Порівняльний аналіз систем ЦЗ та міжнародні структури, задіяні в сфері цивільного захисту людини

Отже, в організації та функціонуванні систем цивільного захисту в різних країнах є багато спільного:

1. Ці системи, незважаючи на зниження загрози ядерної війни і вихід на перший план питань запобігання техногенним аваріям і стихійним лихам, негайного реагування у разі виникнення і ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, як і раніше відіграють велику роль у забезпеченні національної безпеки і оборони та виконанні запланованих оборонних захисних та організаційних-технічних заходів.

2. Керівництво системами здійснюється на урядовому рівні безпосередньо через Міністерство оборони чи Міністерство внутрішніх справ, або через спеціально створені органи державної влади.

3. Вирішення питань організації дій в екстремальних умовах та ситуаціях покладено на міністерства та відомства , що мають відповідні сили і засоби, а також високий ступінь оснащеності, і на місцеві органи влади, підтриманню яких у постійній готовності до дій у НС в Росії, США, Німеччині, Франції, Японії та інших передових капіталістичних країнах надається особлива увага, тому що вони передусім організовують і проводять найбільший обсяг рятувальних та інших невідкладних робіт. Крім того, для вирішення питань з ліквідації наслідків аварій і стихійних лих залучаються громадські організації та добровольці або волонтери.

4. В усіх країнах сучасні системи управління силами і засобами, добре обґрунтовані системи підготовки керівного складу і персоналу аварійно-рятувальних та інших формувань, навчання населення діям у НС різноманітного характеру.

Таким чином, аналіз досвіду передових зарубіжних капіталістичних країн показує, що створені ними системи захисту населення і територій від НС природного, техногенного та воєнного характеру здатні доволі ефективно забезпечити життєдіяльність людей, економіки та суспільства в цілому у випадку виникнення конкретної надзвичайної ситуації.

Сьогодні цивільному захисту в Україні надається особлива увага, і необхідність координації і об”єднання зусиль під час боротьби із лихами не викликає сумнівів. Сумісні дії декількох країн дають змогу сконцентрувати ресурси для подолання наслідків НС, яких у однієї країни, як правило, може виявитися недостатньо.

У ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і наданні допомоги потерпілому населенню беруть участь і міжнародні організації.

МОЦО – Міжнародна організація цивільної оборони. Вона створена у 1931 році на засновницькій конференції в Парижі і спочатку мала назву “Міжнародна організація з захисту цивільного населення у військовий час”. У 1958 році булла перейменована у Міжнародну оргвнізацію цивільної оборони (МОЦО).Штаб-квартира цієї організації знаходиться в м.Женева (Швейцарія).

Відповдно до прийнятого статуту, метою МОЦО є розвиток і удосконалення організації ЦО, методів і технічних засобів , що уможливлюють запобігання або зменшення наслідків застосування засобів військової боротьби у військовий час або стихійних лих у мирний час. Головною діяльністю МОЦО є підготовка професійних кадрів ЦО, здатних діяти в умовах кризи. Навчання та інформування населення також є одним з пріоритетних напрямків діяльності МОЦО.

Для забезпечення дотримання Конвенцій необхідні спільні зусилля авторитетних міжнародних організацій, таких як ООН, ОБСЄ МКЧХ, а також розуміння та усіляка підтримка з боку держав світової спільноти. Важливим є також зважений підхід до проблем, що виникають, остаточна відмова від “подвійних стандартів” під час вирішення конфліктів, застосування усіх наявних засобів , передусім мирних, для забезпечення надійного захисту жертв війни.

Успішна діяльність МОЦО багато в чому визначається її тісною взаємодією з ЮНДРО та іншими міжнародними організаціями.

ЮНДРО – Відділ координації ООНз надання допомоги в разі стихійних лих. Був заснований у 1971 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Є органом надання допомоги потерпілим у разі стихійних лих, призначений для мобілізації ресурсів і координації дій різних організацій в системі ООН для надання допомоги країнам, що потерпають від лиха. Відділ підготував багато документів , які об’єднані у 12 томів і розглядають питання підготовки до стихійних лих і зменшення їх наслідків.

МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергетики- спеціалізований заклад ООН. Створений у 1957 році для розвитку міжнародного співробітництва в галузі мирного використання атомної енергетики, до такої організації входить більш як 110 країн світу.

ЮНЕП – Заклад ООН з програми навколишнього середовища(програма ООН з навколишнього середовища). Займається розробленням основ і методів комплексного наукового планування і управління ресурсами біосфери, створений у 1972 р., до якого входять США, Великобританія, Франція, Італія та інші країни.

Сьогодні дев”ять західно-європейських країн підписали угоду про запобігання наслідкам стихійних лих і захист від них. До цих країн належать Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Мальта, Греція, Сан-Маріно, Туречина. Угода передбачає також створення мережі спеціальних центрів з обміну інформацією і підготовки спеціалістів. Відповідно до цієї угоди в Туреччині створений Європейський навчальний центр підготовки до стихійних лих(АФЕМ) .

Для об”єднання зусиль із запобігання та поліпшення інформованості світової спільноти при ООН існує програма обізнаності та готовності до аварійних ситуацій на локальному рівні (APELL). Одним із основних завдань програми APELL є підвищення обізнаності як спеціалістів, так і населення щодо можливих техногенних і природно-техногенних надзвичайних ситуацій.

Україна, яка відмовилась від потужного ядерного арсеналу, проголосила позаблоковий статус, бере активну участь в операціях з підтримки миру у різних куточках планети, послідовно виступає за мирне вирішення усіх суперечок, а також за неухильне дотримання положень Женевських Конвенцій у разі виникнення міжнародних та неміжнародних конфліктів.

Міжнародне співробітництво з іншими державами в галузі цивільної оборони та захисту здійснюють Кабінет Міністрів України та Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) у межах прав і повноважень, передбачених законодавством.

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом цивільного захисту і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення і оснащення сил цивільного захисту, спільних дій у разі надзвичайних ситуацій.

КМУ приймає рішення про участь України у Міжнародній організації цивільного захисту та в операціях європейських державах надання допомоги у разі стихійного лиха.

Україна як суверенна держава, підтримуючи зусилля ООН в галузі надання міжнародної надзвичайної допомоги, поважаючи і підтверджуючи загальновизнані норми і правила, які існують в межах різних міжнародних, регіональних та субрегіональних організацій, відповідних міжнародних конвенцій та угод, бере активну участь у співробітництві в галузі надання міжнародної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Зокрема, Україна є учасницею Угоди міх урядами країн-учасницьЧорноморського Економічного Співробітництва(Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Україна) про співробітництво у наданні надзвичайної допомоги і ліквідації наслідків НС (від 15 квітня 1998 р. Також між Україною та США 5 червня 2000р. підписаний меморандум про взаєморозуміння в галузі запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру. Наша держава бере активну участь у спільному вирішенні проблем техногенно-екологічної безпеки з країнами-сусідами: Росією, Угорщиною, Польщею, Словакією, Чехією, Румунією, Молдовою, Білорусією, що реалізується через двохсторонні договори та спільні проекти.