ДЕРЖАВНЕ ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ 2 часть

АЛІБІ (лат. аІіЬі — в іншому місці) — встановлений до­казами факт знаходження обвинуваченого (підозрюваного) поза місцем скоєння злочину у момент чи період, який вважається часом злочину. Перевірка А. необхідна неза­лежно від того, чи заявив про це обвинувачений (підо­зрюваний), чи про це стало відомо з інших джерел. А. не має юридичного значення, якщо характер злочину не пе­редбачає присутності виконавця у певний час і в певно­му місці.

АЛІМЕНТИ (лат. аіітепішп — годування, утримання) — утримання, яке у визначених законом випадках надається одним членом сім'ї іншому, якщо останній не має власних

е=е== 18 =—

та для існування. Згідно зі шлюбно-сімейним законо-

■ктвом А. є, з одного боку, правом, а з другого — обов'яз-

Так, право на отримання А. мають: неповнолітні діти,

пітні непрацездатні особи, які не мають власного

:те.:2 заробітку. Кримінальним законодавством України

гезозчена відповідальність за злісне ухилення від сплати

мовлених рішенням суду А. на утримання непо-

гткіх або непрацездатних дітей та непрацездатних

Їм пін

.АЛОНЖ (фр. а!1оп§е — надставка) — прикріплений до ця додатковий аркуш паперу, на якому здійснюють-^-;?едавшіьні написи, якщо вони не вміщуються на ••ігстному боці векселя. АЛЬПАРІ (від італ. аі рагі, букв. — порівну) — відпо­ять біржового або ринкового курсу цінних паперів всьому номіналові. АМНІСТІЯ (від гр. атпехііа — забування, прощення) — ■-:г або часткове звільнення від кримінальної відповідаль-:: 2.5о кримінального покарання певної категорії осіб, :;і\ у вчиненні злочинів. А. оголошується: в Україні — тзвною Радою, в інших країнах зазвичай верховними і=-:ами влади або, рідше, головою виконавчої влади. Акт -ч правило, стосується персонально невизначеного ко-:с:б. Він може повністю звільняти від покарання, нювати покарання більш м'яким, скорочувати строк

ГІННЯ.

АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ (гр. апа1о§іа — відповідність,

::-:іеть) — застосування до суспільних відносин, які

їгегульовані правом, але потребують і можуть бути

- врегульовані, законом або іншим нормативним ак-

'. ноти регулюються подібні відносини. А. з. є засо-

Бнрішення конкретних справ за наявності прогалини

•::чодавстві, проте вона не може застосовуватись, ко-

йдеться про притягнення до кримінальної або

штративної відповідальності. Українська правова до-

^::-:а стверджує необхідність абсолютно вичерпного пе-

у гючинів та адміністративних проступків. У кожно-

ипадку застосування А. з. конкретне рішення завжди

швідуальним і не має обов'язкової сили для подібних

оаїків, хоча може бути орієнтиром для вирішення ана-

гїчних справ у майбутньому.

АНАЛОГІЯ ПРАВД

АРЕШТ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ

АНАЛОГІЯ ПРАВА— застосування до суспільних відносин, що підлягають врегулюванню, загальних засад і принципів правового регулювання відповідної галузі пра­ва або правового інституту, коли щодо конкретних відно­син немає ні прямої правової норми, ні схожої, яка б ре­гулювала подібні відносини. Застосування А. п. має обме­ження такого ж роду, як і під час застосування аналогії закону. Нормативним дозволом для застосування у пев­них випадках А. п. є проголошений Конституцією Ук­раїни принцип верховенства права.

АПАРТЕЇД(афр. арагтпеісі — розділення, роздільне існування) — система расової дискримінації та прини­ження (сегрегації) за ознаками расової належності. Політика А. спрямовується на те, щоб поставити одну групу населення в залежність від іншої групи відмінної раси. Найбільшого поширення А. набув у ПАР до почат­ку 90-х років. Практика А. засуджена світовим співтова­риством у багатьох рішеннях Генеральної Асамблеї ООН, Організації африканської єдності. Міжнародна Конвенція і 973 р. про припинення злочину А. і покарання за нього визначає А. як злочин проти людства. За цією Конвенцією покаранню підлягають особи не тільки за самі акти А., а йза підбурювання до здійснення А., заохочення та самий замисел на скоєння актів А.

