ЛІКАРНЯНИЙ ЛИСТОК -див. Листок непрацездат­ності. 1 часть

ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ— відомості про хворобу,медичне обстеження, огляд та їхні результати, інтимну йсімейну сторони життя громадянина, які стали відомими особі у зв'язку з виконанням нею професійних чи служ­бових обов'язків. Умисне розголошення Л. т. медичними та фармацевтичними працівниками є злочином.

ЛІКВІДНІСТЬ(лат. Ііфіісіиз — рідкий, текучий) — можливість перетворення статей активу банку, підприємства тощо у гроші для оплати зобов'язань по па­сиву; спроможність чого-небудь негайно виступити як платіжний засіб.

ЛІКУВАННЯ ПРИМУСОВЕ — див. Примусові заходи медичного характеру.

ЛІСОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО— сукупність законодав­чих та інших правових актів, що забезпечують правове регулювання відносин у галузі використання, відтворен­ня, охорони та захисту лісів. Систематизованим законо­давчим актом у Л. з. є Лісовий кодекс України, прийня­тий Верховною Радою України 21 січня 1994 р., який ре­гулює правовідносини з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їхніх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі науково обгрун­тованого, раціонального їх використання. Основний принцип Л. з. — визнання лісів об'єктом права власності українського народу. Право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування вмежах, визначених Конституцією України.

ЛІЦЕНЗІЯ(лат. Іісеїгьіа — право, дозвіл) — 1) виданий компетентним органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування дозвіл на здійснення виду діяль­ності, яка на підставі чинного законодавства підлягає ліцензуванню (напр., банківська, страхова, приватна ме­дична тощо); 2) дозвіл на використання винаходу, корис­ної моделі або іншого технічного досягнення, який на­дається на підставі ліцензійної угоди або судового чи адміністративного рішення компетентного органу. Л. мо­же бути патентною (коли вона видається на запатенто­ваний винахід) і безпатентною (коли технічне досяг­нення не запатентоване або не підлягає патентуванню). Контроль за дотриманням порядку видання Л. і вимог нормативних актів щодо здійснення ліцензованих видів діяльності та операцій здійснюється Ліцензійною палатою на підставі Указу Президента України «Про Положення про Ліцензійну палату України» від 16 липня 1997 р.

ЛОМБАРД— місцева кредитна установа, яка позичає гроші під заставу рухомого майна і надає послуги насе­ленню у зберіганні предметів особистого користування і хатнього вжитку. За прийняте на зберігання і в заставу майно Л. несе матеріальну відповідальність у встановле­ному порядку. За видану позику під заставу Л. стягує два види платні: за користування позичкою залежно від її су­ми; за зберігання заставленого майна з повної суми оцінки. Сума позики — це видані кошти, а сума оцінки включає в себе видану позику, платню за зберігання та відсотки за позичку.

Л. зобов'язаний страхувати прийняте у заставу майно за рахунок заставодавця за оцінкою і його згодою. У разі не-погащення в установлений строк позички, забезпеченої заставою майна в Л., воно реалізується за ціною, не ниж­чою від оцінки. З суми, вирученої за майно, погашають­ся: позичка; відсотки за позичкою (без ПДВ); плата зазберігання; витрати за продаж майна (з ПДВ). Залишок повертається заставодавцю або в депозит нотаріальне; контори. Якшо заставодавець не з'являється, через тр;: роки залишок перераховується в бюджет.

Quot;:г;"!

МАНДАТНА КОМІСІЯ

Л/г

±4 ЬЇ ▼ -Ж*_

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА(фр. таргіїее -більшість) — система виборів, за якої обраним по вибор­чому округу вважається той кандидат, що отримав уста­новлену більшість голосів. Розрізняють М. в. с. абсо­лютної більшості (кандидат вважається обраним, як­що набрав більше від половини всіх голосів), відносної більшості (кандидат вважається обраним, якщо отри­мав відносно більше голосів по округу порівняно з інши­ми кандидатами) і кваліфікованої більшості (пере­можець повинен отримати раніше встановлену більшість, що перевищує половину голосів — 2/3, 3/4 тощо).

