Суть та значення аудиту його виникнення та розвиток

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з курсу “АУДИТ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ”

для студентів спеціальності “Облік і аудит”

Затверджено

на засіданні кафедри

«Обліку та аналізу»

Протокол № 1 від 31 серпня 2005 р.

Львів – 2005

Конспект лекцій з курсу “Аудит в зарубіжних країнах” для студентів спеціальності “Облік і аудит”/ Укл.: Полякова Л.М., Демків Н.І., Чубай В.М. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004.- 60 с.

Укладачі: Полякова Л.М., канд. екон. наук, доц.

Демків Н.І., асист.

Чубай В.М., асист.

Відповідальний за випуск: Загородній А.Г., канд. екон. наук, доц.

Рецензенти: Акіншина О.В., канд. екон. наук, доц.

Сажинець С.Й., канд. екон. наук, доц.

Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується значними змінами в її економіці, які вимагають серйозного вивчення і використання багатьох фундаментальних положень, що використовуються в країнах з ринковою економікою. Наші студенти – майбутні бухгалтери, аудитори, економісти – повинні бути знайомі з ними, бо наша теоретична думка тривалий час була штучно відірвана від еволюції світових ідей, які конче потрібні нам при створені нової та незалежної економіки в державі.

Викладання дисципліни “Аудит в зарубіжних країнах” студентам спеціальності “Облік і аудит” має за мету навчити їх розуміти суть, роль і значення багато системних варіантів організації та ведення аудиту в країнах з розвинутою економікою як з теоретичного, так і з прикладного аспекту.

Курс “Аудит в зарубіжних країнах” є важливою ланкою в системі виховання нового покоління бухгалтерів та аудиторів, вивчення якого дозволить їм певною мірою з розумінням підійти до питання максимального наближення вітчизняного аудиту до зарубіжного і приведення його у відповідність з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та аудиту.

Цей конспект лекцій містить історичні аспекти виникнення та розвитку аудиту в різних країнах, порядок створення міжнародної стандартів аудиту, а також основні концептуальні положення аудиту в зарубіжних країнах (принципи, аудиторський ризик, планування, аудиторський висновок тощо). Наприкінці кожної теми конспекту лекцій наведений перелік питань для самоконтролю та рекомендована література, що дасть змогу глибше вивчити запропонований лекційний матеріал.

Конспект лекцій з дисципліни “Аудит в зарубіжних країнах” складений у відповідності до галузевого стандарту вищої освіти “Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 0501 –“Економіка і підприємництво”, Київ – 2002 р.”

ТЕМА 1. СУТЬ ТА ПРЕДМЕТ АУДИТУ, ЙОГО СФЕРА ДІЇ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

ПЛАН

1. Суть та значення аудиту його виникнення та розвиток.

2. Мета, завдання, предмет і об’єкти аудиту.

3. Види аудиту та їх особливості.

4. Історичні аспекти виникнення та розвиток аудиту в країнах СНД.

Суть та значення аудиту його виникнення та розвиток.

Аудит – це систематичний процес цілеспрямованого збору і оцінки свідчень, підтверджуючих твердження незалежним аудитором про господарські дії та події щодо встановлення рівня відповідності між цими твердженнями і встановленими критеріями, а також повідомлення результатів зацікавленим користувачам.

Термін “аудит” у сучасному найбільш поширеному тлумаченні означає перевірку і підтвердження незалежним професіоналом (аудитором) фінансової (бухгалтерської) звітності щодо її достовірності, повноти та законності. Існують також інші визначення аудиту, які поступово формувалися, змінювалися та удосконалювалися в процесі історичного розвитку аудиту. Ці визначення залежать і від виду аудиту, його об’єктів, спрямованості тощо.

Слово “аудит” проходить від латинського “audio”, що означає “він чує”, “слухати”, “слухач”. Звідси випливає важливий аспект роботи аудитора та його взаємовідносин з клієнтом – довіра, доброзичливість, оцінка (фактів, подій, документів, звітності) та висловлення неупередженої думки. Найбільшого поширення “аудит” як професійний термін набув свого часу у Великобританії завдяки певним історичним передумовам. Але виник аудит, як вважають більшість дослідників, у Китаї в 700 р. до нашої ери, де вже існувала посада генерального аудитора, котрий був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних грошей. Є історичні свідчення того, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах, як Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. У цих країнах призначали аудиторів (чиновників казначейства) для контролювання рахівництва в конкретних володіннях, провінціях. Згодом в інших країнах, наприклад у Франції, барони щорічно проводили публічні читання рахунків управлінців своїх володінь перед аудиторами, а в Англії аудитори проводили перевірку письмових рахунків, що велися управителями господарств. Основним завданням аудиторів у ті часи було контролювання збору податків та використання державних коштів.

