Розділ 18 ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ

§ 1 Компетенція та повноваження Верховного Суду України

Згідно зі ст. 125 Конституції України найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Офіційне тлумачення терміна «найвищий судовий орган» було надано у рішенні Конституційного суду України від 11 березня

2010 р. У цьому рішенні визначення в положенні п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства «забезпечення ... касаційного оскарження рішення суду» означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції. У зв’язку із цим:

— вищі судові органи спеціалізованих судів здійснюють на підставах і в межах, установлених законами про судочинство, повноваження суду касаційної інстанції стосовно рішень відповідних спеціалізованих судів;

— конституційний статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів, які реалізують повноваження касаційної інстанції.

Це рішення Конституційного Суду України по суті зумовило сучасний процесуальний статус Верховного Суду України, закріплений у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечуючи однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції. Обґрунтованою здається думка В.М. Лєбєдєва про те, що в силу необхідності реалізації права громадян на перегляд справи вищим судом судова система має включати систему судів, які розглядають справи по першій інстанції (по суті), і систему вищих судів, які розглядають справи в апеляційному і касаційному порядку або в касаційному і наглядовому порядку1. Варто згадати, що до цієї ідеї зверталися ще дореволюційні правознавці. Так, зокрема, М.В. Духовський писав, що обмежити розгляд справ однією інстанцією не завжди можливо тому, що це позбавило б підсудного або обвинувача гарантії для виправлення помилок першого суду, що досягається лише створенням кількох інстанцій з метою перевірки однією з них рішення іншої[192].

Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України як процесуальний інститут з’явився в Господарському процесуальному кодексі України внаслідок змін і доповнень, уведених Законом України «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України» від 21 червня

2001 р. № 2539-ІІГ. Цей інститут у юридичному вжитку отримав назву «повторна касація», яку в подальшому було легалізовано у ст.ст. 13 та 47 Закону України «Про судоустрій України», що набув чинності 1 червня 2002 р. Однак згодом термін «повторна касація» із Закону було вилучено, натомість запроваджено термін «перегляд справи у зв’язку з винятковими обставинами». Отже, можна погодитися з думкою про те, що метою перегляду справи у зв’язку з винятковими обставинами є забезпечення однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції[193]. Також існує думка про те, що по суті це не звичайна стадія господарського процесу, а виняткова, направлена на контроль, нагляд Верховного Суду України над Вищим господарським судом України. Тому правильніше було б її іменувати не касаційним судочинством, а наглядовим. Цим самим точніше б відбивалася суть відносин Верховного Суду з Вищим господарський судом і виключалося б мимовільне нагромадження «касації» над «касацією»1.

Новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. обмежує повноваження Верховного Суду України, а саме переглядом справ із підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права в подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом, а також переглядом справ у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом. Причому, вирішення питання про допуск справи до перегляду у Верховному Суді віднесено до компетенції Вищого господарського суду України.

На думку окремих юристів, таким чином ВСУ позбавляється процесуальних можливостей виконувати свою конституційну функцію перегляду рішень нижчих судів (у тому числі абсолютної більшості рішень вищих судів), коли компетенція Верховного Суду України як судового органу щодо розгляду справ визначається не законом, а судовим органом нижчого рівня, щодо законності рішення якого подано заяву[194].

Натомість є всі підстави вважати такі заперечення необґрунтованими.

По-перше, Конституція не призначена для встановлення процесуального механізму реалізації повноважень Верховного Суду України. Як уже зазначалося, в рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2010 р. заперечена наявність у Верховного Суду повноважень щодо повторної касації. Тому відповідні повноваження мають характеризуватися особливим порядком допуску та розгляду справ.

Конституція не встановлює порядок розгляду справ Верховним Судом України. Цей порядок визначено розділом ХІІ-2 ГПК України шляхом установлення процедури подання скарг до ВСУ, допуску справи до розгляду в цьому суді, а також порядку ухвалення ним рішень у порядку господарського судочинства.

