Приклад розрахунку поточних ремонтів та технічних обслуговувань

Трактор МТЗ-82, інвентарний № 14-90, у червні 2008 р. був капітально відремонтований. Після цього на початок року ним було витрачено 8900 кг пального.

На 2009 р, заплановано витратити цим трактором 14 200 кг пального, а всього – 23 100 кг. потреба у пальному трактора МТЗ-82 у міжремонтний строк капітального ремонту становлять 48 000, а поточного – 16 000 кг. технічні обслуговування № 1 проводять після витрачення кожних 500 кг палива; № 2 – 2000 кг, № 3 – 8000 кг.

Отже, у плановому році для трактора МТЗ-82 (№ 14-90) потрібно передбачати один поточний ремонт після витрат 16 000 кг пального від останнього ремонту, 22 технічних обслуговування № 1,6 –№ 2 і 1-№ 3.

Завдання 4

Визначити планову потребу тракторного парку в нафтопродуктах:

1. Дизельного палива, (таблиця 5).

2. Мастильних матеріалів, (таблиця 6).

Вихідні дані:

Таблиця 5

Річна потреба в дизельному паливі для роботи тракторів

Примітка: річний обсяг робіт та фактичну кількість тракторів дивись в

таблиці 5 (графа 3, графа 6) практичного заняття № 2 розрахований кожним студентом окремо.

Наступним кроком є визначення паливної потреби мастильних матеріалів.

Вихідні дані:

Таблиця 6

Розрахунок паливної потреби мастильних матеріалів

Примітка: річну потребу в дизельному паливі дивись в таблиці 5 (графа 12)

Методика виконання

Потребу пального на умовний еталонний га для тракторів з кожної культури визначають у технологічній карті виробництва сільськогосподарської продукції. Плановий обсяг механізованих робіт беруть із технологічної карти. Витрати пального на один еталонний га (один трактор) встановлюють на основі норм прийнятих у господарстві. Витрати мастильних матеріалів визначають згідно норм у відсотках до основного пального.

Розрахунок потреби в нафтопродуктах виконують у такому порядку:

1. На основі даних обсягу еталонних га за марками тракторів і нормами витрат пального на один га визначають загальну потребу.

2. Потребу пального на ремонт, обкатку тракторів, комбайнів і автомобілів на ТО планують на основі плану ремонтів, технічного обслуговування затверджених норм витрат.

3. На холості переїзди - за фактичним рівнем витрат за попередні роки з урахуванням намічених заходів щодо скорочення холостих переїздів.

4. Інші витрати пального в середньому на один трактор, виходячи з нормативних розрахунків визначають множенням норми витрат на один трактор на кількість середньорічних тракторів.

Планова потреба в нафтопродуктах для механізованої бригади включає пальне і мастильні матеріали, які витрачають на основну роботу тракторів, комбайнів і самохідних машин, а також на неробочі переїзди та технічне обслуговування. Потребу в основному пальному визначають одним з таких двох способів:

1) перемноженням планових посівних площ культур на нормативи витрат пального з розрахунку на 1 га посіву, взятих із технологічних карт, а у тваринництві й загальногосподарських роботах – за розрахунковими даними. Визначення потреби пального на неробочі переїзди, доставку сільськогосподарських машин до місця роботи і назад доцільно узгодити з плановим виробітком машин. Виходячи з конкурентних умов господарства, її встановлюють у розмірі 2-3% від запланованої кількості пального на виконання робіт;

2) за плановим обсягом робіт в умовних еталонних гектарах (таблиця 7) і нормо-змінах і нормативами витрат пального на одиницю роботи для трактора даної марки.

3) Нормативи встановлюють у господарстві за фактичними витратами пального за 2 – 3 попередні роки з урахуванням заходів щодо його економії.

Таблиця 7

Нормативи витрат палива на 1 ет га

Потребу в пальному для комбайнів обчислюють за прийнятими в господарстві нормами його витрат і плановою площею збирання відповідних культур. Потреби в пальному, визначені обома способами, мають збігатись. Потребу в мастильних матеріалах для роботи тракторів та інших самохідних машин визначають за встановленими нормами у відсотках від кількості основного пального. Вартість паливно-мастильних матеріалів для роботи тракторів і комбайнів доцільно визначати за комплексною ціною 1 т основного пального, яка включає в себе вартість основного пального та відповідної йому кількості мастил. Комплексна ціна включає вартість як основного палива, так і мастильних матеріалів. Їх розраховують як відношення вартості палива і мастильних матеріалів, що використовуються на роботу і холості переїзди тракторів та змащення сільськогосподарських машин, до обсягу основного палива, яке витрачається на роботу та холості переїзди тракторів. При цьому вартість палива на проведення капітальних та поточних ремонтів, технічного обслуговування не враховують.

Завдання 5

Розрахувати планову собівартість механізованих робіт.

