Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)


 

 

 

 



Історичні аспекти виникнення та розвиток аудиту в країнах СНД



Вивчаючи проблеми організації та методології аудиту в країнах західної Європи, США та інших розвинутих країнах слід звичайно звернути увагу і на ближнє зарубіжжя, а саме на країни СНД.

Ще у колишньому Радянському Союзі у 1987 р. почали утворюватися спільні підприємства (СП), і для контролю за їх фінансово-господарською діяльністю було засновано першу незалежну аудиторську організацію – акціонерне товариство “Інаудит” на базі Головного управління валютного контролю Міністерства фінансів СРСР. Основною метою створення такої структури на першому етапі був дійовий контроль за діяльністю СП і певною мірою консультування учасників спільних підприємств у галузі фінансового і податково законодавства. Акціонерами “Інаудиту” стали державні зовнішньоторгові об’єднання. Філії “Інадиту” було створено в усіх республіках СРСР і практично в усіх найбільших регіонах Росії. Законодавство, яке стрімко змінювалося, створювало великий попит на послуги консультантів і аудиторів, проте протягом кількох років “Ін аудит” залишався єдиною аудиторською фірмою в СРСР.

З 1989-1990 рр. – це період, коли почали з’являтися аудиторські фірми, створені на недержавній основі. Їх засновниками були банки, комерційні та торговельні організації, приватні особи. Надзвичайно важливим питанням цього періоду було створення нормативної бази для роботи аудиторів і аудиторських фірм. Її відсутність давала можливість протягом тривалого часу будь-якій людини або організації проводити аудит. Для цього потрібно було вказати у засновницьких документах аудиторську діяльність як один із видів підприємницької діяльності.

Починаючи з 1993 р. аудит у більшості країн СНД набув певного розвитку.

Перша згадка про аудиторів в Росії відноситься до початку XVIII ст., де аудиторами називали військових слідчих.

Звання аудитора в Росії було введено Петром І, який у військовому статуті 1716 р. і в “Табелі про ранги” до військових чинів відніс і аудитора. Це звання Петро І ввів, користуючись прикладом Польщі, де аудитором спочатку називали суддю, потім особу, яка брала участь у судовому слуханні, і слідчого. В 1797 р. аудитори були переведені в цивільні чини, а в 1833 р. з метою навчання аудиторів у Петербурзі була заснована школа, названа пізніше Аудиторським училищем.

За своїм характером посада аудитора поєднувала в собі посади діловода, судового секретаря і прокурора. Після проведення в Росії військово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано.

На жаль, спроби організації наприкінці ХІХ-поч. ХХ с. в Росії Інституту присяжних бухгалтерів (рахівників) Російської Імперії не просунулися далі підготовки документів, які регламентують його діяльність.

Професійну організацію бухгалтерів Російської Імперії так і не вдалось створити, проте аудит як явище мав місце. В Росії незалежна перевірка щорічних звітів акціонерних товариств проводилась ревізійними комісіями, але не на професійному рівні; ці комісії складались з акціонерів, які частіше були недосвідченими з питань обліку.

В Російській Федерації з різних причин довго не вдавалось створити спеціалізоване законодавство як основу для аудиторської діяльності. Тільки у грудні 1993 р. Указом Президента Російської Федерації було затверджено Тимчасові правила аудиторської діяльності, які врешті-решт, майже через сім років після того як аудит в Росії став одним з видів підприємницької діяльності, визначили “правила гри”.

Оцінка якості цих правил була неоднозначною, проте вони визначили організаційні основи інституційної побудови аудиту, цілі його і завдання. Тимчасові правила мали значний позитивний вплив на подальший розвиток не тільки аудиторської діяльності, а всієї системи ринкових відносин у Росії.

З грудня 1993 р. і до тепер аудиторська діяльність у Росії розвивається бурхливими темпами. Збільшується кількість аудиторських фірм і атестованих аудиторів, з’являється багато нових професійних періодичних видань, розвивається система професійної підготовки аудиторів, практично в усіх адміністративних одиницях Росії створено професійні аудиторські організації.

У 1994 р. було затверджено критерії обов’язкового аудиту, що суттєво розширило кількість організацій, які підлягають обов’язковому аудиту, і збільшило попит на аудиторські послуги.

