ЛІКАРНЯНИЙ ЛИСТОК -див. Листок непрацездат­ності. 2 часть

— 160 =====

зберігання, перевезення, пересилання Н. Зважаючи на те, що наркоманія є тяжким захворюванням, законодавець звільняє від кримінальної відповідальності за ті самі дії із вжитими Н. тих осіб, які звернулися до медичного закла­ду й розпочали лікування від наркоманії.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ — повноважний та відпо­відальний представник народу у Верховній Раді України. Н. д. покликаний виражати й захищати суспільні інтере­си та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції Верхов­ної Ради. Повноваження Н. д. визначаються Консти­туцією та законами України.

НАРЯД — 1) документ, розпорядження про виконання певної роботи, про видачу або відправлення будь-чого то­що (Н. на завантаження); 2) група осіб, що виконують службові обов'язки за особливим призначенням (Н. міліції); 3) певне завдання, робота, яку доручається виконати військовослужбовцю (добовий Н.).

НАСИЛЬСТВО — фізичний чи психічний вплив однієї людини на іншу. Протиправність Н. зумовлюється тим, що воно порушує гарантоване Конституцією України пра­во людини на особисту недоторканність. Фізичне Н. полягає у безпосередньому діянні на тіло людини — за­вдаванні тілесних ушкоджень, введенні психотропних речовин тощо. Психічне Н. — це вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз щодо самого потерпілого чи його близьких тощо. У кримінальному праві України Н. розглядається як кваліфікаційна ознака складів деяких злочинів.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК - 1) центральний банк Ук­раїни, особливий орган державного управління, який на­лежить до першого рівня банківської системи й виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уря­ду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки, пере­дусім забезпечує стабільність національної грошової оди­ниці; 2) у провідних країнах світу назва центрального банку.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЖИМ - режим, за яким юри­дичним і фізичним особам {громадянам) однієї держави на

6 5-558 161 ====і

НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВ

НЕНАДАННЯ ДОПОМОГИ

території іншої держави надаються такі самі права і пільги, якими користуються і її юридичні та фізичні осо­би. Н. р. може надаватися як за внутрішнім законом, так і за міжнародним договором.

НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВ — див. Позов негаторний.

НЕГІДНІ СПАДКОЄМЦІ - особи, які на підставах, визначених законодавством, позбавляються права на спадкування. До такої категорії належать особи, які на­вмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців або здійснили замах на їхнє життя. Такі осо­би не мають права на спадкування ні за законом, ні за за­повітом. Крім того, позбавляються права на спадкування за законом батьки після дітей, стосовно яких вони поз­бавлені батьківських прав і не були поновлені в цих пра­вах на момент відкриття спадщини, а також батьки та по­внолітні діти, які злісно ухилялися від виконання покла­дених на них законом обов'язків щодо утримання спад­кодавця. Такі обставини мають бути підтверджені в судо­вому порядку.

НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА - один із принципів прав громадянина на житло, закріплений в Конституції України. Згідно з цим принципом забороняється прони­кати без дозволу до житлового приміщення, обшукувати його й робити огляд інакше як за рішенням суду. У разі переслідування осіб, підозрюваних у скоєнні злочину. можливий інший порядок проникнення до житла, обшу­ку та огляду майна, встановлений законодавством.

НЕДОТОРКАННІСТЬ ОСОБИ - за Конституцією України право кожного громадянина на державну охорону і захист від будь-яких протиправних посягань на його особисту безпеку. Н. о. передбачає недоторканність фізичну (життя, здоров'я), моральну (честь, гідність), ду­ховну. Ніхто не може бути заарештований без судового рішення.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ - конституційний прин­цип правосуддя в демократичних державах, який визнає, що судді, засідателі, присяжні розглядають судові справи на підставі закону в умовах, що виключають будь-який вплив па них. Незалежність і недоторканність суддів га­рантується Конституцією та законами України.

НЕЗМІННІСТЬ СУДДІВ - принцип, за яким кожна справа має бути розглянута в одному й тому ж складі суддів. Це забезпечує безпосереднє і повне дослідження обставин, доказів по справі. Якщо хтось із суддів не мо­же продовжити участь у засіданні, його замінюють іншим суддею, а справу починають розглядати спочатку. Винят­ком є випадок, коли запасний народний засідатель пере­буває в залі судового засідання. Тоді він вступає в процес з моменту заміни.

НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ -

неможливість для боржника через різні причини здійсни­ти передбачені зобов'язанням дії, спрямовані на його ви­конання. Розрізняють випадкову і винну Н. в. з.

НЕНАДАННЯ ДОПОМОГИ - за законодавством Ук­раїни кримінально каране діяння, яке залежно від обста­вин може кваліфікуватися за різними статтями КК Ук­раїни. Так, кримінальна відповідальність встановлюється за Н. д. особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. У цьому разі Н. д. полягає в бездіяльності винного, який самостійно не надав допомогу потерпілому за наяв­ності можливості надання такої допомоги або вчасно не заявив відповідним службам (напр., швидкій медичній допомозі), установам чи особам про необхідність надан­ня потерпілому допомоги. Підвищена кримінальна відповідальність встановлена за Н. д. хворому без поваж­них причин особою медичного персоналу, яка зобов'яза­на за встановленими правилами подати таку допомогу, якщо це завідомо для медичного працівника могло спри­чинити тяжкі наслідки для хворого. Вважається злочином міжнародного характеру Н. д. судну та особам, що зазна­ли лиха. Національне законодавство відтворює за цей злочин відповідальність, передбачену у Брюссельській конвенції для об'єднання деяких правил щодо надання допомоги та рятування на морі (1910), Міжнародній кон­венції про охорону людського життя на морі (1978), Міжнародній конвенції про пошук та рятування на морі (1979), Конвенції ООН з морського права (1982). Поло­ження про рятування на морі імплементовані у Кодекс торговельного мореплавства України (КТМ) та інші нор­мативні акти, що регулюють безпеку судноплавства.

НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ

НЕПОВНОЛІТНІ

НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ- режим робо­чого часу, встановлений трудовим законодавством або локальними актами для працівників, чия праця не піддається точному обліку або які розподіляють свій ро­бочий час на власний розсуд. У разі особливої не­обхідності такі працівники часом виконують свою роботу після закінчення встановленого робочого часу. Ця робо­та не вважається надурочною й додатково не оплачується. Вона компенсується наданням додатково оплачуваної відпустки. На працівників з Н. р. д. поширюються прави­ла внутрішнього трудового розпорядку щодо початку й закінчення роботи, перерви на обід, табельного обліку, звільнення від роботи у вихідні та святкові дні.

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ -див. Вина.

НЕОБХІДНА ОБОРОНА— одна з умов правомірності заподіяння шкоди та відсутності злочинності діяння. Н. о. визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюва-них законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, яку захищають, а також суспільних інте­ресів та інтересів держави від посягання шляхом за­подіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достат­ньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допуще­но перевищення меж Н. о. Див. також Перевищення межнеобхідної оборони.

"НЕОБХІДНІ СПАДКОЄМЦІ"- побутова назва спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині — за нормами спадкового права неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в т. ч. усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) та ут­риманці померлого. За наявності заповіту, незалежно від його змісту, спадкоємці успадковують не менше двох тре­тин частки, яка належала б кожному з них при спадку­ванні за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спад­кового майна, що складається з предметів звичайної до­машньої обстановки та вжитку.

НЕОСУДНІСТЬ— стан особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, який виключає її осудність, тобто спроможність бути суб'єктом кримінальної відповідаль-

пості і кримінального покарання. У стані Н. особа не мо­же усвідомлювати фактичного змісту й суспільно небез­печного характеру своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасово­го розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. Н. визначається за двома критеріями: медичним (біологічним) — наявність хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і юридичним (психологічним) — нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ни­ми. До особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння в стані Н., можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчини­ла злочин у стані осудності, але до винесення судом виро­ку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можли­вості усвідомлювати свої дії або керувати ними. По виду­жанні така особа може підлягати покаранню. Для вирішення питання про наявність Н. повинна бути при­значена судово-психіатрична експертиза.

