Електрокардіограма при ішемічній хворобі серця

⇐ Предыдущая 35 36 37 38 39 40 414243 44 45 46 47 48 49 50 Следующая ⇒

Електрокардіограма при різних стадіях ушкодження міокарду

І СТАДІЯ – ІШЕМІЯ

Патогномонічною ЕКГ-ознакою ішемії є зміна форми і полярності зубця Т (табл. 3.64).

Таблиця 3.64

Зміна ЕКГ при ішемії

ЕКГ	Патогномонічний зубець, інтервал	Варіант ішемії
	Високий зубець Т	а) субендокардіальна б) субепікардіальна в) трансмуральна г) інтрамуральна
	Негативний коронарний зубець Т	а) субепікардіальна б) трансмуральна в) інтрамуральна
	Згладжений, дво-фазний зубець Т (±)	інтрамуральна

ІІ СТАДІЯ – УШКОДЖЕННЯ

Патогномонічною ЕКГ-ознакою ішемічного ушкодження міокарда є зсув сегмента ST (табл. 3.65).

Таблиця 3.65

Зміна ЕКГ при ушкодженні

ЕКГ	Патогномонічний зубець, інтервал	Варіант ушкодження
	Елевація сегмента ST у вигляді "моно-фазної" кривої	а) субепікардіальне б) трансмуральне
	Депресія сегмента ST	а) субендокардіальне б) трансмуральне (протилежні стінки)

ІІІ СТАДІЯ – НЕКРОЗ

Патогномонічною ЕКГ-ознакою некрозу міокарда є патологічний зубець Q (>1/4R і >0,03 с) або комплексу QS (табл. 3.66).

Таблиця 3.66

Зміна ЕКГ при некрозі

ЕКГ	Патогномонічний зубець, інтервал	Варіант некрозу
	Наявність патологіч-ного зубця Q	Нетрансмуральний
	Наявність комплексу QS	Трансмуральний

Загальні ознаки інфаркту міокарда

1. Патологічний зубець Q (>1/4R і >0,03 сек більше, ніж у двох відведеннях) – зона некрозу.

2. Зниження амплітуди зубця R – ділянка збереженого неушкодженого міокарда.

3. Зсув сегмента ST (у вигляді монофазної кривої) – зона ушкодження.

4. Зміна зубця T (негативний, двофазний) – зона ішемії.

5. Дискордантність сегмента ST і зубця T у протилежних відведеннях.

Локалізація інфаркту міокарда

(По локалізації патологічного зубця Q або комплексу QS

Патологічний зубець Q або комплекс QS у відведеннях:

1) І, aVL, v₁-v₂ – інфаркт міокарду передньої стінки.

2) І, aVL, v₃ – інфаркт міокарду міжшлуночкової перетинки.

3) І, aVL, v₄ – інфаркт міокарду верхівки серця.

4) І, aVL, v₅-v₆ – інфаркт міокарду бічної стінки.

5) І, aVL, v₁-v₆ – інфаркт міокарду передньо-перетинково-верхівково-боковий (передній розповсюджений).

6) ІІІ, aVF – інфаркт міокарду задньодіафрагмальний.

7) v₇-v₉ у сполученні зі збільшенням зубця R у відведеннях v₁-v₂ – інфаркт міокарду задньобазальний або задньобоковий.

8) І, ІІІ, aVL, aVF, v₁-v₆, v₇-v₉ – інфаркт міокарду циркулярний або передньозадній.

Стадії еволюції інфаркту міокарда(табл 3.67)

І стадія – ГОСТРА(1-2 доби – 2-3 тижня)

1) формування патологічного зубця Q або комплексу QS;

2) зсув сегмента S-T вище ізолінії, що зливається з

3) позитивним, а потім негативним зубцем T.

ІІ стадія – ПІДГОСТРА(2-3 місяця)

1) патологічний зубець Q або комплекс QS (некроз);

2) сегмент S-T на ізолінії;

3) негативний коронарний зубець Т, що поступово зменшується з 20-25 дня.

ІІІ стадія - РУБЦЕВА(роки)

1) патологічний зубець Q або комплекс QS (рубець);

2) наявність слабонегативного, згладженого і слабопозитивного зубця Т (ішемія).

Таблиця 3.67

Стадії еволюції інфаркту міокарда

Стадія Зона ЕКГ Тривалість

І гостра ушкодження До 1 години

некроз + ушкодження 1-2 доби

некроз + ушкодження + ішемія 2-3 тижня

ІІ під-гостра некроз + ішемія 2-3 місяця

ІІІ руб-цева некроз Роки

Електрокардіограма при аневризмі серця

1. Стабільність ЕКГ-змін трансмурального інфаркту міокарда ("застигла" ЕКГ).

2. Синдром QS (Qr) у відповідних зонах.

3. Повна блокада ніжок пучка Гіса в гострому періоді і стійкі тяжкі порушення ритму.

4. Наростаюча недостатність кровообігу, торпідна (стійка) до лікування.

Додаткові ознаки:

– розширення зубця T або висока елевація сегмента ST з переходом у негативний зубець T (не менше, ніж у трьох грудних відведеннях).

