Противитратний механізм та його роль у зниженні собівартості продукції 4 часть

• розробка бюджетів готівки для покриття ймовірних потреб;

• сітьове планування, наприклад метод оцінки і перегляду програм— сітьові графіки ПЕРТ/ЧАС і ПЕРТ/ЗАТРАТИ [74, с. 415-452].

Контрольні питання:

1. Що таке контроль виконання планів?

2. Назвіть основні завдання контролю виконання плану.

3. Які два види контролю за виконанням плану Ви знаєте?

4. Від чого залежать обсяг і структура контролю виконання планів?

5. Що є предметом контролю виконання планів?

6. Що є основним методом контролю виконання планів?

7. Що таке контроль?

8. З яких трьох етапів складається основний процес контролю виконання планів?

9. Які статистичні методи контролю Ви знаєте?

10. Назвіть основні методи випереджального контролю.

Розділ 13. СТРАТЕГІЧНЕ І ПЕРСПЕКТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ. БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ

13.1. Стратегія підприємства та її елементи. Система стратегічних і перспективних планів підприємства

Серед усіх існуючих видів планів підприємств провідна роль належить перспективним планам. Особ­ливо це стосується сільськогосподарських підприємств, яким до­водиться мати справу зі значними за своїми результатами вироб­ничими процесами. Важли­вою умовою досягнення високої врожайності культур є дотри­мання сівозмін, розрахованих на кілька років, є багато виробничих процесів, що здійснюються протягом декількох років (вирощування багаторічних насаджень, формування основного стада).

В умовах ринку, коли різко зростає ступінь нестабільності діяль­ності підприємств, загострюється конкуренція між ними, така ди­рективна система планування стає недієздатною.

Стратегічне планування відрізняється від традиційного перспективного за такими напрямами:

• щодо трактування майбутнього. За традиційного планування завжди припускалось, що майбутнє може бути передбачене ізминулого через екстраполяцію тенденцій. Тому в нашій плановій практиці система планів будувалась зверху донизу. При стратегіч­ному плануванні виходять із того, що досягнення мети, як правило не здійснюватиметься шляхом екстраполяційно-еволюційного роз­витку. Завжди існує багато факторів, які так чи інакше заважати­муть цьому. Тому тут більше вико­ристовується прийом інтерполяції: від майбутнього до теперіш­нього часу;

• у минулому найбільш типовим результатом перспективного планування в радянській економічній практиці було поставлення надто оптимістичних і нерідко нереальних цілей.

Головна особливість стратегічного планування полягає у від­сутності припущення, що майбутнє має бути обов'язково кращим від минулого. Тому, як перший крок такого планування, здійсню­ється аналіз перспектив підприємства, основним завданням якого є виявлення тих напрямів, небезпек, шансів, а також окремих надзвичайних ситуацій, які здатні змінити існуючі тенденції.На­приклад, при плануванні розвитку молочного скотарства в біль­-

шості господарств України слід зважати на можливість надзви­чайних ситуацій, пов'язаних з такими хворобами корів, як лей­коз, туберкульоз, бруцельоз і т. д. Причиною цього є антисанітар­ні умови утримання корів, цілорічне стійлове утримання (у краї­нах Заходу обов'язковим є використання пасовищ), надміру ви­сока їх скупченість на фермах і комплексах (400-800 корів про­ти 20-40 корів у країнах Заходу);

• у стратегічному плануванні особлива увага приділяється аналізу різних ситуацій і позицій підприємства у майбутній кон­курентній боротьбі. Його завданням є визначеннятого, наскільки можна підвищити результати роботи підприємства, поліпшивши конкурентну стратегію в тих видах діяльності, якими воно займається. В адміністративно-командній системі управління, навпаки, однією з головних переваг соціалістичної системи вважалась відсутність конкуренції. Головний закон розвитку всього живого на світі - закон конкуренції - тут був заборонений, і тому логічним є результат: система програла в конкурентній боротьбі з рин­ковою економікою;

• горизонт довгострокового плану в соціалістичній системі задавався до його формування (5, 7, 10, 15, 20 років), тимчасом як строк стратегічного планування можна умовно визначити як «оглядовий»: поява не врахованих раніше змін у складі стратегіч­них факторів може зумовити необхідність перегляду стратегії.