МАЙНО— 1)окрема річ, предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки; сукупність рухомих і нерухомих речей (земельні ділянки й розташовані на них об'єкти, переміщення яких без непропорційної шко­ди їх призначенню є неможливим), які знаходяться у власності юридичної, фізичної особи, держави чи органу місцевого самоврядування, або належать суб'єкту на праві господарського відання або оперативного уп­равління, гроші й цінні папери; 2) сукупність речей і май­нових прав па одержання речей або матеріального задово­лення від інших осіб; 3) сукупність речей, майнових прав та обов'язків, що характеризують майнове становище то­го, хто їх має.

МАЙНОВАШКОДА — збитки, заподіяні майну фізич­ної або юридичної особи внаслідок заподіяння їй шкоди або невиконання укладеного з нею договору.

— 148 —

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ- цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з настанням страхових ви­падків за рахунок грошових фондів, що формуються із страхових внесків. М. с. здійснюється на основі договорів майнового страхування, які укладає громадянин чи юри­дична особа зі страховою організацією. Договір укла­дається в письмовій формі. Його недотримання призво­дить до його нечинності, крім обов'язкового державного страхування. Об'єкт страхування може бути укладений за одним договором кількома особами. Якщо в договорі не обумовлені права та обов'язки кожного з них, вони одна­ковою мірою відповідають перед страхувальником за ви­плату страхового відшкодування.

МАЙНОВИЙ НАЙОМ— у цивільному праві договір, за яким одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій стороні (наймачеві) майно в тимчасове користуван­ня за плату. М. н. регулюється ЦК, а також спеціальни­ми нормативними актами, зокрема правилами найму різних видів майна.

МАЙНОВІ ПРАВА— суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном. М. п. — це правомочність влас­ника, право господарського відання, право оперативного управління, права авторів, винахідників та інших на ви­нагороду, спадкові права.

МАНДАТ(лат. тагіааішп — доручення) — 1) повнова­ження, доручення, наказ, документ, що стверджує повно­важення певної особи; 2) документ (у виборчому праві), що стверджує повноваження депутата, надані йому виборцями.

МАНДАТНА КОМІСІЯ— виборний орган, який пе­ревіряє повноваження учасників конференцій і з'їздів, депутатів представницьких органів тощо. Перевіряє по­вноваження депутатів, а також подає на розгляд пред­ставницькому органові пропозиції щодо визнання повно­важень обраних депутатів та щодо визнання виборів ок­ремих депутатів недійсними, якщо порушувалось законо­давство про вибори. М. к. розглядає всі питання,

МАРЖА

МАЧУХА

пов'язані з достроковим припиненням депутатом своїх обов'язків.

МАРЖА(фр. таг§е — поле, край) — термін, який за­стосовується в банківській, біржовій, страховій, торговій діяльності для позначення різниці між цінами товарів, курсами цінних паперів, процентними ставками та інши­ми показниками.

МАСОВІ ЗАВОРУШЕННЯ- у кримінальному праві дії значної кількості людей, які супроводжуються насильст­вом над особою, погромами, підпалами, знищенням май­на, захопленням будівель або споруд, насильницьким ви­селенням громадян, опором представникам влади із засто­суванням зброї або інших предметів, які використовува­лися як зброя. У КК України передбачена відпо­відальність за організацію М. з. та активну участь у них.

МАТЕРИНСТВО— встановлене чинним законодавст­вом правове становище жінки, яка народила (усиновила), утримує і виховує дітей. Держава забезпечує правовий за­хист, матеріальну підтримку матерів тощо.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВЛАСНИКА або уповноваженого ним органу, підприємства, установи, організації— обов'язок відшкодувати в установленому за­коном порядку й розмірі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок невиконання або неналежного виконання по­вноважень з питань управління працею, законодавства про працю та інших питань. Матеріальної шкоди може бути завдано роботодавцем працівникові у зв'язку з пору­шенням права на працю: напр. у разі незаконного звільнення чи незаконного переведення працівника на іншу роботу. У такому разі працівникові, поновленому на роботі органом, що розглядає трудовий спір, роботодавець має сплатити середній заробіток за час вимушеного прогу­лу, але не більше як за рік. Якщо поновлення на роботі відбувається пізніше, ніж через рік, оскільки заява роз­глядається пізніше не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, може винести рішення про ви­плату середнього заробітку за весь час вимушеного про­гулу. Порядок та розмір за шкоду, заподіяну працівникові під час виконання ним трудових обов'язків, регулюється Правилами відшкодування власником підприємства, ус-

танови, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИ­КА— обов'язок працівника відшкодувати в установлено­му законом порядку шкоду, заподіяну працівником неза­довільним виконанням або невиконанням трудових обов'язків.

