II. Вимоги безпеки перед початком занять 2 часть

цілунку до кишечника, то викликати блювання даремно. В такому випадку необхідно дати потерпілому проносне (2 столові ложки солі на 1 склянку води). Для зменшення всмоктування отрути слизовою обо­лонкою шлунково-кишкового тракту потерпілому можна дати 2-3 яєч­них білки на 1 л води, розведений крохмаль або молоко. Щоб запобігти зупинці дихання і кровообігу, перший час необхідне постійне спостере­ження за потерпівшим.

Причиною отруєння окисом вуглецює вдихання чадного газу, продуктів горіння, диму.

Ознаки - шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах, слаб­кість, нудота, слабкий пульс, непритомність, судоми, порушення зору, дихання, роботи серця, втрата свідомості протягом годин і навіть діб.

Допомога. Забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря (якщо є можливість - дати подихати киснем). Звільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати нашатирний спирт. На голову і груди потерпілого покласти холодний компрес, якщо він при свідомості, - напо­їти гарячим чаєм, кавою. У разі припинення дихання необхідно провести штучне дихання.

При отруєнні алкоголему потерпілого" головний біль, слабкість, нудота, запаморочення або втрата свідомості. У тяжких випадках шкіра стає вологою з синюшним відтінком або блідою, розширюються зіниці, можуть бути судоми, порушується серцева діяльність.

Допомога. При наданні першої допомоги потерпілого слід покласти так, щоб голова була вище тулуба. Дають дихати нашатирний спирт, далі треба промити шлунок. Після цього дати потерпілому міцний чай, каву. Якщо у потерпівшого втрата свідомості, треба запобігти захлинанню блювотними масами, для цього треба покласти його на бік так, щоб голова була опущена. Велику небезпеку викликає отруєння сурогатами алкоголю - метиловим спиртом, етиленгликолем, дихлоретаном.

Перша допомога при ураженні електричним струмом

Причини - робота з технічними електричними засобами, пряме дотикання до провідника або джерела струму і непряме - за індукцією.

Перша допомога складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії струму і надання йому долікарської медичної допомоги. Наслідки ураження струмом залежать від тривалості проходження його через людину, тому важливо швидко звільнити потерпілого від дії струму і якомога скоріше надати допомогу, навіть при смертельному ураженні, тому що період клінічної смерті продовжується лише кілька хвилин.

Заходи по наданню першої долікарської допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення його від дії струму. Якщо потерпілий короткочасно знаходився під дією струму і після цього може самостійно координувати свої дії, його необхідно у супроводі іншої особи відправити До медпункту і допустити до занять тільки після огляду лікаря, тому що

наслідки електротравми можуть з'явитися навіть після 2-3 годин. Якщо ураження легке (збережена свідомість, не порушені дихання і серцева дільність), а є тільки слабкість, іноді посмикування окремих м'язів, то потерпілого слід покласти, зігріти (розтерти шкіру рук, ніг, тулуба, д₀ ніг покласти грілку, дати гарячий чай). Обов'язково відправити потерпі­лого до лікарні для медичного огляду, щоб запобігти ускладнень від електротравми.

Якщо потерпілий при свідомості, але до цього був у запомороченні або тривалий час знаходився під дією електроструму, необхідно покласти його на сухе місце, накрити ковдрою, забезпечити спокій, весь час уважно слідкувати за його диханням і пульсом.

Якщо потерпілий знепритомнів, але у нього є стійкі дихання і пульс, його слід покласти, дати свіже повітря, піднести до носа нашатирний спирт, розтерти і зігріти.

Якщо потерпівший дихаг. слабо, а серцева діяльність нормальна, необ­хідно робити йому штучне дихання.

За відсутністю ознак життя (немає дихання, серцебиття і пульс від­сутні, зіниці розширені і не реагують на світло) треба вважати, що потерпілий у стані клінічної смерті, і терміново приступити до його ожив­лення - штучного дихання і зовнішнього масажу серця.

Ніколи не можна відмовлятися від надання допомоги потерпівшому і вважати його мертвим за відсутності дихання, серцебиття та інших ознак життя. Констатувати смерть має право тільки лікар.

При ураженні блискавкою ознаки подібні до ознак ураження електричним струмом. Дії по допомозі аналогічні діям при ураженні електричним струмом. Закопувати в землю потерпівшого не можна: грудна клітина, здавлена землею, не може розширюватися, навіть коли з'являється самостійне дихання.