НЕПЕРЕБОРНА СИЛА, форс-мажор— надзвичайні й неминучі обставини, через які не можуть бути виконані умови цивільно-правового договору. Внаслідок Н. с. од­на із сторін договору мимоволі завдає збитків іншій сто­роні. Загальними принципами визнання Н. с. є об'єктив­ний та абсолютний характер обставин; тобто дія фак­торів, що стали перешкодою для добросовісного вико­нання умов договору, поширюється на всіх, а не лише на заподіювача шкоди. Неможливість виконання .має бути абсолютною, а не утрудненою для боржника. Умови застосування Н. с. встановлюються як законодав­ством, так і договірною практикою. До Н. с. належать явища стихійного лиха (землетруси, повені тощо) або інші обставини, котрі неможливо передбачити чи відвер­нути (або можна передбачити, але не можна відвернути) за сучасного рівня людських знань і можливостей. В усіх цивільно-правових системах Н. с. є підставою, що звільняє від відповідальності.

НЕПОВНОЛІТНІ— особи, які не досягли віку, з яко­го закон визнає їх повністю дієздатними (в Україні та ба­гатьох країнах світу — 18 років).

НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

НОРМА ПРАВА

НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ— відсутність або втрата здат­ності до праці внаслідок захворювання, каліцтва, про­фесійного захворювання, вагітності й пологів, віку. Вікова Н. передбачена для неповнолітніх та осіб похилого віку. Н. буває тимчасова, постійна або тривала (інвалідність). Тимчасова Н. встановлюється лікарями. Тривале пору­шення працездатності, що призводить до необхідності припинення трудової діяльності взагалі або на тривалий термін, може бути підставою для встановлення інвалідності.

НЕПРИПУСТИМІСТЬ ПОВОРОТУ НА ГІРШЕ -в

кримінальному процесі встановлена законом заборона погіршувати становище засудженого, що подав апеляційну скаргу, порівняно з вироком, який оскаржено. Обвинувальний вирок може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий зло­чин або за м'якістю покарання лише у випадках, коли за цими підставами внесено подання прокурором або подано скаргу потерпілим. Тоді в результаті нового розгляду справи покарання може бути посилене.

НЕПРЯМІ ДОКАЗИ— докази, шо встановлюють проміжні факти, за допомогою яких на підставі аналізу й зіставлення можна встановити яку-небудь шукану обста­вину. На відміну від Н. д., прямі докази встановлюють дану обставину відразу.

НЕУСТОЙКА (штраф, пеня)(старослов'ян. — той, хто не встояв перед спокусою порушити чуже право) — виз­начена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Виступає одним із засобів за­безпечення виконання зобов'язань за цивільним законо­давством. Н. може забезпечуватися лише дійсна вимога. Угода про Н. має бути укладена в письмовій формі неза­лежно від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про Н. Креди­тор не вправі вимагати сплати Н., якщо боржник не не­се відповідальності за невиконання або неналежне вико­нання зобов'язань. Кредитор має право вимагати сплати Н., визначеної законодавством, незалежно від того, чи передбачений обов'язок її сплати угодою сторін. Стяг-

нення Н. не потребує наведення спеціальних доказів, крім фактів порушення угоди та наявності підстав для на­стання цивільної відповідальності.

НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК— раптове пошкодження

здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків або за обставин, спеціально обумовлених у за­коні (напр. у відрядженні, по дорозі на роботу або з робо­ти, під час виконання обов'язку громадянина щодо рятування людей тощо). Втрата працездатності в резуль­таті Н. в. визнається трудовим каліцтвом, що передбачає надання відповідних пільг.

НІЧНА РОБОТА— робота з 22 годин вечора до 6 го­дин ранку. У нічний час її тривалість скорочується на од­ну годину. Це правило не поширюється на тих працівників, для яких передбачено скорочений робочий час. За умовами виробництва, напр. у безперервних процесах, у разі позмінної роботи шестиденного робочо­го тижня, тривалість Н. р. дорівнює денній. До Н. р. за­бороняється залучати вагітних жінок, жінок з дітьми віком до трьох років, неповнолітніх. Н. р. інвалідів допус­кається за їхньої згоди і якщо це не суперечить медичним рекомендаціям.

