СТИХІЙНЕ ЛИХО— надзвичайна подія, що не піддається впливові людини і є наслідком дії сил приро­ди (повінь, землетрус, зсув снігової лавини та ін.)

СТРАЙК— тимчасове колективне добровільне припи­нення роботи (невихід на роботу, невиконання своїх тру­дових обов'язків) працівниками підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту). Право на С. встановлюється ст. 44 Конституції України. Водночас проведення С. забороняється, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійно­му лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків. Забороняється також проведення С. працівниками (крім технічного персоналу та обслуги) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, ор­ганів державної влади, безпеки та правопорядку. Приму­шування до участі в С. або перешкоджання участі у С. шляхом насильства чи погрози застосування насильства, або шляхом інших незаконних дій, за КК України є злочином.

СТРАХОВИЙ ВИПАДОК- подія, настання якої є підставою для сплати страховою організацією страхівни-кові страхового відшкодування або страхової суми, перед­бачених законом або договором. До С. в. належать смерть, нещасний випадок, настання певного віку чи факту, зем­летрус, аварія та ін.

СТРАХОВИЙ ПОЛІС, страхове свідоцтво(фр. роїісе, від італ. роїігга — розписка, квитанція) — документ, що

СТРОКИ НАКЛАДЕННЯ

СУЕ^.-І- ~Т~

видається страховою організацією (страхівником) страху­вальникові на посвідчення договору страхування. Як пра­вило, С. п. є іменним. Видається після сплати разового або першого страхового внеску. Відображає істотні умови страхового договору.

СТРОКИ НАКЛАДЕННЯ адміністративного стягнення—

строк, до сплину якого може бути накладено адміністра­тивне стягнення, а саме: не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при правопорушенні, що триває, — два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або про за­криття кримінальної справи, але за наявності в діях по­рушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

СУБВЕНЦІЯ(лат. зііЬуєпігє — прийти на допомогу) — бюджетна дотація, що має цільовий характер. С. — вид грошової допомоги, яка надається з вищестоящого бюд­жету нижчестоящому чи будь-яким суб'єктам господарю­вання з чітким визначенням умов витрачання коштів. У разі порушення умов їх використання С. підлягає повер­ненню до вищестоящого бюджету.

СУБ'ЄКТ ПРАВА— фізична або юридична особа, яка за законом володіє здатністю мати і здійснювати безпосе­редньо або через представника права і юридичні обов'яз­ки, тобто правосуб'єктністю. С. п. є обов'язковим еле­ментом правовідносин у всіх галузях права, хоча в кожній із них він має певну специфіку.

СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО- обгрунтована загальною здатністю мати права {правоздатністю), забезпечена зако­ном міра можливої поведінки громадянина або організації, спрямованої на досягнення цілей, пов'язаних із задово­ленням інтересів. С. п. містить як можливість здійснюва­ти певні дії і вимагати певної поведінки від будь-яких інших осіб {абсолютні права), так і вимагати певних дій (утримуватись від них) від конкретних осіб {відносні пра­ва). С. п. захищається законом у примусовому порядку.

СУБРОГАЦІЯ— часткове доповнення до закону.

СУБСИДІАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (лат. зиЬя*-ит — підтримка) — один із різновидів цивільноївідп: -ності. С. в. — додаткова відповідальність осіб, які разеч боржником відповідають у випадках, передбачених ;_-•.. або договором. Прикладом С. в. може бути відповіде; членів повного товариства за його зобов'яз відповідальність батьків або опікунів за шкоду, неповнолітнім у віці від 15 до 18 років. С. в. устансЕ." законом чи договором і настає у другу чергу, наг":боржника недостатньо коштів для стягнення санкцій або збитків.

СУБСИДІЯ(лат. зиЬзісііит — допомога, пі сума, яка надається з вищестоящого бюджету щому для фінансування цільових заходів. ( вується як один із методів бюджетного регулке має бути використана протягом бюджетного "•: •

СУБСТИТУЦІЯ(лат. зиЬзіішііо — підставу спадковому праві зазначення (підпризначе:-чем додаткового спадкоємця (субститута) у гі: значений у заповіті спадкоємець помре т спадщини або не прийме її. Субститутом може значена будь-яка особа незалежно від того. -вона в коло спадкоємців за законом.