Оживлення. Способи штучного дихання. Зовнішній масаж серця

Нерідко зовнішній вигляд людини, яка потрапила в біду, значні ушкодження, нерухомість її тіла можуть створити враження, що вона померла. Тому необхідно знати ознаки, які вказують на те, що потерпілий живий і потребує медичної допомоги:

- дзеркало, прикладене до рота, пітніє, - отже, потерпілий дихає;

- зіниця звужується при наближенні джерела світла (запаленого сір­ника, електричного ліхтарика) і розширюється при віддаленні;

- палець руки набрякає, якщо його перев'язати ниткою, - отже, сис­тема кровообігу діє, фіксуються застійні явища;

- шкіра запалюється (червоніє) під дією запаленого сірника чи цигарки. При раптовому припиненні серцевої діяльності і дихання наступ стан клінічної смерті. Якщо відразу ж розпочати непрямий масаж сер і шутчне дихання (штучну вентиляцію легень), то є шанс урятувати потерпілого. Штучну вентиляцію легень виконують різними способами; з них найрозповсюдженіший - «з рота в рот».

Мета штучного дихання - забезпечення газообміну в організмі, збагачення крові потерпілого киснем і виділення з крові вуглецю. Крім того, штучне дихання, діючи рефлекторно на центр дихання головного мозку, сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого.

Способи штучного дихання можуть бути апаратні та ручні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого.

Підготовка до штучного дихання:

1.Звільнити потерпілого від одягу - розстебнути комір сорочки тощо.

2.Покласти потерпівшого на спину на горизонтальну поверхню - стіл, гімнастичний мат або підлогу.

3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підбо­ріддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу.

4. Пальцями обстежити порожнину рота і, якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, за допомогою хустинки або бережка сорочки вичистити порожнину рота. Обов'язково провести штучне дихання.

Виконання штучного дихання:

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять йому глибокий видих до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З огляду на гігієну рекомендується рот потерпілого прикрити шматком тканини (носовичок, бинт тощо). Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання «з легенів у легені» неможливо, треба застосовувати метод стиснення і розширення грудної клітини шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітини з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється по розширенні грудної клітини при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітина потерпілого не розправ­ляється, - це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявності трьох умов:

- максимальному відведенні голови назад;

Рис. 2. Носилки з підручних матеріалів

лямка не повинна провисати Якщо немає носильних лямок, їх можна виготовити з поясних ременів.

Перенесення здійснюється двома способами. Перший:носильну лямку, складену кіль­цем, підводять під потерпілого який лежить на землі, так, щоб одна половина лямки була під сідницями, а друга - на спині. По обидва боки потерпілого утво­рюються петлі. Носій лягає спереду потерпілого, одягає собі

на плечі петлі, зв'язує їх вільним кінцем лямки в себе на грудях і кладе потерпілого собі на спину, потім стає на одне коліно і піднімається на весь зріст. Потерпший сидить на лямці, притиснутий до носія. Якщо у по­терпшого поранено грудну клітку, то цей спосіб не годиться.

Другий спосіб:носильну лямку складено вісімкою, її перехрестя просо­вують під сідниці потерпілого і кладуть його на здоровий бік. Носій лягає, притулившись до потерпілого спиною, одягає вільні кінці (петлі) лямки собі на плечі і кладе собі на спину потерпшого, який тримається за плечі носія. Із положення лежачи носій підводиться так само, як і в першому випадку. При перенесенні способом "поруч" два носії стають поряд, одягають на себе лямку, складену вісімкою, так, щоб перехрестя лямки виявилося між ними на рівні кульшових суглобів, а петлі були перекинуті в одного носія через праве, а в другого - через ліве плече. Далі носії стають один на праве, другий на ліве коліно, піднімають і кладуть потерпілого на свої зімкнуті коліна, підводять лямку під його сідниці й разом зводяться на ноги.

Переносячи потерпшого на невелику відстань, два носії можуть також використовувати підручні засоби для утворення сидіння: рушники, па­лиці, поясні ремені, стільці. Можна переносити за допомогою жердини, простирадла, лямки (мотузки), ковдри.

Носилки можна також виготовити з підручних матеріалів: з двох жер-дин, з'єднаних дерев'яними розпірками і сплетених лямками (мотузкою, ременем), з матрацного чохла і двох жердин, з двох мішків і двох жерді тощо (рис. 2).

Перша медична допомога при дорожньо-транспортній пригоді

Перша медична допомога - це комплекс екстренних медичних заходів, що проводять потерпілому на місці травми і в період доставки його в медичну установу.

Перша медична допомога включає:

1. Зупинку кровотечі (артеріальної та венозної). При артеріальній джгут накладається вище місця кровотечі (кров яскрава, червона, б'є фонтаном з рани). При венозній - джгут накладається нижче місця кровотечі.

