Розділ 15. САМОСТІЙНА РОБОТА

15.1. Загальна концепція планування

Зміст теми

Невеликим економічним організаціям складно проводити широкомасштабну планову роботу, особливо великих витрат потребує стратегічне планування. Однак і вони можуть: використовувати деякі форми планування, особливо поточне; застосовувати вже готові моделі стратегії, розроблених відомими компаніями. Тим більше, що навіть солідні фірми часто звертаються до зовнішніх консультантів, що спеціалізуються на питаннях планування.

Деякі економісти вважають, що попри всі труднощі в здійсненні планування в невеликій організації, воно необхідне їй не менш, ніж великій. Зовнішнє середовище у такій організації менше піддається контролю і більш агресивне, ніж у великій фірмі. Тому майбутнє невеликої фірми більшою мірою невизначене і непередбачуване.Утім у невеликій фірмі є свої переваги в організації планування. Головна з них – внутрішнє середовище такої організації простіше, а тому більш передбачуване. крім того, у невеликій організації легше створити особливий психологічний і соціальний клімат, що дозволяє об’єднати людей навкруги інтересів організації, її цілей.

Переорієнтація командно-адміністративного управління на користь місцевого самоврядування докорінно змінює методичні підходи до формування управлінських рішень. Це практично новий, відмінний від існуючого, методичний підхід. Він передбачає заміну галузевого управління територіальним з подальшою чіткою регламентацією дій керівних структур, насамперед на місцевому, а далі – на районному, обласному, регіональному та загальнодержавному рівнях. Вони мають бути орієнтовані на створення належних умов праці та максимальне задоволення соціальних потреб.Особливо важливо це для сільських територій. Якщо раніше на території сільської ради було, як правило, одне сільськогосподарське підприємство і сотні особистих підсобних господарств населення (при цьому земля була у державній власності), то тепер ситуація різко змінилась.Хоча плановик не має права приймати рішення з питань планування, він є дуже

важливою фігурою у визначенні змістового та організаційного аспектів планування. Важливість передбачення і документального оформлення майбутнього організації висуває ряд серйозних вимог до особистих якостей плановика.

Основними характеристиками плану, що дозволяють досить повно оцінити його якість, є: ефективність, надійність і напруженість. Якісним уважається план, який по-перше, узгоджується з цілями і завданнями розвитку суспільства і того народногосподарського підрозділу, що його склав, і, по-друге, відповідає вимогам ефективності, оптимальної збалансованості та надійності, а також напруженості при використанні ресурсів. Серед способів оцінки якості плану най вірогіднішим є нормативний, згідно з яким оцінку плану за наведеними вище характеристиками здійснюють, зіставляючи їхні величини з науково обґрунтованими нормативами. Ефективним способом контролю за якістю розроблених у проекті плану підприємства показників є порівняння їх з досягнутим рівнем у попередньому періоді, а також з даними передових підприємств, які можуть бути для нього взірцем.

Результативним є і такий спосіб оцінки якості планових показників та одночасно виявлення помилкових і невідповідних рішень, коли контроль у процесі планування здійснюється іншим методом, іноді прямо протилежний тому, за допомогою якого складався план. Система управління якістю планів, що є однією з підсистем загальної системи управління суспільства, являє собою комплекс заходів науково-технічного, організаційного, економічного і соціального характеру, спрямованих як на підвищення якості, так і на забезпечення заданого її рівня на всіх стадіях формування плану.

Питання для самостійного вивчення

1. Особливості планування за різних форм господарювання.

2. Планування розвитку сільських територій.

3. Етика планування.

4. Оцінка та управління якістю планів.

Література:

1.1 [29, c. 20] [138] [62, c. 47] [99, c. 67-71]

1.2 [127, 379-380] [99, c. 78-84]

1.3 [99, c. 85-86]

1.4 [99, c. 86-91]

Питання для самоконтролю

1) Як масштаби діяльності підприємства розширюють або обмежують можливості планування в організації?

2) Як переорієнтація командно – адміністративного управління на користь місцевого самоврядування докорінно змінює методичні підходи до формування управлінських рішень?

3) Охарактеризуйте Кодекс етичної та професійної підготовки плановиків; що розуміють під якістю планів.

4) Охарактеризуйте способи оцінки якості планів.

5) Охарактеризуйте способи управління основними якісними характеристиками плану.

15.2. Розробка маркетингової програми планування

Зміст теми

Розробка маркетингової програми підприємств є надзвичайно важливим, і водночас, дуже складним завданням. Складність полягає в необхідності поєднання двох видів маркетингу: мікромаркетингу (діяльність на рівні підприємств, що спрямована на визначення і задоволення потреб споживачів) і макромаркетингу (соціально-економічний процес, що регулює національний потік товарів таким шляхом, який найефективніше врівноважує попит і пропозицію за найбільш повного і раціонального задоволення потреб суспільства). Добре знання сучасного стану ринку, а також наявність вірогідних прогнозів їх розвитку в найближчій чи віддаленій перспективі важливі для прийняття ефективних заходів на всіх рівнях – підприємницькому, регіональному і державному.

Маркетингова цінова політика складається з комплексу заходів щодо визначення цін, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку підприємства. Вона є одним з основних елементів маркетингу, оскільки: ціна належить до головних інструментів у конкурентній боротьбі; за низького рівня доходів населення відповідна ціна дає змогу виробникам продати, а покупцям придбати товар чи послуги; у ринковій економіці ціна є надійним зрівноважувачем попиту та пропонування товарів чи послуг.

У сучасних умовах реклама є найдійовішими, а отже, найбільш широко використовуваними засобами впливу на цільову аудиторію у процесі маркетингової комунікації. Реклама – це довільна платна форма психологічного впливу на споживачів з метою змусити їх купувати певні товари або послуги. Основними її завданнями є створення і підтримування високої популярності товару, а також надання йому бажаного іміджу на цільовому ринку.

