду збереження. Основне розходження складається в обсязі їхнього здійснення в залежності від виду збереження – найбільш універсальним він буде при збереженні товарів на складі митниці, тому що на ньому, у відповідності зі статтею 168 цього Кодексу, може здійснюватися як тимчасове збереження товарів і транспортних засобів, так і збереження товарів у режимі митного складу.

Розділ V МИТНІ ПРОЦЕДУРИ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ РІЗНИМИ ВИДАМИ ТРАНСПОРТУ

Глава 15. Загальні положення

Стаття 110. Засоби та способи переміщення товарів

Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авааційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту, а також лініями електропередачі.

Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у:

1) вантажних відправленнях;

2) супроводжуваному багажі;

3) несупроводжуваному багажі;

4) ручній поклажі;

5) міжнародних почтових відправленнях;

6) міжнародних експрес-відправленнях.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів – це ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб.

Товари переміщуються під митним контролем з митниці відправлення у митницю призначення шляхом їх перевезення залізничним, автомобільним, повітряним, річковим і морським транспортом, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі.

Як правило, товари переміщуються між митниціми під митним забезпеченням в упаковці, транспортних засобах чи контейнерах, виготовлених та обладнаних таким чином, щоб товари не могли бути вилученими.

Переміщення товарів здійснюється наступними способами:

- вантажних відправленнях;

- супроводжуваному багажі;

- несупроводжуваному багажі;

- ручній поклажі;

- міжнародних поштових відправленнях;

- міжнародних експрес-відправленнях.

1) Переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях – переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортніх операцій, а також інших операцій пов”язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація;

2) Переміщення товарів через митний кордон України у супроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів;

3) Переміщення товарів через митний кордон України у несупроводжуваному багажі– переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів. Являється одним із найпоширеніших способів переміщення через митний кордон товарів. При цьому використовується такий вид транспортного засобу, як контейнер, що дає змогу переміщувати товари митними територіями багатьох країн у значних обсяг незалежно від виду транспорту, відстані, умов доставлення та погодних умов, під відповідальність перевізника щодо доставлення таких предметів у визначені терміни із забезпеченням збереження (страхування) цілісності таких предметів протягом усього шляху їх слідування.

З початку створення незалежної Української держави та визначення її митних кордонів гостро постало питання щодо забезпечення здійснення належного митного контролю за товарами, що переміщуються через митний кордон, зокрема у складі несупроводжуваного багажу.

Законом України від 13.09.01р. № 2681-ІІІ визначено такі поняття:

Несупроводжуваний багаж (НСБ) – відправлені власником (або за його дорученням – іншою фізичною чи юрідічною особою) особисті речі та товари, що перетинають митний кордон України окремо від власника.

Часто на практиці громадянин, який відправив НСБ, наприклад на постійне місце проживання (ПМП), може певний час (інколи і довготривалий) не перетинати митний кордон України за різних причин та обставин (наприклад, внаслідок хвороби, адміністравних обставин і т.ін.). При цьому він може дати доручення, у встановленому порядку завірене нотаріально, іншій особі на одержання НСБ.

Тобто реально громадянин – власник несупроводжуваного багажу в момент відправлення НСБ особою, яка діє за його дорученням, фактично може не перебувати за кордоном, або тимчасово не виїжджати з України.

Якщо предмети, які надходять в Україну на адресу фізичної особи, відправлення їх власником (цією особою), або його довіреною особою, вони визнаються вантажним відправленням.

Вантажне відправлення– товари, що надходять в Україну на адресу громадян, які не перебували за кордоном у момент їх придбання і не відправляли їх в Україну.

Порядок митного оформлення несупроводжуваного багажу і вантажних відправлень мають свої певні особливості.

Порядок оформлення несупроводжуваного багажу

при вивезенні за кордон.

Митне оформлення НСБ здійснюється в митниці за місцем знаходження його власника. При відправленні несупроводжуваного багажу його власник або особа, яка діє за нотаріально засвідченим дорученням власника багажу, для митного оформлення подає необхідні для цього документи:

- закордонні паспорти або докумет, що його замінює (посвідчення військовослужбовця, довідка про загублений паспорт);

- опис (перелік) предметів;

- листок вибуття, квиток для проїзду за кордон (ПМП) у разі проїзду громадськими видами транспорту;

- товаросупровідні документи (залізничні або транспортні накладні, багажні квитанції);

- інші документи, необхідні для митного оформлення.

Інспектор митної служби здійснює митний огляд багажу, накладає митне забезпечення на товаросупровідні документи, декларації, виписує провізну відомість, проставляє необхідні штампи і печатки.

Одна митна декларація заповнюється у 2 примірниках, у кожному з яких зазначаються відомості про вміст НСБ. Перший примірник митної декларації залишається в справах митного органу, другий – додається до товаросупровідних документів на НСБ.

Мал. 15.1

Схема відправлення НСБ.

Митна територія України

3 1 2

1. Договір між власником та перевізником на перевезення НСБ.

2. Отримання дозволів на вивіз предметів (у разі необхідності).

3. Оформлення у митному відношенні НСБ.