Правила накладання джгута

а) під джгут потрібно накласти марлю чи тканину;

б) джгут накладається щільно до зупинки кровотечі;

в) вкладається записка із зазначенням часу, коли було накладено джгут (не більше 2-х годин, потім джгут розслабляється і затискується повторно).

Перша медична допомога включає:

- накладання пов'язки на рану стерильним матеріалом або чистою тканиною пропрасованою праскою;

- забезпечення іммобілізації пошкодженої кінцівки. Іммобілізація -це створення нерухомості пошкодженої частини тіла. Вона створює нерухомість у зоні травми, що приводить до зменшення болю, поперед­жує зміщення країв рани, служить засобом захисту від проникнення інфекції всередину рани.

Іммобілізація проводиться стандартними шинами чи імпровізова­ними. Стандартні шини є дерев'яними (шина Дітерікса), дротяними (шина Крамера), пластмасовими і т. д.

Імпровізованими шинами можуть бути дошки, палки, картон, можна прив'язати травмовану кінцівку до здорової і т.п.

Переносити хворого треба на ношах (стандартних або імпровізо­ваних).

Іммобілізація необхідна при наявності перелому. Перелом - це пошкодження цілісності кістки. Переломи є травматичні і патологічні. Травматичний перелом - це перелом, що виникає внаслідок травми, атологічний перелом - це перелом, що виникає на фоні патологічних роцєсів (туберкульозу, остеомієліту, пухлина) під дією незначної сили. Переломи бувають відкритими і закритими. Відкриті переломи супроводжуються пошкодженням шкіри. Закриті переломи не супроводжують­ся пошкодженнями цілісності шкірних покривів, переломи бувають:

переломи верхніх і нижніх кінцівок;

- переломи грудної клітки;

- переломи тазу;

- переломи хребта;

- переломи черепа.

Перелом виявляється наявністю болю, деформаціями, набряками у відповідних ділянках тіла.

При відкритих переломах необхідно зупинити кровотечу, краї рани обробити спиртом чи йодом.

При звичайному переломі необхідно забезпечити іммобілізацію, як перший протишоковий засіб.

І при будь-якому переломі необхідно організувати швидку доставку в лікувальний заклад.

Правила іммобілізації:

1. Шина повинна бути надійно закріплена і добре фіксувати область перелому.

2. Шину потрібно перед накладанням на кінцівку обкласти ватою чи будь-якою тканиною.

3. Фіксувати обов'язково суглоби вище і нижче перелому.

4. При переломах стегна потрібно фіксувати всі суглоби нижньої кінцівки. Пошкодження черепа діляться на струс, забій (контузія), здавлення,

переломи черепа відкриті і закриті. Для травми мозку характерно: голово­кружіння, головний біль, блювота чи нудота, сповільнення пульсу, втрата свідомості (від кількох хвилин до доби і більше), ретроградна амнезія потерпілий не може згадати подій, які передували травмі, порушення мови, чутливості, рухів кінцівок і т. д.

При наявності рани - накладають асептичну пов'язку. Транспор­тувати таких хворих слід у положенні лежачи на спині. Якщо рани розмі­щені на потилиці, то тоді транспортують на боці.

При переломі кісток носа з кровотечею хворих транспортують напівсидячи з піднятою головою. З пошкодженням щелеп хворих перевозять сидячи з нахилом голови вперед, нижню щелепу фіксують пращеподібною пов'язкою, верхню - між переломами кладуть продовгуваті шматки дикти чи лінійку.

Без свідомості хворих перевозять лежачи на животі з покладеними під лоб і груди валиками для попередження асфіксії кров'ю, слиною, запалим язиком.

При переломах хребта можлива травма спинного мозку, що проявляється розвитком паралічу кінцівок (відсутність у них рухів, чутливості). При переломах хребта чи підозрі на нього категорично забороняється садити чи ставити на ноги хворого.

Транспортують хворого на ношах, створивши спокій, поклавши рівну тверду поверхню.

Якщо хворий без свідомості, то транспортують лежачи на жив підкладеними під плечі і голову подушками.

При переломах кісток тазу потерпілого слід покласти на тверду поверхню, ноги зігнути в колінах і кульшових суглобах. Стегна потрібно розвести в боки («положення жабки»), під коліна покласти тугий валик з подушки, ковдри висотою 25-30 см.