– патологічний зубець Q у відведеннях І, aVL.

– глибокий негативний зубець T у відведенні І, aVL.

– глибокий (не менше 5 мм) зубець S у відведеннях aVF, ІІ, ІІІ.

Електрокардіограма при стенокардії

При стенокардії зміни ЕКГ з'являються тільки в момент нападу і перші 1-2 години після нападу, потім ЕКГ нормалізується. ЕКГ-ознаки стенокардії:

· тимчасовий зсув (депресія) сегмента ST і зменшення зубця T (при субендокардіальній ішемії);

· інверсія зубця T (при інтрамуральній ішемії);

· поєднання депресії сегмента ST зі зміною зубця Т;

· високий гострий зубець T (при субепікардіальній ішемії);

· інфарктноподібна елевація сегмента ST, що нормалізується після нападу больового синдрому (стенокардія Принцметала);

· порушення ритму і провідності.

Аритмії серця

Класифікація аритмій серця

І. Порушення утворення імпульсів

1. Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії):

– синусова тахікардія;

– синусова брадикардія;

– синусова (дихальна) аритмія;

– синдром слабкості синусового вузла.

2. Підвищення автоматизму ектопічних водіїв ритму:

– передсердний ритм;

– вузловий;

– ідіовентрикулярний (шлуночковий);

– міграція водія ритму;

3. Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду:

– екстрасистолія;

– пароксизмальна тахикардія;

– тріпотіння і мерехтіння передсердь;

– тріпотіння і мерехтіння (фібриляція) шлуночків.

ІІ. Порушення провідності

1. Синоаурикулярна блокада.

2. Внутрішньопередсердна блокада.

3. Атріовентрикулярна блокада (І, ІІ, ІІІ ступеня).

4. Внутрішньошлуночкова блокада (блокада ніжок пучка Гіса):

– блокада правої ніжки пучка Гіса;

– блокада лівої ніжки пучка Гіса.

ІІІ. Синдром передчасного збудження шлуночків

1. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта;

2. Синдром Кларка-Леві-Крітеску.

Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії)

Синусова тахікардія – збільшення ЧСС, обумовлене підвищенням автоматизму синусового вузла при збереженні правильного синусового ритму (рис. 86 б).

ЕКГ-ознаки синусової тахікардії:

– ЧСС = 90-160 (180) за хвилину;

– збереження правильного синусового ритму.

Додаткові ознаки:

– скорочення інтервалу TP, іноді по типу "P на T";

– збільшення амплітуди зубця P у відведеннях ІІ, ІІІ, aVL (P_ІІІ > P_ІІ > P_І);

– збільшення амплітуди зубця T;

– косовисхідна депресія ST (2 мм);

– скорочення інтервалу PQ (< 0,12 с для синдромів Вольфа-Паркінсона-Уайта, Кларка-Леві-Крітеску).

Синусова брадикардія – зменшення ЧСС, обумовлене зниженням автоматизму синусового вузла при збереженні правильного синусового ритму (рис. 86 в).

ЕКГ-ознаки синусової брадикардії:

– ЧСС < 60 (59-40) за хвилину;

– збереження правильного синусового ритму.

Додаткові ознаки:

– подовження інтервалу T-P;

– збільшення амплітуди зубця P у відведеннях І, aVL (P_І >P_ІІ > P_ІІІ);

– згладжений зубець T у ІІ відведенні, негативний зубець T у ІІІ відведенні, збільшення зубця T у відведенні V₁-V₂;

– сегмент S-T вище ізолінії;

– збільшення інтервалу PQ > 0,2-0,01 сек.

Рис. 86. Порушення автоматизму серця:

а – синусовий ритм; б – синусова тахікардія; в – синусова брадикардія; г – синусова (дихальна) аритмія.

Синусова (дихальна) аритмія – неправильний синусовий ритм, що характеризується прискоренням і сповільненням ритму, обумовлений коливаннями тонусу блукаючого нерва в зв'язку з фазами дихання (на вдиху ЧСС збільшується, на видиху – сповільнюється) (рис. 86 г).

ЕКГ-ознаки синусової аритмії:

– коливання тривалості інтервалу RR, обумовлені фазами дихання: на вдиху інтервал зменшується, на видиху – збільшується;

– збереження синусового ритму.

Синдром слабкості синусового вузла– синдром, що виявляється одним з таких ознак або їхнім поєднанням:

– стійка виражена синусова брадикардія (ЧСС<50 за хвилину);

– наявність ектопічних ритмів на тлі раптового періодичного зникнення синусового ритму (зупинка синусового вузла);

– періодична поява синоаурикулярної блокади в поєднанні з одиничним ектопічним комплексом;

– стійка виражена брадисистолічна форма миготливої аритмії);

– синдром тахікардія-брадикардія – чергування рідкого синусового і частого ектопічного ритмів (фібриляція або тріпотіння).

⇐ Предыдущая 35 36 37 38 39 40 414243 44 45 46 47 48 49 50 Следующая ⇒

Просмотров 948

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.su - 2025 год. Все права принадлежат их авторам!