МАТЕРІАЛЬНЕ ПРАВО— правові норми, за допомо­гою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини прямим, безпосереднім правовим регулюванням. Норми М. п. закріплюють форми власності, визначають порядок створення і структуру державних органів, встановлюють правовий статус громадян, підстави і межі відповідаль­ності за правопорушення тощо. Об'єктом М. п. є майнові, трудові, сімейні та інші відносини. Захист М. п. здійснюється у формах, передбачених і регламентованих процесуальним правом.

МАТЕРІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНА ОСОБА-

працівник, якому довірені за характером виконуваних ним трудових обов'язків підзвітні цінності і на якого на підставі спеціальних постанов або укладеного договору покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини. В обов'язковому порядку повну матеріальну відповідальність несуть працівники, з якими в установленому порядку укладено договір про повну ма­теріальну відповідальність.

МАЧУХА— нерідна мати (жінка батька) дітей чо­ловіка від попереднього шлюбу. Між М. і дітьми її чо­ловіка існують відносини свояцтва. Факт вступу жінки в шлюб із чоловіком, у якого є діти, не створює сам по собі обов'язку М. щодо їх виховання або утримання. Обов'язок М. утримувати своїх неповнолітніх пасинків (падчерок) виникає в тому разі, коли вони фактично бу­ли на її вихованні або утриманні і не мають батьків або не можуть отримувати від них достатньо коштів на своє утримання. Обов'язок утримання IV!. повнолітніх па­синків (падчерок) виникає й тоді, коли вони є нужденни­ми і не можуть отримати необхідні кошти від своїх батьків, одного з подружжя або дітей. Такий обов'язок є

МИРОВА УГОДА

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН

зворотним. Пасинки (падчерки), що були на вихованні або утриманні М., повинні, в свою чергу, по досягненні повноліття утримувати її, якщо вона є непрацездатною і потребує допомоги.

МИРОВА УГОДА— укладена в цивільному процесі і за­тверджена судом угода між сторонами про умови припи­нення спору на підставі взаємних поступок. Письмова М. у. додається до справи, а усна — заноситься до прото­колу судового засідання і підписується сторонами. Суд може не затвердити М. у., якщо вона суперечить закону чи порушує чиї-небудь права та інтереси, які охороня­ються законом. Якщо М. у. не реалізується добровільно, вона може бути реалізована примусово.

МИТНЕ ПРАВО— система правових норм, які регу­люють суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності митних органів щодо здійснення економічної охорони державних кордонів, зовнішньоекономічної і митної політики держави.

М. п. як наука — це сукупність знань про митно-правові відносини, різновиди митних режимів, митно-правову відповідальність тощо.

М. п. розглядається як відгалужена частина адміністра­тивного права. Джерелами М. п. є як національне право, так і міжнародні договори. Норми М. п. визначають по­рядок створення, реорганізації та ліквідації митних ор­ганів, закріплюють права та організаційні засади перехо­ду митного кордону; регулюють здійснення митного кон­тролю; встановлюють порядок стягнення митних пла­тежів і зборів; порядок митного оформлення, в т. ч. дек­ларування товарів та інших предметів; передбачають умо­ви настання відповідальності за порушення митних пра­вил та контрабанду.

МІЖНАРОДНЕ МОРСЬКЕ ПРАВО- галузь міжна­родного права, що містить принципи й норми, які вста­новлюють режим морських просторів і регулюють відно­сини між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з діяльністю у Світовому океані. М. м. п. складається із звичаєвого міжнародного права та конвенційного міжна­родного права. Норми і принципи М. м. п. діють стосов­но діяльності суб'єктів міжнародного права на морях та океанах і в повітряному просторі над ними.

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО- система договірних і зви­чаєвих норм, загальновизнаних принципів, що являють погоджену волю суб'єктів і регулюють відносини між ни­ми в усіх сферах міжнародного життя, що становлять взаємний інтерес. Джерелами М. п. є міжнародні догово­ри, міжнародні правові звичаї, принципи, рішення й ре­золюції міжнародних організацій, рішення міжнародних судових органів, наукові доктрини.