НОВАЦІЯ(лат. поуаііо — оновлення) — в цивільному праві угода про заміну одного зобов 'язання іншим між сто­ронами, що приводить до припинення попереднього зо­бов'язання. Не допускається Н. щодо зобов'язань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої здоров'ю чи життю, та виплатою аліментів.

НОРМА ЖИТЛОВОЇ ПЛОЩІ- норматив забез­печеності житловою площею в державному, комунально­му і громадському житлових фондах на одну людину, що відображає принцип споживчого використання жит­лового фонду. Встановлюється законодавством у розмірі 13,65 кв. м на одну людину.

НОРМА ПРАВА— форма прояву права у вигляді санкціонованих державою обов'язкових правил загально­го характеру (закон, указ, декрет, постанова) в певній га­лузі суспільних відносин. Регулююча роль Н. п. полягає в тому, що суб'єкт права діє відповідно до її приписів або вимагає від інших осіб відповідної поведінки, а також у

НОРМАТИВНИЙАКТ

НОУ-ХАУ

тому, що порушення її вимог зумовлює застосування за­ходів впливу держави до правопорушника. Н. п. поділя­ються на норми позитивного регулювання, які встанов­люють можливість або необхідність щось робити; норми правоохоронні, які забезпечують дію інших норм і вста­новлюють відповідальність за їх порушення; норми-виз-начення; норми-принципи. Інший поділ передбачає норми імперативні, якими точно визначаються пра­ва та обов'язки суб'єктів права; диспозитивні, які діють у разі невстановлення сторонами шляхом угоди своїх прав та обов'язків; і блан кетні, які відсилають до встановлених іншими актами правил. Н. п. поділяються також на норми загальної дії і місцевої дії, постійні і тим­часові, загальні і спеціальні.

НОРМАТИВНИЙ АКТ— офіційний письмовий доку­мент, який приймають суворо визначені законом органи і яким встановлюються, змінюються або скасовуються нор­ми права. Н. а. мають чітку ієрархічну супідрядність і у зв'язку з цим різну юридичну силу. За цією ознакою поділ Н. а. має такий вигляд: конституція, закони (прий­маються вищим органом державної влади або шляхом ре­ферендуму), підзаконні акти. Останні також мають істотну ієрархічність — від загальнообов'язкових указів, декретів, постанов до відомчих наказів та інструкцій і рішень місцевих органів.

НОТАРІАЛЬНА УГОДА— дія громадян та організацій щодо встановлення, зміни чи припинення цивільних прав або обов'язків, яка посвідчується в нотаріальному поряд­ку. Н. у. може бути односторонньою (заповіт), двосто­ронньою або багатосторонньою (різні договори). Н. у. має право укладати .лише дієздатна особа.

НОТАРІАЛЬНЕ ЗАСВІДЧЕННЯ- підтвердження но­таріальними органами наявності певних обставин, з яки­ми можуть пов'язуватися права та обов'язки сторін, що мають доказове значення. Н. з. регламентується Законом України «Про нотаріат», який визначає можливість засвідчення: достовірності копій документів; до­стовірності копії з копії документа; справжності підписів на документах, достовірності перекладу.

НОТАРІАТ(від лат. поіагіиз — писар, секретар) — си­стема органів і посадових осіб, які посвідчують безспірні права і факти, що мають юридичне значення, а також вчиняють інші нотаріальні дії з метою надання їм юри­дичної вірогідності. Нотаріальні дії в Україні вчиняють державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси; де не­має нотаріусів — посадові особи сільських, селищних, міських рад (посвідчення заповітів, доручень, правиль­ності копій документів та ін.), за кордоном — консульські установи та дипломатичні представництва України.

НОТАРІУС(від лат. поіагіш — писар, секретар) — по­садова особа, яка вчиняє нотаріальні дії. Н. може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право ве­сти нотаріальну діяльність. Н. зобов'язаний діяти відповідно до закону і складеної ним присяги, сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і за­хисті законних інтересів. Не має права вести підприємницьку діяльність і ніяку іншу, крім наукової та викладацької у вільний від роботи час, надавати посеред­ницькі послуги при укладенні договорів.

НОТИФІКАЦІЯ(від лат. поїШсаіе — робити відо­мим) — повідомлення векселедержателем індосанта або аваліста про опротестування виданого векселя.