4. Оформлення перевізником документів для доставки вантажу до кордону України в прикордонну митницю (провізна відомість).

5. Перевезення НСБ до прикордонної митниці.

*до дозволяючих органів належать:

· Міністерство культури України;

· Міністерство охорони здоров”я;

· Екологічна служба України;

· Ветеринарна служба України;

· Санітарно-епідеміологічна служба України;

· Фітосанітарна служба України;

· Радіологічна служба України;

· Інші.

Порядок оформлення несупроводжуваного багажу при ввезенні з-за кордону.

Факт відправлення НСБ із-за кордону зазначається в пасажирській митній декларації, яка заповнюється власником в одному примірнику на прикордонній митниці при в”їзді в Україну. Митна декларація, засвідчена відтиском особистої номерної печатки посадової особи митного органу, залишається у власника НСБ.

Одержувач НСБ для оформлення в митному відношенні подає такі документи:

паспорт або інший документ, що його замінює;

митну декларацію, заповнену власником багажу при перетині державного кордону України з указаними в ній даними про наявність несупроводжуваного багажу, а також даними про пропущені при цьому валюту та предмети з відмітками прикордонної митниці.

товаросупровідні документи на багаж (залізнична або автотранспортна накладна);

провізну відомість.

При одержанні НСБ одержувач або особа, яка діє за нотаріально засвідченим дорученням власника багажу, заповнюють митну декларацію.Після проведення митного огляду інспектор митної служби проставляє особисту номерну печатку в товарносупровідних документах на багаж, на митній декларації з відомостями про пропущені предмети, а також закриває провізну відомість шляхом проставлення ОНП та здійснює запис “Вантаж надійшов”.

Пасажирська митна декларація залишається у справах митниці.

Мал. 15.2

Схема отримання НСБ з-за кордону (Залізничним транспортом)

	Відправник НСБ
Прикордонна митниця
Митна територія України

3 4 7

1.Ввезення НБС на територію України;

2.Оформлення прикордонною митницею документів для поставки перевізнику НБС у митницю призначення (провізна відомість) (перевізник- залізниця).

3.Повідомлення внутрішньої митниці про надходження НСБ до місця призначення. Зняття з контролю митницею доставки НСБ (оформлення провізної відомості).

4.Повідомлення одержувача про надходження НСБ.

5.Отримання дозволів на ввіз предметів (за необхідністю).

6.Оформлення НСБ у митному відношенні.

7.Оформлення документів на залізничній станції і отримання багажу.

*до дозволяючих органів належать:

· Міністерство культури України;

· Міністерство охорони здоров”я;

· Екологічна служба України;

· Ветеринарна служба України;

· Санітарно-епідеміологічна служба України;

· Фітосанітарна служба України;

· Радіологічна служба України;

· Інші.

Митне оформлення предметів, що перерміуються у складі НСБ здійснюються митницями України відповідно до Порядку митного оформлення несупроводжуваного багажу, що переміщ.ується через митний кордон України затвердженого Наказом Держмитслужби від 08.10.1999 р. № 645 з змінами внесеними Наказом держмитслужби № 763 від 22.11.2001 р який діє на данний час.

4)Переміщення товарів через митний кордон України у ручній поклажі- переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах), транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів.

5)Переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях – переміщення товарів через митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування послугами поштового зв”язку листах, бандеролях, спеціальних мішках з позначкою “М”, дрібних пакетах, поштових посилках, відправленнях прискореної пошти з позначкою “ЕМS”, які приймаються до пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються територією України транзитом підприємствами поштового зв”язку.

Відповідно до Всесвітньої поштової конвенції (сеул, 1994 року) та наказу міністерства зв”язку від 12.06.96р. № 120 під міжнародними поштовими відправленнями (МПВ) який діє на данний час розуміють:

посилки – поштове відправлення з предметами культурно-побутового та іншого призначення, не забороненими законодавством до пересилання, розміри, маса і порядок упакування якого встановлені відповідно до законодавства України;

-дрібні пакунки – міжнародне рекомендоване поштове відправлення із зразками товарів, дрібними предметами подарункового та іншого характеру, розміри, маса і порядок упакування якого встановлені відповідно до законодавства України;

-бандеролі – поштове відправлення з друкованими виданнями, діловими паперами, предметами культурно-побутового та іншого призначення, розміри, маса і порядок упакування якого встановлені відповідно до законодавства України;

-ящики з оголошеною цінністю;

-листи вагою до 2кг – поштове відправлення у вигляді поштового конверта з вкладанням письмового повідомлення або документа, розміри і масу якого встановлено відповідно до законодавства України;

-мішки з позначкою “М”.

Види МПВ :

-листи вагою до 2кг розміром 114х162 мм, 162х229мм, 229х324мм;

-бандеролі до 2кг – засіб пересилання друкованих матеріалів, художньої літератури;

-дрібні пакунки до 1кг – засіб пересилання сувенірів;

-посилка вагою до 10 кг (з або без оголошеної цінності) – засіб пересилки предметів (крім заборонених митними та поштовими правилами);

-посилки вагою до 20кг.

Поштові відправлення поділяються на :

-прості;

- рекомендовані;

- з оголошеною цінністю;