Заключним етапом розробки маркетингової програми підприємства є прогнозування обсягів продажу. Саме прогнозування, адже планування реалізації продукції здійснюється після складання виробничої програми підприємства і балансів продукції – під час розробки фінансового плану господарства .При прогнозуванні обсягів продажу використовують такі методи: методи експериментальних оціно, економіко-статистичні методи.

В основі обґрунтування виробничої програми підприємства – провідного розділу його плану – лежить аналіз існуючої і планування перспективної галузевої структури. Її характеризує система показників: структура валової і товарної продукції підприємства, структура посівних площ та поголів’я худоби і птиці.

Питання для самостійного вивчення

1. Аналіз і прогнозування кон’юнктури ринків продукції.

2. Маркетингова цінова політика підприємства.

3. Реклама в маркетингових програмах сільгосппідприємства.

4. Прогнозування обсягів продажу.

5. Обґрунтування змін у галузевій структурі підприємства.

Література:

2.1 [141] [143, c. 492] [114, c. 107] [92] ][99, c. 116-127]

2.2 [46, c. 151] [141, c. 127] [99, c. 127]

2.3 [46, c. 187] [99, c. 148-150]

2.4 [99, c. 150-152]

2.5 [99, c. 153-159]

Питання для самоконтролю

1) Як і для чого розробляється маркетингова програма підприємств?

2) Яка існує схему маркетингового дослідження?

3) З якого комплексу заходів складається маркетингова цінова політика?

4) Охарактеризуйте систему ціноутворювальних факторів.

5) Охарактеризуйте основні методи ціноутворення.

6) Охарактеризуйте різні стратегії ціноутворення; що таке реклама.

7) Охарактеризуйте основні завдання реклами.

8) Охарактеризуйте основні носії реклами.

9) Охарактеризуйте процес прийняття рішень щодо реклами.

10) Що є заключним етапом розробки маркетингової програми підприємства?

11) Які методи використовують при прогнозуванні обсягів продажу продукції?

12) Що лежить в основі обґрунтування виробничої програми підприємства?

13) Назвіть систему показників, якою характеризується обґрунтування виробничої програми підприємства.

Планування промислових виробництв

Зміст теми

Плануючи закладати продукцію на більш-менш тривале зберігання в спеціальних сховищах замість її реалізації безпосередньо з поля, господар має на меті одержання додаткового прибутку за рахунок: зберіганні продукції у хорошому стані до того часу, коли значно підвищуються ціни на ринку, зберігання або навіть поліпшення якості продукції.

Під час планування особливу увагу звертають на зменшення норм витрат сировини на одиницю продукції при збереженні встановленої якості продукції. Визначивши загальну потребу в сировині, уточнюють структуру посівних площ в овочівництві, планують купівлю необхідної кількості сировини в інших господарствах та присадибних ділянок населення, намічають розширення площ під ягідниками і садами. Обґрунтовуючи виробничу програму, передбачають використовувати в основному свою сировину. Вартість використаних сировини і матеріалів зменшується на вартість зворотних відходів, що виникли в процесі виготовлення готової продукції. Для обчислення собівартості основної продукції від загальної суми витрат віднімають вартість використовуваних відходів. За ціною реалізації виключають із загальної суми витрат вартість відходів виноробного виробництва, забою худоби, птиці, кролів, хутрових звірів і переробки молока. За плановою собівартістю кормової одиниці зеленої маси силосних культур оцінюють відходи переробки овочів, фруктів і картоплі.

Головними результативними показниками роботи промислових цехів є прибуток, рівень рентабельності і норма прибутку. Прибуток перебуває в безпосередньому зв'язку з обсягом реалізації продукції, її якістю та асортиментом, рівнем витрат на її виробництво, каналами реалізації.

Питання для самостійного вивчення

1. Обґрунтування ефективних способів зберігання продукції.

2. Планування собівартості й рентабельності продукції.

Література:

3.1 [99, c. 246-253]

3.2 [84] [99, c. 253-258]

Питання для самоконтролю

1) За рахунок чого одержується додатковий прибуток, якщо підприємство планує закладати продукцію на тривале зберігання в спеціалізованих сховищах замість її реалізації безпосередньо з поля?

2) З чого складається собівартість продукції при її зберіганні?

План з праці та соціального розвитку колективу

Зміст теми

План соціального розвитку колективу має бути обов’язковим розділом річних і перспективних планів сільськогосподарських підприємств. Його розробляють відповідно до напрямів їхньої соціальної діяльності з урахуванням законів України щодо: дотримання встановлених правил і норм охорони праці, техніки безпеки, вимог виробничої санітарії; підвищення кваліфікації і поліпшення умов праці та побуту своїх працівників, а також осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором; розвитку матеріально-технічної бази соціальної сфери і створення умов для здорового побуту, відпочинку працівників та їхніх сімей; турботи про ветеранів війни і праці, пенсіонерів, інвалідів і дітей; сприяння ефективній роботі шкіл, навчальних та лікувальних закладів. У плані передбачається планування підготовки і підвищення кваліфікації працівників, поліпшення умов праці та охорони здоров`я, розвитку матеріально-технічної бази соціальної сфери, заходів щодо забезпечення культурно-побутового обслуговування населення і розвитку його особистого підсобного господарства.

До початку планування збирають та аналізують інформацію про наявний житловий фонд, що перебуває у приватній, колективній і державній власності; обладнання його комунальними зручностями, забезпеченість житлом працівників господарства відповідно до встановлених норм, чисельність працівників, що потребують поліпшення житлових умов за рахунок фонду господарства, стан житлового фонду і його вибуття в плановому році. Основним джерелом інформації за базовий період є статистичні дані місцевих рад щодо житлового та комунального господарства, відповідні розробки до річного звіту, матеріали житлово-комунальної служби, профспілкового комітету, відділу служби капітального будівництва тощо.

Планування благоустрою населених пунктів здійснюється на основі генеральних планів забудови сіл і селищ (там, де вони зроблені) з урахуванням можливостей господарства. Площу сільських доріг з твердим покриттям планують виходячи з нормативу забезпеченості (проїзної частини

і тротуарів) – 865 м² на 1000 жителів.