НОУ-ХАУ(англ. кпо^-Ьош, букв. — знаю, як) — технічні знання, досвід, секрети виробництва, необхідні для вирішення технічного або іншого завдання. Під Н.-х. розуміють: результат технічної творчості; технічну або іншу інформацію, необхідну для виробництва певного виробу; технічне рішення, виконане на рівні винаходу, яке з будь-яких причин не запатентоване в тій або іншій країні. Основною ознакою Н.-х. є таємність науково-технічної інформації, що передається. Здійснення охоро­ни відбувається лише в договірному порядку відповідно до умов ліцензійних договорів тощо.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ— у кримінальному процесі — осо­ба, щодо якої винесено постанову про притягнення як О. Після призначення справи до судового розгляду О. зветь­ся підсудним, а О., щодо якого винесено обвинувальний вирок, — засудженим. До О. можуть застосовуватись за­побіжні заходи та інші заходи процесуального примусу. Закон надає О. широке коло прав, серед яких особливо важливими є право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, знати, в чому його обвинувачують і да­вати показання, ознайомлюватися з матеріалами справи, оскаржити вирок суду.

ОБВИНУВАЧЕННЯ— зміст обвинувальної тези, сформульованої в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, постанові про призначення справи до судового розгляду, обвину­вальній промові, обвинувальному вироку. О. є також діяльність уповноважених законом органів та осіб, що по­лягає в доказуванні винуватості притягнутої до криміналь­ної відповідальності особи. Існує О. державне, яке підтримує прокурор, і приватне, яке здійснює по­терпілий.

ОБЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО-цивільно-правова категорія, яка полягає у стягненні бор­гу за рахунок майна боржника. Стягнення здійснюється шляхом опису майна боржника, опечатування і продажу державними виконавцями на підставі виконавчих доку­ментів. Воно звертається як на особисте майно боржни­ка, так і на його частку у спільній власності. Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочином, може бути

ОБЛІГАЦІЯ

звернено також на майно, що є спільною власністю по­дружжя або спільною сумісною власністю інших грома­дян, коли вироком суду в кримінальній справі встановле­но, що це майно було придбане на кошти, здобуті зло­чинним шляхом. Судовий виконавець може звернути стягнення на грошові суми та майно боржника, що зна­ходяться в інших осіб, а також на грошові кошти та май­но, належні боржникові від інших осіб. О. с. на вклади громадян в установах банків може бути застосовано на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов, що виник з кримінальної справи, рішен­ня суду чи постанови судді про стягнення аліментів (за відсутності заробітку чи іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або з рішення суду про поділ вкла­ду, що є спільним майном подружжя. Конфіскація вкладів громадян у банківських установах проводиться на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна. Особливості застосування О. с. на м. регламентуються нормами ЦПК України.

ОБ'ЄДНАННЯ ПОЗОВІВ— поєднання в одному про­вадженні у справі кількох однорідних вимог одного й то­го самого позивача до того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Однорідними визнаються ви­моги, що випливають з одних і тих самих правовідносин. При О. п. кожна з вимог зберігає самостійне значення, і всі їх належить вирішувати в одному судовому процесі. На кожний із позовів суд повинен дати відповідь у рішенні про задоволення або про відмову повністю чи ча­стково.

ОБ'ЄКТПРАВА — суспільні відносини, що за даних соціально-економічних і політичних умов підлягають пра­вовому регулюванню, напр. цивільні, трудові, земельні відносини. Про О. п. говорять також як про речі (предме­ти), з приводу яких виникають суспільні відносини.

