Стаття 381. Порядок призначення експертизи

Визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, в якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування митної лабораторії чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

До призначення експерта з'ясовуються необхідні відомості про його професіоналізм та компетентність.

Рішення про призначення експертизи є обов'язковим для експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт.

Посадова особа митного органу, яка безпосередньо здійснює провадження в справі про ПМП, виносить вмотивовану постанову про призначення експертизи. В постанові визначаються: підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування експертної установи, яка буде проводити експертизу, визначаються пред¢явлені для експертного дослідження зразки, матеріали, якщо вони є, ставляться конкретні питання. До призначення експертизи з¢ясовується професіоналізм та компетентність експерту у спеціальних знаннях з метою встановлення можливості або неможливості експерту або експертної установи надати відповіді по питаннях, що ставляться. Рішення посадової особи митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про ПМП є обов¢язковим до виконання для експерту або експертної установи, щодо якої винесено постанову посадової особи митного органу про проведення експертизи.

Стаття 382. Одержання проб та зразків для проведення експертизи

Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, має право відбирати в осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, зразки підпису, почерку, а також брати проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи.

У разі потреби взяття проб та зразків може проводитися також в осіб, не зазначених у частині першій цієї статті, свідчення та участь яких у вивченні та оцінці обставин порушення митних правил можуть мати істотне значення для провадження і розгляду справи.

Посадова особа митного органу, в провадженні або на розгляді якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову про взяття проб та зразків.

До взяття проб та зразків у разі потреби може залучатися експерт.

Про взяття проб та зразків складається протокол.

Посадова особа митного органу, яка безпосередньо здійснює провадження по справі про ПМП, має право у разі необхідності відбирати в особи, щодо якої заведено справу про ПМП, зразки підпису та почерку.

Також, з метою отримання більш повної інформації по суті справи про ПМП, посадова особа митного органу, що здійснює провадження по справі про ПМП, має право для проведення експертизи відбирати від особи, у відношенні якої заведено справу про ПМП, проби та зразки товарів, що є безпосереднім предметом порушення митних правил.

У разі потреби та з метою отримання більш конкретної інформації, необхідної для детального вивчення та оцінки обставин порушення митних правил, проби та зразки товарів, що є предметом порушення митних правил, можуть відбиратися від інших осіб, щодо яких посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про ПМП, має достатні дані про наявність у них таких товарів.

Взяття проб та зразків здійснюється на підставі постанови про взяття проб та зразків, винесеної посадовою особою митного органу, яка або безпосередньо здійснює провадження по справі про ПМП, або уповноважена особа митного органу, що відповідно до законодавства має право розглядати справи про ПМП.

Порядок одержання проб та зразків встановлюється згідно чинного законодавства.

Про взяття проб та зразків складається протокол за встановленою формою.

У разі потреби, до взяття проб та зразків може залучатися експерт, про що зазначається в протоколі про взяття проб та зразків.

Стаття 383. Доручення на проведення окремих процесуальних дій

Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, має право доручити проведення конкретних процесуальних дій посадовій особі іншого митного органу.

Доручення повинно бути виконано не більш як у п'ятиденний строк з дня його одержання.

Доручення на проведення окремих процесуальних дій- це делегування повноважень одного митного органу іншому митному органу щодо виконання конкретних процесуальних дій. Посадова особа митного органу, яка безпосередньо здійснює провадження по справі про ПМП, має право доручити посадовій особі іншого митного органу, в зоні діяльності якого або фактично проживає особа, у відношенні якої заведена справа про ПМП, або знаходиться предмет порушення митних правил, проведення конкретних процесуальних дій, викладених в пунктах 2-7 частини другої статті 375 МК України. Посадова особа митного органу, в провадженні якої перебуває справа про ПМП виносить вмотивоване рішення і направляє його до виконання посадовій особі іншого митного органу.

Строк виконання доручення обчислюється з дня його отримання й складає 5 діб.

Стаття 384. Витрати у справі про порушення митних правил

Витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, зазначених у пункті 3 статті 322 цього Кодексу, а також з інших понесених митним органом витрат на провадження або розгляд справи.