Систематичного підвищення загальноосвітнього рівня і професійних знань працівників масових професій, керівників і спеціалістів підприємств вимагають упровадження прогресивних технологій, нових машин і механізмів, реформування власності та організаційних форм господарювання в АПК. Планування підготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації має як виробничо-економічну мету – забезпечення господарства кваліфікованими кадрами, так і соціальну – створення умов для професійно-кваліфікаційного росту працівників, задоволення їхніх вимог до характеру і змісту праці.

Плануванню передує аналіз фактичного кількісного і якісного складу працівників масових професій та спеціалістів. Основними заходами щодо поліпшення умов праці та охорони здоров`я, що їх планують сільськогосподарські підприємства є: вивільнення працівників, які зайняті ручною працею і на роботах зі шкідливими умовами праці; удосконалення режиму роботи працівників; поліпшення санітарно-побутових умов праці; запобігання виробничому травматизмові, зниження захворюваності та поліпшення медичного обслуговування.

У сільському господарстві ручною працею зайнято майже ¾ працівників і чисельність їх зменшується повільно. До працівників ручної праці, чисельність яких планують скорочувати, належать ті, що виконують роботу вручну, за допомогою механізмів та без них. Планування заходів щодо поліпшення умов праці та охорони здоров`я необхідно здійснювати на основі даних про атестацію робочих місць та оцінки санітарно-побутових умов праці. Основними напрямами скорочення чисельності працівників, зайнятих ручною, важкою фізичною працею і на роботах зі шкідливими умовами праці є механізація всіх виробничих процесів та освоєння прогресивних технологій.

На підприємствах, що функціонують в умовах радіоактивного забруднення, основні заходи щодо поліпшення умов праці та охорони здоров`я мають бути спрямовані на зменшення сумісної дії радіації та інших шкідливих факторів.

Питання для самостійного вивчення

1. Зміст та організація розробки плану соціального розвитку колективу.

2. Планування поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників

3. План підготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації.

4. Планування поліпшення умов праці та охорони здоров'я

Література:

4.1 [2-8, 11, 13], [51], [99, с. 340-342];

4.2 [83, с. 96-98], [58, с. 469-512], [99, с. 342-347];

4.3 [99, с. 347-348];

4.4 [99, с. 349-351].

Питання для самоконтролю

1) Що передбачається при плані соціального розвитку колективу?

2) Що є важливою умовою ефективного економічного і соціального розвитку трудових колективів?

3) Що аналізують перед початком соціального планування?

4) Охарактеризуйте основні джерела інформації за базовий період?

5) Який розрахунок потреби в житлі?

6) В чому полягає планування благоустрою населених пунктів?

7) Які існують норми середньодобової витрати води на господарсько-житлові потреби?

8) Охарактеризуйте укрупнені норми споживання електроенергії, витрат газу, кількість будинків побуту, посадкових місць підприємств громадського харчування, площ магазинів, кінотеатрів, кількості об’єктів охорони здоров`я і дошкільних закладів на 1000 жителів.

15.5. Фінансовий план підприємства,

Зміст тем

Бюджет готівки є заключним етапом планування діяльності підприємства і показує його фінансову спроможність щодо виконання господарських планів. У ньому дається перелік усіх грошових надходжень та витрат підприємства за певний період часу. У ринковій економіці цей бюджет є одним із найважливіших інструментів планування: на практиці навіть прибуткові господарства нерідко змушені реорганізовувати або зовсім припиняти свою діяльність через недостатню забезпеченість готівкою. Головним призначенням бюджету готівки і є забезпечення позитивного сальдо грошових коштів після сплати всіх зобов’язань шляхом планування обсягів і термінів надходження коштів та здійснення витрат, розрахунку достатності власних грошових коштів для фінансування витрат та визначення потреби в кредитах.

Складання бюджету починається з визначення грошового балансу на початок періоду планування, який показує залишок коштів на рахунках і в касі підприємства на кінець попереднього періоду. Далі планують всі грошові надходження підприємства за рік і за періодами, в яких вони фактично очікуються. При цьому враховують, що всі грошові надходження і витрати плануються за фактом здійснення платежу, а не за фактом виникнення чи перерахування їх, тобто всі дані вводяться на основі обґрунтованих припущень щодо терміну отримання грошей. Планується також виручка від реалізації основних засобів, матеріальних цінностей, доходи від інших операцій (з дохідними активами, від участі у спільній діяльності, від здачі майна в оренду, надання послуг іншим організаціям тощо), надходження в рамках державних програм, повернення дебіторської заборгованості тощо. Після завершення планування усіх грошових надходжень і витрат здійснюють розрахунок забезпеченості підприємства власними грошовими коштами та визначають потребу в кредитах.

Питання для самостійного вивчення

1. Бюджет готівки.

Література

5.1 [97, c. 340] [99m c. 409-414]

Питання для самоконтролю

1) Яким етапом планування діяльності підприємства є бюджет готівки?

2) Що являє собою бюджет готівки?

3) Охарактеризуйте відмінності бюджету готівки від інших планів.

4) З чого починається складання бюджету?

5) Який розрахунок забезпеченості підприємства власними грошовими коштами.

15.6. Стратегічне і оперативне планування. Бізнес-план

Зміст теми

Вибір базової стратегії підприємства здійснюється шляхом вивчення стратегічних альтернатив, в основі яких, в свою чергу, лежить обґрунтування місії і цілей підприємства, аналіз сильних і слабких сторін його зовнішнього і внутрішнього середовища. Використовують так звані портфельні моделі аналізу стратегії (аналіз набору варіантів), які дозволяють визначити теперішнє і майбутнє середовище бізнесу з погляду привабливості ринку і здатності бізнесу конкурувати всередині його. Класичною портфельною моделлю є матриця росту – матриця БКГ(Бостонської консультативної групи), що її було розроблено в кінці 60-х років. У ній зіставляються різні стратегічні зони господарювання (СЗГ) – окремі сегменти ринку, в яких працює або хоче працювати підприємство.