Вихідні дані:

Таблиця 9

Розрахунок собівартості 1 га ум. оранки механізованих робіт

Планування обслуговуючих виробництв.

(Обчислення потреби підприємства в транспортних засобах, електроенергії, воді)

Мета:

1) Визначити попит у вантажних автомобілях та скласти замовлення на їх придбання.

2) Визначити планову потребу господарства в автомобілях.

3) Визначити планову потребу автотранспорту в основному паливі .

4) Визначити планову потребу автотранспорту в мастильних мате- ріалах.

5) Визначити планову собівартість автотранспортних робіт.

6) Визначити планову собівартість одного робочого коне-дня.

7) Розрахувати планову потребу підприємства в воді та визначити собівартість 1 м³ води.

8) Розрахувати планову потребу підприємства в електроенергії, спланувати затрати і визначити собівартість 1 кВт/год:

а) на виробничі витрати;

б) на культурно-побутові витрати.

Завдання 1

Визначити попит у вантажних автомобілях та скласти замовлення на їх придбання.

Вихідні данні:

Таблиця 1

Обсяги вантажоперевезень для визначення потреби у вантажних автомобілях

Методика виконання

У кожному господарстві потреба у різних вантажних автомобілях здійснюється після складання технологічних карт виробництва продукції рослинництва та тваринництва, коли відомі планові обсяги вантажоперевезень на необхідні марки вантажних автомобілів по найбільш напруженому періоду вантажоперевезень.

Визначають потребу у автомобілях у такій послідовності:

1. Розраховують тривалість одного рейсу при перевезенні даного виду вантажу:

, (14.8)

де Т_р – тривалість 1 рейсу, хв.;

t_н – тривалість навантаження, зважування, оформлення документів, хв.;

t_р - тривалість розвантаження автомобіля, хв.;

V – середня швидкість руху автомобіля, км/год.;

L – відстань вантажоперевезень, км.

2. Визначають кількість рейсів для перевезення даного обсягу вантажів:

, (14.9)

де К_р – кількість рейсів;

Д – кількість робочих днів;

t_рд – тривалість робочого дня, год;

60 – коефіцієнт вираження часу в хвилинах;

К_рд – коефіцієнт використання робочого часу (0,8);

t_р – тривалість 1–го рейсу, хв..

3. Обчислюють обсяг вантажоперевезень на один автомобіль :

(14.10)

де Q_і - обсяг вантажоперевезень на один автомобіль, т;

К_Р – кількість рейсів;

В_ф - фактична вантажопідйомність автомобіля, т.

4. Визначають необхідну кількість автомобілів для перевезення даної маси вантажів:

, (14.11)

де К_авт – необхідна кількість автомобілів, шт;

Q – обсяг даного виду вантажу, т;

Q _і - обсяг перевезень на один автомобіль, т.

Вихідні дані:

Таблиця 2

Дані для розрахунку потреби господарства у вантажних автомобілях у 3-тонному обчисленні

Примітка: студент розраховує варіант, якій надає йому викладач.

Приклад розрахунку

При перевезенні зерна спочатку визначають потребу у тритонних автомобілях у такій послідовності:

1. Тривалість 1 рейсу:

2. Кількість рейсів для перевезення даного виду вантажу при трива- лості робочого дня 10 годин та коефіцієнті використання робочого часу 0,8.

3. Обсяг вантажоперевезень на 1 автомобіль:

4. Необхідна кількість автомобілів:

Аналогічно проводять розрахунки по кожному виду вантажів.

Завдання 2

Розрахувати планову потребу господарства в автомобілях.

Вихідні дані:

У господарстві річний обсяг автомобільних вантажоперевезень 1861390 т.км. Річна норма вантажоперевезень на автомашину 45000 т.км., коефіцієнт технічної готовності автопарку 0,85.

Методика виконання

Потребу в автомашинах розраховують діленням обсягу вантажоперевезень у т.км на річну норму вантажоперевезень на автомашину і на коефіцієнт технічної готовності автопарку.

Завдання 3

Визначити планову потребу вантажного автотранспорту в нафтопродуктах.

Вихідні дані:

1) Розрахунок планової потреби вантажного автотранспорту в основному паливі (таблиця 3).

2) Розрахунок планової потреби вантажного автотранспорту в мастильних матеріалах (таблиця 4).

Таблиця 3

Розрахунок у основному паливі для вантажного автотранспорту

На основі потреби основного палива розрахуємо потребу в мастильних матеріалах.

Вихідні дані:

Таблиця 4

Розрахунок планової потреби мастильних матеріалів для вантажного автотранспорту

Примітка: річна потреба в паливі береться з таблиці 3 графи 12,13.

Методика виконання

Планову потребу в паливі визначають:

• для роботи вантажних бортових автомобілів – з урахуванням їх планового пробігу, вантажообігу і норм його витрат залежно від марки машини на 100 км пробігу і на 100 ткм;

• для самоскидів – крім того, ще з урахуванням поїздок з вантажем і норм витрат на одну поїздку.