До таких витрат належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, а також компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення.

За робітниками та службовцями, які викликаються до митного органу як свідки, експерти, перекладачі, зберігається середній місячний заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є робітниками та службовцями, отримують у зв'язку з таким викликом грошову компенсацію, яку виплачує митний орган.

Порядок витрат та розмір сум, що підлягають виплаті, встановлюються законодавством України.

В часі провадження у справі про порушення митних правил держава несе певні матеріальні витрати. До них відносяться в першу чергу видатки на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) :

1) тих товарів, які є предметами порушення митних правил;

2) товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками),що використовувалися для приховування предметів від митного контролю;

3) транспортні засоби, на яких здійснювалося незаконне переміщення і які підлягають конфіскації в силу п.3 ст.322 Митного кодексу. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340 “Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним” відшкодування витрат, по’язаних з транспортуванням, зберіганням, експертною оцінкою, сертифікацією, знищенням конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави та кошти від реалізації якого надходять до державного бюджету, здійснюється за рахунок доходів державного бюджету за відповідними кодами бюджетної класифікації органами Державного казначейства.

До другої групи витрат відносяться кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов’язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу.

Третя група затрат включає в себе виплату в себе добових експерту, компенсацію вартості проїзду до митного органу і назад, наймання експерту приміщення тощо.

В практиці виникають непоодинокі випадки, коли в ході розгляду справи учасник , за ініціативою якого призначена експертиза, відмовляється вносити оплату за її проведення, посилаючись на відсутність коштів. Виникає питання, як в таких випадках має діяти орган, який розглядає справу про порушення митних правил. Зазначені обставини не можуть бути підставою для закриття провадження у справі, для зупинення провадження у справі, оскільки нормами Митного кодексу це не передбачено, а перелік рішень, які може бути прийнято за результатами розгляду справи є вичерпним ( ст. 391 МК України). В подібних випадках обов’язки експерта, передбачені ч.3 ст. 369 МК, не дають йому підстав відмовитися від проведення експертизи з мотивів, що до її проведення не сплачено вартості виконання експертних робіт. До того ж законом передбачені гарантії відшкодування витрат на проведення експертних робіт.

За робітниками та службовцями, що викликаються до митного органу як свідки, спеціалісти, експерти, перекладачі зберігається середній місячний заробіток за місцем основної роботи. Особи, які не є робітниками та службовцями ,отримують від митного органу відповідну компенсацію.

Конкретний розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, у справі про порушення митних правил визначається Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710.

Стаття 385 Відшкодування витрат у справі про порушення митних правил

Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

Посадова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, а також посадова особа, яка здійснює розгляд цієї справи, зобов'язані зібрати та додати до справи документи про понесені на провадження справи витрати.

Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у постанові митного органу або суду по справі про порушення митних правил.

Всі понесені витрати у конкретній справі , за загальним правилом, відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення стягнення (ст.322). Виняток становить оплата послуг перекладача, яка здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Він випливає з аналізу ч.2 ст. 361 цього Кодексу, відповідно до якої особи, які беруть участь у провадженні у справі про порушення митних правил і не володіють мовою, якою здійснюється провадження, мають право користуватися послугами перекладача. Окрім того, відповідно до ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою.

Розмір понесених у справі витрат повинен підтверджуватися відповідними документами ( довідками, чеками, платіжними дорученнями, договорами на проведення експертизи ( у разі її проведення на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (лізензії)). Обов’язок зібрати ці документи і долучити їх до справи покладається на посадову особу митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, або на особу, яка здійснює її розгляд по суті.

У постанові органу, який розглядає справу, повинен бути точно втановлений розмір витрат, що підлягають відшкодуванню. Митний кодекс не містить вимог до змісту самої постанови про накладення стягнення за порушення митних правил. Тому , розглядаючи питання про відшкодування витрат, потрібно звертатися до змісту ч.3 ст.283 Кодексу України про адміністративну відповідальність, де зазначено, що в постанові по справі вказується розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Вказання у постанові цих даних має велике практичне значення для процедури виконання постанови, яка здійснюється органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України “ Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року з наступними змінами і доповненнями.