У стратегічному плані підприємства встановлюють основні цілі його діяльності та шляхи їх досягнення. Реалізація ідей стратегічного плану передбачає розробку комплексу різних заходів для зміни початкового становища підприємства (проектів). На стадії стратегічного планування складають ще два відносно самостійних плани: інновацій та інвестицій.

Планування інновацій розглядається як проміжний етап між плануванням стратегії і детальним плануванням інвестицій. Під інноваціями розуміють нововведення у різних сферах діяльності підприємства. Інновації – це реалізовані ідеї, які поділяють на дві великі групи: а) ті, що вводяться на ринок і приносять покупцям вигоди, за які вони готові заплатити; б) ті, що змінюють підприємство зсередини, підвищують ефективність виробництва.

Сільське господарство з його порівняно стабільним асортиментом

продукції, безумовно, належить до галузей зі змінною технологією. У сільському господарстві зміна технології має більш глибокий ефект, ніж поява нової продукції. Невміння менеджерами підприємств своєчасно усвідомлювати необхідність зміни технології може призвести до значних втрать у позиції на ринку або змусити фірму припинити свою діяльність у раніше прибутковій для неї сфері бізнесу. Водночас технологія здатна служити основним і потужним інструментом, за допомогою якого фірма може завоювати і зберегти перевагу в конкретній боротьбі, процвітати.

У річному плані сільськогосподарського підприємства зазначені питання вирішують при плануванні впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП), яке охоплює такі основні етапи: обґрунтування напрямів та обсягів освоєння, визначення їхньої ефективності і системи стимулювання працівників у процесі освоєння досягнень НТП. Ці етапи взаємозв’язані, оскільки недбала розробка хоча б одного з них може звести нанівець усю роботу.

Населення, що проживає на забруднених радіонуклідами територіях з початку аварій на Чорнобильській АЕС, уже одержало близько 70% дози опромінювання. Зовнішнє опромінювання становить 1 – 12% від загальної дози. Основними заходами щодо створення кращих умов життєдіяльності, які відповідають нормам радіаційної безпеки, є: асфальтування доріг і тротуарів; центральне водопостачання; каналізація; газифікація населених пунктів; створення умов радіаційної безпеки на фермах, машинно-тракторних станах, промислових підприємствах; герметизація кабін комбайнів і тракторів. Однак основним чинником накопичення дози (до 95%) населенням є внутрішнє опромінення, яке формується внаслідок споживання забрудненої продукції місцевого виробництва, в основному молока і м'яса. Через історичну і суспільну необхідність за останні 50 років сформувалось управління проектами, або проект-менеджмент (Projekt-Management), як самостійна професійна галузь діяльності, що дає змогу здійснювати проекти різних типів і масштабів за допомогою спеціально розроблених і підтверджених досвідом методів і засобів адекватного мислення і раціональних способів дій.

На Заході використовують два поняття терміна “проект”:1) дизайн (англ. design)-документально оформлений план споруди чи конструкції; 2) проект (англ. project) – система сформульованих у його рамках цілей,

створюваних чи таких, що підлягають модернізації для реалізації цих цілей фізичних об’єктів, технологічних проектів процесів; технічної та організаційної документації для них; матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, а також управлінських рішень і заходів щодо їх виконання. Між поняттями “проект” і “план” є певна різниця. Проект, як правило, разовий, а план будується за принципом багаторазовості.

Управління проектамияк окрема галузь менеджменту (проектний менеджмент) – це процес управління командною і ресурсами проекту за допомогою специфічних методів, завдяки чому проект завершується успішно і досягає своєї мети.

Зміст і обсяг бізнес-плану залежить від: цілей розробки плану і аудиторії, якій він адресований (потенційні інвестори: банки, індивідуальні інвестори, фонди підтримки підприємництва; сам підприємець, партнери в бізнесі, майбутні наймані працівники); сфери діяльності, до якої належить бізнес (виробництво, надання послуг, роздрібна чи оптова торгівля, будівництво, посередницька діяльність); розміру бізнесу (великий, середній, малий) і суми коштів, необхідні для його організації; конкурентних характеристик майбутнього продукту (простий чи складний, принципово новий чи традиційний, призначений для споживання чи для виробництва) і стадії його життєвого циклу. На першому етапі розробки бізнес-плану визначають види і джерела потрібної інформації. Основними видами інформації є: маркетингова, виробнича і фінансова. На другому етапі визначають мету розробки бізнес-плану, акцентуючи при цьому увагу на головних зовнішніх та внутрішніх функціях, які він виконуватиме. На цьому ж етапі слід точно визначити цільових читачів бізнес-плану – чи це будуть тільки внутрішні учасники організації (що малоймовірно), чи й особи із зовнішнього середовища, яких організація хотіла б бачити своїм інвесторами – майбутні акціонери, комерційні банки і т. д. Третій крок у бізнес-плані – стратегічне планування на підготовчому етапі. Четвертий крок у бізнес-плануванні – безпосереднє написання бізнес-плану. Розпочинати його слід з визначення чіткої структури документа, що створюється (розділи, параграфи, додатки тощо), і збирати інформацію для кожного з розділів плану.

Після завершення роботи над усіма розділами бізнес-плану підприємець має підготувати резюме його основних ідей.

Загалом четвертий крок завершує процес бізнес-планування, однак для поліпшення плану слід зробити ще один, п’ятий крок: підприємець пропонує готовий бізнес-план для ознайомлення кому-небудь із авторитетних, але незацікавлених людей, здатних оцінити його роботу на основі конструктивної критики. Перш ніж передати бізнес-план зацікавленим читачам слід ретельно продумати і скласти їх список.

Бізнес-план – це своєрідний рекламний документ, що дозволяє зробити висновок не тільки про сам бізнес, але й про його власника. Тому важливим є не лише його зміст, а й зовнішній вигляд та стиль.