По-друге, процесуальні повноваження ВСУ не можна вважати такими, що обмежуються відповідними вищими спеціалізованими судами, чиї рішення є предметом оскарження. Адже вирішення питання про допуск справи до провадження у Верховному Суді здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого господарського суду України, яка формується без участі суддів, що прийняли рішення. А процедура допуску справи до провадження не має ознак «згоди» чи «незгоди» Вищого господарського суду України. Ця процедура здійснюється колегією суддів у процесуальній формі із додержанням загальних засад правосуддя, а тому передбачає об’єктивний та неупереджений розгляд питання про наявність обставин неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права тощо.

По-третє, відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах Ryabykh v. Russia і Volkova v. Russia, від 24 липня 2003 p. і 5 квітня 2005 р. суд одностайно дійшов висновку, що в результаті застосування процедури перегляду остаточних судових постанов має додержуватися принцип правової певності (стійкості рішень, що набрали законної сили), інакше буде ущемлене гарантоване заявникам § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до правосуддя. Повноваження вищестоящих судів із перегляду рішень нижчих інстанцій мають використовуватися для усунення судових помилок, зловживання правосуддям, а не заміняти повторний розгляд. Ті саме висновки зроблені Європейським судом з прав людини у справі «Пономарьов проти України».

Отже, перегляд справ Верховним Судом не може бути загального характеру. Інакше цей перегляд перетворюватиметься на повторний касаційний перегляд, який не лише не передбачений Конституцією України, а й є шкідливим по суті, адже затягуватиме розгляд справ, дозволятиме нескінченне ходіння справ по інстанціях.

Таким чином, законодавчі перепони на шляху допуску всіх справ до провадження у Верховному Суді України виконує функцію запобігання необґрунтованому, надмірному, тривалому слуханню справ. Це узгоджується із обопільними інтересами сторін господарської справи щодо забезпечення своєчасного судового розгляду спору, відповідає завданням правосуддя та міжнародним стандартам судочинства.

§2

Підстави, порядок подання та розгляду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України

У ст. 111-16 ГПК України визначає підстави для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, перелік яких є вичерпним, а саме: 1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Право касаційного оскарження судових рішень Вищого господарського суду України мають сторони у справі та Генеральний прокурор і тільки після їх перегляду в касаційному порядку. Як убачається, серед суб’єктів цього права не вказується прокурор, що брав участь у провадженні у справі в першій або апеляційній інстанції. Це він може робити тільки через Генерального прокурора України. Вже цим підкреслюється винятковий характер такої стадії судочинства.

Право на скаргу - це окремий елемент правового статусу людини, а також окрема юридична гарантія, метою якої є реальне забезпечення правовими засобами максимального здійснення, охорони ти захисту конституційних прав і свобод громадян (у тому числі права на судовий захист)1.

Частиною 1 ст. 111-17 ГПК України встановлено, що заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом одного місяця з дня ухвалення:

1) судового рішення, стосовно якого подано заяву про перегляд судових рішень господарського суду.

При цьому законом не встановлено будь-яких обмежень щодо моменту прийняття судового рішення, на яке у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої и. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України. У зв’язку з цим зазначеним судовим рішенням може бути й таке судове рішення суду касаційної інстанції, яке ухвалене до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» за правилами, встановленими для перегляду судових рішень у касаційному порядку, і іп скасоване Верховним Судом України; водночас до відповідних судових рішень не належать судові рішення Верховного Суду У краї ни в господарських та адміністративних справах[195];

2) судового рішення, на яке здійснюється посилання на під твердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, якщо воно ухвалене пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заяви.

За змістом відповідної норми судовим рішенням, про перегляд якого подається заява, може бути й не скасоване Верховним Судом України судове рішення Вищого господарського суду України, ухвалене до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус судів», але не раніше ніж за рік до ухвалення судового рішення, на яке здійснюється відповідне посилання. Недодержання умови щодо зазначеного річного строку є підставою для відмови и допуску справи до провадження.

Місячний строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, установлений ч.ч. 1 і 2 ст. 111-17 ГГІІС України, є процесуальним і може бути відновлений за загальними правилами, встановленими ст. 53 ГПК України. Про таке відновлення зазначається в ухвалі, постановленій про допуск справи до провадження (ч. 2 ст. 1 і 1-21 ГПК України).

