ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ 4 часть

ВИПРАВНІ РОБОТИ— за законодавством України вид покарання, не пов'язаний з позбавленням волі. При­значається на строк від шести місяців до двох років. Відбувається за місцем роботи засудженого. Із заробітку засудженого до В. р. здійснюється відрахування до дер­жавного бюджету в розмірі, визначеному вироком суду, від 10 до 20 відсотків. В. р. можуть бути замінені непра­цездатним особам на штраф у розмірі трьох установлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів гро­мадян за один місяць В. р. Вони не застосовуються до вагітних жінок і жінок, які перебувають у відпустці по до­гляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не до-сягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, і деяких інших осіб (ст. 57 КК України).

ВИРОБНИЧА МАРКА— штамп, який ставиться на виробах або упаковці для можливості ідентифікувати підприємство-виробника і містить повну чи скорочену інформацію про якість, кількість, відповідність продукції певним стандартам тощо. За кордоном здебільшого ви­користовується поняття торгової марки. В. м. (як і торго­ву) слід відрізняти від товарного знака, який, на відміну від неї, підлягає державній реєстрації та правовій охороні.

ВИРОБНИЧИЙ ПРОСТІЙ- за трудовим правом тим­часове припинення роботи з вини працівника чи з при­чин, які від нього не залежать (напр., відсутність сирови­ни, електроенергії тощо). За час В. п. не з вини працівни­ка зарплата сплачується в розмірі 2/3 тарифної ставки погодинної оплати працівника відповідної кваліфікації. Час В. п. з вини працівника не оплачується. В разі В. п.

працівники переводяться на іншу роботу на тому самому підприємстві або на інше підприємство з урахуванням їхньої спеціальності терміном до одного місяця. При пе­реведенні на нижчеоплачувану роботу у зв'язку з В. п. за працівником, що виконує норму виробітку, зберігається середній заробіток; працівникам, переведеним на пого­динну роботу, сплачується їхня тарифна ставка. Не доз­воляється переводити кваліфікованих працівників на не-кваліфіковану роботу.

ВИРОК— рішення суду у кримінальних справах щодо винуватості чи невинуватості підсудного та' його відповідальності. Згідно з Конституцією України право­суддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124). Суди постановляють В. іменем України. В постановленні В. суд керується принципами законності та обгрунтова­ності, причому обгрунтуванням В. можуть бути лише ті докази, які були розглянуті в судовому засіданні. В. суду може бути обвинувальний або виправдувальний.

ВИСЕЛЕННЯ— примусове припинення права корис­тування житловим приміщенням, що допускається на підставах, установлених законом. В. здійснюється в судо­вому порядку. В. з житлових будинків державного, кому­нального і громадського житлових фондів допускають у випадках, передбачених законодавством. В. допускається з наданням іншого житлового приміщення, з наданням іншого впорядкованого приміщення та без надання жит­лового приміщення. В. без надання житлового приміщен­ня можливе, коли наймач систематично псує житлове приміщення, використовує його не за призначенням або систематично порушує правила співжиття і цим робить неможливим для інших проживання з ним в одному бу­динку чи одній квартирі, а також у разі самостійного за­селення.

ВИСЛУГА РОКІВ— тривалість виконання певної про­фесійної роботи, яка дає підстави для призначення пенсій, а також різних надбавок до зарплати та інших пільг у трудових відносинах. Розмір В. р. може бути кон­кретизований законодавством та колективним договором.

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА

ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА- обгрунтований висновок особи, що має певні спеціальні знання, який випливає з проведених досліджень фактичних даних, наданих у роз­порядження цього спеціаліста слідчим, судом, іншими особами та органами, і який у встановленій законодавст­вом формі є процесуальним доказом.

ВИХІДНІ ДНІ— вид відпочинку: дні, вільні від роботи. В. д. надаються щотижня для відпочинку. За законодавст­вом України при п'ятиденному робочому тижні працівни­кам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шести­денному — один. Загальним В. д. є неділя. Другий В. д. при п'ятиденному робочому тижні визначається графіком роботи підприємства і, як правило, має надаватися разом із загальним. На безперервно діючих підприємствах В. д. надають у різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності. За роботу у В. д. працівникові за згодою сторін сплачується подвійна опла­та або надається інший день для відпочинку.

ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ- землевпо­рядна дія (або їх сукупність), спрямована на виникнення права власності на земельну ділянку або права користу­вання нею. До таких дій належать: складання проекту В. з. д. у власність або користування; відмежування в на­турі (на місцевості) земельних ділянок, що відводяться; підготовка документа, що посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою; державна реєстрація цього документа. В. з. д. здійснюється компетентними землевпорядними органами України як державними, так і комерційними.

ВІДВІДСУДДІ — усунення чи самоусунення суддів від участі у розгляді кримінальних або цивільних справ, якщо є сумніви в їхній неупередженості. Підставами для В. с, є наявність родинних стосунків у осіб, що входять до скла­ду суду, між собою, з сторонами у справі, обвинуваченим або потерпілим, участь їх у цій самій справі на попередніх стадіях процесу як свідків, експертів, слідчих. Судді не мо­жуть брати участь у перегляді вироків, рішень, ухвал, по­становлених за їх участі.

ВІДГУЛ— за трудовим законодавством надається працівникам як компенсація за роботу чи чергування в

====н 48 ======

ВІДМОВА ВІД СПАДЩИНИ

неробочий час. За роботу у вихідний день В. надається за згодою сторін. Якщо надати В. неможливо, то робота у. вихідний день оплачується в подвійному розмірі. За ба­жанням працівника за роботу в святковий день замість підвищеної оплати йому також може бути наданий В.

ВІДДАННЯ ДО СУДУ— за минулим законодавством самостійна (третя) стадія кримінального процесу, під час якої суддя одноособово або суд у розпорядчому засіданні перевіряв достатність підстав для розгляду справи в судо­вому засіданні. У редакції Закону України від 21.06.2001 р. ця стадія одержала назву ''Попередній розгляд справи суддею".

ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ— настання певних обста­вин, за яких у відповідних осіб виникає право спад­коємства. Законом передбачено такі обставини: смерть громадянина; оголошення громадянина померлим. Днем В. с. є день смерті спадкодавця або день, від якого він вважається померлим. Якщо протягом календарної доби померли особи, які б могли спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Місцем В. с. є останнє місце проживання спадко­давця, а якщо воно невідоме, — місце знаходження неру­хомого майна чи його основної частини, або основної ча­стини рухомого майна. Для прийняття спадщини вста­новлюється строк у шість місяців, який починається від дня В. с.

ВІДМИВАННЯ (ЛЕГАЛІЗАЦІЯ) ГРОШЕЙ- прове­дення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, використання цих коштів і майна в підприємницькій та іншій господарській діяльності. Ук­раїна 17 грудня 1997 р. ратифікувала Закон про приєднання до Конвенції Ради Європи від 8 листопада 1990 р. про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію до­ходів, одержаних злочинним шляхом.

ВІДМОВА ВІД СПАДЩИНИ- односторонній пра-вочин, який здійснюється спадкоємцем шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори, або неприй­няттям протягом шестимісячного строку спадщини, про відкриття якої спадкоємцю відомо. В цьому разі діятиме

===== 49 =====

ВІДНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

ВІДПУСТКИ У ЗВ'ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ

правило, яке застосовується і до випадків, коли спад­коємець позбавлений права спадкування — його частка переходить до спадкоємців за законом і поділяється між ними у рівних частках. Спадкоємець може відмовитися від спадщини на користь кого-небудь з інших осіб з чис­ла спадкоємців за законом чи за заповітом, на користь держави, окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Акт В. від с. є безумовним і без­застережним.

ВІДНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ У ЗВ'ЯЗКУ З НОВОВЙЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ-

виняткова стадія кримінального процесу, в якій відбу­вається перевірка вироку, що набрав законної сили, або іншого судового рішення у зв'язку зі встановленням нових обставин, які свідчать про незаконність і необґрунто­ваність цих рішень і про які нічого не було відомо під час розслідування, розгляду і вирішення справи. Нововиявле-ними обставинами вважаються фальшивість доказів, не­правильні показання свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного або неправильний висновок експерта, на яких грунтується вирок, зловживання суддів, прокурора, слідчо­го, особи, що провадила дізнання, а також інші обстави­ни, які доводять неправильність засудження або виправ­дання підсудного. Для проведення розслідування новови-явлених обставин прокурор виносить постанову. За наяв­ності підстав для відновлення справи результати розсліду­вання або вирок суду, що набрав законної сили, за яким винні у фальсифікації доказів засуджені, прокурор зі своїм висновком передає вищестоящому прокурору, який приймає рішення про принесення подання до апе­ляційного суду. Останній і вирішує питання щодо віднов­лення справ за нововиявленими обставинами.