Питання для самостійного вивчення

1. Обґрунтування ринкової стратегії підприємства, забезпечення його конкурентоспроможності

2. Планування інновацій. Стратегічні аспекти технологій у сільському господарстві

3. Планування освоєння досягнень НТП

4. Особливості планування в умовах радіоактивного забруднення територій

5. Суть, види проектів і моделі управління ними

6. Структура, зміст і методика розробки розділів бізнес-плану

7. Етапи та організація розробки бізнес-плану

8. Оформлення і стиль бізнес-плану

Література:

6.1 [122], [92], [28], [73, с. 91-107]; [97, с. 44], [138], [99, с. 429-437];

6.2 [99, с. 438-442];

6.3 [99, с. 442-446];

6.4 [115, с. 4], [14], [115], [42], [99, с. 446-451];

6.5 [99, с. 452-456];

6.6 [99, с. 459-483], [99, с. 461], [126, с. 41, с. 122], [109, с. 46-49], [97, с. 92-102];

6.7 [36], [38], [109], [99, с. 483-485];

6.8 [99, с. 485-486].

Питання для самоконтролю

1) Охарактеризуйте обґрунтування ринкової стратегії підприємства.

2) Охарактеризуйте можливість доступу до потрібної інформації.

3) Сформуйте вибір базової стратегії; класичну портфельну модель (матриця БКГ).

4) Охарактеризуйте окремий набір рішень для кожної стратегічної зони господарювання (СЗГ).

5) Назвіть основні переваги матриці БКГ.

6) Назвіть основні недоліки матриці БКГ.

7) Охарактеризуйте SWOT-аналіз.

8) Охарактеризуйте концепцію синергізму.

9) Сформулюйте планування інновації.

10) Охарактеризуйте зміну технології у сільському господарстві.

11) Охарактеризуйте обґрунтування напрямів та обсягів освоєння досягнень НТП у господарствах.

12) Сформулюйте комплекс заходів, спрямованих на одержання рослинницької і тваринницької продукції, що відповідає радіологічним стандартам.

13) Охарактеризуйте управління проектами (проект - менеджмент).

14) Охарактеризуйте схему класифікації проектів.

15) Охарактеризуйте модель управління проектом.

16) Від чого залежить зміст і обсяг бізнес-плану?

17) Які етапи та організація розробки бізнес-плану?

18) Які існують правила складання і оформлення бізнес-плану?

Планування в особистих господарствах населення (ОГН)

Зміст теми

Особисте селянське господарство в Україні (згідно із законом про нього) [19] – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з

метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Ця діяльність не відноситься до підприємницької діяльності. Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше двох гектарів, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. За даними ІАЕ УААН [104, с. 47] типове особисте підсобне господарство виробляє близько 50 видів рослинницької та 8 видів тваринницької продукції. ОГН в Україні зорієнтовані, головним чином, на самозабезпечення продуктами харчування і меншою мірою – на товарне виробництво. Подібного немає в жодному фермерському господарстві в країнах з розвинутою ринковою економікою, які спеціалізуються на виробництві одно-двох видів товарної продукції, маючи при цьому значні економічні вигоди. У виробничій програмі ОГН, яка визначає його виробничу структуру, спеціалізацію і темпи зростання виробництва, обґрунтовуються планова структура посівних площ і поголів’я худоби, урожайність культур та продуктивність худоби і птиці, обсяги виробництва і баланси продукції рослинництва й тваринництва. Визначаються також агрозооветеринарні заходи з виконання плану виробництва продукції: потреба господарства у насінні й кормах, план заготівлі та використання органічних і мінеральних добрив, план захисту рослин і тварин. Обґрунтування виробничої програми господарства включає також планування агрозооветеринарних заходів, що забезпечують виконання плану виробництва продукції (сорти, насінництво, добрива, пестициди, меліорація). При плануванні ефективності виробництва в ОГН найскладнішим є визначення витрат і собівартості продукції. Цього можна досягти, використовуючи методики обчислення витрат та дохідності окремих видів продукції в ОГН, максимально наближених до методик визначення аналогічних економічних показників у підприємствах громадського сектору.

Питання для самостійного вивчення

1. Об’єктивна необхідність, зміст та особливості планування в ОГН.

2 Обґрунтування виробничої програми ОГН. Планування обсягів, каналів, строків, і цін реалізації продукції.

3. Планування взаємовідносин ОГН з іншими аграрними, переробними та агросервісними підприємствами.

4. Особливості планування витрат і собівартості продукції в ОГН.

5.Обґрунтування економічної і соціальної ефективності сільськогосподарського виробництва в ОГН.

6. Перспективи розвитку ОГН в Україні.

Література:

7.1 [99, с. 259-263], [102], [19], [104, с. 47], [59], [104, с. 175-187, с. 188-235], [97, с. 226];

7.2 [104, с. 46, с. 136-158], [99, с. 263-269];

7.3 [87], [99, с. 269-271];

7.4 [104, с. 41-46], [97, с. 230], [84], [99, с. 271-279];

7.5 [97, с. 231], [99, с. 280-282];

7.6 [102], [150, с. 203], [99, с. 283-287].

Питання для самоконтролю

1) В чому полягає об’єктивна необхідність, зміст та особливості планування в ОГН?

2) Охарактеризуйте виробничу структуру, спеціалізацію і темпи зростання виробництва.

3) Охарактеризуйте головні фактори, які враховуються при визначенні спеціалізації господарства.

4) Як плануються агрозооветеринарні заходи, що забезпечують виконання плану виробництва продукції?

5) Охарактеризуйте створення нової системи забезпечення ОГН ресурсами і послугами.

Тести для самоконтролю

1. Планування сільськогосподарського виробництва – це:

а) науково обґрунтоване встановлення рівнів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств на певний плановий період через систему якісних та кількісних показників та визначення комплексу заходів щодо досягнення встановлених рівнів розвитку;

б) наукове обґрунтування майбутніх економічних цілей, їх розвиток, який веде до зниження виробничих витрат та покращення умов праці на підприємстві, збільшення прибутку за рахунок підвищення цін на сільськогосподарську продукцію;

в) підбір кращих засобів здійснення цілей на основі повного виявлення необхідних видів, обсягів та строків випуску товарів, використання наукової організації праці на робочих місцях;

г) все наведене вище.