ОБЛІГАЦІЯ (лат. оЬ1і§аііо — зобов'язання) — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента, якщо

ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ

ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА

інше не передбачено умовами випуску. В Україні визна­ються такі види О.: О. внутрішніх державних і місцевих позик; О. підприємств. О. внутрішніх державних позик випускаються в обіг Мінфіном, який є гарантом, за рішенням уряду. О. внутрішніх місцевих позик випуска­ються на підставі рішень місцевих рад. Такі О. випуска­ються на пред'явника. Підприємства усіх видів та форм власності, в т. ч. й об'єднання підприємств, можуть випу­скати О. іменні, на пред'явника, процентні і безпро­центні. Дохід на О. сплачується відповідно до їх видів та умов випуску. Акціонерні товариства можуть випускати О. на суму не більше 25 % розміру статутного фонду і ли­ше після повної оплати всіх випущених акцій. Випуск О. заборонений для покриття збитків, пов'язаних із госпо­дарською діяльністю, а також для формування й попов­нення статутного фонду емітентів. Відносини з приводу випуску та розміщення О. регулюються Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" та іншими закона­ми, нормами Цивільного кодексу щодо договору позики остільки, оскільки це не суперечить закону або установ­леному ним порядку.

ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ— купівля банками век­селів до закінчення терміну їх дії. Банк авансує клієнтові гроші, стягуючи за це обліковий процент.

ОБЛІКОВА СТАВКА Національного банку України-

виражена у відсотках плата, що береться НБУ за рефінан­сування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. О. с. є найнижчою серед ста­вок рефінансування і виступає орієнтиром ціни на гроші.

ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ— особливий психічний стан осудної особи," яка через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, що врахо­вується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ— вид кримінального покарання, який полягає у триманні особи в кримінально-виконав­чих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства

в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залу­ченням засудженого до праці. О. в. не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

ОБМЕЖУВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ- тлумачення правової норми, коли її зміст розуміють дещо вужче, ніж це прямо висловлено у формулюванні норми. Суб'єкт за­стосування норми обґрунтовує висновок, що законода­вець вкладав у норму дещо вужчий зміст порівняно, з бук­вальним текстом і буквальними висновками.

ОБМІН ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ- угода двох і більше наймачів житлових приміщень у будинках державного, комунального, громадського чи приватного житлових фондів, а також членів ЖБК про взаємне пере-дання житлових приміщень у користування. Процедура обміну здійснюється згідно з чинним законодавством. Для здійснення О. ж. п. необхідна згода всіх членів сім'ї наймача житлового приміщення. Якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то будь-хто з них має пра­во вимагати обміну в судовому порядку. Позов про при­мусовий О. ж. п. суд задовольняє, якщо встановлює, що подальше спільне проживання порушує інтереси особи, яка вимагає обміну, а причини, на основі яких інші чле­ни сім'ї не дають згоди на обмін, не є поважними.

ОБМОВА— завідомо неправдиве повідомлення будь-якою особою суду, прокурору, слідчому або органу дізнан­ня про вчинення злочину. Підвищена кримінальна відповідальність настає, коли особу обвинувачують у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або поєднують це зі штучним створенням доказів обвинува­чення, а також коли О. вчиняють з корисливих мотивів.

ОБНАРОДУВАННЯ ЗАКОНУ -див. Оприлюднення закону.

ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА— частина спадкового май­на, яка переходить до визначених спадкоємців незалежно від змісту заповіту. До них належать неповнолітні або не­працездатні діти спадкодавця (у т. ч. усиновлені), непра­цездатна дружина (чоловік), батьки (усиновителі), утри-

ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ

ОГЛЯД ТРУПА

манці померлого. Питання про О. ч. постають у випадках, коли спадкодавець своїм заповітом позбавив спадщини необхідних спадкоємців або заповідав їм меншу, ніж пе­редбачено законом, частину майна. О. ч. встановлюється у частинному відношенні до розміру частки спадкового майна, яка належала б необхідному спадкоємцю при спадкуванні за законом, і обчислюється з урахуванням усього спадкового майна, за винятком вкладу, щодо яко­го зроблено заповідальне розпорядження. Спадкоємець, який має право на О. ч., може відмовитись від її отримання. Відмова може бути тільки безумовною, тобто без зазначення на чиюсь користь. Унаслідок відмо­ви від О. ч. заповіт діє в повній мірі. Якщо заповідано ча­стину майна, відмова від О. ч. не тягне її переходу до спадкоємців за законом, які спадкують незаповідане май­но. О. ч. виділяється або шляхом визнання за спадкоємцем права на ідеальну частку у спадщині, або шляхом псредання спадкоємцеві конкретних матеріаль­них цінностей із спадкової маси, також О. ч. може бути компенсована і в грошовому виразі. Див. також Необхідні спадкоємці.