СУВЕРЕНІТЕТ(нім. Бош/егапіШ, від фр. зоип верховна влада) — повновладдя народу, яке ■ го невід'ємному праві на незалежність і вег у визначенні політико-правової сутності сусп жави. Похідним від народного С. є С. держави.чає верховенство державної влади всередині ізалежність у зовнішньополітичній сфері. Народ уповноважує державу встановлювати і : єдиний правопорядок, правоздатність держгяяі громадських організацій, наділяти права'-'.:-: ми посадових осіб. Національний С. означ: нації і політичну свободу, володіння ливістю визначати характер свого націок^ будь-якій державній чи суспільній сфег-насамперед за допомогою держави.

СУД

СУДОВА ІНСТАНЦІЯ

СУД— орган держави, який здійснює правосуддя, роз­глядає цивільні, кримінальні, адміністративні та інші справи на підставах чинного законодавства відповідно до встановлених процесуальних правил. В Україні є такі су­ди: Верховний Суд України, Вищий господарський суд Ук­раїни, Апеляційний суд України, Касаційний суд Ук­раїни, Апеляційний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські апе­ляційні суди, місцеві, господарські, військові суди. С. ух­валює свої постанови ім'ям держави; вони мають силу за­кону та обов'язкові для виконання на території держави всіма підприємствами, організаціями, громадянами. Рішення С. може бути скасоване чи змінене лише вище­стоящим С. Судова система інстанційна. Так, С, що має право ухвалювати вирок, рішення в справі, — С. першої інстанції; С, що розглядає справи за апеляціями та апе­ляційними поданнями на вироки, рішення С. першої інстанції, що не набрали чинності, — С. апеляційної інстанції; С, що розглядає справи за поданнями та скаргами на вироки, рішення С, що набрали законної сили, — С. касаційної інстанції.

СУД ПРИСЯЖНИХ— один із демократичних інсти­тутів судової системи, що втілює принцип участі народу у здійсненні правосуддя. С. п. розглядає, як правило, сер­йозні кримінальні справи по першій інстанції, і його рішення не підлягають апеляційному оскарженню. Існує у США, Великобританії, Канаді, Швейцарії та інших країнах. Конституція України передбачає, що у визначе­них законом випадках правосуддя в Україні здійснюється за участю присяжних.

СУДДЯ— посадова особа держави, що є носієм судо­вої влади. Закон ставить особливі вимоги до особи, що претендує на посаду С. (наявність громадянства України, певний стаж роботи в галузі права, вища юридична освіта, віковий ценз та ін.). У своїй діяльності С. неза­лежні і підкоряються лише закону.

СУДИМІСТЬ— юридичний наслідок засудження, один із елементів кримінальної відповідальності. С. поля­гає в певному обмеженні прав засудженого (напр., забо­рона займатися певною діяльністю), а у разі призначення покарання за новий злочин може розглядатися як обстави-

на, шо обтяжує відповідальність, та бути підставою у певних випадках для застосування закону про більш тяж­кий злочин.

СУДНО— виробнича одиниця пароплавства, призна­чена для перевезення пасажирів і вантажів, яка діє на за­садах внутрішнього госпрозрахунку, має власний вироб­ничо-фінансовий план, конкретну організаційну єдність, організація та управління діяльністю якої здійснюється на підставі правових угод. Під С. розуміють також майно, що належить до основних засобів пароплавства, правовий режим яких визначається законодавством.

СУДОВА БАЛІСТИКА (нім. ВаШзііс, з лат. ЬаШзііс -ядро, метальний снаряд, від гр. Ьаііо — кидаю) — розділ криміналістики, що вивчає з позицій судочинства зброю, боєприпаси та сліди їхньої дії. За допомогою методів С. б. вирішуються питання про належність предметів до вогнестрільної зброї, придатність зброї до стрільби, відстань пострілу, послідовність пострілів, моделі, систе­ми, зразки зброї та боєприпасів тощо. Особливо цінними для доказування є дослідження, спрямовані на ототож­нення зброї за вистріленими кулями (шротом) і гільзами.