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО- сукупність правових норм, які регулюють цивільно-правові відноси­ни, що мають міжнародний характер. У таких відносинах можуть брати участь іноземні фізичні та юридичні особи, а також іноземні держави, вони пов'язані з територією двох або кількох держав, об'єктом є річ, яка знаходиться за кордоном. Норми М. п. п. регулюють питання цивільно-правового становища іноземців, іноземних юридичних осіб та змішаних товариств, права власності, зобов'язаль­ного права (зовнішньоекономічні угоди, договори переве­зення та кредитно-розрахункові відносини), авторського, винахідницького, спадкового та сімейного права. До пи­тань регулювання М. п. п. належать відносини, що вини­кають у процесі міжнародного економічного та науково-технічного співробітництва. За складом розрізняються норми М. п. п. двох видів: а) які містять прямі правила, що встановлюють права та обов'язки суб'єктів (норми прямого або безпосереднього регулювання); б) які вказу­ють лише пріоритет норм конкретної держави, що по­винні застосовуватися уданих відносинах (колізійні нор­ми). Основним джерелом М. п. п. виступають міжнародні договори.

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН- один із п'яти основ­них органів ООН і водночас її головний судовий орган. Діє на підставі Статуту, підписаного 26 червня 1945 р. Суд складається з 15 суддів, яких обирають строком на 9 років. Судді виступають як особи (не як представники держави). Серед них не може бути двох громадян однієї країни. Сторонами в справах, які розглядаються судом, можуть бути лише держави за взаємною згодою. Рішення VI. с. ООН обов'язкові для виконання сторонами. Крім судової, М. с. ООН виконує консультативну функцію, тлумачення міжнародних договорів. Місцеперебування М. с. ООН — Гаага (Нідерланди).

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

МІСЬКА СМУГА (межа міста)

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ - врегульовані пла­тежі за грошовими зобов'язаннями та вимогами, що по­стають між юридичними й фізичними особами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. М. р. здійснюються здебільшого у безготівковому порядку через банківські установи за допомогою кореспондентських відносин, які зумовлюють ведення кореспондентських рахунків кредит­но-фінансовими установами.

Режим М. р. застосовується залежно від умов зовнішньое­кономічних контрактів, міжнародних правил і звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та ін. Для страхування валютних ризиків, що виникають при М. р., застосовуються різноманітні захисні застереження. Формами М. р. є інкасо, акредитив, банківські перекази. Інкасова форма М. р. регламентується положеннями Уніфікованих правил щодо інкасо, виданих Міжнарод­ною торговою палатою, і поділяється на інкасо з попе­реднім акцептом документів та інкасо з негайною опла­тою. Акредитивна форма М. р. здійснюється відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для доку­ментарних акредитивів, згідно з якими банк бере на себе зобов'язання провести за дорученням імпортера оплату товарних документів експортеру чи акцептувати тратту. Авансові платежі або оплата отриманого товару здійсню­ються шляхом банківського переказу коштів імпортером експорту.

МІНА — цивільно-правовий договір міни, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати у власність іншій стороні один товар в обмін на інший. Кожна зі сторін, що бере участь у М., вважається продавцем того майна, яке вона дає в обмін, і покупцем майна, яке вона отри­мує. До договору М. застосовуються відповідно правила договору купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін. За договірною практикою, якщо з договору М. не випливає інше, майно, що підлягає обміну, передбачається рівноцінним, і витрати на його передання та прийняття здійснюються в кожному випад­ку тією стороною, що несе відповідні обов'язки. Право власності на обмінюване майно переходить до сторін, що виступають за договором М. покупцями, одночасно після

того як сторони виконали зобов'язання щодо пере­давання відповідного майна.

МІНІСТЕРСТВО (від лат. тіпізіго — керую, служу) — назва найважливіших центральних органів управління державою, які входять до структури уряду. М. класифіку­ються за сферами діяльності, функціями, за внутрішньою структурою (принципами побудови). Вперше були засно­вані в XVI—XVIII ст. у Західній Європі.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ - визнається і га­рантується Конституцією України. М. с. є правом тери­торіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Ук­раїни. Здійснюється як безпосередньо територіальною громадою, так і через органи М. сі сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні та обласні ра­ди. Права М. с. захищаються в судовому порядку.

МІСЦЕВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ - су­купність державних органів, які здійснюють державну діяльність на місцевому рівні. До них належать: місцеві державні адміністрації, відповідні суди, органи прокура­тури. Організація, повноваження й порядок діяльності М. о. д. в. визначаються Конституцією та законами України.

МІСЦЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ - за законодавством України — виправно-трудові та виховно-трудові устано­ви, у яких засуджені відбувають покарання у вигляді поз­бавлення волі. Розрізняють виправно-трудові колонії і ви­ховно-трудові колонії. Виправно-трудові колонії поділя­ються на колонії-поселення для осіб, які вчинили злочи­ни з необережності, колонії-поселення для осіб, які вчи­нили умисні злочини, колонії загального режиму, поси­леного режиму, суворого режиму, особливого режиму. Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають пока­рання у виправно-трудових колоніях загального і суворо­го режиму. Виховно-трудові колонії поділяються на ко­лонії загального та посиленого режиму.

МІСЬКА СМУГА (межа міста) — зовнішня межа зе­мель міста, що відокремлює їх від земель іншого призна­чення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічними обгрунтуваннями роз­витку міста.

МІСЬКІ ЗЕМЛІ

МУЖОЛОЗТВО (педерастія)

МІСЬКІ ЗЕМЛІ— всі землі, що знаходяться в межах міста. До складу М. з. входять: землі житлової та гро­мадської забудови; землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природо­охоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культур-них об'єктів; землі об'єктів комунального господарства; землі водного, лісового використання; землі сільськогос­подарського використання; землі загального користуван- ■ ня. М. з. перебувають у віданні міських рад.

МОРАЛЬНІ ЗБИТКИ— втрати немайнового характе­ру внаслідок завданих моральних або фізичних страждань чи інших негативних наслідків фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. М. з. відшкодовуються у встановленому законом порядку через суд.

МОРАТОРІЙ(лат. тогаіогіи$ — той, що вповіль­нює) — відстрочка чи призупинення органами державної влади виконання зобов 'язань у зв'язку з настанням над­звичайних подій, обставин тощо. Під М. розуміють також заборону випробувань, застосування окремих видів зброї та ін, М. встановлюється на певний час.

МОРДУВАННЯ— насильницькі дії щодо особи, що полягають в багаторазовому або тривалому завдаванні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими пред­метами, дія термічних факторів та інші подібні дії. М. є злочином.

МОРСЬКИЙ ПРОТЕСТ— письмова заява капітана морського або річкового судна під час проходження його морем про подію, яка може бути підставою для висунен­ня до власника судна майнових вимог. Ця заява засвідчується актом уповноваженого органу державного управління. У заяві про М. п. має бути опис обставин події і заходів, ужитих капітаном для забезпечення збере­ження довіреного йому майна. Заява про М. п. подається в порту України нотаріусу, а за кордоном — українсько­му консулові. На підставі заяви складається акт про М. п., що є доказом у можливому спорі. Дані М. п. вва­жаються достовірними, і власник судна не зобов'язаний їх доводити. Обов'язок доказування в такому разі покла­дається на іншу сторону.

===== 156 =====

МУЖОЛОЗТВО (педерастія) — статеві зносини чо­ловіка з чоловіком. Кримінальна відповідальність за М. на­стає за умови, якщо: акт М. було здійснено в ано-генітальній формі; стосовно потерпілого було застосовано фізичне насильство чи погроза або використано його без­порадний стан. Підвищена відповідальність встанов­люється за М., вчинене групою осіб чи особою, яка раніше вчинила такий злочин, або щодо неповнолітнього. Потерпілим може бути особа лише чоловічої статі. Доб­ровільні сексуальні зносини чоловіка з чоловіком не є кримінально караними.

НАКЛАДНА

Гт

НАГЛЯДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ- за колишнім зако­нодавством порядок перегляду рішень, вироків, що набра­ли законної сили, а також касаційних ухвал, постанов та інших рішень нижчих судів за протестами визначених за­коном службових осіб суду і прокуратури. Тепер цю стадію судочинства скасовано. Певним чином наглядову функцію виконує Верховний Суд України у касаційному провадженні.

НАДОМНИКИ— особи, що уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, які надає підприємство. Перевагу в одержанні права на укладання договору про роботу вдома мають жінки з дітьми віком до 15 років; інваліди; пенсіонери; особи зі зниженою пра­цездатністю, яким МСЕК рекомендувала працю в надом­них умовах; особи, які доглядають інвалідів, та ін.