2. Основні завдання внутрішньогосподарського виробництва – це:

а) всі відповіді вірні;

б) виконання договірних зобов’язань щодо продажу сільськогосподарської продукції;

в) задоволення внутрішньогосподарських потреб підприємства в усіх видах продукції;

г) встановлення оптимальної виробничої структури господарства з метою найбільш повного і раціонального використання землі, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів господарства.

3. Методологію планування становить:

а) сукупність принципів розроблення планів економічного та соціального розвитку підприємств;

б) принцип єдності в плануванні;

в) принцип безперервності в плануванні;

г) принцип найвищої ефективності виробництва.

4. Мета планування сільськогосподарського виробництва:

а)отримання максимального прибутку;

б) насичення ринку сільськогосподарською продукцією;

в) задоволення потреб людей;

г) зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

5. Цілями планування сільськогосподарської продукції є:

а) повна зайнятість, економічна незалежність, економічна ефективність, справедливий розподіл доходів, економічний ризик, стабільний рівень цін;

б) повна зайнятість, економічна незалежність, прибутковість підприємства, покращення фінансових результатів, збільшення звітності;

в) економічна ефективність, справедливий розподіл доходів, принципо- вість, надання послуг, покращення бухгалтерської звітності;

г) економічний ризик, стабільний рівень цін, відповідальність за договори між підприємствами, збільшення економічної та бухгалтерської інформації.

6. За рівнем керування планування може бути:

а)корпоративне, заводське, фірмове;корпоративне, цехове, ринкове;

б) заводське, ланкове, індикативне;

в) фірмове, цехове, ланкове;

г) бізнес-планування.

7. За методами обґрунтування планування може бути:

а) індикативне, адміністративне, ринкове;

б) індикативне, трудове, зональне;

в) адміністративне, фінансово-інвестиційне, виробниче;

г) ринкове, постачально-збутове, оперативне.

8. За терміном дії планування може бути:

а) перспективним, річним, короткостроковим;

б) перспективним, соціальним, збутовим;

в) річним, оперативно-виробничим, ринковим;

г) короткостроковим, індикативним, бізнес-плануванням.

9. За ступенем точності планування може бути:

а) укрупнене, уточнене;

б) укрупнене, логічне;

в) уточнене, оперативне;

г) стратегічне, технологічне.

10. За типами цілей планування може бути:

а) стратегічне, оперативне, тактичне;

б)стратегічне, постачальницько-збутове, цехове;

в) оперативне, ринкове, фірмове;

г) тактичне, оперативно-виробниче, річне.

11. Виробничим бюджетом може бути:

а) кількісний план у натуральному вираженні;

б) логічно вивірений інструмент вивчення альтернативних напрямів господарської діяльності;

в) частковий бюджет;

г) бюджет галузі.

12. Оперативне планування – це

а) довгострокове планування;

б) детальна розробка планів підприємства;

в) середньострокове планування;

г) річне планування.

13. В рослинництві розробляють оперативні робочі плани на:

а) будівельні роботи;

б) періоди найважливіших сільськогосподарських робіт;

в) придбання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення;

г) вилучення коштів.

14. Поточний план – це:

а) проміжний план розвитку господарства;

б) науково обґрунтована програма його виробничо-фінансової діяльності на календарний рік;

в) науково обґрунтована програма його виробничо-фінансової діяльності на квартал;

г) науково обґрунтована програма його виробничо-фінансової діяльності на півріччя.

15. Основні етапи підготовчої роботи перед складанням планів:

а)всі відповіді вірні;

б) уточнення кількості постійних робітників, кількість і склад бригад;

в) уточнення і затвердження норм виробітку на механізовані, кінно-ручні та інші роботи;

г) перегляд положення про оплату праці, проведення інвентаризації основних та оборотних засобів виробництва.

16. Основні розділи річного плану економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства:

а) всі відповіді вірні;

б) основні економічні показники плану; планування розвитку галузей рослинництва; планування розвитку галузей тваринництва;

в) планування роботи підсобних підприємств, промислів та допоміжних виробництв;

г) план по праці й фонду заробітної плати; планування засобів виробництва; планування собівартості продукції; фінансовий план.

17. До оперативних планів на сільськогосподарських підприємствах належать:

а) всі відповіді вірні;

б) робочі плани на періоди сільськогосподарських робіт у рослинництві;

в) плани – наряди у тваринництві;

г) місячні (квартальні, декадні) планові завдання у тваринництві.

18. Основні показники робочих планів:

а) всі відповіді вірні;

б) види робіт із зазначенням обсягу та якості їх використання;

в) календарні строки кожної роботи й кількості робочих днів;

г) місце проведення роботи; склад агрегатів; кількість людей для обслуговування агрегатів; норми виробітку; щоденна потреба у тракторах, машинах та знаряддях, транспортних засобах і робочій силі.

19. Плани-наряди – це:

а) завдання на виконання робіт бригаді, окремому працівникові на 1-10 днів;

б) документи статистичної звітності;

в) документи бухгалтерської звітності;

г) документи планової звітності.

20. Основна мета маркетингового планування полягає у тому:

а) щоб органічно і найефективніше поєднати виробництво;

б)щоб органічно і найефективніше поєднати виробництво, задоволення потреб споживачів, прибуток та розвиток підприємства;

в)щоб органічно і найефективніше поєднати розвиток допоміжних галузей підприємства, виробництво окремих галузей та отримання додаткових кредитів;

г) щоб органічно і найефективніше поєднати бажання людей до праці і застосування основних виробничих фондів.

21. Мета маркетингового стратегічного планування полягає у:

а) здійсненні мрій працівників виробництва;

б) ефективному розміщенні ресурсів для досягнення цільового ринку;

в) поетапному придбанні основних виробничих фондів;

г) аналізі сучасного стану розвитку сільськогосподарського вироб- ництва.

