Методичні вказівки для студентів. Перше питання. Празька культура - пам'ятки цієї ранньосередньовічної культури були відкриті С

Перше питання. Празька культура - пам'ятки цієї ранньосередньовічної культури були відкриті С. С. Гамченком наприкінці XIX — на початку XX ст. на території Східної Волині. Вона була пошире­на на території від Правобережжя Верхнього Дніпра і Прип'яті до Ельби і Дунаю. Поселення корчацької культури займали перші надзаплавні тераси рі­чок та їхніх приток. Значно менше їх на підвищеннях у долинах річок і на високих плато. Часто селища розміщувалися групами. Вони були невеликі за розмірамиь. Це були переважно відкриті, неукріплені селища. Печі в напівземлянках складено переважно з ка­меню, але відомі і глинобитні (Ріпнів, Подріжжя, Городок, Зозів та ін.) Крім жител на селищах відкрито залишки господарських приміщень.

Орне землеробство становило основу господарств. Остеологічні матеріали з поселень. засвідчують приселищний характер скотарства. Розводили велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, коней. На селищах простежено залишки об'єктів вироб­ничого призначення. Надзвичайно важливий виробничий ювелірний комплекс кінця V — початку VI ст. н.е. відкрито поблизу с. Бернашівка Могилів-Поділь­ського району Вінницької області. Тут, на Середньому Дністрі, у типовій східнослов'янській напівземлянці з пічкою-кам'янкою і ранньо­середньовічною керамікою виявлено 64 кам'яні ливарні форми і керамічний тигель-ллячку ювеліра.

Поховальний обряд населення прзької культури досліджено на осно­ві 12 могильників і окреми поховань, відомих поблизу сіл Тетерівка, Катеринівка, Бабка на Волині, Звиняч Тернопільської області, у м. Ужгороді. На Волині відомі окремі ґрунтові та підкурганні поховання. І в тих, і в інших переважає обряд трупоспалення. Залишки кремації вміщували у глиняні горщики-урни або просто зсипали в яму.

З другої половини V ст. н.е. ліпний посуд стає основним. У комплексах V ст. н.е. ліпний посуд представлений переважно горщи­ками. Переважають ліпні горщики з прямим або ледь відігнутим вінцем, з плавними обрисами тулова і вузьким плоским дном. Деякі вінця мають защіпи.

Соціально-економічний і політичний розвиток населення У-УІІ ст. н.е. пов'язаний з процесом функціонування територіально-сусідської общини і виділенням жител-дворів. Майнова і зародки соціальної диференціації суспільства празьких племен простежуються за матеріалами, які фіксу­ють виділення дружинної і племінної верхівки.

Пеньківська культура.Пам'ятки пеньківської культури були відкриті у 1956-1959 рр. Кременчуцькою експедицією під керівництвом Д. Т. Березовця поблизу с. Пеньківка у Потясминні. Пеньківські селища займали, зазвичай, низькі ділянки перших надзаплавних терас річок та їхніх приток. Характерним було розміщення поселень групами по 5-7. Стіни напівземлянок мали стовпову або зрубну конструкцію. У житлах виявлено вогнища, викладеш камінням, і печі-кам'янки. Поряд з житлами відкрито господарські будови і ями. Господарські напівземлянкові споруди використовувалися як виробничі майстерні, а також для зберігання зерна та інших припасів.

Основним напрямом господарства у пеньківських племен було орне землеробство з використанням залізних наральників і мотик. Зернові зби­рали за допомогою залізних серпів. Зерно перемелювали на борошно на круглих кам'яних ротаційних жорнах. Населення культивувало м'яку пше­ницю, просо, ячмінь, жито, овес, горох та інші культури.

Пеньківці знали залізоробне виробництво. На селищах пеньківської культури Середнього Подніпров'я знайдено чимало виробів, виготовлених з міді, бронзи та срібла. Крім ремесел, на пеньківських селищах існували домашні виробництва: обробка дерева, каменю, кістки, прядіння, ткацтво.

Керамічний комплекс пеньківської культури характеризується, перш за все, горщиками біконічної форми. Менш поширені тюльпаноподібні форми посуду. Трапляються горщики із загнутим до середини краєм вінця, миски, диски і сковорідки. Крім того, у ранньопеньківських комплексах зустріча­ються фрагменти гончарної кераміки черняхівської культури, а серед більш пізніх пеньківських пам'яток — специфічний пастирський посуд. Трапля­ються уламки привізних амфор з густим рифленням по тулову.