АПАТРИДИ(від гр. араігіз і ароііз — позбавлені батьківщини, позбавлені вітчизни) — особи без громадян­ства, тобто ті, що не мають громадянства будь-якої дер­жави. Апатридизм (тобто безгромадянство) найчастіше виникає внаслідок розбіжностей у законодавстві різних країн про громадянство, спричинюється втратою грома­дянства на підставах закону або позбавлення громадянст­ва. Правове становище А. визначається законодавством країни їхнього перебування (за деякими винятками), прирівнюється до правового становища громадян цієї країни, але А. не користуються повною мірою політични­ми та іншими правами й дипломатичним захистом будь-якої країни. На зменшення кількості А. і надання їм змо­ги користуватися основними правами і свободами спря­мовані Конвенція про статус біженців (1951), Конвенція про статус апатридів (1954), Конвенція про громадянство заміжньої жінки (прийнята Генеральною Асамблеєю

ООН 1957 р.) і Конвенція про скорочення безгромадян-ства (1961). В Україні правовий статус А. визначається Законами України "Про громадянство України" (1991) та "Про правовий статус іноземців" (1994).

АПЕЛЯЦІЯ(лат. арреііаііоп — звернення) — одна з форм оскарження судового рішення, що не набрало закон­ної сили, у кримінальній, цивільній або господарській справі. Справа розглядається по суті судом апеляційної інстанції у межах, викладених в доводах скарги. Термін А. має такі значення: звернення до вищестоящого суду з ме­тою перегляду рішення нижчестоящого суду, який роз­глядав справу; скарга в вищестоящий суд про скасування або зміну рішень нижчестоящого суду. В апеляційному засіданні провадиться повторне дослідження доказів: при цьому або затверджується раніше винесене рішення, або вносяться часткові зміни, або виноситься нове рішення у справі.

АРБІТР (третейськийсуддя) (лат. агЬіІег) — посередник у господарських спорах та спорах цивільно-правового ха­рактеру, не заінтересований у конфлікті між сторонами. А. обирається за взаємною згодою сторін, що спорять, або є посадовою особою, що діє відповідно до арбітражно­го законодавства.

АРБІТРАЖ (третейськийсуд) (фр. агЬіїга§е) — спосіб розв'язання господарських і цивільно-правових спорів, що полягає в переданні спору на розгляд обраному (призна­ченому) сторонами третейському суду.

АРЕШТ(лат. агге$Шт — судова постанова) — 1) за­побіжний захід у кримінальному процесі, який полягає у взятті під варту (затриманні обвинуваченого й достав-ленні до місця попереднього ув'язнення). Як правило, А. супроводжується окремим заходом процесуального при­мусу — особистим обшуком; 2) у кримінальному праві — міра покарання, що полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції на строк від одного до шести місяців; 3) А. на вклади, цінності, інше майно обвинуваченого чи підозрюваного для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації.

АРЕШТ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ- тимчасове припинення будь-яких операцій на рахунку без згоди на

лгещтмАлнА

АФЕКТ

не клієнта і без розірвання договору банківського рахун­ку'. Операції на рахунках можуть бути тимчасово припи­нені рішеннями податкових, судових, правоохоронних органів та в інших випадках, передбачених законодавчи­ми актами.

АРЕШТ МАЙНА — накладення заборони на право розпоряджатися вкладами, цінностями та іншим майном до визначення його подальшої долі. А. м. застосовується державним виконавцем для реального виконання судових рішень як захід у забезпеченні позову, слідчим для забезпе­чення цивільного позову, заявленого у кримінальній справі, та у випадках можливої конфіскації майна судом, а також органами державної виконавчої служби щодо неплатників до подання до суду заяви про стягнення недоплати.

АСОРТИМЕНТ (фр. а$$огтітепІ — набір, комплект, від аззопіг — добирати, сортувати) — добір товарів за різними видами, призначенням (цукерки, риба, сир тощо).