Строк, передбачений ч. 1 ст. 111-17 ГГІК України, обчислюється з дня ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

У ст. 111-19 установлюється порядок подання касаційної скарги (внесення подання). Касаційна скарга на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України подається до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України. Подання касаційної скарги (внесення подання) через інший суд чи безпосередньо до Верховного Суду України є порушенням установленого порядку.

Відповідно до ст. 111-20 заява про перегляд судового рішення господарського суду, яка надійшла до Вищого господарського суду України, реєструється у день її надходження та не пізніше наступ ного дня передається судді-доповідачу, визначеному автоматизованою системою документообігу суду. Суддя-доповідач протягом трьох днів здійснює перевірку відповідності заяви вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву подано без додержання вимог ст.ст. 111-18 та 111-19 цього Кодексу, заявник письмово повідомляється про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов’язаний їх усунути. Зазначена автоматизована система документообігу суду визначається на підставі ч. 5 ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка затверджується положенням Радою суддів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України з урахуванням специфіки спеціалізації судів.

У разі якщо заявник усунув недоліки заяви в установлений строк, вона вважається поданою в день первинного її подання до Вищого господарського суду України. Також зазначена стаття містить вичерпний перелік підстав повернення заяви, а саме, якщо:

І) заявник не усунув її недоліки протягом установленого строку; і!) заяву подано особою, яка не наділена правом на подання такої заяви; 3) заяву підписано особою, яка не має права її підписувані; 4) є ухвала Вищого господарського суду України про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками її розгляду, винесена з аналогічних підстав.

Порядок комплектування та направлення касаційної скарги до Верховного Суду України встановлено у п.п. 3.32-3.35 Інструкції і діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 р. № 75.

Відповідно до ст. 111-21 вирішення питання про допуск спра- ми до провадження здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого господарського суду України, яка формується без участі суддів, що прийняли рішення, яке оскаржується, в порядку, встановленому ч. З ст. 2-1 ГПК України.

Про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску ВГСУ протягом п’ятнадцяти днів із дня надходження заяви постановляє ухвалу. Ухвала постановляється без виклику осіб, які беруть участь у справі. Ухвала про допуск справи до провадження обо про відмову в такому допуску повинна бути обґрунтованою.

Ухвала про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України протягом п’яти днів із дня її постановления. Копія ухвали про допуск справи надсилається разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі, а в разі підмови в допуску - особі, яка подала заяву.

Зазначений порядок подання заяви до Верховного Суду України через таку складну процедуру у Вищому господарському суді України тепер вельми критикується. Так, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. зазначено, що слід запровадити єдиний порядок подання заяви про перегляд судового рішення - виключно до Верховного Суду України з підстав, установлених процесуальними кодексами. Такий порядок створить можливість комплексно врегулювати питання щодо процесуальних повноважень Верховного Суду України, сприятиме оперативності й ефективності розгляду судових справ, підвищить рівень захищеності прав і свобод людини й істотно розвантажить роботу нищих спеціалізованих судів у частині вирішення питання про допуск справ до провадження[196].

Стаття 111-23 передбачає порядок розгляду справи Верховним Судом України. Зокрема, засідання Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів складу Верховного Суду України, визначеного законом (до складу ВСУ входять двадцять суддів - по п’ять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної).

Строк розгляду справи не може перевищувати одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Відкриття судового засідання, оголошення складу суду, роз’яснення права відводу, роз’яснення учасникам господарського процесу їх прав та обов’язків здійснюються відповідно до порядку розгляду справ у першій інстанції. Після проведення цих процесуальних дій та розгляду клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі про зміст вимог, викладених у заяві про перегляд судових рішень господарських судів, та результати проведених ним підготовчих дій.

Особа, яка подала заяву про перегляд судових рішень господарських судів, та особи, які брали участь у справі, в разі їх прибуття в судове засідання мають право надати пояснення по суті заявлених вимог. У разі якщо такі заяви подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Для з’ясування сутності норми матеріального права, що неоднаково застосована, можуть заслуховуватися пояснення представників органів державної влади.

Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, для участі в судовому засіданні не перешкоджає судовому розгляду справи. Після закінчення заслуховування пояснень осіб, зазначених у ч. 5 цієї статті, суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

За результатами розгляду справи Верховний Суд України приймає постанову, яка згідно зі ст.ст. 111-24-111-26 може бути двох видів: 1) про повне або часткове задоволення заяви; 2) про відмову в задоволенні заяви. Судді, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови. Зокрема, у 2010 р. Верховним Судом України переглянуто судові рішення Вищого господарського суду України у 115 справах. За результатами їх перегляду змінено або скасовано 102 судових рішення Вищого господарського суду України (у тому числі 83 постанови)[197].

Постанова ВСУ є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України: у випадку визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують між народні зобов’язання України. Зокрема, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка була ратифікована За коном України від 17 липня 1997 р. містить відповідні положення, а саме: для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який далі називаться «Суд». Він функціонує на постійній основі. Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановления остаточного рішення на національному рівні.

У зв’язку із цим доречною є думка про остаточність рішень Верховного Суду України в межах держави1.

Згідно зі ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність до рішень Верховного Суду України.

Що стосується ухвал Вищого господарського суду України, то до Верховного Суду України можуть бути оскаржені лише ухвали за наявності двох умов:

— ця ухвала перешкоджає провадженню у справі; такими ухвалами є, зокрема, ухвали про зупинення касаційного провадження, залишення касаційної скарги без розгляду, припинення касаційного провадження;

— судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права'.

У разі подання касаційної скарги на ухвалу Вищого господарського суду України, яку не може бути оскаржено, суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на ч. З ст. 111-15 ГІ1К України.

Контрольні запитання:

1. Який стосунок має Верховний Суд України до системи господарських судів України?

2. Які судові акти можуть бути переглянуті Верховним Судом України?

3. Які особи можуть подавати заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України?

4. З яких підстав може бути подана заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України?

5. Яким є порядок подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України?

6. Яким є порядок розгляду заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України?

7. Які повноваження має Верховний Суд України за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України?

8. Що має бути зазначено у постанові Верховного Суду України?

Розділ 19 ПЕРЕГЛЯД РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

§ 1 Поняття та значення перегляду судових актів за нововиявленими обставинами

Перегляд судових актів за нововиявленими обставинами є одним із видів перегляду актів господарського суду. Разом з апеляцією та касацією цей вид перегляду також є важливою гарантією захисту судами прав та охоронюваних законом інтересів у разі спотворення доказів або їх замовчування при первинному розгляді справи, що виявилося пізніше.

Основна відмінність та унікальність перегляду за нововиявленими обставинами указаних видів - це перегляд судового акта тією самою інстанцією, що прийняла оскаржуваний акт (на відміну від апеляційного та касаційного перегляду, метою яких є пере вірка правильності застосування норм законодавства нижчестоящими інстанціями та виправлення їх помилок).

Перегляд за нововиявленими обставинами, навпаки, має мету вирішити справу, в якій немає помилки господарського суду. Суддя правильно застосував норми матеріального та процесуального права, однак після прийняття судового акта був виявлений факт, що ставить під сумнів правильність цього акта, і цей факт ні за явнику, ні судді під час розгляду господарської справи відомий не був (саме тому законодавець наділяє правом перегляду того самого суддю, який прийняв оскаржуваний судовий акт).

Наприклад, суддя у своєму рішенні про стягнення орендної плати послався на преюдиціальний факт право власності позивача на майно, встановлений п іншому рішенні господарського суду. Але згодом цей преюдиціальний факт було змінено - попереднє рішення скасоване та визнано право власності на майно за відповідачем. Таким чином, суддя на момент розгляду справи про стягнення орендної плати не міг знати про наявність правомочностей власника у відповідача, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Обов’язковою вимогою перегляду є: істотне значення обставини для справи (фактичні дані безспірно ставлять під сумнів правильність оскарженого акта), а також невідомість про її існування заявникові в період розгляду справи. Ця інформація також не повинна бути відомою господарському суду.

Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, третіх осіб або прокурора.

Окрім поняття «нововиявлені обставини» в юридичній літературі можна зустріти термін «нові обставини». Іноді вчені ототожнюють ці поняття. Наприклад, В.М. Блинов указував, що підставами для перегляду судових рішень, які вступили в законну силу, можуть бути не лише вказані в законі нововиявлені обставини, а й нові обставини[198]. Проте основна відмінність між новими та нововиявленими обставинами полягає в тому, що нові обставини об’єктивно не існували на момент винесення судового акта, а з’явилися вже після набрання ним законної сили.