Поховальний обряд пеньківської культури характеризується трупоспаленнями, які здійснювалися на стороні. Рештки кремації зсипали у негли­бокі ями. Поряд із трупоспаленнями у південних районах, що безпосеред­ньо прилягають до Степу, іноді трапляються звичайні трупопокладення (Олексіївка у Надпоріжжі, Селеште в Молдові). Ці поховання дослідники пов'язують з впливом кочовиків Степу.

Суспільство, яке залишило пам'ятки пеньківської культури, переходило до територіально-сусідської общини. До складу сусідської общини, крім місцевого населення, могли включатися й іноетнічні елементи. Розви­ток ремесел, про які вже йшлося, збігається з другим великим суспільним поділом праці — з відокремленням ремесла від сільського господарства. У суспільстві підноситься роль племінної організації, формується військова дружина. Племінна верхівка і дружина зосереджують у своїх руках значні багатства, про що свідчать мартинівський та інші речові скарби.

З'ясовуючи походження та історичне місце пеньківських старожитно-стей, відзначимо, що їх морфологічні ознаки близькі до пам'яток київської культури. З іншого боку, археологічні матеріали підтверджують існування взаємозв'язків пеньківської та черняхівської культур. Черняхівські елемен­ти наявні на пеньківських пам'ятках (Скибинці, Кочубеївка, Данчени, Селеште та ін.).

Хронологія пеньківських старожитностей та зіставлення їх з територією антів письмових історичних джерел (Йордан, Прокопій та ін.) дозволяють вважати населення пеньківської культури належним до антського (східно­слов'янського) напівдержавного союзу У-УИ ст. н.е. Останній розвивався у Дністро-Дніпровському межиріччі на основі традицій черняхівської культури Лісостепу II-V ст. н.е.

Колочинська культура. До колочинської культури належать пам'ятки V-VII ст н.е., відомі у південній частині Верхнього Подніпров'я і по річках Десна та Сейм. Колочинське населення залишило ряд неукріплених селищ і городища. Поселення, зазвичай, невеликі за площею. Вони розташовувались на пер­ших надзаплавних терасах, іноді на дюнних останцях у заплавах. За межами жител виявлено гос­подарські споруди, зокрема ями-погреби для зберігання припасів. У кера­мічному комплексі колочинської культури переважають ліпні горщики і кор­чаги, а також диски-покришки і сковороди. Горщики представлені округлобокими, витягнутими банкоподібними, а також біконічними та цилінд­рично-конічними ребристими виробами. Орнаментація зустрічається надзвичайно рідко. Вона складається з насічок по вінцю, а також наліпного горизонтального валика з насічкою. Трапляються рельєфні вушка у верхній частині горщиків і корчаг.

Мешканці колочинських селищ займалися землеробством і приселищним скотарством. Культивували просо та інші зернові. Виявлено залізні серпи — пряме свідчення землеробського укладу. У приселищному стаді переважала велика рогата худоба. Полювання й рибаль­ство у господарстві колочинських племен займало допоміжне місце. Населення колочинської культури знало залізоробне і ковальське ре­месла.

Поховальний обряд колочинської культури представлений трупоспаленнями в ґрунтових могилах. Досліджено цілу серію таких поховань. Крім ґрунтових, здійснювалися і підкурганні трупоспалення (Дем'янки). Разом із залишками кремації у могили клали особисті речі (ножі, рідше — зброю, прикраси, прясла).

Друге питання. Культура Луки-Райковецької. Назва археологічної культури походить від поселення Лука-Райковецька Житомирської області, де у 1946-1948 рр.

Селища райковецької , що датуються VIIІ-ІХ ст., розмі­щувались на ділянках корінного берега, на заплавних підвищеннях. Площа селищ не перевищує 3 га. Характерно, що неукріплені селища розташову­вались групами поблизу городищ. Основним типом житла для досліджених селищ є напівземлянка прямо­кутної або квадратної у плані форми. Зустрічаються й окремі наземні або трохи заглиблені в ґрунт споруди. Стіни жител мали стовпову або зрубну конструкцію. Обігрівалися житла печами-кам'янками, глинобитними печами та відкритими вогнищами. Поряд з житлами споруджували господарські приміщення. Набули поширення ями-погреби як у житлах, так і в господарських будівлях. Стіни зернових ям обмазували глиною і випалювали. Городища зафіксовані археологами на Правобережжі Украї­ни. Вони розміщувалися переважно на берегових мисах і підвищеннях.