АУДИТ (англ. аиші, від лат. аисііїш — слухання, слух) — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первин­них документів та іншої інформації щодо фінансово-госпо­дарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визна­чення достовірності їх звітності, обліку, їх повноти й відповідності чинному законодавству та встаноатеним нор­мативам. Здійснюється незалежними особами (аудиторами) або аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

АУКЦІОН (лат. аисііо — зростання) — продаж з публічних торгів товару або майна покупцеві, який про­понує за них найвищу ціну.

АФЕКТ (лат. аЯесШз — душевне хвилювання, прист­расть) — сильне хвилювання, що раптово виникає внаслідок значущого для особи психічного подразнення, стрімко розвивається і призводить до звуження свідо­мості, послаблення контролю за своїми діями, переходу значною мірою від розумового керування ними до інстинктивного. Існує два види А.: фізіологічний і пато­логічний. Фізіологічний А., хоча і впливає на психіку зазначеним чином, та все ж не позбавляє люди­ну можливості контролювати свої дії і відповідати за них.

Тому скоєння у такому стані суспільно небезпечних дій не звільняє від кримінальної відповідальності, хоча за певних умов значно її пом'якшує. Патологічний А. призводить до глибокого потьмарення свідомості та авто­матичних безцільних дій. Якщо судовопсихіатрична екс­пертиза встановить факт цього виду А., то особа визна­ється неосудною (див. Неосудність).

БАНДИТИЗМ (італ. Ьапда — злочинне угруповання) — злочинне діяння, що належить до групи злочинів проти гро­мадської безпеки. Б. є тяжким злочином, який посягає на основи громадської безпеки й полягає в: організації озб­роєної банди; участі в такій банді; участі у вчинюваному нею нападі. Під бандоюслід розуміти формування, яке є: стійким; озброєним; організованим з метою вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на ок­ремих осіб. Відповідальність за Б. настає вже за саме ут­ворення банди незалежно від того, чи здійснила вона хо­ча б один напад. Факт участі в банді також утворює склад закінченого злочину незалежно від того, брав член банди участь у нападах чи ні.

БАНК(фр. Ьапяие, від італ. Ьапсо — лава, конторка) — юридична особа, яка має виняткове право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати в су­купності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

БАНКІВСЬКА АСОЦІАЦІЯ- громадська неко-мерційна організація, членами якої є комерційні банки. Створюється з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій шодо банківської діяльності. Б. а. є договірним об'єднан­ням банків і не має права втручатися у діяльність бан-===== 24 ======

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

•_:з — членів асоціації. Б. а. не має права на банківську -и підприємницьку діяльність і не може отримувати "гнбутку.

БАНКІВСЬКА ГАРАНТІЯ- доручення банку-гаранта -:а користь кредитора в забезпеченні повної та своєчасної .плати боржником належної суми. Банк видає гарантії за дорученням і за рахунок клієнтів, а також за рахунок Занків-кореспондентів. Б. г. широко застосовуються в су­часній міжнародній комерційній та банківській практиці.

БАНКІВСЬКА ПбЗИКА— кошти, які надаються бан­ками юридичним і фізичним особам на засадах зворотності, строковості, відплатності й забезпеченості. Порядок на­дання Б. п. встановлюється нормами банківського зако­нодавства й оформлюється угодою між банком і позичаль­ником.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА— сукупність різних видів банків, банківських інститутів, що діють у межах єдиного загальнодержавного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком держави. Відповідно до Зако­ну України "Про банки і банківську діяльність" (2000) Б. с. України складається з Національного банку України та інших (комерційних) банків, що створені і діють на те­риторії України.

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ- інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідно­син з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи мораль­ної шкоди клієнту. Б. т. охороняється законом, і банки зо­бов'язані забезпечити збереження Б. т. Порядок розкрит­тя Б. т. визначається законодавством.

БАНКІВСЬКЕ ПРАВО— система правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків, їх взаємовідносини з клієнтами, а також порядок здійснен­ня банківських операцій.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ— операції банків з метою залучення коштів та їх вкладення в позички, цінні папери й послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, здійснення розрахунків, фінансування і кредитування вкладень тощо.

БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ- рахунки, на яких обліко­вуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку сто­совно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

БАНКНОТИ(англ. Ьапк-поіе — кредитний білет) — різновид грошових знаків, які випускаються в обіг банка­ми. В Україні перебувають в обігу Б., випущені Національним банком України вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200 гривень, які є законними засобами платежу.

БАНКОМАТ — електронний термінальний пристрій, з'єднаний з банківським комп'ютером і призначений для одержання клієнтом готівки зі свого рахунку. Доступ до користування Б. забезпечується виданою банком спеціальною платіжною карткою.

БАНКРУТСТВО— визнана господарським судом не­спроможність боржника відновити свою платоспро­можність та задовольнити визнані судом вимоги креди­торів не інакше як через застосування ліквідаційної про­цедури. Див. також Фіктивне банкрутство.

БАРТЕР(англ. Ьагіег — товарообмінна угода) — безва-лютний, але оцінений і збалансований обмін товарами, оформлений єдиною угодою. Основна причина застосу­вання бартерних угод — невистачання платіжних засобів, нестійкість валюти.

БАТЬКІВСТВО— в сімейному праві факт походження дитини від певного чоловіка. Б. юридично засвідчується в органах РАГСу записом про народження. Якщо дитина народилася від осіб, що перебувають у шлюбі, а також протягом 10 місяців після розлучення, визнання шлюбу недійсним чи з моменту смерті чоловіка матері дитини, батьком дитини визнається чоловік (колишній чоловік) матері, якщо не доведено інше. Б. особи, що не перебу­ває в шлюбі з матір'ю дитини, встановлюється поданням до органів РАГСу спільної заяви батька й матері дитини. Якщо така заява не подається, Б. встановлюється в судо­вому порядку на основі заяви одного з батьків, опікуна дитини чи особи, на утриманні якої перебуває дитина, чи на основі заяви самої дитини, що досягла повноліття.

БЕЗВІСНА ВІДСУТНІСТЬ- встановлений у судово­му порядку факт тривалої відсутності громадянина в місці йогопостійного проживання в разі невідомості про його місцеперебування. За заявою заінтересованих осіб суд визнає Б. в. громадянина через один рік з дня одержан­ня в місці його постійного проживання останніх відомо­стей про його місцеперебування. В разі визнання грома­дянина Б. в. над його майном установлюється опіка. У разі появи громадянина, що був визнаний Б. в., суд за йо­го заявою спростовує рішення й відновлює такому грома­дянинові майнові права.

БЕЗПІДСТАВНЕ ПРИДБАННЯ АБО ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА— у цивільному праві підстава для визнання недійсним придбання або збереження майна однією осо­бою за рахунок іншої без встановленого законом або уго­дою права (напр., помилкове одержання грошей за по­штовим переказом однофамільцем дійсного одержувача). Таке майно підлягає незаперечному поверненню в натурі або повертається його вартість на момент придбання. Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана та­кож повернути або відшкодувати всі доходи, які вона ма­ла або повинна була мати з цього майна відтоді, коли дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. Водночас ця особа має право вимага­ти відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно з того моменту, з якого вона зобов'язана поверну­ти доходи.

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ- од­на із загальних умов судового розгляду цивільної та кримінальної справи, яка полягає в тому, що суд чи суд­дя в процесі розгляду будь-якої кримінальної або цивільної справи повинні особисто й безпосередньо дослідити в судовому засіданні всі зібрані у справі докази шляхом допиту підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів і в разі необхідності їх допитати, ог­лянути місце події і речові докази, оглянути та оголосити протоколи слідчих дій та інші документи. У цивільному процесі, на відміну від кримінального, допускається виня­ток з Б. с. р., напр. неявка однієї зі сторін в судове засідання не є безумовною перешкодою для вирішення справи по суті.

ГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ- система грошових розрахунків, які здійснюють без участі готівки, тобто пе­рерахуванням банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача або заліком взаємних вимог. Пере­важна більшість грошового обігу між суб'єктами господа­рювання здійснюється в безготівковій формі. Це зумовле­не тим, що безготівковий обіг є більш ефективним і доцільним для суспільства і створює сприятливі умови для державного регулювання грошового обігу і здійснен­ня за цим належного контролю.