Проведення аудиторської діяльності без атестації, починаючи з 1 жовтня 1994 р., і без ліцензії, починаючи з 1 січня 1995 р., було заборонено.

Для розробки відповідних документів і координації робіт з атестації і ліцензування Указом була створена Комісія з аудиторської діяльності при Президенті Російської Федерації. Комісію не було наділено будь-якими адміністративними повноваженнями, її роль зводилась практично до організації підготовки для Уряду проектів нормативних актів і положень, необхідних для створення умов аудиторської діяльності в Росії.

З квітня 1996 р. Комісія з аудиторської діяльності поступово розробляла і почала рекомендувати до впровадженні правила (стандарти) з аудиторської діяльності, що сприяло підвищенню якості перевірок.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативними актами, чинним у Російській Федерації.

Постійне зростання попиту на аудиторські послуги в Росії визначається такими факторами, як розвиток господарського законодавства і розвиток ринку як такого.

УРеспубліці Білорусь було прийнято Закон “Про аудиторську діяльність” у листопаді 1994 р. Цим законом аудиторська діяльність визначається як незалежна перевірка аудитором і аудиторськими організаціями бухгалтерської (фінансової) звітності та інших документів суб’єктів господарювання з метою оцінки достовірності та відповідності здійснених фінансових і господарських операцій законодавству Республіки Білорусь. Ця діяльність спрямована на захист інтересів власників та надання допомоги суб’єктам господарювання, сприяння їм в організації розрахунків з бюджетом і в підвищенні ефективності їхньої діяльності. Проте зміст аудиторської перевірки значно розширено. Отже, в Білорусії поняття “аудиторська діяльність” і “аудитор” є синонімами.

У республіці Казахстан Закон “Про аудиторську діяльність” ухвалено в жовтні 1993 р. У Законі розрізняються поняття аудиту й аудиторської діяльності. Закон визначає аудит як перевірку бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

Аудиторську діяльність розуміють як підприємницьку діяльність у вигляді організаційного і методичного забезпечення аудиту.

У Казахстані багато положень, що стосуються аудиту в основному збігаються з аналогічними положеннями інших країн СНД. Відповідні законодавчі акти прийняті в Естонії, Латвії, Литві та інших країнах СНД.

 

Контрольні питання.

1. Суть терміну “аудит” в зарубіжних країнах.

2. Історичні свідчення про виникнення аудиту.

3. Коли і в яких країнах вперше були прийняті закони про обов’язковий незалежний
аудит ?

4. Назвіть найбільші аудиторські фірми, які набули міжнародне значення ?

5. В чому полягає мета та завдання аудиту ?

6. Предмет і об’єкти аудиту.

7. Які існують основні види аудиту та підходи до проведення аудиторської перевірки ?

8. Особливості зовнішнього аудиту.

9. Головні відмінності внутрішнього аудиту від зовнішнього.

 

Рекомендована література.

1. 2001 МФБ. Стандарти аудиту та етики. – К.: ТОВ “Парітет-інформ”, 2003. – 712 с.

2. Адамс Р. Основы аудита /Пер. с англ.; под ред. Я.В. Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995. – С. 13-29.

3. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит /Пер. с англ..; под ред. Я.В. Соколова. – М.: Финансы и статистика, 1995. – С.7-19.

4. Аудит Монтгомери /Ф.Л. Дефлиз, Г.Р. Дженик, В.М. О’Рейли, М.Б. Хирш /Пер. с англ.; под ред. Я.В. Соколова. – М.: Аудит, ЮНИТИ,1997. – С. 17-32.

5. Аудит: Практ. пособие /А. Кузьминский, Н. Кужельный, Е. Петрик, В. Савченко и др.; под ред. А. Кузьминського. – К.: Учетинформ, 1996. – С. 8-12.

6. Робертсон Дж. Аудит / Пер. с англ. – М.: КРМG, Контакт, 1993. – C. 3-10.

7. Скобара В.В. Аудит: методология и организация. - М.: Дело и Сервис, 1998. – С. 5-17.



Просмотров 584

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.su - 2024 год. Все права принадлежат их авторам!