Особливості історичного виникнення філософії

Філософія і світогляд. Типи світогляду

Світогляд - система уявлень про світ і про місце в нім людини, про відношення людини до дійсності, що оточує його, і до самого собі, а також обумовлені цими представленнями основні життєві позиції і установки людей. Світогляд - освіта інтегральна (що синтезує). У нім принципово важливий зв'язок його компонентів, їх "сплав" (компонентами його є образи, представлення, раціональні поняття, емоційні переживання, цінності, вольові установки, різнорідні "блоки" знань, настроїв, прагнень, надій), що з'являється як більш менш цілісне розуміння людьми світу і самих себе. І як в сплаві різні поєднання елементів, їх пропорції дають різні результати, так щось подібне відбувається і зі світоглядом.

В якості суб'єкта світогляду реально виступають суспільство в цілому, клас, соціальна група і особа. Говорячи про світогляд у великому суспільно - історичному масштабі, мають на увазі переважаючі на тому або іншому етапі історії гранично загальні переконання, принципи пізнання, ідеали і норми життєдіяльності, тобто виділяють загальні риси інтелектуального, емоційного, духовного настрою тієї або іншої епохи (у цьому плані можна вести мову про античний, греко-римском світогляд, середньовічний світогляд, Возрожденческом, Новоєвропейському, Просвітянському та ін.).

До складу світогляду входять і грають в нім важливу роль узагальнені знання - повсякденні, або життєво-практичні, професійні, наукові. Чим солідніше запас знань в ту або іншу епоху, у того або іншого народу або окремої людини, тим більше серйозну опору може отримати відповідний світогляд.

Існують три основні типи світогляду - життєве (буденне), релігійне і філософське.

Життєвий (буденне) світогляд породжується безпосередньо умовами життя і досвідом людей, що передається з покоління в покоління. У категоріальному строе цього типу світогляду відбиваються уявлення здорового глузду, традиційні погляди про світ і людину.

Релігійний (міфологічне) світогляд дає специфічно - перетворену картину світу, пов'язану з визнанням надприродного світового початку, і виражається переважно в емоційно-образній формі (спирається на віру).

У філософському світогляді теоретично узагальнюється досвід духовного і практичного освоєння світу. Спираючись на досягнення наук про природу і суспільство (природних і гуманітарних наук), філософія створює нові умоглядні (понятійні, категоріальні) моделі світу. На основі раціонального осмислення культури філософія виробляє світоглядні орієнтації, здійснює свою прогностичну функцію (передбачати, прогнозувати події). Опора філософського світогляду - розум.

Світогляд і філософія

Специфіка філософії яскравіше виявляє себе через зіставлення зі світоглядом, наукою та релігією. Філософія та світогляд

Особливості історичного виникнення філософії

Філософія виникає в декількох регіонах планети — в Індії, Китаї, Греції — і розвивається впродовж тисячоліть автономно. Але попри все вона включає в себе розуміння людиною світу, її ставлення до нього. Відношення «людина — світ» було центром уваги майже 5-тисячолітньої індійської, 3-тисячолітньої китайської і 2,5-тисячолітньої грецької філософії.

Філософія і Міфологія

Виникненню філософії передувала релігія і міфологія. Первісні форми релігії — анімізм, тотемізм, фетишизм, магія виникли приблизно 40 тис. років тому, коли людина почала осмислювати своє «Я», виділяти себе з природи. Саме тоді з'являється думка про надприродне, яке цілком вплетене в матеріальне життя, але разом з тим наділене більш вагомою силою, розумом, можливостями. Пізніше з'являється міф, який кодифікує ці якості, висуває своєрідну логічну парадигму. Міф є виразом світосприймання і світорозуміння людиною оточуючого її світу. Він виступає як вже розвинена причинно-наслідкова форма мислення, форма духовної культури. Те чи інше конкретне осмислення певного явища природи та суспільства спочатку залежало від конкретних природних, господарчих та історичних умов і рівня соціального розвитку людей. В міфі, як і в релігії, людина переносила на природний об'єкт свої власні властивості, надавала їм людських якостей. В результаті формувався конкретно-чуттєвий фантастичний образ, де Космос набував форми людиноподібного велетня, людські нещастя були діями злих чарівників. В міфах боги, духи, герої тісно пов'язані поміж собою людськими, сімейними відносинами. Міфологічні образи — це одухотворені, персоніфіковані конфігурації метафор, в яких символічний образ являє собою інобуття того, що він моделює, де форма тотожна змісту. Те, що в науковому способі мислення виступає як подібність, в міфології тлумачиться як тотожність. Релігія і міфи стали одним з ідейних джерел появи філософського мислення.