ВІДНОСНІ ПРАВА— права, які належать особі щодо іншої конкретно визначеної зобов'язаної особи (осіб), на відміну від абсолютних прав, коли носієві прав протис­тоїть невизначене коло осіб. В. п. є зобов'язальними пра­вами, які виникають з договорів, із заподіяння шкоди май­ну і здоров'ю, з безпідставного придбання або збережен­ня майна та з інших юридичних фактів, через які вини­кають зобов'язальні правовідношення між конкретними особами.

ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗБЕРІГАННЯ- зобов язання щодо зберігання. В. з. виникає в разі відмови одержувача від акцепту платіжної вимоги чи від прийняття продукції, за-бракованої як такої, що не відповідає стандартам, зраз­кам. В. з. регулюється ЦК України. Продукція, що прий­нята на В. з., може бути використана лише після оплати.

ВІДПОВІДАЧ— сторона в цивільному процесі, якій пред'явлено позов. В. може бути як громадянин, так і юри­дична особа В. є та із сторін у процесі, яка притягається судом до відповіді за позовом, тому що на неї вказує по­зивач як на порушника свого права. В. має • право пред'явити зустрічний позов, визнати позов повністю або частково, або не визнавати. У цивільній справі може бути кілька В.

ВІДПУСТКА— встановлений законом час відпочинку, який щорічно надається працівникам зі збереженням місця роботи (посади) й середньої заробітної платні про­тягом певної кількості днів. Розрізняють щорічні основні й додаткові В. Основна щорічна В. надається три­валістю не менш як 24 дні. Для працівників, які не досяг­лії 18-річного віку, — не менш як 31 календарний день. Додаткову В. надають у певних галузях народного гос­подарства або в інших випадках, передбачених законодав­ством. До щорічних основних і додаткових відпусток не включають інші види відпусток, що їх надають відповідно до законодавства (напр. відпустка у зв'язку з вагітністю, творча відпустка тощо). За перший рік роботи В., як пра­вило, надають після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому робочому місці, за наступні роки робо­ти В. можна надавати у будь-який час відповідного робо­чого року. Заборонено звільняти працівника під час його В., крім деяких особливих випадків (повна ліквідація підприємства чи установи тощо). За заявою працівника адміністрація може надати йому короткочасну В. без збе­реження заробітної плати.

ВІДПУСТКИ У ЗВ'ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ, ПОЛОГА­МИ І ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ДИТИНОЮ- оплачувана відпустка, яка надається жінкам на підставі медичного висновку у зв'язку з вагітністю й пологами. Тривалість відпустки: до пологів — 70 кшіендарних днів; після по­логів — 56 календарних днів (70 календарних днів —

ВІДРЯДЖЕННЯ

ВІНДИКАЦІЯ

у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнен­ня пологів), починаючи з дня пологів. Жінкам, які вси­новили новонароджених дітей безпосередньо з пологово­го будинку, надається додаткова відпустка з дня усинов­лення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при всиновленні двох і більше дітей). За бажан­ням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі необхідності домашнього догляду за дитиною на підставі медичного висновку — й триваліша, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

ВІДРЯДЖЕННЯ— у трудовому праві поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового доручення поза місцем робо­ти. На весь період В., у т. ч. часу перебування в дорозі, за працівником зберігаються місце роботи (посада), се­редній заробіток і сплачуються добові за кожен день пе­ребування у В., вартість проїзду до місця призначення й назад та витрати за найм житла.

ВІДСТРОЧКА ВИКОНАННЯ ВИРОКУ- за старим законодавством України могла застосовуватися судом у разі призначення покарання за наявності певних умов на точно визначені строки. Цей інститут скасовано Законом України від 12 липня 2001 р.

ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА— у цивільному праві переда­ча майна у власність іншій особі. Розрізняють В. м. платне (купівля-продаж) і безоплатне (дарування). В. м. може здійснюватися на основі договору або в при­мусовому порядку (напр., конфіскація майна за вироком суду). В. м. пов'язане з припиненням права власності.

ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ- право особи вимага­ти повного відшкодування завданих їй збитків, якщо за­коном або договором не передбачено відшкодування в меншому чи більшому розмірі. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані ним доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Збитки, які завдані громадянину або юридичній особі в ре­зультаті незаконних дій державних та інших органів або

посадових осіб цих органів, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів держави або відповідних органів.