22. Під номенклатурою розуміють:

а) стислий обсяг товарів на підприємстві;

б) укрупнений перелік продукції, що її випускає підприємство;

в) продукцію, яка підлягає реалізації;

г) продукція, яка знаходиться на складах.

23. Асортимент слугує для:

а) реклами продукції;

б) для деталізації продукції за видами, типами, сортами;

в) для покращення умов виробництва;

г) для одержання девідентів на підприємстві.

24. Відсоток виконання плану за обсягом продукції визначається за формулою:

,

де Вф – це:

а) фактичний випуск продукції, тис. грн.;

б) плановий випуск продукції, тис. грн.;

в) функціональний випуск продукції, тис. грн.;

г) фінансовий випуск продукції, тис. грн.

25. Відсоток виконання плану за асортиментом визначається за формулою:

,

де Вф.пл. – це:

а) фактичний випуск продукції в межах плану;

б) фактичний випуск продукції;

в) плановий випуск продукції;

г) функціональний випуск продукції.

26. Обсяг реалізованої продукції визначають за формулою:

,

де Знп1-Знп2 – це:

а) залишки нереалізованої продукції на початок та кінець планового періоду, тис. грн.;

б) матеріальні витрати на початок та кінець планового періоду, тис. грн.;

в) заробітна плата на початок та кінець планового періоду, тис. грн.;

г) прибуток на початок та кінець планового періоду, тис. грн.

27. При розробці програми по тваринництву насамперед визначають показники:

а) продуктивності;

б) поголів’я стада;

в) структури стада;

г) кількість статево–вікових груп тварин.

28. Планування поголів’я тварин окремих груп продуктивної худоби визначають:

а) складанням обороту стада;

б) з розрахунку кормової бази;

в) з розрахунку договірних зобов’язань;

г) з розрахунку внутрішньогосподарських потреб підприємства у продукції тваринництва.

29. План потреби в кормах складається на період:

а)від врожаю плануємого року, до врожаю майбутнього року і плановий календарний рік;

б) на плановий календарний рік;

в) на квартал планового року;

г) від врожаю плануємого року до врожаю майбутнього року.

30. Потреба в кормах для тваринництва розраховується на основі:

а) обсягу виробленої продукції і норми витрат кормів на одиницю продук- ції;

б) обсягу виробленої продукції;

в) поголів’я тварин і норми витрат кормів на одиницю продукції;

г) поголів’я тварин і обсягу виробленої продукції.

31. Виробнича програма розвитку скотарства відображається:

а)в продуктивності тварин і наявності кормів;

б) в обороті стада і плані виробництва продукції;

в) в обороті стада і продуктивності тварин;

г) в плані виробництва продукції і продуктивності тварин.

32. Розробка плану запліднення, опоросів і надходження ділового приплоду в свинарстві потрібна для:

а)все разом взяте;

б) для уточнення кількості і строків вибраковки маток;

в) заміни маток свинками, які перевіряються;

г) для складання помісячного обороту стада і плану відгодівлі.

33. Планування тваринницької галузі починається з:

а)розрахунку поголів’я тварин;

б) визначення валового виробництва продукції тваринництва;

в) продуктивності тварин;

г) обороту стада.

34. Потреба в кормах для тваринництва розраховується на основі:

а) обсягу виробленої продукції і норми витрат кормів на одиницю продукції;

б) обсягу виробленої продукції;

в) поголів’я тварин і норми витрат кормів на одиницю продукції;

г) поголів’я тварин і обсягу виробленої продукції.

35. Виробнича програма розвитку скотарства відображається:

а) в продуктивності тварин і наявності кормів;

б) в обороті стада і плані виробництва продукції;

в) в обороті стада і продуктивності тварин;

г) в плані виробництва продукції і продуктивності тварин.

36. Розробка плану запліднення, опоросів і надходження ділового приплоду в свинарстві потрібна для:

а) все разом взяте;

б) для уточнення кількості і строків вибраковки маток;

в) заміни маток свинками, які перевіряються;

г) для складання помісячного обороту стада і плану відгодівлі.

37. При плануванні виробництва молока використовують дані:

а) середньорічне і середньомісячне поголів’я корів, продуктивність молочного стада;

б) середньорічне і середньомісячне поголів’я корів;

в) молочну продуктивність на плановий рік;

г) наявність кормів.

38. Відтворення стада і надходження продукції по місяцях року тісно пов’язані з :

а) плануванням строків парування (запліднення ) та надходження приплоду;

б) планування продуктивності тварин;

в) планування чисельності тварин;

г) планування продуктивності праці робітників.

39. Плануванню продуктивності корів передує аналіз досягнутого її рівня за:

а)кілька минулих років у взаємозв’язку з рівнем годівлі та умовами утримання худоби;

б) останній рік у взаємозв’язку з підвищенням рівня механізованих робіт;

в) даними станцій запліднення та районної ветеринарної служби;

г) даними передових сільськогосподарських підприємств району.

40. Вихід молока по місяцях і кварталах року визначається наступним чином:

a) на підставі отелу корів у минулому і плановому роках розраховується поголів’я корів протягом планового року по місяцях лактації;

б) на підставі норм годівлі розраховується поголів’я корів протягом року;

в) на підставі строків парування (запліднення) розраховується поголів’я корів протягом року;

г) на підставі підвищення продуктивності праці працівників розраховується поголів’я корів протягом року по місяцях лактації.

41. Плановий приріст однієї голови за місяць обчислюють:

а)множенням середньодобового приросту на фактичну кількість днів у відповідному місяці;

б) множенням кількості кормових одиниць, необхідних на добу на фактичну кількість днів у відповідному місяці;

в) множенням кількості перетравного протеїну, необхідного на добу, на фактичну кількість днів у відповідному місяці;

г) множенням норми годівлі на фактичну кількість днів у місяці.

42. З чого починається планування в рослинницьких галузях:

а) з уточнення площ під культури;

б) з державних замовлень;

в) з попиту на ринку;

г) з пропозиції на ринку.