Наприклад, рішення господарського суду було

* винесено на підставі публікації податкових відомостей, які вказували, що одне з підприємств після І припинення договору з іншим суттєво знизило надхо-

дження коштів до державного бюджету. В цьому випадку не було встановлено нововиявлених обставин, оскільки публікація інформації податкової служби, хоча й має прямий зв'язок зі справою, але є негативним наслідком розірвання договору - новою обставиною, що виникла згодом, на відміну від нововиявленої обставини, яка має існувати на момент винесення судового рішення.

Отже, відмітні риси нових та нововиявлених обставин:

1. Нововиявлені обставини мають об’єктивно існувати на момент вирішення справи по суті. Нових обставин не було на момент розгляду справи, і вони виникли після винесення судового акта або під час провадження заявник приховав існування вказаних обставин.

2. Нововиявлені обставини завжди мають істотне значення для справи. Нові обставини (матеріали) можуть не бути визнані господарським судом істотними при прийнятті рішення у справі.

3. Нововиявлені обставини мають об’єктивно існувати на момент вирішення господарської справи по суті. Нові (додаткові) матеріали з’являються після винесення судового акта.

4. Відомості, інформація про факти, що є нововиявленими обставинами, не мають бути відомими на момент винесення судового акта ні заявникові, ні господарському суду (крім випадку злочинних зловживань суддею). Для нових (додаткових) матеріалів таких вимог не встановлено.

5. Нововиявлені обставини можуть бути виявлені не інакше, як за допомогою перевірки або проведення окремого розслідування.

Наприклад, рішення було винесене суддею госпо дарського суду на підставі документа, фальсифікація якого згодом була доведена відповідним вироком суду. Тобто, факт фальсифікації не міг бути виявленим, якби не розслідування кримінальної справи.

6. У випадку визнання обставин нововиявленими вони є підставою для скасування судового акта тільки тоді, коли вони спричинили допущення судової помилки, тобто призвели до винесення неправосудного судового акта. Якщо докази (матеріали) визнані новими (додатковими), то суд має право скасувати судове рішення як унаслідок допущеної помилки, так і у випадку, коли помилки допущено не було.

7. За наявності нововиявлених обставин необхідно звертатися до того господарського суду, що раніше вже розглядав цю справу. Нові (додаткові) матеріали є підставою для звернення зі скаргою до вищестоящого господарського суду.

8. При відновленні справи у зв’язку з нововиявленими обставинами виникає необхідність знову в повному обсязі розглянути справу по суті, дослідивши всі фактичні обставини в цілому. Проте наявність нових обставин вимагає лише здійснення нової юридичної оцінки встановлених і неоспорюваних фактичних даних, тобто розглядати справу по суті потреби немає.

Таким чином, необхідними ознаками нововиявлених обставин є:

1) наявність таких обставин під час розгляду справи;

2) ці обставини не могли бути відомі заявникові та господарському суду під час розгляду справи;

Наприклад, за рішенням господарського суду на відповідача було покладено зобов’язання сплатити грошові кошти за договором, але пізніше цей догові/> був визнаний недійсним.

3) ці обстави є істотними для справи.

У постанові ВСУ від 23 жовтня 2007 р. у справі № 6/168 вказано: «нововиявленими можуть бути визнані лише особливо значущі, істотні обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду щодо яких при розгляді справи забезпечила б ухвалення цим судом іншого рішення»'.

Таким чином, нововиявлені обставини в господарському судочинстві - це матеріально-правові факти, на яких ґрунтують ся вимоги і заперечення сторін, третіх осіб чи прокурора, а також інші факти об’єктивної дійсності, що існували в період первинно го провадження у справі, мають істотне значення для правильно го вирішення справи, але були виявлені та достовірно встановлені після прийняття в господарській справі відповідного акта право суддя у зв’язку з тим, що про них господарському суду та заявникові було невідомо внаслідок навмисної фальсифікації цих матеріалів або з інших причин.