В економіцістратегія означає визначення місії, основних дов­готермінових цілей підприємства, генеральну програму дій, а також розподіл пріоритетів і ресурсів для досягнення гло­бальних цілей.

Стратегія показує, чого прагне досягти підприєм­ство, або чим воно хоче стати.Тактика - це сукупність спосо­бів і прийомів для досягнення поставленої мети.

Стратегічне планування являє собою сукупність дій, рі­шень, які приймає керівництво у процесі розробки специфіч­них стратегій, спрямованих на досягнення організацією своїх цілей. Після визначення місії, цілей, аналізу сильних і слабких сторін його зовнішнього і внутрішнього середовища обґрунтовують базову (головну) стратегію підприємства.

Розріз­няютьтри види базових стратегій:

♦ стратегія виживання (скорочення) - виключно захисна стратегія, яку використовують в умовах глибокої кризи економіч­ної діяльності

підприємства, коли воно перебуває на грані банк­рутства або є банкрутом.

Метою підприємства у цій скрутній си­туації є стабілізація становища, перехід до стратегії стабілізації. Стратегія виживання не може бути довгостроковою, оскільки це не відповідає інтересам працівників, акціонерів, керівництва. З одного боку, вона потребує швидких, рішучих, достатньою мі­рою скоординованих дій, а з другого— обачливості та реалісти­чності у прийнятті рішень. Реалізація стратегії виживання потре­бує жорсткої централізації управління, концентрації влади. Серед головних напрямів дій керівництва виділяють такі:

1) у сфері маркетингу: перегляд товарної політики з тим, щоб вона відповідала вимогам ринку; перегляд систем товароруху та просування товару з метою підвищення їхньої ефективності й відповідності зовнішньому середовищу; проведення цінової полі­тики, яка дає змогу утримуватись на ринку;

2) зміни у фінансовій діяльності: створення умов жорсткої економії витрат; зведення до мінімуму капіталовкладень; можли­вий продаж чи закриття збиткових виробництв; залучення нових банківських кредитів; централізація фінансових операцій;

3) удосконалення системи управління: зміни у співвідношенні централізації та децентралізації; здійснення необхідних кадрових змін; вироблення нової політики діяльності підприємства;

♦ стратегія стабілізації - стратегія діяльності підприємства в умовах нестабільності продажу та доходів. Це може бути швид­ке або несподіване падіння (а), тривале падіння (б) чи розвиток у вигляді коливань (в). Стратегія стабілізації передба­чає вирівнювання обсягу продажу, прибутку, інших показників з наступним їх підвищенням і поступовим переходом від захисної до наступальної стратегії, до стану зростання.

Залежно від ситуа­ції, що склалась на підприємстві, головну увагу спрямовують на: економію усіх видів витрат; зняття з виробництва нерентабельної продукції; перегляд системи товароруху; пошук резервів підви­щення ефективності;

♦ стратегія зростання (росту) - найбажаніша для підприєм­ства стратегія стабільного зростання обсягів продажу, прибутку, капіталу, інших показників. Практика підприємницької діяльності свідчить про наявність низки стратегічних альтернатив стратегії зростання.

Базова (головна) стратегія має спиратись насистему продук­тово-ринкових, ресурсно-ринкових і функціональних страте­гій. Усі вони мають розроблятись комплексно, як єдина система і сприяти реалізації базової стратегії. Стратегічне планування виникло в умовах достатку ресурсів. Тому розробники планів займались переважно підбиранням найбільш ефективних для фірми варіантів продукції, ринків, техноло­гій. Тобто домінувалапродуктово-ринкова стратегія - сукуп­ність стратегічних рішень, що визначають номенклатуру, обсяг та якість продукції і способи поведінки підприємства на ринку. В багатьох фірмах планування фактично йде від витрат до випуску: спочатку визначають, на які ресурси і за якими цінами може роз­раховувати фірма (ресурсна стратегія), а потім, спираючись на ці дані, вона розробляє свою ринкову стратегію.