Перша медична допомога включає також проведення штучної венти­ляції рот у рот чи рот у ніс. Хворого вкладають на спину, необхідно розстебнути одяг, що здавлює грудну клітку, швидко видалити пальцем, серветкою чи хустинкою вміст порожнини рота. Голову потерпілого відвести назад, а нижню щелепу вивести вперед. Утримуючи голову потерпшого, зробити глибокий вдох і щільно притиснути свій рот до рота хворого, вдихнути повітря в його легені. При цьому потрібно затиснути носа. Число дихань в хвилину не менше 16-20. Вдихання проводити швидко і рідко. У дітей рідше. Тривалість вдоху повинна бути в два рази менша часу видиху. Вдихати повітря можна через марлеву серветку.

Метод дихання рот у рот

Рот потерпілого повинен бути закритий рукою, якою одночасно зміщувати щелепу доверху, для попередження западання язика. Попередньо очистити порожнину рота від сторонніх тіл і тільки тоді починати дихання рот у рот.

Зовнішній масаж серця

Зміст масажу в ритмічному стискуванні серця між грудиною і хребтом. Кров виганяється з лівого шлуночка в аорту і поступає в головний мозок, а з правого шлуночка в легені, де насичується киснем.

Хворого укладають на тверду поверхню. Реаніматор збоку від хво­рого долонями, покладеними одна на одну, натискає на грудну клітку, щоб прогнути грудину на 4 см. Частота стискань 50-70 в хвилину. У дітей проводять одною рукою, а у грудних дітей кінчиками 2-х пальців з частотою 100-120 натискань в хвилину.

Ознаки смерті, коли надавати допомогу немає сенсу

1. Помутніння рогівки.

2. Наявність симптому «кошаче око»: при здавленні ока - зіниця Деформується і нагадує котяче око.

• Похолодання тіла і поява трупних плям синьо-фіолетового кольору Що виступають на шкірі.

Трупне застигання, виникає через 2-А години після смерті.

Затверджено: Наказом директора школи

від «__»____200_р., №___

Директор:

(підпис) (прізвище, ініціали)

Інструкція №

Надання першої долікарської допомоги при одержанні травм під час екскурсій, походів

Мандрівка до лісу повинна починатись і закінчуватись приємно. Але в лісових умовах можливі випадки вивихів суглобів, поранення, отруєння тощо. Розгубленість і безпорадність при цьому були б прикрими. Тому кожному необхідно знати основні правила профілактики та першої допомоги в разі нещасного випадку.

Звичайно, найкраще уникнути нещасного випадку. Для цього треба чітко засвоїти правила поведінки в лісі, дотримуватись норм санітарії та гігієни, використовувати тільки доброякісні продукти, не пити сирої води з непроточних водойм. З собою доцільно завжди мати найнеобхідніші засоби першої допомоги (бинт, вату, йод, джгут, нашатирний спирт, пластир).

При наданні допомоги важливо правильно визначити стан потер­пілого. Без необхідності не можна ставити потерпілого на ноги, трясти, знімати одяг, обливати водою, переносити, взявши за руки та ноги. Ви­значивши, якої саме допомоги потребує потерпілий, треба, насамперед, усунути найбільшу для життя і здоров'я загрозу - зупинити кровотечу, зробити штучну вентиляцію легень і непрямий масаж серця у разі припи­нення дихання та порушення серцевої діяльності тощо.

Найперше, від чого в лісі ніхто не застрахований - шпичка в пальці, її витягають голкою, попередньо протерши голку та палець одеколоном або спиртом. Шкіру навколо ранки змащують йодом.

Дрібні подряпини і ранкиобробляють йодом, зеленкою, спиртом, перев'язують стерильним бинтом, чистою білою тканиною або заклею­ють пластирем (особливо на обличчі).

Забруднення раниземлею або гноєм може призвести до тяжких наслідків (зараження крові, правець тощо). Тому той, хто надає першу допомогу повинен продезинфікувати руки (милом, одеколоном, спир­том), змастити йодом, зеленкою або спиртом шкіру навколо рани, присипати рану порошком білого стрептоциду і тільки потім накладати стерильну пов'язку.

Накладати пов'язку треба так, щоб вона повністю покривала рану-При кровотечі на рану спочатку кладуть подушечку з пакету перш допомоги або згорнутий у кілька шарів стерильний бинт (на рану и° опускають хвилями), потім рану бинтують. Бинт має щільно прилягати не здавлювати тіло, щоб не порушувати кровообігу. При накладанні пов'язки бинт треба розмотувати поступово. Щоб бинт не крутився навколо ноги або руки, його кінець після першого оберту піднімають погори і притискують новим обертом. При відсутності стерильного мате­ріалу для пов'язки можна використати чистий шматок тканини, потри­мавши його кілька секунд над полум'ям.