Днем виникнення нововиявлених обставин слід уважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо мововиявлена обставина, пов’язана з вироком або рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком або рішенням суду.

§2

Підстави та умови перегляду судових актів за нововиявленими обставинами

Чинний ГПК України у ст. 112 надає такий перелік підстав для перегляду судових актів за нововиявленими обставинами.

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення (вони можуть полягати в завідомо викривленому вигляді фактів, зміні смислу сказаного або написаного, замовчуванні про те, що міститься в оригіналі, та обов’язково мають бути підтверджені в установленому законом порядку);

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді в учиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення (такі дії є заподіянням істотної шкоди матеріального або нематеріального характеру вказаним у законі суспільним відносинам);

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановления ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Адже господарський суд не вирішує в судовому засіданні питання законності і конституційності нормативно-правових актів, презумуючи, що до скасування таких актів у встановленому порядку вони є дійсними і законними, доки не доведено іншого.

Перелік нововиявлених обставин є вичерпний. Адже за відсутності спеціальних ознак, зазначених у наведених п.п. 2-4, це н будь-якому разі мають бути зазначені у п. 1 істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі на час розгляду справи.

Право на подання заяви про перегляд судового акта за нововиявленими обставинами виникає і зберігається в господарському процесі за наявності необхідних умов - передумов цього права. Можна виділити три групи таких передумов: об’єктивні, суб’єктивні та формальні. Кожна з цих груп містить кілька умов, причому відсутність хоча б однієї з них тягне неможливість використання особою права на звернення до господарського суду для перегляду судового акта за нововиявленими обставинами.

Передумови об’єктивного характеру не залежать від волі зацікавлених осіб та господарського суду. Це умови, які склалися об’єктивно і забезпечили право на звернення.

До об’єктивних передумов слід віднести:

1) наявність об’єкта перегляду (обов’язковий попередній розгляд господарської справи тим самим судом та прийняття ним судового акта у справі) - винесене судом рішення, ухвала, постанова, що набрали законної сили;

2) наявність обставин, що мають істотне значення для справи та не були відомі заявнику та господарському суду під час прийняття судового акта;

3) докази встановлення нововиявлених обставин - наприклад, вирок суду, що встановлює вину особи, яка здійснила фальсифікацію;

4) дотримання місячного строку з дати встановлення обставин (подання клопотання про відновлення строку в разі його пропуску). Датою встановлення обставин є дата винесення вироку судом, дата скасування законодавчого акта, на який посилається господарський суд у своєму рішенні, причому лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили[199] й інше. У разі пропуску зазначеного строку заявник має до заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами додати вмотивовані пояснення пропуску відповідного строку.

Суб’єктивною умовою є належність суб’єкта оскарження до кола осіб, яким законом надано право подати заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами (відповідно до ст. 113 ГПК України - сторона, прокурор чи третя особа).

Для звернення до господарського суду із заявою про перегляд судового акта за нововиявленими обставинами необхідно також виконати низку умов щодо оформлення заяви, порядку її подання та додатків до неї.

До формальних передумов належать:

1) дотримання форми і змісту заяви.

Чинний ГПК України встановлює обов’язкові вимоги, за від сутності яких заяву може бути повернено, оскільки без певних реквізитів і даних прийняття та розгляд такої заяви не є можливим. Зокрема, мова йде про вказівку на дату оскаржуваного судового акта та номер справи, назву господарського суду та прізвище судді, що прийняв первинний судовий акт, реквізити заявника та відповідача у справі тощо. У заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для перегляду судового акта;

Наприклад, господарський суд Одеської області у справі між ДСК «Чорноморське морське пароплавство» та СІІД - фізичною особою О.В. Коренюк про стягнення 14 018,28 грн прийняв заяву О.В. Коренюк, у якій містилося посилання на наявність нововиявле- них обставин без їх обґрунтування. У судовому засіданні таких обставин також подано не було, а заявниця посилалася на «порушення судом при винесенні рішення норм процесуального права, а саме ст.ст. 25,

32 ГПК України та неправильну оцінку судами наявних у справі документів та обставин справи». Тому господарський суд в ухвалі від 17 квітня 2009 р. відмовив у задоволенні заяви, справедливо зазначивши, що ці «факти вже були досліджені та їм була надана юридична оцінка».