Ресурсно-ринкова стратегія - це сукупність стратегіч­них рішень, що визначають поведінку підприємства на ринку ви­робничо-фінансових та інших факторів і ресурсів виробництва. Практично ж ці дві стратегії - продуктову і ресурсну - розроб­ляють у взаємозв'язку.

Водночас підприємство розробляєфункціональні стратегії:

• технологічну - стратегічні рішення, що визначають дина­міку технології підприємства і вплив на неї ринкових факторів;

• інтеграційну - сукупність рішень для визначення на пер­спективу інтеграційних функціонально-управлінських взаємодій підприємства з іншими;

• інвестиційно-фінансову - рішення, що дають змогу визна­чити способи залучення, накопичення і витрачання фінансових ресурсів;

• соціальну - сукупність рішень, згідно з якими визначають тип і структуру колективу працівників підприємства, а також ха­рактер взаємодії з його акціонерами;

• стратегію управління - рішення, що визначають характер управління підприємством під час реалізації обраної стратегії.

Розробка функціональних стратегій - процес не простий, кожен із підрозділів, кожна служба має своє бачення перспекти­ви.

Функціональні стратегії не завжди узгоджуються між собою, можуть суперечити одна одній.

Скоординувати, збалансувати ці підходи - прерогатива вищого керівництва за обов'язкової участі керівників функціональних підрозділів. Формування стратегій передбачає вибір одного з декількох заздалегідь розроблених варіантів у тій або іншій сфері залежно від зовнішніх і внутрішніх факторів.

13.2. Бізнес-план та його функції

В АПК найчастіше застосовують такий вид проектів, як бізнес-план,

який за необхідності логічно трансформується в інвес­тиційний проект.

Бізнес-план - це документ, у якому викладено суть підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації, а також подано характеристику ринкових, виробничих, організаційних і фінансових аспектів передбачуваного бізнесу та особливості його управління. Щороку сотні тисяч людей у країнах з ринковою економікою відкривають власний бізнес. Статистика свідчить, що із 100 фірм, які розпочали свою діяльність в один рік, у перший рік зазнають невдачі 20, на другий - 17, а до кінця п'ятого року - 67. Отже, на ринку утримуються тільки 33 % фірм. Це відбувається в осно­вному через невміння більшості підприємців планувати свій біз­нес. Багатьох невдач у під­приємницькій діяльності можна було б уникнути, якби підприєм­ці були до неї краще підготовлені. І одним із головних елементів такої підготовки якраз і є бізнес-планування.Бізнес-план може бути розроблений як для нового підприємства, що тільки створюється, так і для вже діючого на черговому етапі його розвитку. Він виконує щонайменше8 основних функцій — як зовнішніх (ознайомити з підприємством і розкрити суть його діяльності різним представникам ділового світу), так і внутріш­ніх, життєво важливих для діяльності самого підприємства. Як жоден інший з планів підприємства бізнес-план має зовні­шню спрямованість, перетворюється на своєрідний товар, через продаж якого можна отримати максимально можливий виграш. По-перше, на початковому етапі створення бізнесу цей план є ос­новним інструментом комунікацій між підприємцем і зовнішнім світом. Він має переконати майбутніх постачальників, покупців і найманих працівників у тому, що ви віднайшли привабливу ідею, що у вас є обґрунтована і реальна програма здійснення вашого задуму. Бізнес-план дозволяє стандартизувати процес ознайом­лення з підприємством, зекономити час підприємця, упорядкува­ти контакти. По-друге, наявність бізнес-плану - обов'язкова вимога з боку цивілізованого ринку. Це чисто психологічно викликає відчуття ґрунтовності, солідності підприємницького починання його власника. І, навпаки, відсутність такого плану породжує насторожливе ставлення з боку партнерів, кредиторів та інвесторів. По-третє, бізнес-план - це засіб залучення ззовні капіталу що необхідний для розвитку бізнесу. Він забезпечує всебічну (виробничу, ринкову, організаційну та фінансову) інформацію про майбутній бізнес і є основою конструктивних відносин з по­тенційними інвесторами.У сучасних умовах в Україні бізнес-план здійснює ще одну важливу функцію - він є інструментом процесу приватизації державних підприємств.