ВІЗА(фр. уіза, від лат. уіш§ — побачений, перегляну­тий) — дозвіл на в'їзд, виїзд, тимчасове проживання на території певної держави або проїзд через неї (В. в'їзні, зиїзні, транзитні). В. видаються відповідними державни­ми органами на визначений термін, оформлюються дозвільною відміткою у закордонному паспорті. Практич­но у всіх державах в'їзд дозволяється за наявності В. У де­яких країнах здійснюється спрощений порядок видачі вїзних віз — в аеропортах, морських портах, на прикор­донних переходах. Групам туристів, екіпажам морських суден, відрядженим та ін. в окремих випадках візи вида­ються за списками. Транзитним пасажирам, якщо вони не залишають територію вокзалу, аеропорту, транзитна віза не потрібна. Міждержавні угоди можуть встановлю­вати безвізовий режим пересування в межах цих держав.

ВІЙСЬКОВА ПРОКУРАТУРА- належить до органів прокуратури України. В Україні діють В. п.: гарнізонів, регіонів, ВМС та Управління нагляду за додержанням за­конів у Збройних Силах України та оборонній промисло­вості, підпорядковане Генеральній прокуратурі України. В своїй роботі В. п. керуються Конституцією України, За­коном України «Про прокуратуру» та іншими законодав­чими актами, які регулюють повноваження прокуратури.

ВІЙСЬКОВИЙ СУД— в Україні діють В. с. гарнізонів, регіонів, ВМС та військова колегія Верховного Суду України. В. с. входять до*системи загальних судів України. В. с. здійснюють правосуддя у Збройних Силах та інших військових формуваннях, передбачених законодавством України.

ВІНДИКАЦІЯ(лат. уіпалсаііо, від уіпсіісо — захищаю, заявляю претензію, вимагаю) — витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Від недоб­росовісного набувача власник може витребувати майно в усіх випадках без будь-яких обмежень. Від добросовісно­го набувача майно може бути витребуване власником у двох випадках: якщо майно було одержане добросовісним набувачем безоплатно; якщо майно вибуло із володіння власника поза його волею (загублене власником або осо-

ВКЛАДИ

ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ

бою, якій майно було передане власником у володіння, наприклад орендарем, охоронцем; викрадене у того чи іншого; вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх во­лею). Гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бу­ти витребувані від добросовісного набувача.

ВКЛАДИ — грошові суми, внесені в банк юридичними чи фізичними особами на зберігання на певних умовах. По закінченні встановленого терміну зберігання В. підляга­ють поверненню власнику або іншій особі за його вказівкою. Власники В. одержують прибуток у вигляді встановлених відсотків від вкладеної суми та в іншій формі, здійснюють безготівкові розрахунки. Доходи від В. не підлягають оподаткуванню. В. бувають таких видів: безстрокові, строкові, на пред'явника, виграшні, іменні та ін.

ВЛАДА — у загальному розумінні здатність і мож­ливість вирішальним чином впливати на діяльність і по­ведінку людей за допомогою волі, авторитету, права, на­сильства. Політична влада в суспільстві принципово на­лежить народу і може здійснюватись безпосередньо (сход, віче, референдум) або через представницькі органи. Саме ступінь і характер участі населення у формуванні пред­ставницьких органів і контролі за їхньою діяльністю виз­начають рівень демократії в суспільстві. Конституція України проголосила принцип розподілу влади на законо­давчу, виконавчу й судову. Цей принцип слід сприймати дещо умовно, в розумінні намагання закріпити систему стримувань і противаг як гарантію від узурпації влади, бо влада має розглядатись як категорія ■ неподільна, для здійснення якої використовуються різні функції, що на­даються певним органам і особам. До речі, цілком слуш­ним є твердження, що, крім названих, можуть бути й інші функції влади, напр. контрольна.

ВОДНИЙ КАДАСТР— систематизований звід відомо­стей про державний облік вод та визначення наявних для використання водних ресурсів України. Чинне законодав­ство України передбачає ведення державного В. к., який містить відомості про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів. Державний В. к. містить три розділи: поверхневі води, підземні води,

і користання вод. Ведення державного В. к. покладено з Міністерство екології та природних ресурсів України разом з іншими спеціально уповноваженими органами игнтральної виконавчої влади. Фінансування робіт для ;:лення державного В. к. здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

ВОДНИЙ КОДЕКС— систематизований законодав­чий акт, завданням якого є регулювання правових відно­син з метою забезпечення збереження науково обгрунто­ваного, раціонального використання вод для потреб на­селення і галузей економіки, відтворення водних ре­сурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та ви­черпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і грома­дян на водокористування. Чинний В. к. України введено в дію 6 червня 1995 р.