На синці та садна накладають здавлюючу пов'язку і холодний компрес (змочена у воді тканина, пластиковий мішечок з кригою, снігом або холодною водою і т. п.). Компрес на пов'язці тримають годину-півтори (змінюючи по мірі нагрівання), без пов'язки - 15-20 хв. Якщо синець з'являється через кілька днів після удару і його колір зеленкуватий, то це свідчить про крововилив у глибині тіла, про можливу тріщину або й перелом кістки. Якщо синець довго болить і не зникає, слід звернутись до лікаря.

Якщо людина вдарилась головоюі втратила свідомість, це свідчить про можливість струсу мозку. Потерпілого кладуть на спину (трохи піднявши голову), роблять холодний компрес, дуже обережно транспор­тують у лікарню.

При запамороченніз інших причин психічне потрясіння, сильний біль, вигляд крові й ін.) хворого кладуть горілиць, ноги піднімають вище голови на 15-20 см (щоб поліпшився приплив крові до голови), розсті­бають комір і пояс, голову відхиляють назад і висувають нижню щелепу, щоб запобігти западанню язика і утрудненню дихання. Щоб вивести потерпілого зі стану непритомності, у більшості випадків достатньо поплескати його по обличчі долонями, обприскати холодною водою, дати вдихнути розчин аміаку (нашатирного спирту), після повернення свідомості - обережно посадити.

Струс мозку.Причина - травматичне пошкодження тканин і діяль­ності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і забитті голови. При цьому можуть виникати дрібні крововиливи і набряк мозкової тканини.

Ознаки - миттєва втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання.

Допомога. Для запобігання удушенню потерпілого у непритомному

стані від западання язика або блювотних мас його кладуть на бік або на

спину, при цьому голова має бути поверненою вбік. На голову кладуть

охолоджувальні компреси, при відсутності або порушенні дихання

проводять штучне оживлення. Потерпілого ні в якому разі не можна

намагатися напоїти.При першій можливості потерпілого треба негайно

Ранспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє

надавати допомогу для оживлення.

Біль у животі,особливо сильний, потребує негайного транспортування хворого в лікувальний заклад. Давати йому рідину, їжу, а також ліки ні в якому разі не можна.

Часто в лісі внаслідок різкого повороту, недбалого стрибка, погано розрахованих рухів людина може розтягти м'язи або сухожилля.Ознаки розтягнення: біль у суглобі (під час руху - гострий), припухлість, синець. Різкий біль у суглобі, зміна його форми, набряк. Неприродні положення руки - все це ознаки вивиху суглоба. В обох випадках перш за все необхідно забезпечити нерухомість кінцівки (в такому положенні в якому вона найменше болить). Для цього на ушкоджений суглоб накладають тугу пов'язку, а зверху - шину. Доцільний холодний компрес Самотужки виправляти вивих не слід, бо це може призвести до нега­тивних наслідків.

В умовах лісу можливі травми з переломами кісток(відкритими або закритими). Ознакою перелому є сильний біль, який різко посилюється при дотику до кінцівки або при спробі змінити природне її положення Найважливіше завдання першої допомоги - створити умови для повної нерухомості ушкодженого органу. На місце перелому накладають шини з негнучкого матеріалу - гілки, дошки, лижної палки, парасольки, пучка лози, очерету, навіть жмута соломи. Шина має захоплювати найближчі суглоби, між якими знаходиться зламана кістка. Накладають її просто на одяг з зовнішньої і внутрішньої сторін. Щоб шина не тиснула, її обгортають м'яким матеріалом. При переломі ключиці зігнуту в лікті руку підвішують на перев'язь. При травмі грудної клітки пов'язка не накладається. В лісі завжди є з чого зробити шину, але якщо нещасний випадок стався по дорозі до лісу і матеріалу для шини не виявилось, то зламану ногу треба прибинтувати до здорової, а зламану руку, зігнуту в лікті, - до тулуба.

При відкритих переломах й інших ушкодженнях тіла, які супровод­жуються ранами, спочатку треба зупинити кровотечу. При незначній кровотечі досить тугої пов'язки на рану. Для припинення сильної кро­вотечі (а це треба робити якнайскоріше, бо при великій втраті крові людина може загинути) перетягують кінцівку гумовим або зробленим з бинта, хустки, мотузки, ременя, рушника тощо джгутом. Під джгут підкладають м'яку тканину, щоб не травмувати шкіру. Якщо кровотеча зупиняється, кінцівка стає холодною на дотик, джгут накладено правильно.