По-перше, планування - це ключ до успіху в бізнесі. Такий успіх визначається трьома головними факторами: правильним розумінням реальної нинішньої ситуації; чітким визначенням цілей, яких хоче досягти підприємець; якісним плануванням процесів переходу від одного стану до іншого. Бізнес-планування саме і спрямоване на розв'язання цих пи­тань. Тобто бізнес-план - це засіб моделювання систем управ­ління новим бізнесом, що дозволяє перевірити підприємницьку ідею на раціональність та реалістичність ще до її практичної реа­лізації.

По-друге, бізнес-план - це можливість виявити у зародковому стані ті проблеми розвитку підприємства, які в майбутньому за­грожують перерости в серйозні перешкоди та істотно ускладнити роботу. Багатьох із виявлених у ході планування сильних і слабких сторін підприємства ви, можливо, не змогли б побачити, якби не працювали над створенням бізнес-плану. Він не може виключити ці помилки, але дозволяє значно зменшити ризик.

По-третє, складання бізнес-плану дає змогу одержати інстру­мент контролю та управління, який забезпечує планомірне про­сування підприємства до поставленої мети.

По-четверте, бізнес-план є потужним інструментом самона­вчання. У процесі його розробки розвиваються здібності підприємця як менеджера, набувається досвід оцінки умов конкуренції, способів просування товарів на ринок, використання переваг свого бізнесу, фінансового планування, розробки різних сценаріїв діяльності.

Бізнес-план, як і стратегічний план підприємства, охоплює досить тривалий період, зазвичай3-5 років, інколи більше, од­нак між ними є ряд відмінностей: якщо стратегічний план включає весь комплекс загальних цілей фірми, то бізнес-план —тільки одну з них, а саме ту, що пов'язана зі створенням і розвитком певного бізнесу; бізнес-план орієнтований тільки на розвиток, тимчасом як стратегічний план може включати іншітипи стратегій підпри­ємства (стабільності, скорочення, відокремлення); у бізнес-плані функціональні складові (плани маркетингу, виробництва) є, на відміну від стратегічного плану, рівно­значними частинами бізнес-плану; стратегічні плани — це плани з горизонтом часу, що зростає. Бізнес-плани мають чітко окреслені часові межі, після закінчення яких визначені планом цілі й завдання мають бути виконані.

Зміст бізнес-плану:

1.Титульний лист.

2. Зміст бізнес-плану.

3. Резюме.

4. Галузь, підприємство та його продукція.

5. Дослідження ринку та маркетинг-план.

6. План виробництва.

7. Організаційний план.

8. Фінансовий план.

9. Інвестиційний план.

10. Оцінка ризику і програма управління ним.

Контрольні питання:

1. За якими напрямами стратегічне планування відрізняється від традиційного?

2. Що таке тактика та стратегія підприємства?

3. Що таке стратегічне планування?

4. Які види базових стратегій Ви знаєте?

5. Які функціональні стратегії розробляє підприємство?

6. Що таке бізнес-план?

7. Назвіть основні функції бізнес-плану?

8. Назвіть основні відмінності бізнес-плану від стратегічного плану.

9. Розкрийте зміст бізнес-плану.

Розділ 14. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Планування промислових виробництв

Мета:

1) Навчитися визначати планову потребу в сировині для її переробки.

2) Навчитися визначати вихід продукції від переробки продукції тваринництва.

Вихідні дані:

1) Види та кількість молочної продукції за асортиментом.

2) Собівартість 1 кг молока.

3) Витрати по переробці на 1 ц молока.

4) Транспортні витрати на доставку 1 ц молока.

Завдання 1

Зробити розрахунок планової потреби молока для виходу молочних продуктів з переробки за асортиментом.