ВОЄННИЙ СТАН— особливий стан у державі чи ок­ремих її місцевостях, що вводиться за рішенням Прези­дента України, затвердженим Верховною Радою України. Підставами для введення В. с. можуть бути оголошення війни або загроза воєнного нападу. Під час В. с. обмежу­ються права громадян, установ і розширюються повнова­ження відповідних правоохоронних органів. Режим В. с. визначається Законом України «Про воєнний стан».

ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ— особи, що індивідуально чи як члени організації вчинили будь-який з таких злочинів: злочини проти миру (підготовка чи ведення агресивної війни або ведення війни на порушення міжнародних до­говорів, участь у змові з метою вчинення таких дій); воєнні злочини (порушення законів та звичаїв війни, тоб­то вбивства, катування чи вигнання цивільного населен­ня окупованої території для примусових робіт, жорстоке поводження з військовополоненими, вбивства заруч­ників, пограбування суспільної чи приватної власності, безглузде руйнування міст чи сіл та ін.); злочини проти людяності (вбивства, поневолення, заслання та інші жор­стокості, вчинені щодо цивільного населення до чи під час війни), а також переслідування з політичних, расових чи релігійних мотивів з метою скоєння чи у зв'язку зі скоєнням наведених вище злочинів. Поняття В. з. визна-

======н 55 =====

ВКЛАДИ

ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ

бою, якій майно було передане власником у володіння, наприклад орендарем, охоронцем; викрадене у того чи іншого; вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх во­лею). Гроші та цінні папери на пред'явника не можуть бу­ти витребувані від добросовісного набувача.

ВКЛАДИ — грошові суми, внесені в банк юридичними чи фізичними особами на зберігання на певних умовах. По закінченні встановленого терміну зберігання В. підляга­ють поверненню власнику або іншій особі за його вказівкою. Власники В. одержують прибуток у вигляді встановлених відсотків від вкладеної суми та в іншій формі, здійснюють безготівкові розрахунки. Доходи від В. не підлягають оподаткуванню. В. бувають таких видів: безстрокові, строкові, на пред'явника, виграшні, іменні та ін.

ВЛАДА — у загальному розумінні здатність і мож­ливість вирішальним чином впливати на діяльність і по­ведінку людей за допомогою волі, авторитету, права, на­сильства. Політична влада в суспільстві принципово на­лежить народу і може здійснюватись безпосередньо (сход, віче, референдум) або через представницькі органи. Саме ступінь і характер участі населення у формуванні пред­ставницьких органів і контролі за їхньою діяльністю виз­начають рівень демократії в суспільстві. Конституція України проголосила принцип розподілу влади на законо­давчу, виконавчу й судову. Цей принцип слід сприймати дещо умовно, в розумінні намагання закріпити систему стримувань і противаг як гарантію від узурпації влади, бо влада має розглядатись як категорія ■ неподільна, для здійснення якої використовуються різні функції, що на­даються певним органам і особам. До речі, цілком слуш­ним є твердження, що, крім названих, можуть бути й інші функції влади, напр. контрольна.

ВОДНИЙ КАДАСТР— систематизований звід відомо­стей про державний облік вод та визначення наявних для використання водних ресурсів України. Чинне законодав­ство України передбачає ведення державного В. к., який містить відомості про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод; водокористувачів. Державний В. к. містить три розділи: поверхневі води, підземні води,

і користання вод. Ведення державного В. к. покладено з Міністерство екології та природних ресурсів України разом з іншими спеціально уповноваженими органами игнтральної виконавчої влади. Фінансування робіт для ;:лення державного В. к. здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

ВОДНИЙ КОДЕКС— систематизований законодав­чий акт, завданням якого є регулювання правових відно­син з метою забезпечення збереження науково обгрунто­ваного, раціонального використання вод для потреб на­селення і галузей економіки, відтворення водних ре­сурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та ви­черпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і грома­дян на водокористування. Чинний В. к. України введено в дію 6 червня 1995 р.

ВОЄННИЙ СТАН— особливий стан у державі чи ок­ремих її місцевостях, що вводиться за рішенням Прези­дента України, затвердженим Верховною Радою України. Підставами для введення В. с. можуть бути оголошення війни або загроза воєнного нападу. Під час В. с. обмежу­ються права громадян, установ і розширюються повнова­ження відповідних правоохоронних органів. Режим В. с. визначається Законом України «Про воєнний стан».

ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ— особи, що індивідуально чи як члени організації вчинили будь-який з таких злочинів: злочини проти миру (підготовка чи ведення агресивної війни або ведення війни на порушення міжнародних до­говорів, участь у змові з метою вчинення таких дій); воєнні злочини (порушення законів та звичаїв війни, тоб­то вбивства, катування чи вигнання цивільного населен­ня окупованої території для примусових робіт, жорстоке поводження з військовополоненими, вбивства заруч­ників, пограбування суспільної чи приватної власності, безглузде руйнування міст чи сіл та ін.); злочини проти людяності (вбивства, поневолення, заслання та інші жор­стокості, вчинені щодо цивільного населення до чи під час війни), а також переслідування з політичних, расових чи релігійних мотивів з метою скоєння чи у зв'язку зі скоєнням наведених вище злочинів. Поняття В. з. визна-

======н 55 =====

ВТРАЧЕНА ВИГОДА

ВТРАЧЕНА ВИГОДА — доходи або інше благо, які не одержані особою через порушення її права невиконанням зобов'язання, за яким вона була кредитором. В цивільно­му праві В. в. являє собою неодержані прибутки і підля­гає здебільшого відшкодуванню як складова частина збитків.

Г

ГАЛУЗЬ ПРАВА — самостійна група правових норм та інститутів, які регулюють певну сферу суспільних відно­син специфічними методами правового регулювання. Для кожної Г. п. характерним є свій предмет і метод. Основ­ними Г. п. є конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, господарське, трудове, фінансове, земельне, цивільне процесуальне, кримінальне, кримінально-процесу-шаьне, кримінально-виконавче та ін.

ГАРАНТІЙНИЙ СТРОК — встановлений законодавст­вом у цивільному праві строк, протягом якого боржник відповідає перед кредитором за якість переданої речі або виконаної роботи. Г. с. використовується в договорах купівлі-продажу, підряду, поставки та ін. За загальним правилом Г. с. починається з моменту продажу речі. Од­нак сторони можуть встановити інший момент перебігу Г. с, а також продовжити його тривалість.

ГАРАНТІЯ (фр. §агапїіе) — один із засобів забезпечен­ня виконання зобов'язань. Застосовується між юридични­ми особами. За договором Г. організація-гарант зо­бов'язується перед організацією-кредитором погасити за­боргованість організації-боржника, якщо та цього не зро­бить. Під загрозою визнання недійсним договір Г. має ук­ладатися у письмовій формі.

ГЕНЕРАЛЬНА ДОВІРЕНІСТЬ - письмове уповнова­ження, яке видається однією особою другій особі для представництва її інтересів перед третіми особами. Г. д. — термін, який не має законодавчого закріплення (існує ли­ше довіреність), але поширений на практиці, коли довіри-

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДбГОВІР

ГЛАВА УРЯДУ

тель намагається надати особливого значення дорученню. Помилково вважається, що Г. д. надає особливих прав представнику, навіть право власності та пов'язані з ним права — дарувати, розпоряджатися майном, здійснювати всі передбачені законом для власника або довірителя дії.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДОГОВІР- один із видів договорів, що укладається між учасниками інвестиційного процесу — замовником і підрядчиком. Г. д. укладається замовником на підставі титульного списку будівлі на весь період будівництва з однією будівельною організацією — гене­ральним підрядчиком. За рішенням замовників і підряд­чиків, як виняток, можна укласти договір підряду з двома або більше генеральними підрядчиками на спорудження великих будівель і комплексів. Г. д. визначає загальну вартість будівельно-монтажних робіт, строки початку й закінчення будівництва.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДРЯДЧИК- один із головних учасників інвестиційного процесу, який на підставі дого­вору підряду зобов'язується на свій ризик виконати пев­ну роботу за завданням замовника і бере на себе відповідальність перед замовником за роботу субпідряд-чика, якщо Г. п. залучає до виконання робіт інших осіб. У цьому разі підрядчик виступає перед замовником як Г. п., а перед субпідрядчиком — як замовник. Г. п. відповідає перед субпідрядчиком за невиконання або не­належне виконання замовником своїх зобов'язань, забез­печує будівництво матеріалами, несе матеріальну відповідальність за дефекти, допущені з власної провини, тощо. На кожній будові один Г. п.