Основні принципи організації та функціонування судової системи ЄС та їх види

Європейський суд (Суд справедливості) був заснований відповідно до Угоди про Європейське об’єднання вугілля та сталі у 1952 році і розташований у Люксембурзі .Європейський суд складається з трьох установ: безпосередньо Європейський суд (Суд справедливості), Суд першої інстанції (створений у 1988 році) та трибунал цивільної служби (створений у 2004 році) .Суд забезпечує єдине тлумачення й застосування законодавства ЄС всіма країнами ЄС, оскільки закон є єдиним для всіх . так, наприклад, Суд гарантує, що національні суди не приймають різні рішення з однієї справи . Суд уповноважений регулювати юридичні суперечки між державами - членами ЄС, інститутами ЄС, компаніями й фізичними особами .До складу суду входить по одному судді від кожної країни ЄС . таким чином, у Суді представлені національні юридичні системивсіх країн ЄС . Однак з метою підвищення ефективності своєї роботи Суд рідко засідає в повному складі . Звичайно засідання проходять у форматі «Великої палати» з 13 суддів або у форматі колегій з 5 або 3 суддів .У Суді також працюють 8 генеральних адвокатів, які виносять вмотивовану точку зору у справах, які розглядаються в Суді .Роблять вони це публічно і неупереджено .незаангажованість суддів та генеральних адвокатів не підлягає жодному сумніву .Вони мають кваліфікацію та компетенцію, необхідну для призначення на найвищі юридичні посади у власних країнах . Вони призначаються до Суду ЄС за спільною згодою урядів країн ЄС на шестирічний термін з правом повторного призначення .В 1988 році був створений Суд першої інстанції, який має на меті допомагати Суду ЄС впоратися з великою кількістю справ, які виносяться на його розгляд, та забезпечитигромадянам кращий юридичний захист . Суд першої інстанції, що діє при Європейському Суді, виносить рішення у певних справах, зокрема, у випадку позовів фізичних осіб, компаній, деяких організацій, та у справах, що стосуються порушень правил конкуренції . В цьому суді також представлені по одному судді від кожної держави ЄС .трибунал цивільної служби Європейського Союзу виступає арбітром у суперечках між Євросоюзом і його цивільною службою .трибунал складається з семи суддів і діє при Суді першої інстанції .на чолі Європейського Суду, Суду першої інстанції й трибуналу цивільної служби стоять голови, яких обирають судді строком на три роки із правом повторного призначення

Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи ЄС.

Правом звертатися до Суду ЄС наділені держави-члени, інститути ЄС та фізичні і юридичні особи. При цьому для звернення з позовом до Суду ЄС не треба згоди іншої сторони спору, окрім випадків, коли спір між державами-членами щодо предмета установчих договорів подається на розгляд Суду ЄС за особливою згодою між сторонами. За всю історію існування об єднання держави-члени зверталися до Суду ЄС зі скаргою на іншу державу-член лише кілька разів. Найчастіше до Суду ЄС зверта­ються інститути Союзу.

Здатність фізичних та юридичних осіб звертатися до Суду ЄС обме­жена випадками: 1)коли вони оскаржують законність актів, які мають пряме й безпосереднє відношення до таких осіб; 2) коли вони оскаржу- ють рсгламентариі акти, які їх стосуються і які не вимагають виконавчих заходів (ст. 263 ДФЄС); 3) або коли йдеться про бездіяльність і петиту- тів у формі неприйняття щодо таких осіб актів обов’язкового характеру (ст. 265 ДФЄС).

Фізичні та юридичні особи можуть також звертатися з позовом до Суду ЄС проти актів, прийнятих спільно Європарламеїітом та Радою або самою Радою, які надають Суду необмежену юрисдикцію стосов­но санкцій, зазначених у таких актах (ст. 261 ДФЄС). Зокрема, Суд ЄС може скасувати, збільшити або зменшити суми штрафів та платежів, що накладаються на правопорушника.

До Суду ЄС можуть також звертатися національні сули держав-чле- нів з проханням винести преюдиціальне рішення стосовно тлумачення установчих договорів, дійсності і тлумачення актів інститутів ЄС, тлу­мачення статутів органів, створених за рішенням Ради (ст. 267 ДФЄС). У разі такого звернення судовий розгляд справи у відповідному націо­нальному суді призупиняється до винесення рішення Судом ЄС. Після отримання преюдиціального рішення Суду ЄС національний суд прий­має остаточне рішення у справі.