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА— процесуальна дія, що по­лягає у проведенні експертом спеціальних досліджень з метою встановлення за матеріалами справи фактичних даних та обставин. С. є. проводиться на підставі постано­ви особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, ухвали суду. За предметом С. є. класифікуються як криміналістичні, медичні, технічні, технологічні, еко­номічні тощо; за обсягом дослідження — як основні й до­даткові; за послідовністю виконання — первинні й по­вторні; за кількістю експертів — одноособові й комісійні. Коли для вирішення питань потрібні знання з різних га­лузей науки й техніки, призначається комплексна С. є. Підсумком проведення С. є. є письмовий документ — висновок експерта.

СУДОВА ІНСТАНЦІЯ— стадія розгляду справи в суді з визначеною компетенцією. В українському цивільному, господарському та кримінальному процесі розрізняють су­ди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

СУДОВА КОЛЕГІЯ

СУДОВЕ СЛІДСТВО

СУДОВА КОЛЕГІЯ— 1) склад суду, що розглядає кон­кретну справу; 2) в Україні структурний підрозділ у Вер­ховному Суді України і військовому суді регіону. Кожна С. к. розглядає певну категорію цивільних або криміналь­них справ.

СУДОВА ПОВІСТКА— письмове повідомлення про виклик до суду, яке вручається під розписку, з зазначен­ням часу вручення. У С. п. вказуються: прізвище, ім'я, по батькові адресата, назва органу, який надсилає виклик, дата й час, коли необхідно з'явитись, наслідки неявки. В разі тимчасової відсутності адресата С. п. вручається під розписку кому-небудь із дорослих членів його сім'ї, які проживають разом з ним, житлово-експлуатаційній організації або адміністрації за місцем його роботи.

СУДОВА СИСТЕМА— сукупність усіх судів певної держави, що мають загальні завдання, пов'язані єдиними принципами для здійснення правосуддя. Кожна з ланок С. с. являє собою сукупність судів однакової компетенції. Відповідно до Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Найвищим судовим органом у С. с. судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

СУДОВА УХВАЛА— документ (процесуальний акт), яким у кримінальному процесі оформлюються всі рішен­ня суду першої інстанції (крім вироку), а також судової палати Верховного Суду України. В цивільному та госпо­дарському процесі С. у., на відміну від рішення, оформ­люються лише окремі питання, поставлені перед судом у заявах і клопотаннях осіб, котрі беруть участь у справі, або виникли в перебігу ведення справи; С. у. виносяться також касаційною інстанцією та апеляційною інстанцією. Законом передбачено винесення С. у. в нарадчій кімнаті і після проведення наради на місці.

В нарадчій кімнаті виноситься ухвала: про повернення справи на додаткове розслідування; про порушення спра­ви щодо іншої особи; про закриття справи; про зміну за­побіжного заходу щодо підсудного; про нове обвинувачен­ня; про притягнення до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання; про відводи суддів; про призначення експертизи, а також про винесення окремої ухвали. Інші С. у. можуть виноситися на місці. С. у.

підписується всіма суддями. Оголошується на судовому засіданні.

СУДОВЕ ДОРУЧЕННЯ- у цивільному процесі спосіб сприяння суду в збиранні доказів. Суд, що розглядає спра­ву, у разі потреби збирання доказів в іншому місті (райо­ні) доручає відповідному суду провести певні процесу­альні дії (вручення документів, допит свідків). Виноситься ухвала про С. д., в якій коротко викладається суть справи, вказуються обставини, які належить з'ясувати. Така ухва­ла обов'язкова для виконання судом, якому вона адресо­вана. Виконання С. д. відбувається в судовому засіданні, про що складається протокол судового засідання. У кримінальному процесі суд з метою перевірки та уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, мо­же доручити слідчому органу виконати певні слідчі дії. Одержані протоколи слідчих дій вивчаються судом і приєднуються до справи.