Стаття 386. Органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил

Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 329 - 335, 337, 338, 342 - 344, 346, 347, 354, 355 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 336, 339 - 341, 345, 348 - 353 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, розглядаються судами за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих справах.

Віднесення конкретної справи про порушення митних правил на рогзгляд певного компетентного органу прямо залежить від її категорії.

Так, коментована стаття встановлює можливість розгляду справи про порушення митних правил двома органами : самими митними органами і судом.

До компетенції митних органів віднесено розгляд справ про порушення митних правил за статтями 329-335,337,338,342-344,346,347,354,355 цього Кодексу.

Суди розглядають справи про порушення митних правил за ст. 336,339-341,345,348-353 цього Кодексу. Віднесення на розгляд суду зазначених справ обумовлено наявністю в санкціях цих статей конфіскації. Це положення узгоджується з ч.6 ст.41 Конституції України , відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. На цю обставину обгрунтовано звертає увагу і Постанова Пленуму Верховного Суду від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

В залежності від суб’єктного складу осіб, які вчинили порушення митних правил, а саме у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років такі справи також розглядаються судом.

Справа про порушення митних правил розглядається не будь-яким судом, а тільки тим, в районі діяльності якого знаходиться митниця, посадові особи якої здійснювали провадження у цих справах.

Стаття 387. Повноваження посадових осіб митних органів щодо розгляду справ про порушення митних правил

Від імені регіональних митниць та митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митних органів або їх заступниками, а від імені спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи - посадовими особами підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, уповноваженими на це керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або його заступниками.

Відповідно до ст.13, 14, 15 цього Кодексу У країни в системі митних органів створено відповідно спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці . Ці структури є юридичними особами. В складі юридичних осіб функціонують посадові особи, які діють від імені цих юридичних осіб в межах своєї компетенції (ст.29 Цивільного кодексу України). Викладене стосується і розгляду справ про порушення митних правил.

Так, справи про порушення митних правил від імені регіональних митниць та митниць мають право розглядати тільки керівники цих органів або їх заступники (начальники Відділень, служб по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил). Від імені спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи ці справи розглядають тільки посадові особи підрозділу по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, уповноважені на це керівником органу або його заступники. Перерахований перелік посадових осіб митних органів, до компетенції яких входить розгляд справи про порушення митних правил є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

По суті це означає, що розгляд цих справ іншими посадовими особами митних органів є незаконним. Відповідно до п.4 ст.395 цього Кодексу винесення постанови по справі про порушення митних правил неправомочною особою є безумовною підставою для скасування такої постанови.

Стаття 388. Місце розгляду справи про порушення митних правил

Справа про порушення митних правил розглядається за місцем знаходження митного органу, в зоні якого вчинено правопорушення.

Митні органи знаходяться на певній території, на яку розповсюджується їх юрисдикція – тобто зона (територія) діяльності. Ст. 48 цього Кодексу встановлено спеціальні місця митного контролю, які розташовуються у пунктах пропуску на митному кордоні України, в межах прикордонної смуги на державному кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних стаціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними органами. Поняття місця знаходження митного органу значно ширше від поняття місця митного контролю. Так, в районі діяльності однієї митниці можу бути декілька місць митного контролю.

При визначенні місця знаходження митного органу потрібно виходити з вимог ст. 30 Цивільного кодексу України, відповідно до якої місцем знаходження юридичної особи визнається місцезнаходження її постійного органу. Це те місце, де розташоване приміщення, в якому працює адміністрація митного органу на чолі з його керівником.

Відповідно до вимог коментованої статті справа про порушення митних правил розглядається тільки за місцезнаходженням митного органу, в зоні діяльності якого вчинено правопорушення, за винятком вимог ч.ч.2 та 3 ст.362 цього Кодексу. У цих випадках справа про ПМП розглядається за місцем знаходження регіональної митниці або спеціально уповноважного центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.