Зростання ролі професії аудитора спостерігається у період інтенсивного розвитку промислових та торговельних підприємств. На невеликих підприємствах аудитор міг виконувати функцію бухгалтера, готувати звіти. На великі підприємства, де власник не завжди міг бути управляючим, з метою перевірки роботи апарату управління запрошували аудитора. Створення і розвиток податкової системи посилили заінтересованість держави у повноті і своєчасності сплати податків. У зв’язку з цим новий напрям діяльності аудиторів – контроль розрахунків і сплати податків в інтересах держави, підтвердження правильності поданих декларацій.

Після промислової революції, яка викликала розширення підприємств, зростання обсягів випуску продукції, створення акціонерних товариств і відокремлення акціонерів від процесу господарювання, виникає необхідність обов’язкового подання фінансової звітності всіма такими компаніями, і ця звітність має бути підтверджена незалежним експертом, ревізором, аудитором. Відповідні закони було прийнято у Великобританії (1844 р.), Франції (1867 р.), США (1887 р.), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та інших державах.

Особливого значення аудит і професія аудитора набули після економічної кризи 1930-х років. Аудитори виконували в цей період роль захисників інтересів як окремих підприємців, так і економіки цілих держав.

До 1929 р. об’єктами аудиторської перевірки були лише результати господарської діяльності (прибуток або збиток). Після “Великої депресії” Комісією з цінних паперів і бірж (SEC) були розроблені спеціальні вимоги щодо змісту і структури аудиторського висновку. Даний документ повинен був містити дату, описувати всі деталі проведення роботи, чітко визначати думку аудитора щодо представленої звітності, принципів і процедур обліку. Ці вимоги призвели до поділу висновку на два параграфи. Перший – опис проведеної роботи, другий – вираження думки аудитора.

На ранньому етапі розвитку була відсутня система внутрішнього контролю.Прийоми аудиту в той час полягали переважно в детальній перевірці кожної операції, а тестування або вибіркова перевірка як аудиторської процедури відомими не були. Такий аудит отримав назву підтверджуючого аудиту.

І тільки наприкінці ХІХ століття незалежний аудит сформувався як самостійна сфера професійної практичної діяльності.

Період до 60-х років ХХ ст. супроводжувався лише несуттєвими змінами в цілях і методах аудиту. Основна увага, як і раніше, приділялась визначенню достовірності фінансової звітності, яка підлягала перевірці, причому досить багато технічних прийомів аудиту цього періоду були створені безпосередньо з метою виявлення перекручень. Виявлення помилок і порушень все ще залишається метою зовнішнього аудиту, але не головною.

Подальший розвиток ринкових відносин вимагав великих капітальних вкладень, що призводило до збільшення ризику. Для дисконтування акцій на фондовій біржі, одержання позик від приватних осіб або банківських кредитів тощо, стало правилом надання зацікавленим особам фінансову звітність своєї компанії, перевірену на предмет її точності і достовірності. Такі послуги в масовому порядку надавали незалежні бухгалтери (аудитори). В той же період почалось створення різноманітних організацій або спілок професійних бухгалтерів, які вимагали від урядів своїх країн законодавчого оформлення їх діяльності.

Початок 70-х років ХХ ст., по суті виявився відправною точкою нового етапу в історії аудиту – його гармонізації на регіональному та інтернаціоналізації на міжнародному рівнях.

Початок інтернаціоналізації аудиту було покладено створенням у 1977 р. Міжнародної Федерації Бухгалтерів із штаб-квартирою в Нью-Йорку, на яку, зокрема, були покладені функції розробки Етичного Кодексу Професійних Бухгалтерів, Міжнародних Стандартів Аудиту, бюлетенів з аудиту, положень про державний і управлінський облік, посібників з професійної освіти і аудиту державних підприємств.

Сьогодні відбувається етап розвитку аудиту як такого, що орієнтований на ризик. При проведенні перевірок або консультуванні аудиторських фірм, в першу чергу, розраховують можливий ризик (за спеціально розробленими формулами). Як правило, в сучасних умовах аудиторська перевірка проводиться вибірково – в основному там, де існує ризик максимальної помилки або шахрайства.

Щодо цілей сучасного зовнішнього аудиту країн ринкової економіки, то в деяких з них аудитором повинен бути зроблений висновок про відповідність фінансової звітності підприємства, що перевіряється, законодавству країни (Німеччина, Франція, Італія), у ряді інших – про достовірність звітності та їх відповідність фаховим стандартам бухгалтерського обліку (Канада, США, Японія), у третіх – обидва критерії водночас (Великобританія).

На світовому ринку аудиту сьогодні діють сотні тисяч аудиторських фірм, однак тільки окремі з них здобули міжнародне визначення, стали транснаціональними корпораціями, які мають сотні філій і дочірніх підприємств у різних країнах (у тому числі і в Україні). Це так звані аудиторські фірми “великої четвірки” (наприклад, “Прайс Уотерхаус”, “Ернст енд Янг” та ін.). У міру розвитку цивілізованої ринкової економіки підвищується значення і престиж професії аудитора, зростають вимоги до рівня його кваліфікації.

На підставі викладених подій можна виділити основні етапи розвитку і становлення аудиту (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Основні етапи розвитку і становлення аудиту