СУДОВЕ РІШЕННЯ- 1)збірне поняття, яке охоп­лює всі акти, прийняті судом (суддею) у результаті проце­суальної діяльності, і які є обов'язковими до виконання всіма службовими особами та громадянами. До С. р. нале­жать вироки (у кримінальних справах), рішення (у цивільних справах), ухвали, постанови (у кримінальних і цивільних справах); 2) постанова суду першої інстанції, якою цивільна справа вирішується по суті. С. р. має бути законним та обгрунтованим. Виноситься судом у на­радчій кімнаті з додержанням таємниці наради суддів. Ви­кладається тільки в письмовій формі, підписується всіма суддями, в т. ч. й суддею, що мав особливу думку. С. р. вступає в силу після закінчення строку на апеляційне ос­карження, якщо воно не було оскаржене. В разі апе­ляційного подання чи апеляційної скарги С. р., якщо його не скасовано, вступає в силу після розгляду справи вище­стоящим судом. С. р. Верховного Суду України вступають у силу відразу після їх проголошення. С. р. виконується після того, коли вступає в законну силу, крім випадків негайного виконання.

СУДОВЕ СЛІДСТВО— у кримінальному процесі друга частина судового розгляду, що полягає в дослідженні до­казів судом з участю обвинувача, підсудного, захисника, по­терпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. С. с.

===== 265 =====

СУДОВИЙ НАГЛЯД

СЦЕНАРНИЙ ДОГОВІР

починається оголошенням обвинувального висновку. Досліджуються докази, зібрані в стадії досудового слідства, а також подані безпосередньо в суді. Криміна­льно-процесуальне законодавство докладно регламентує проведення С. с.

СУДОВИЙ НАГЛЯД— процесуальна діяльність судів щодо перевірки законності та обгрунтованості вироків, рішень, ухвал і постанов судів, а також усунення різночи­тання й помилок у застосуванні законодавства шляхом узагальнення судової практики і дачі роз'яснень зі спірних питань у тлумаченні законів та оцінці юридично значущих понять та обставин.

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД— у цивільному і кримінальному процесі — стадія процесу, в якій суд першої інстанції без­посередньо розглядає і вирішує справу.

СУДОВІ ВИТРАТИ— витрати, що складаються з дер­жавного мита й витрат, пов'язаних із розглядом справи. Державне мито справляється з позовних заяв, заяв і скарг окремого та адміністративного провадження, касаційних скарг. До С. в. належать: а) суми, що підлягають виплаті свідкам, потерпілим, перекладачам, експертам, понятим;

б) витрати, пов'язані з проведенням огляду на місці;

в) витрати на розшук відповідача, обвинуваченого; на
зберігання, пересилання й дослідження речових доказів
тощо.

СУДОУСТРІЙ— 1)сукупність норм, які визначають завдання, принципи організації та діяльності, структуру й компетенцію судів. Норми про С. містяться в Консти­туції України, законах України (напр., Закон України "Про судоустрій"); 2) система судових закладів (див. Су­дова система).

СУДОЧИНСТВО— порядок розгляду кримінальних та цивільних справ на всіх стадіях кримінального або цивільно­го процесу.

СУКУПНІСТЬ ВИРОКІВ- винесення двох або більше вироків стосовно однієї особи. Покарання призна­чається за принципом повного або часткового складання покарань, причому загальний строк покарання не пови­нен перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк

позбавлення волі може бути більшим за п'ятнадцять років, але не більш як двадцять п'ять років.

СУКУПНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ— у кримінальному праві наявність у діях особи двох або більше злочинів, кожен з яких кваліфікується самостійно і за жоден з яких її не бу­ло засуджено. С. з. може виникнути в результаті скоєння низки злочинних дій або однієї дії, що містить ознаки кількох злочинів.

СУМІСНИЦТВО— одночасне виконання працівни­ком, крім основної, іншої роботи на умовах трудового до­говору у вільний від основної роботи час.

СУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕКА— об'єктивна ознака пра­вопорушення, що відбиває шкідливість такої поведінки для суспільства, заподіяння або реальну загрозу заподіяння істотної шкоди суспільним відносинам, способу життя. С. н. діяння (дія або бездіяльність) певного виду зумовлює соціальну потребу у його забороні правом під загрозою відповідних санкцій. С. н. діяння у конкретних умовах розглядається законодавцем як злочин, адміністративне правопорушення, цивільно-правове, трудове тощо.