2) дотримання порядку подачі заяви.

Основним елементом дотримання порядку подачі заяви є правильне визначення суду, в який її може бути подано - це місцевий господарський суд, який ухвалив рішення, або апеляційний суд чи суд касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції;

3) наявність належного доказу сплати державного мита в порядку та розмірі, встановлених чинним законодавством України;

4) наявність доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам.

Ще раз необхідно звернути увагу на те, що відсутність будь-якої зі вказаних умов перешкоджає реалізації права заявника на відновлення господарської справи за нововиявленими обставинами.

§3

Порядок перегляду судового акта господарського суду за нововиявленими обставинами

Відновлення розгляду господарської справи за нововиявленими обставинами має свої особливості не тільки стосовно підстав порушення провадження, а й щодо учасників, строків, порядку перегляду та результатів такого перегляду.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 114 ГПК України рішення, ухвали і постанови, що вступили в законну силу і прийняті господарським судом першої інстанції, апеляційним або касаційним господарським судом, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами судом тієї інстанції, якою прийнято або змінено судове рішення.

Тому специфічною характерною рисою перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами в цьому випадку є те, що скасувати або змінити судовий акт може не вищестоящий господарський суд (як в інших видах перегляду), а сам суддя, який уже розглядав раніше зазначену справу (тобто своє власне попереднє рішення в цій справі).

Хоча у ст. 113-1 ГПК зазначається, що ухвала про прийняття заяви про перегляд рішення господарського суду та відповідне місце та час слухання справи направляється господарським судом сторонам та прокурору, ці положення закону мають тлумачитися поширювально - про час та місце розгляду заяви повідомляються також треті сторони.

Що ж до пасивних учасників процесу (експерт, перекладач, посадові особи й інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів), вони можуть бути викликані ухвалою суду в разі необхідності.

Чинний ГПК чітко не врегульовує етапи провадження з перегляду рішень за нововиявленими обставинами. Але фактично їх можна поділити на такі:

1) внесення заяви про перегляд судового акта за нововиявленими обставинами;

2) розгляд господарським судом отриманих матеріалів і вирішення питання про відновлення розгляду справи;

3) задоволення заяви та ухвалення нового рішення чи відмова в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Виходячи зі змісту ч.ч. 1 і 2 ст. 114 ГПК України, у разі виявлення підстав для зміни або скасування судового рішення, які передбачені відповідними нормами ГПК України, господарський суд має навести такі обставини у своєму рішенні, постанові, ухвалі, які можуть бути оскаржені.

За результатами перегляду судового акта за нововиявленими обставинами господарський суд приймає:

1) рішення - у разі зміни або скасування рішення;

2) постанову - у разі зміни або скасування постанови;

3) ухвалу - у разі зміни або скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Рішення, постанова, ухвала, прийняті за наслідками перегляду судового акта за нововиявленими обставинами, можуть бути оскаржені і переглянуті за загальними правилами. Наприклад, при перегляді рішення за нововиявленими обставинами апеляційним господарським судом його акт може бути оскаржений у касаційному порядку Вищим господарським судом України протягом

20 днів із дня набрання постановою законної сили.

При цьому має враховуватися, що лише апеляційний господарський суд (ч. 1 ст. 101 ГПК України) має право аналізувати ново- явлені обставини на підставі певних доказів (матеріалів). А тому, якщо в ході розгляду справи в касаційній інстанції буде доведено наявність у справі нововиявлених обставин, суд касаційної інстанції за загальним правилом направляє справу на новий розгляд до місцевого господарського суду й ін.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення нововиявленим обставинам.

2. У який суд необхідно звертатися для перегляду рішення за нововиявленими обставинами?

3. Назвіть осіб, які мають право звернутися з заявою до господарського суду.

4. Які існують передумови права на перегляд постанови за ново- виявленими обставинами?

5. Хто може брати участь у перегляді судового акта за нововияв- леними обставинами?

6. Назвіть етапи провадження за нововиявленими обставинами.

7. Чи є різниця між нововиявленими та новими обставинами?

Розділ 20