Господарський уклад пов’язаний із землеробством і приселищним скотарством. Остеологічний матеріал показує, що у приселищному стаді були велика рогата худоба, свині, дрібна рогата худоба і коні. Речовий інвентар культури становлять залізні сокири, тесла, долота, ножі, кресала, дужки відер, проколки, кам'яні точильні бруски, глиняні і кам'яні ливарні форми, керамічні та кам'яні прясельця. Предмети озброєння представлено залізними наконечниками списів, стрілами, шпорами. З жіночих прикрас відомі скроневі кільця з дроту, сережки у вигляді дужки -і трьома вертикально підвішеними кульками, пластинчасті браслети тощо.

Для поховального обряду носіїв культури Луки-Райковецької характерне трупоспалення, що здійснювалося окремо від місця поховання. Поховання виявлено як у курганних, так і в безкурганних могильниках. Серед похо­вального інвентаркхзнайдено уламки посуду, ножі, зброю, прикраси.

Керамічний комплекс культури Луки-Райковецької складається з ліп­ного посуду, а також з виробів, виготовлених на ручному гончарному крузі. Керамічні вироби оздоблені ямками, нігтевими відбитками, насічками і пальцевими втисненнями, а також лінійним і хвилястим орнаментом. Гончарний посуд за якістю і формою подібний до ліпного, що свідчить про його місцеве походження. Пізнім періодом датується поява серед гон­чарних виробів горщиків з так званою манжетоподібною формою вінця.

Старожитності УШ-ІХ ст. Правобережжя України сучасні дослідники намагаються пов'язати з літописними союзами племен, згадуваними у "По­вісті временних літ". З полянами пов'язують поселення Середнього По­дніпров'я навколо Києва (Г. Г. Мезенцева, С. В. Максимов, В. А. Петра-шенко). Древлянам належать старожитності другої половини І тис. н.е. Східної Волині (І. П. Русанова); уличам — поселення Потясминня та старожит­ності межиріччя Південного Бугу і Дністра (Д. Т. Березовець, О. М. При-ходнюк, П. І. Хавлкж). У верхів'ях Західного Бугу і Дністра, а також на Во­лині локалізуються дуліби, бужани і волиняни (В. Д. Баран, І. С. Винокур), На Середньому і Нижньому Дністрі, в регіоні Прутсько-Дністровського межиріччя проживали тиверці (Г. Б. Федоров.Б. О. Тимощук, І. С. Винокур). У Прикарпатті й Закарпатті старожитності УШ-ІХ ст. фіксують проживання хорватів (С. І. Пеняк).

Третє питання. Волинцівська культура. Більшість пам'яток волинцівської культури розміщені в басейнах річок Десна і Сейм. Селища займають надзаплавні тераси і невеликі підвищення у заплавах. Головний тип житла — напівземлянка стов­пової або зрубної конструкції площею 12-36 м². Піч, як правило, скла­дали в одному з кутів північної частини житла. Господарські споруди представлені ямами, розташованими всередині жител, зрідка трапляються господарські ями за межами житлових примі­щень.

Керамічний комплекс пам'яток волшщівської культури включає ліп­ний (90-95 %) і гончарний (5-10 %) посуд. Ліпна кераміка представлена горщиками банкоподібної форми, глибоким з широкою горловиною посудом з ледь відігнутим краєм вінця, глибокими мисками і сковорідками. Кераміку орнаментовано пальцевими втисненнями по вінцю. Тісто ліпної кераміки, зазвичай, включає шамот. Поверхня виробів нерівна, випал — нерівномірний.Гончарні вироби представлені посудом типу приземистих корчаг з широкою горловиною, а також привізними амфорами.

Мешканці волинцівських поселень займалися орним землеробством і приселипшим скотарством. Вони продовжували традиції осілого землероб­ського побуту носіїв київської і пеньківської культур раннього середньовіч­чя.

Виявлено предмети озброєння та військового спорядження: наконечники списів і дротиків, кольчужні пояси , залізні і бронзові пряжки, обойми і окуття від піхов меча або шаблі. Ці знахідки свідчать про виділення військове-дружинного осередку.

Населення, яке залишило пам'ятки волинцівської культури, здійснювало поховання за обрядом трупоспалення.

Роменська культура - памятки широко відомі на Дніпровському Лівобережжі. Городища роменської культури VІІІ-Х ст. розміщувалися переважно на схилах мисів. У заплавах річок зводили так звані болотні городища. Роменські городища часто розташовані "гніздами" по кілька поселень на підставі 2-5 км одне від одного. У систему фортифікацій городищ входили земляні вали і рови. По верхній частині валу споруджували дерев'яні стіни. Основним типом житла для роменських пам 'яток є чотирикутна у плані напівземлянка. Стіни жител — стовпової або зрубної конструкцій.