Завдання 4

Планування витрат і розрахунок собівартості автотранспортних робіт.

Вихідні дані:

Таблиця 5

Вантажний автопарк. Розрахунок собівартості 1 т.км

Завдання 5

Визначити собівартість одного робочого коне-дня.

Вихідні дані:

Таблиця 6

Визначення собівартості одного робочого коне-дня

Методичні вказівки

При визначенні робочих коне-днів необхідно із загальної кількості коне-днів зняти 4% на самообслуговування.

Підвищенню ефективності використання живого тягла сприяє правильне планування його роботи, періодичний контроль за відпрацьованими коне-днями та їх собівартістю.

Загальний річний запас коне-днів обчислюють виходячи з наявності робочої худоби і кількості днів роботи за рік однієї голови.

Для визначення кількості днів роботи живого тягла треба із загальної кількості фуражних днів у році відняти дні відпочинку (близько 60 днів на коня), простоїв жеребних маток (60 днів), і використання жеребців для парування (половина кількості робочих днів), дні на обслуговування коней— підвезення кормів і відвезення гною зі стайні (близько 8 днів), а також неробочі дні через непогоду (залежно від місцевих умов).

У рослинництві затрати коне-днів визначають за технологічними картами. Потребу в живому тяглі на обслуговуванні тваринництва визначають виходячи з навантаження на коня і поголів'я тварин.

Витрати на оплату праці по догляду за робочою худобою визначають за кількістю коней, закріплених за одним конюхом, та його тарифною ставкою.

Річну суму амортизації робочих коней, приміщень, транспортного інвентарю і збруї обчислюють за нормами амортизації від їхньої балансової вартості, причому на волів амортизацію не нараховують.

При визначенні інших витрат (ветеринарні, кування коней, поточний ремонт стаєнь, транспортних засобів та інвентарю, електроенергії тощо) використовують прийняті в господарстві нормативи. У кожному конкретному випадку ці витрати потрібно звіряти з фактичними і враховувати досвід минулих років.

Собівартість коне-дня визначають як частку від ділення всієї суми витрат на утримання живого тягла, крім вартості одержаного приплоду і побічної продукції, на кількість відпрацьованих живим тяглом робочих днів.

Собівартість голови приплоду прирівнюють до собівартості 60 кормо-днів дорослого коня. Розраховуючи собівартість одного кормо-дня, від суми всіх витрат віднімають вартість гною і ділять на кількість кормо-днів. Вартість гною визначають за нормативними (розрахунковими) витратами на його прибирання в конкретних умовах за вартістю підстилки. У плановому році передбачено одержати 12 лошат вартістю 1498 грн. (12 • 60 •2,08).

Завдання 6

Розрахунок планової потреби господарства в воді та визначення собівартості 1 м³ води.

Вихідні дані:

Таблиця 7

Завдання 7

Розрахунок потреби підприємства в електроенергії, планування затравизначення собівартості 1 кВт/год: а) на виробничі витрати;

б) на культурно-побутові.

Вихідні дані:

Таблиця 8

Планування затрат і визначення собівартості електроенергії

Методичні рекомендації

Затрати електроенергії на виробничі витрати становлять 72%, а на культурно-побутові – 28% від загальної кількості одержаної електроенергії .

Планування з праці та соціального розвитку коллективу

Мета:

1) Навчитися розробляти баланс трудових ресурсів .

2) Навчитися обчислювати норми виробітку на механізовані польові роботи.

Завдання 1

1. Розрахувати помісячний оборот робочого часу.

2. Розрахувати наявні трудові ресурси та очікувану величину відпрацьованого ними часу по місцях.

3. Визначити потребу в середньомісячній та середньорічній чисельності працівників.

4. Розрахувати рівень забезпеченості трудовими ресурсами та виявити надлишок або нестачу робочої сили.

Вихідні дані:

· Щомісячний бюджет робочого часу: 5-денний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем.

· Коефіцієнт використання робочого часу: І квартал – 0,7; ІІ квартал – 0,8; ІІІ квартал – 0,9; ІV квартал – 0,75.

· Середньорічна чисельність працездатних працівників.

· Потреба трудових затрат по господарству.

Таблиця 1

Баланс трудових ресурсів підприємства

Методика виконання

Розробку балансу трудових ресурсів починають з визначення наявного потенціалу підприємства. Він складається з наявної чисельності працездатних працівників, та очікуваної участі непрацездатних підлітків та пенсіонерів, їх чисельність визначається як середнє зважене за 3 роки на основі бухгалтерських звітних даних (графи 5 і 7). Після цього визначається реально можливий фонд робочого часу по кожному місяцю року і в середньому за рік. Для цього необхідно кількість робочих днів місяця помно-

жити на тривалість робочого дня.