СХОВ— зберігання майна іншої особи. За договором С. одна сторона (охоронець) зобов'язана зберігати майно, передане їй іншою стороною (поклажодавцем), і повер­нути їй це майно у цілості. Договір С. укладається у простій письмовій формі, яка передбачає видачу покла-жодавцеві зберігальної розписки, номерного жетона то­що. По закінченні строку охоронцеві має бути сплачена винагорода, що містить і витрати охоронця, пов'язані зі С. Особа, що здійснює С. речей на складах загального ко­ристування на засадах підприємницької діяльності, не має права відмовитися від укладання договору С, який у таких випадках, за чинним законодавством, визнається публічним договором. Із закінченням строку С. поклажо-давець повинен взяти майно у охоронця. Охоронець відповідає за втрату, нестачу чи пошкодження речі у розмірах, передбачених законодавством.

СЦЕНАРНИЙ ДОГОВІР— один із різновидів ав­торського договору; договір про використання нео-публікованого твору в кіно-, теле- і відеофільмі, слайдфільмі, діафільмі та інших кіно- і телетворах.

ТАЄМНЕ ГОЛОСУВАННЯ- вид голосування, який унеможливлює контроль за волевиявленням голосуючого. При Т. г. голосують бюлетенями, кулями чи на спеціаль­них машинах для голосування. Найпоширеніше Т. г. бю­летенями. Голосуючий заповнює бюлетень у кабіні чи спе­ціальній кімнаті і вкидає його у виборчу скриньку (урну).

ТАЄМНИЦЯ ЛИСТУВАННЯ— недоторканність усіх видів поштово-телеграфних відправлень. Ніхто не має права відкривати, знайомитись та розголошувати зміст кореспонденції. Т. л. гарантована Конституцією України. Порушення Т. л. тягне за собою кримінальну відповідальність. У виняткових випадках з метою за­побігти злочину чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи суд може дозволити арешт і виїмку поштово-телеграфної кореспонденції. Ця акція має до­сить жорстку процедуру і надійно контролюється.

ТАЄМНИЦЯ НАРАДИ СУДДІВ- передбачений зако­ном порядок, за яким нарада суддів з метою винесення ви­року, прийняття судового рішення чи ухвали відбувається в ізольованій нарадчій кімнаті, де можуть бути присутніми лише ті судді, що задіяні в даній справі. Судді не можуть виходити з нарадчої кімнати, поки не складуть письмово­го рішення. Судцям забороняється розголошувати мірку­вання, які прозвучали в нарадчій кімнаті. Недодержання Т. н. с. вважається порушенням закону і тягне за собою скасування вироку, рішення або ухвали.

ТАРИФНА СИСТЕМА(італ. Іагіпа - плата) - 1) су­купність установлених нормативів для організації оплати

===== 268 ======

ТЕНДЕР

праці, тарифікації робіт, присвоєння розрядів робітни­кам. Т. с. включає в себе: а) тарифну ставку, яка визна­чає розмір заробітної плати робітника певної кваліфікації за одиницю часу; б) тарифну сітку, що застосовується для диференціації постійної (тарифної) частини заробітної плати робітників залежно від складності виконуваної ро­боти; в) тарифно-кваліфікаційні довідники, які застосо­вуються для тарифікації конкретних видів робіт, а також присвоєння кваліфікаційних розрядів; г) схему посадових окладів службовців, що являє собою перелік типових по­сад апарату управління підприємств і організацій та види їх місячних окладів, диференційовані залежно-від кате­горії підприємства, складності виконуваних функцій, сту­пеня відповідальності працівників за результати праці; д) кваліфікаційний довідник посад службовців, який містить єдину номенклатуру посад службовців, характе­ристики посадових обов'язків і вимоги до службовців що­до необхідних знань, освіти і стажу практичної роботи; 2) система ставок, за якими стягується плата за послуги, що надаються громадянам і підприємствам. Т. с. поділяється на: тарифи на послуги зв'язку — система ставок оп­лати за послуги зв'язку; транспортні тарифи —си­стема ставок оплати за послуги транспорту по перевезен­ню людей, багажу і вантажів на міжнародних і внутрішніх лініях; митні тарифи — система ставок оплати за пе­реміщення товарів та інших предметів через митні кордо­ни; тарифи на послуги комунально-побуто­вого господарства — система ставок оплати за кори­стування газом, водою, електроенергією тощо. Розмір ставок Т. с. визначається компетентними органами дер­жавної влади.