Керамічний комплекс роменських пам'яток характеризусться переважно ліпним посудом. Разом з ним використовували гончарні вироби (амфорну тару) з Причорномор'я, Приазов'я та Криму і салтівський посуд. Ліпну кераміку — горщики з опуклим туловом і невисоким відігнутим вінцем, макітри, глечики — виготовляли з домішками шамоту й жорстви. Кераміка орнаментувалася по краю вінця й корпусу відбитками гребінчастого штампу, насічками і защипами. Використовувалися в орнаменті і врізні горизонтальні прямі та хвилясті лінії. Відомі також горщики з циліндричним вінцем, злегка нахиленим до середини, і конічним тулубом.

Поховальний обряд мешканців роменських поселень пов'язаний, голов­ним чином, із трупоспаленням. Кремацію тіл померлих здійснювали на місці або на стороні. Залишки спалення зсипали у глиняні урни-горщики, туди ж клали особисті речі покійного. Урни з прахом померлих знайденопід курганними насипами висотою 1,5-3 м і 5-12 м у діаметрі. Відкрито могильники, в яких співіснувало кілька обрядів (трупоспалення на стороні, трупоспалення на місці і звичайне трупопокладення).

Досліджуючи рівень культурного, соціально-економічного й політично­го розвитку населення, що залишило старожитності роменської культури, дослідники пов'язують всі його здобутки з безперервним розвитком осілих землеробських племен Лівобережжя. Подальша історико-культурна еволюція роменського на­селення генетично пов'язана з пам'ятками епохи формування Давньорусь­кої держави. Вивчення пам'яток волинцівської культури VІІ-VIII ст. і старожитностей роменської культури VIII-Х ст. засвідчує їх генетичну близь­кість. Виходячи з опису "Повісті временних літ", можна стверджувати, що територія Дніпровського Лівобережжя належала літописним сіверянам. Цьому союзові племен і відповідають археологічні культури Лівобережжя України.

Основна література

Археологія України // За ред. Л.Л. Залізняка. – К., 2005. – С.224-255.

Археология Украины. – К., 1988. – Т.2.

Баран В.Д. Давня слов'яни. - К.,1998.

Баран В.Д., Козак Д.Н., Териловський Р.В. Походження слов'ян. - К.,1991.

Винокур І.С., Телєгін Д.Я. Археологія України. - Тернопіль, 2002. – С.137-183.

Давня історія України / За ред. П.П.Толочко. – К., 1994. – Кн.2. -С.89-156.

Журухіна О. Ю. Морфологічна та технологічна характеристика намистин з Київського Подолу // Археологія. – 20 11. - №1. – С.33-40.

Мироненко К. М., Горбаненко С. А. «Скарб» землеробських знарядь з Полтавщини // Археологія. – 2011. – №1. – С.97-101.

Плетнева С.А. От кочевий к городам / МИА. – 1967. - №142.

Приходнюк О.М. Степове населення України та східні словяни (друга половина I тис. н.е.). – Київ-Чернівці,2001.

Рудич Т. О. Населення Лівобережної України давньоруської доби за матеріалами антропології // Археологія. – 2009. – №4. – С.16-26.

Рудич Т. О. Населення Правобережжя Середнього Подніпров’я давньоруської доби за матеріалами антропології // Археологія. – 2011. – №1. – С.22-33.

Русанова И.П. Славянские древности VI-VII вв. – М.,1976.

Седов В.В. Восточные славяне в VI-ХIII вв. // Археология СССР. – М.,1982.

Славяне и их соседи в конце I тыс. до.н.э. – первой половине I тыс. н. э. / Археология СССР. – М.,1993.

Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. - К.,1990.

Степи Евразии в эпоху средневековья / Археология СССР. – М.,1981

Сушко А. О. Давньоруські писанки // Археологія. – 2011. – №2. – С.46-52.

Самостійна робота

Скласти розгорнутий план

Проблема походження слов'ян

1. Писемнi джерела про давнiх слов'ян.

2. Археологiчнi джерела та їх можливості.

3. Історiографiя питання.

4. Сучаснi теорiї походження слов'ян.

Індивідуальне творче завдання

Теми рефератів

1.Становлення Київської Русі.

2. Найдавнiшi міста Київської Русі.

3.Матеріальна культура населення Київської Русі.

4. Релiгiйний свiтогляд слов'ян у дохристиянський час.

5. Кочівники Північного Причорноморя і Середньовічного Криму

6. Готські війни