Недостатність клапану легеневої артерії

ЕхоКГ ознаки (в М-режимі):

– збільшення розмірів правого передсердя;

– тріпотіння стулок тристулкового клапана в діастолу;

– дилятація нижньої порожнистої вени, печінкових вен.

Стеноз устя легеневої артерії.

ЕхоКГ ознаки (в М-режимі):

– склероз стулок клапанів легеневої артерії;

– збільшення порожнини правого шлуночка, потовщення його стінок;

– великий зубець А на кривій стулки клапана легеневої артерії внаслідок зменшення тиску в легеневій артерії;

– збільшення кінцевого діастолічного тиску в правому шлуночку;

– затримка закриття клапана легеневої артерії порівняно з аортальним клапаном.

ЕхоКГ ознаки (в В-режимі):

– склеротичні зміни клапана, інколи з ознаками кальцифікації;

– збільшення порожнини правого шлуночка;

– гіпертрофія стінки правого шлуночка, міжшлуночкової перетинки;

– післястенотичне розширення легеневої артерії.

Ішемічна хвороба серця (ІХС)

Діагностика базується на вивченні характеру скорочення окремих локальних зон міокарду стінок серця.

ЕхоКГ ознаки ішемічної хвороби серця (в М- та В-режимах):

– зміна товщини міжшлуночкової перетинки: зменшується систолічне потовщення, зрідка – звуження її товщини в систолу;

– зниження амплітуди руху стінок серця, іноді — припинення руху стінок, а згодом можливе вибухання цієї стінки в систолу (постінфарктний період);

– визначення зон гіпо- або акінезії міокарда стінок та міжшлуночкової перетинки;

– при ранніх формах ішемічної хвороби серця зону асинергії вдається виявити в процесі дозованого фізичного навантаження.

Інфаркт міокарду

Діагностичне значення має в основному В-режим, рідше – М-режим. Діагностика базується на виявленні морфологічних змін міокарду:

– зміна руху уражених ділянок міокарду (стінок, в основному лівого шлуночка);

– зміна розмірів лівого шлуночка в систолу і діастолу;

– виявлення зон нормо-, гіпо- та акінезї, компенсаторної зони гіперкінезії;

– можливе виявлення аневризм стінок лівого шлуночка (в зоні верхівки), відрив папілярних м’язів, розрив міжшлуночкової перетинки, вільне балотування стулок мітрального клапана.

Дилятаційна кардіоміопатія

Дилятаційна кардіоміопатія характеризується дифузним ураженням міокарду з розширенням порожнин серця і різким зниженням скорочувальної здатності.

ЕхоКГ ознаки дилятаційної (застійної) кардіоміопатії (в М- та В-режимах) (рис. 110):

– різке розширення порожнин (особливо лівого шлуночка), збільшення КДР, КСР, КДО, КСО;

– зменшення товщини стінок порожнин серця з ділянками гіпо- та акінезії;

– за рахунок дилятації лівого шлуночка можливе виникнення відносної недостатності мітрального клапана: різнонаправленність руху стулок мітрального клапана, систолічна «сепарація», «прогинання», «провал» стулок клапана;

– можливе виявлення внутрішньопорожнинних тромбів.

Рис. 110. Дилятаційна кардіоміопатія:

а – М-режим; б – В-режим.

Гіпертрофічна кардіоміопатія

ЕхоКГ ознаки гіпертрофічної кардіоміопатії (в М- та В-режимах) (рис. 111):

– потовщення стінок лівого шлуночка (симетричне або асиметричне), папілярних м’язів;

– потовщення стінок правого шлуночка (рідко).

– зменшення амплітуди руху і ступеня систолічного потовщення гіпертрофованих відділів, компенсаторна гіперкінезія протилежно їм розміщених зон;

– зменшення порожнини лівого шлуночка;

– збільшення порожнини лівого передсердя;

– при обструкції вихідного відділу лівого шлуночка – систолічний передній рух передньої стулки мітрального клапана, середньосистолічне прикриття стулок аортального клапана.

Рис. 111. Гіпертрофічна кардіоміопатія:

а – М-режим; б – В-режим.

Пролапс мітрального клапана

Пролапс мітрального клапана – це порушення структури та функції мітрального клапана, яке супроводжується своєрідною клінічною картиною та мітральною регургітацією різного ступеня.

ЕхоКГ ознаки пролапсу мітрального клапана (в М- та В-режимах):

– провисання (систолічно-задній рух) однієї або двох стулок мітрального клапана в порожнину лівого передсердя в період систоли лівого шлуночка. Розрізняють три ступені пролапса мітрального клапана: І ступінь – 3-6 мм; ІІ ступінь – 6-9 мм; ІІІ ступінь – більше 9 мм;

– систолічне тріпотіння стулок мітрального клапана (М-режим);

– рух стулок мітрального клапана у систолу вище площини мітрального кільця (В-режим).

Для кращого виявлення пролапсу використовують провокаційні проби з нітрогліцерином, амілнітрітом, ізопротеренолом; пробу Вальсальві, які зменшують наповнення лівого шлуночка і натяг папілярних м’язів.