Комітет постійних представників

Істотну роль в організації роботи Ради ЄС відіграє Комітет постійних представників - Корепер,що складається з послів держав-членів при ЄС (Корепер II) та їхніх заступників (Корепер І). Тоді як Корепер II готує засідання Ради ЄС із за­гальних питань та економіки й фінансів, на Корепер І припадає підготовка засідань Ради ЄС з решти питань.

Слід зазначити, що Корепер не є інституцією Європейського Союзу, а лише структурним підрозділом Ради ЄС, що займається підготовчою роботою і який не має власних повноважень та не наділений правом ухвалювати рішення.

Корепер спрямовує та координує діяльність численних робочих групнаціональних експертів - первинної ланки узгодження законодавчих про­позицій Комісії.

Спеціальні комітети та робочі групи.

Спеціальні Комітети Ради

Ø Політичний

Ø Координаційний комітет зі співробітництва у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах

Ø Стратегічний комітет з питань імміграції, зовнішніх кордонів та надання політичного притулку

Ø Комітет з сільського господарства

Ø Економічний і фінансовий комітет

Ø Комітет по зайнятості

Ø Комітет у справах світової організації торгівлі

Генеральний секретаріат.

На всіх трьох рівнях своєї діяльності (Ради ЄС, Кореперу, робочих груп) Рада ЄС спирається на технічну допомогу постійно діючого Генерального секретаріату. Генеральний Секретаріат діє під керів­ництвом Генерального Секретаря, Високого Представника з пи­тань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, якому допомагає заступник Генерального Секретаря, що відповідаль­ний за діяльність Генерального Секретаріату. Генеральний Сек­ретар та його заступник призначається Радою на підставі одного­лосного рішення.

Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.

Згідно з установчими договорами, голосуванняв Раді ЄС може відбу­ватися простою більшістю, кваліфікованою більшістючиза правилом одностайності.Голосування простою більшістю голосів застосовують дуже рідко, при вирішенні деяких процедурних та технічних питань другорядного характеру.

Слід зазначити, що на противагу класичному в міжнародних відносинах принципу «одна держава - один голос», кожна держава-учасниця ЄС володіє певною кількістю голосіву залежності від її демографічної та економічної значимості.

Рада Європейського Союзу, як і Європейський парламент, працює в сесійному порядку. Однак, оскільки членами Ради виступають міністри урядів держав-членів, його сесії не можуть продовжуватися тривалий час. Протягом року проходять в середньому 100 сесій Ради в різних формаціях; кожна сесія триває, як правило, один день (рідше два дні). Кількість сесій Ради та дати їх проведення визначаються заздалегідь, у програмі країни-голови, розрахованої на термін його повноважень (шість місяців).

Кворум на засіданнях Ради становить більшість від його облікового складу (тобто 15 з 27), причому один член Ради може делегувати своє право голосу іншому члену (така можливість використовується дуже рідко).

Одностайність в Раді припускає, що проект рішення отримав підтримку з боку всіх його членів. Голосування, тим не менш, не проводиться: документ вважається схваленим, якщо ніхто з присутніх на засіданні міністрів не виступив проти. У зв'язку з тим що одностайність (de facto консенсус) дає можливість державам-членам через власних міністрів накладати вето на проекти, даний спосіб прийняття рішень поступово замінюється іншим, більш гнучким і ефективним - кваліфікованою більшістю.

Особливість кваліфікованої більшості в Раді полягає в тому, що воно враховує дуалістичну (двоїсту) природу організації Європейський Союз: об'єднання держав і союз народів. Відповідно для прийняття рішення в даному випадку необхідно виконати дві основні умови:

- Проект повинні підтримати абсолютна більшість членів Ради (тобто 15 з 27), а з деяких питань - 2/3 (тобто 15 з 27) * (68);

- "За" повинно бути подано не менше 255 з 375 так званих зважених голосів.

Крім одноголосності (консенсусу) і кваліфікованої більшості Раді відомий і такий спосіб прийняття рішень, як проста більшість (більшість від облікового складу). Він використовується, в основному, для прийняття процедурних рішень * (69).