НАДРА— частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Пра^ вовий режим Н. регламентується гірничим законодавст­вом. До Н. належать лише природні об'єкти — суцільні породи, породи, що перебувають у рідкому й газо­подібному стані, та породи, що мають всередині природні порожнини. Правовий режим підземних вод визначається водним законодавством. Усі Н. в Україні за Консти­туцією є об'єктами права власності українського народу. Права власника здійснюють органи державної влади іг органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією.

НАДУРОЧНІ РОБОТИ— роботи, виконані у встанов­леному порядку понад встановлену тривалість робочого часу. Певні категорії робітників (напр. неповнолітні, вагітні жінки, жінки, що мають дітей віком до трьох років) не допускаються до Н. р. Перші дві години Н. р. оплачуються в полуторному, решта — в подвійному розмірі. Допускаються Н. р. тільки в виняткових випад­ках, передбачених законом.

НАЙБІЛЬШЕ СПРИЯННЯ, режим найбільшого спри­яння— принцип міжнародних економічних відносин, за яким держави на взаємній основі надають одна одній пе­реваги й пільги стосовно мита і зборів, що беруться при ввезенні й вивезенні товарів, здійсненні інших зовнішньоторговельних операцій.

НАЙМАНСТВО— залучення за певну плату громадян однієї держави для участі у військовому конфлікті на те­риторії іншої держави. На підставі Міжнародної кон­венції "Про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням та навчанням найманців", ратифікованої Україною 14 липня 1993 р., та КК України Н. є злочином.

НАЙМАЧ,орендар — сторона в договорі майнового найму, якій у тимчасове користування передається майно за плату. Н. може бути громадянин, організація, установа тощо.

НАКАЗ — в Україні акт управління, що видається керівниками міністерств, відомств, відділів та управлінь місцевих рад народних депутатів, а також керівниками об'єднань, установ, організацій, підприємств. За юридич­ною природою Н. може бути нормативним актом уп-гзвління, що містить норми права, які регулюють певні :успільні відносини (напр., про призначення на посаду ~евної особи). З ряду питань керівники установ можуть нндавати Н. лише за згодою профкому (про звільнення ~рацівника з ініціативи адміністрації та ін.). Н. вступає в . :лу з моменту його видання.

НАКЛАДНА— документ, шо супроводжує та регулює :-5іг товарно-матеріальних цінностей. Розрізняють: то­варну Н. — первісний бухгалтерський документ для :дормлення видачі або приймання товарно-матеріальних ємностей; транспортну Н. — основний перевізний

НАКЛЕП

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЖИМ

документ, який регулює відносини між перевізником. І відправником та одержувачем вантажу, що відправ­ляється залізничним, внутрішнім водним шляхом, І повітряним та автомобільним транспортом.

НАКЛЕП — поширення завідомо неправдивих вига­док, що ганьблять іншу особу. Н. посягає на зафіксоване в Конституції України право людини на повагу до її честі І та гідності. Кримінальний кодекс України 2001 р. не встановлює кримінальної відповідальності за Н. Питання І про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поши- І ренням наклепницьких відомостей, вирішує цивільне І судочинство.

НАРАДЧА КІМНАТА — кімната, в якій склад суду по­становляє вирок, виносить рішення, ухвалу у справі. Присутність в Н. к. осіб, що не входять до складу суду, не допускається. Порушення таємниці Н. к. є підставою для І скасування судового рішення.

НАРКОТИКИ, наркотичні засоби (від гр. пагкоііка — приголомшливий; той, що веде до сну, заціпеніння) — рослини, сировина, природні чи синтетичні речовини, І які визначені Н. у міжнародних договорах {конвенціях) та/або переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затвердженому Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ Ук­раїни, що становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. Найпоширенішими в Україні Н. і є рослини — мак та макова соломка, коноплі; лікарські препарати — морфін, кодеїн, ефедрин, промедол; про­дукти переробки рослинної сировини — кокаїн, героїн тощо. Українське кримінальне законодавство передбачає відповідальність за незаконні виготовлення, придбання, і зберігання, перевезення, пересилання Н. психотропних речовин як з метою збуту, так і без такої мети; збут Н.; їх розкрадання; посів або вирощування снодійного маку чи конопель;, організацію або утримання приміщення для вживання чи виготовлення Н.; схиляння до вживання Н.: порушення встановлених правил обігу Н. Особа, яка до­бровільно здала Н. і вказала джерело їх походження або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом Н., звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні виробництво, виготовлення, придбання,