БЕЗСПЇРНЕ СТЯГУВАННЯ КОШТІВ- стягування коштів здійснюється без втручання органів, що розгляда­ють майнові спори. Б. с. к. здійснюється через банк шля­хом списування з рахунку боржника певної суми коштів. Чинне законодавство передбачає підстави, за яких може здійснюватися Б. с. к.: за виконавчими документами, ви­даних судами, виконавчими написами нотаріусів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

БЕЗСПЇРНІ ФАКТИ— в цивільному праві і процесі об­ставини, що мають значення для правильного вирішення цивільної справи, про існування яких сторони не спо­рять. Факт є безспірним, якщо він підтверджується пояс­неннями позивача й відповідана — за твердженнями однієї сторони і визнанням другої.

БЕЗХАЗЯЙНЕ МАЙНО— в цивільному праві майно, яке не має власника або власник якого невідомий. Б. м. береться на облік фінансовим органом. Якщо власник не об'явився протягом року з дня взяття на облік, Б. м. над­ходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету місцевої ради, винесеним за заявою фінансового органу.

БОРЖНИК— сторона в договорі {юридична або фізич­на особа), яка зобов'язана здійснити на користь другої сторони — кредитора певну дію (сплатити кошти, вико­нати роботу тощо) або утриматися від дії. Б. зобов'язаний відшкодувати кредитору збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо в зо­бов'язанні брало участь кілька осіб, то відповідальність за невиконання настає, як правило, часткова (коли кожен із Б. відповідає у частині своїх зобов'язань); у випадках,

"їргдбачених законом, — солідарна (коли кожен із Б. несеризик повної відповідальності), субсидіарна, коли їлповідно до закону або договору особа несе відпо-Еізальність додатково до відповідальності основного Б. вапр., якщо матеріальну шкоду заподіяв неповнолітній, якийне зможе повністю відшкодувати її, додаткову відповідальність несуть батьки).

БРАТИІ СЕСТРИ— особи, що походять від спільних батьків "(повнорідні Б. і с.) або мають спільного бать­ка чи матір (неповнорідні Б. і а). За законами Ук­раїни правове становище повнорідних і неповнорідних 5. і с. однакове. Вони мають певні взаємні права та обов'язки. Напр., вони зобов'язані утримувати непов­нолітніх і непрацездатних повнолітніх Б. і с, якщо ті не можуть мати утримання від своїх батьків чи подружжя; вони визнаються спадкоємцями другої черги у випадку смерті брата чи сестри. Шлюби між Б. і с. не допускають­ся.

БРОКЕР— біржовий посередник під час здійснення угод купівлі-продажу як на біржі, так і поза нею, який здійснює угоди від імені члена або клієнта біржі за їхній рахунок.

БУКВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ-пояснення смислу і змісту правової норми відповідно до тексту цієї норми, тобто буквально. Б. т. є важливою умовою зміцнення за­конності.

БУКСИРУВАННЯ— угода власника буксирувального судна або іншого плавучого об'єкта з іншою особою, зацікавленою в переміщенні судна або іншого плавучого об'єкта, про їх буксирування за винагороду одноразово на певну відстань або протягом певного часу, або для вико­нання певного маневру.

БЮДЖЕТ— план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцево­го самоврядування протягом бюджетного періоду.

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ- сукупність дер­жавного та місцевих бюджетів, побудованих з урахуван-

29 е==

БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ням економічних відносин, державного та адміністратив­но-територіальних устроїв, і врегульована нормами права. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО — сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності: встановлення бюджетної системи, розмежування доходів і видатків між державними й місцевими бюджетами; складання, розгляд проекту бюджету; затвердження бюд­жету; його виконання; розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету. Б. п. — складова, центральна части­на фінансового права. Відносини в галузі бюджету регулю­ються нормами Конституції України, Бюджетним кодек­сом України, постійно діючими і періодичними актами про бюджет, що приймаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів, органами місцевого самоврядування. Норми Б. п. поділяються на матеріальні (які регулюють відносини, пов'язані з бюджетним устроєм, складом доходів і видатків, їх розме­жуванням) і процесуальні (які встановлюють порядок складання, розгляду проекту бюджету, затвердження й виконання бюджету і звіту про його виконання, права та обов'язки учасників бюджетного процесу). У бюджетно-правових відносинах, які тривають один бюджетний період (за Конституцією України — з 1 січня до 31 груд­ня), беруть участь відповідні державні органи.

БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС — регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, за­твердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ - організація і принципи по­будови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б. у. України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу України.

В

ВАЛЮТА (італ. уа'іиіа — ціна, вартість) — 1) платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави — українська гривня, долар США тощо; 2) грошові знаки іноземних держав; кредитні і платіжні документи (чеки, векселі та ін.), які використовуються в міжнародних розрахунках; 3) міжнародні грошові одиниці, емісія яких здійснюється міжурядовими валютно-кредитними організаціями, напр., євро — міжнародні платіжні та резервні кошти, що використовуються країнами-учасницями Європейської валютної системи.

ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО — система норматив­них актів, що містять норми, котрі регулюють порядок здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з іноземними державами і громадянами (резидентами і нерезидентами), а також порядок ввезен­ня, вивезення, переказування та пересилання з-за кордо­ну і за кордон національної та іноземної валюти й інших валютних цінностей. До норм В. з. належать і норми, які закріплюють режим здійснення валютних операцій на те­риторії України, компетенцію державних органів і функції банків у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ - діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламен­тацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

ВАЛЮТНІ ЗЛОЧИНИ - злочини у сфері обігу національних та іноземних валютних цінностей. До В. з.

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ

ВБИВСТВО

належать: виготовлення, зберігання або збут підробленої іноземної валюти; контрабанда валюти і валютних цінно­стей; ухилення від повернення виручки в іноземній ва­люті; незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ— операції, пов'язані з перехо­дом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з пе­редаванням заборгованостей та інших зобов'язань, пред­метом яких є валютні цінності; операції, пов'язані зі вве­зенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

ВАЛЮТНІ ЦІННОСТІ— цінності, стосовно яких ва­лютним законодавством встановлені певні правила обігу на території країни. За законодавством України це: 1) ва­люта України — грошові знаки у вигляді банкнот, казна­чейських білетів, монет і в інших формах, що перебува­ють в обігу та є законним платіжним засобом на території України; 2) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, бони, векселі тощо), виражені у валюті України; 3) іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що пере­бувають в обігу та є законним платіжним засобом на те­риторії відповідної іноземної держави; 4) платіжні доку­менти та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, бор­гові розписки тощо), виражені в іноземній валюті або банківських металах; 5) банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних ме­талів. В. ц. виступають предметом угод лише в порядку і в межах, установлених законодавством.

ВАНТАЖНА КВИТАНЦІЯ- документ про прийнят­тя органом залізничного або внутрішнього водного транспорту вантажу до перевезення, тобто розписка пе­ревізника у прийнятті товарно-матеріальних цінностей. В. к. складається для певного вантажовідправника і йому

нидається. Вона дає право на пред'явлення до перевізни­ка претензії або позову у разі загибелі вантажу.

ВАНТАЖОВІДПРАВНИК- сторона договору переве­зення вантажу; організація, яка здала вантаж для переве­зення й зазначена як відправник. В. зобов'язаний забез­печити повне й ритмічне виконання перевезень, внести встановлену оплату, забезпечити збереження в дорозі, за­вантажити в обумовлений строк рухомий поїзд, правиль­но заповнити проїзні документи.

ВАНТАЖООДЕРЖУВАЧ— особа, якій за вказівкою вантажовідправника має бути виданий вантаж у пункті призначення. В. зобов'язаний прийняти від транспортної організації й вивезти вантаж, що прибув на його адресу, поповнити недооплату вантажовідправника. Має право вимагати від перевізника видачі вантажу в пункті призна­чення, перевірки маси вантажу, його кількості.