Таблиця 1

Розрахунок планової потреби молока для виходу молочних продуктів з переробки за асортиментом

Примітка: успішна робота аграрного менеджера значною мірою залежить від наявності в господарстві нормативної бази, його вміння знаходити необхідні норми і нормативи у відповідній літературі, чи у разі потреби, самостійно їх розраховувати. І якщо з традиційних аграрних галузей (рослинництва і тваринництва) нормативна база більш-менш достатня, то з промислових виробництв, особливо враховуючи їх велике розмаїття, її вочевидь не вистачає.

Основними джерелами поповнення нормативної бази аграрного підприємства з промислових виробництв можуть бути:

1. Відповідна нормативно-довідкова література (“Справочник экономиста-аграрника” [6, с. - 520]);

2. Досвід власного та інших господарств.

3. Досвід відповідних промислових підприємств.

Завдання 2

Визначити вихід продукції від переробки продукції тваринництва.

Вихідні дані:

На переробку масла здано молока 2990 ц жирністю 3,2%. Норматив витрат молока на 1 кг масла – 26 кг даної жирності молока.

Собівартість 1 кг молока 4,0 грн., крім того витрати: по переробці на 1ц молока – 10 грн., на доставку 0,5 грн. Крім виходу масла від переробки молока буде одержано сколотин 80% від ваги молока, який використовує господарство на корм тваринам. Реалізаційна ціна 1ц сколотин 15 грн.

Визначити:вихід масла;вихід сколотин;витрати всього;витрати без вартості сколотин;собівартість 1ц масла.

Методичні вказівки

Господарство сколотини використовує на корм, а тому сума вартості сколотин віднімається із загальної суми витрат.

14.2. Планування використання основних засобів виробництва. (Обчислення потреби підприємства в тракторах, комбайнах)

Мета:

1) Визначити обсяг польових механізованих робіт.

2) Визначити потребу в тракторах.

3) Визначити потребу в комбайнах.

4) Визначити планову кількість агрегатів, що забезпечать виконання роботи в обумовлений строк.

Основні економічні категорії:

1. Змінні норми виробітку.

2. Коефіцієнт виконання змінних норм виробітку .

3. Коефіцієнт змінності.

4. Нормативне річне навантаження на трактори по марках.

5. Коефіцієнт технічної готовності.

6. Собівартість одного умовно-еталонного гектара.

7. Коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами..

8. Витрати палива на один умовно-еталонний гектар.

9. Коефіцієнт використання тракторного парку.

10. Коефіцієнт виконання тракторним парком норм виробітку.

Завдання 1

Розрахувати планові обсяги механізованих робіт в умовних еталонних гектарах.

Вихідні дані:

Таблиця 1

Розмір посівних площ, га

Примітка: варіанти для самостійного розрахунку надаються викладачем.

Методика виконання

Розраховуючи обсяг польових механізованих робіт враховують структуру посівних площ, планову врожайность та прийняту технологію вирощування сільськогосподарських культур з обов’язковим урахуванням зони розміщення господарства, співвідношення між основною та побічною продукцією. Даний показник обчислюють множенням посівної площі на прийняту щільність механізованих робіт (таблиця 2). Ця щільність характеризується обсягом механізованих робіт в еталонних гектарах, що припадає на 1 га відповідних сільськогосподарських культур. Технологічні карти по вирощуванню і збиранню сільськогосподарських культур, зведений план механізованих робіт, який складається на їх основі, дають точнішу інформацію про обсяг механізованих робіт.

Таблиця 2 Щільність механізованих робіт при вирощуванні сільськогосподарських культур

Приклад розрахунку обсягу польових механізованих робіт

Примітка: дані для приклада розрахунку наведені в таблиці 1.

Завдання 2

Розрахувати планову потребу господарства в умовних еталонних тракторах і за марочним складом.

Вихідні дані:

1) Розрахунок обсягу механізованих робіт (дивись завдання 1, таблиця 3).

2) Рекомендоване співвідношення між тракторами в еталонному обчисленні та річне навантаження на одну машину (дивись таблицю 4).

3) Планове річне навантаження на одну машину, ет.га (дивись таблицю 4).

Методика виконання