![]()
Главная Обратная связь Дисциплины:
Архитектура (936) ![]()
|
Література латинською мовою
Загальна характеристика західноєвропейської літератури Середньовіччя (хронологічні межі, періодизація, світоглядна картина, мовна і жанрова система). Середньові́чна літерату́ра — це період в історії світової літератури, що розпочинається в надрах пізньої античності (4-5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського, творів Августина Блаженного, переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року). Періодизація: раннє середньовіччя(5-10 ст.); зріле середньовіччя(11-15 ст.). Зародження і розвиток літератури Середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурними впливами античного світу і християнством(заклало основу світогляду, сюжети). Головні риси: теоцентричний світогляд(в центрі всього – Бог, акцентується увага на морально-етичні цінності); уявлення про дуалізм світу: земна (іманентна) і духовна (трансцендентна) частини; символічність та алегоризм; універсалізм; колективна свідомість(персонажі відображу культуру колективу, груп людей, герой – представник певного середовища); соціальна за ангажованість(твори відображали суспільні стосунки, проблеми феодалізму, ієрархічний лад,…). Жанровий розподіл художніх творів продовжився за міцною традицією античності. У європейській літературі чітка жанрова класифікація художніх творів продовжувалась до 20 століття. На передній план у добу середньовіччя поступово виходить периферійний для античної літератури жанр — розповідна проза, де поєднувалися історичний переказ, чудесна подія або дивовижний випадок, побутовий елемент і моральне напучування («Діяння римлян» тощо). В період раннього Середньовіччя в літературі переважав героїчний епос, а саме саги. Пізніше, з розвитком лицарської літератури зявляються такі жанри як лицарська поезія та лицарський роман. Поезія поділялась на такі жанри: канцона, альба, сирена, тенцона, сирвента, пасторелла, балада. Також розвивається клерикальна література,яка писалась латинською мовою. Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло у 12-13 столітті. У цей час його найвагомішими досягненнями стали лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію — Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії у 14 столітті, у решті країн Західної Європи — у 15 столітті.
Література латинською мовою. В основному латинською мовою писалась клерикальна(церковна) література. Клерикальна література створювалася для потреб церкви. Основні жанри:
Латинською мовою писалась світська література, яка була притаманна періодам Каролінського та Оттонівського відродження. Також до неї відносять поезію вагантів та латинські історичні хроніки. Каролінське Відродження. Тривало за Карла Великого (768- 814). За наказом Карла у спеціальних майстернях - скрепторіях - переписувались і розмножувались античні рукописи, вивезені з Італії. На державну службу до себе він запрошував з усіх кінців Європи відомих своєю вченістю й талантами духовних та світських осіб - учених, письменників, будівельників, дипломатів та ін. Так, деякий час в Ахені жили відомий учений з Північної Італії Павло Діакон, автор знаменитої «Історії лангобардів»; талановитий педагог, автор підручників англосакс Алкуїн; прекрасний знавець латинської мови франк Егінхард, який написав цікавий у багатьох відношеннях «Життєпис Карла Великого».Державною мовою і мовою культури в різноплеменній імперії Карла Великого була латинь. Для поновлення латинської писемності багато зробили вчені-поети. При дворі Карла з учених, найкращих учнів, сановників було створене своєрідне об'єднання вчених, поетів, любителів поезії, відоме під назвою «Академія Карла Великого». Тут читались лекції, обговорювались богословські питання, тлумачились твори різних авторів; на диспутах змагались у вченості та дотепності, на банкетах - у вишуканих компліментарних віршах славили Карла, його походи і перемоги, його родину. Однією зі значних середньовічних пам'яток є поема «Вальтарій»,приклад створення книжкового латинського епосу на матеріалі народних сказань. Більшість дослідників вважає, що поема виникла в середині IX ст. і автор її належить до «третього покоління» поетів каролінгського Відродження. Ім'я його, можливо, Геральд (так він називає себе в тексті). Оттонівське Відродження. Тривало в період правління Оттона І і Оттона ІІ (Х – ХІ ст..) – творчість черниці Хросвіти, що писала релігійні гімни. Латинські хроніки. Найбільш значними історичними працями раннього середньовіччя є «Історія готів» Іордана (VI ст.), «Історія франків» Григорія Турського (VI ст.), «Церковна історія народу англів» Беди Високоповажного (VIII ст.), «Історія датчан» Саксона Граматика (XII ст.) та ін.
![]() |