43. Основні показники плану виробництва:

а) попит, еластичність, пропозиція, рівновага, обсяг виробництва, номенклатура, коефіцієнт поновлення;

б) рентабельність, постійні витрати, змінні витрати, окупність вкладень, зміни позицій в діяльності підприємства;

в) попит та пропозиція, рентабельність, відсутність втрат продукції;

г) обсяг виробництва та самоокупність, цілеспрямованість, впевненість, байдужість до ризику.

44. Технологічна карта – це:

а)документ, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат на вирощування культури на певній площі;

б) документ, на основі якого збирається фонд по оплаті праці, та витрати на електроенергію та воду;

в) документ, на основі якого збираються матеріальні витрати (без фонду з оплати праці);

г) документ, на основі якого збираються витрати на пальне, насіння, добрива, захист рослин, зрошення.

45. Розподіл продукції рослинництва:

а) всі відповіді вірні;

б) продаж продукції по договорах;

в) витрачання на корм худобі з початку року до збирання врожаю та від збирання врожаю до кінця планового року;

г) виділення продукції на насіння, обмін, переробку, громадське харчування.

46. Виробнича програма по садівництву починається з розробки:

а) уточнення площ плодоносних насаджень;

б) потреб ринку;

в) врожайності садових культур за 5 років;

г) перспективного плану розвитку галузі.

47. Планування потреби в насінні зернових культур здійснюється на основі:

а) посівних площ, норм висіву і якості насіння;

б) посівних площ і якості насіння;

в) посівних площ і норм висіву;

г) норм висіву і якості насіння.

48. Врожайність сільськогосподарських культур планується на основі:

а) досягнутої врожайності за останні 5 років і впроваджених агротехнічних заходів на плановий рік;

б) впровадження агротехнічних заходів;

в) перспективного плану;

г) досягнутої врожайності.

49. Планування потреби господарства в продукції рослинництва здійснюється на основі:

а) продажу на ринку, натуральної оплати, громадського харчування, страхового і насіннєвого фондів;

б) продажу продукції на ринку і громадське харчування;

в) громадського харчування, натуральної оплати, страхового і насіннєвого фондів;

г) продажу продукції на ринку і громадське харчування.

50. Остаточне рішення щодо раціонального розміру виробництва приймають на основі:

а) поліпшення умов праці на підприємстві;

б) основі побудови графіка беззбитковості;

в) прийняття радикальних рішень;

г) підвищення продуктивності праці.

51. Точка беззбитковості – це:

а) обсяг реалізації продукції, за яким доходи підприємництва дорівнюють його витратам, а прибуток дорівнює нулю;

б) обсяг виробництва продукції, за яким доходи підприємництва дорівнюють його витратам, а прибуток дорівнює нулю;

в) обсяг виробництва та реалізації продукції, за яким прибуток нуль;

г) прибутковість.

52. План технічного розвитку підприємства розробляють за такими етапами:

а) оцінка технічного, технологічного й організаційного рівня підприємства;

б) всі відповіді вірні;

в) визначення тенденцій і прогнозів розвитку зазначених рівнів;

г) визначення можливих рівнів розвитку.

53. Планування річного обсягу механізованих робіт в господарстві здійснюється на основі:

а) все разом взяте;

б) технологічних карт;

в) обсягу робіт на присадибних ділянках;

г) госпрозрахункових завдань внутрішньогосподарським підрозділом.

54. Основними питаннями планування потреби у засобах виробництва та їх використання є:

а) всі відповіді вірні;

б) визначення річного плану механізованих робіт і розподіл їх за марками тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин;

в) розрахунок потреби у засобах механізації;

г) планування використання автомобільного транспорту, ремонтів і технічних обслуговувань тракторів і сільськогосподарських машин; розрахунок потреби у паливно-мастильних матеріалах.

55. Забезпеченість підприємства тракторами розраховують таким чином:

а) всі відповіді вірні;

б) визначають потребу в умовних тракторах, поклавши в основу розрахунку річний виробіток на умовний трактор;

в) обчислюють потребу за найбільш напруженими ранньовесняним і збиральним періодами;

г) встановлюють за найбільш напруженим періодом потребу в спеціальних просапних тракторах.

56. Загальна потреба в паливно-мастильних матеріалах визначається:

а) на основі запланованого обсягу тракторних та інших механізованих робіт за окремими марками машин та з урахуванням диференційованих норм витрат палива за одиницю робіт;

б) на основі запланованого обсягу тракторних робіт;

в) на основі запланованого обсягу механізованих робіт;

г) з урахуванням норм витрат палива за одиницю робіт.

57. Особливості планування обслуговуючих виробництв:

а) їхні розміри і планові обсяги робіт і послуг визначаються насамперед потребою головних і допоміжних галузей господарства;

б) всі відповіді вірні;

в) собівартість продукції є частиною витрат на виробництво продукції;

г) на обслуговуючі виробництва не розподіляються загально виробничі та загальногосподарські витрати.

58. При плануванні обсягу перевезень вантажів в господарстві використовують дані:

а) все разом взяте;

б) повторність і відстань перевезень;

в) валове виробництво продукції рослинництва, тваринництва;

г) обсяг перевезення різних матеріалів.

59. Які розділи включає план з праці:

а) розрахунок затрат праці;

б) всі відповіді вірні;

в) розділ чисельності та складу працівників господарства і баланс трудових ресурсів;

г) розрахунок планової продуктивності праці.

60. На підприємствах чисельність працівників у плані по праці визначають для рослинництва, тваринництва і допоміжних підприємств на основі:

а) планових обсягів робіт у технологічних картах;

б) конструктивно–розрахункових методів;

в) штатного розкладу;

г) тимчасових розпоряджень.

61. Плануючи чисельність працівників тваринництва ураховують:

а) середньорічне поголів’я худоби і птиці за їхніми видами і технологічними групами;

б) всі відповіді вірні;

в) технічно обґрунтовані норми обслуговування тварин одним працівником;

г) коефіцієнт змінності.

62. Противитратний механізм – це:

а)елемент економічного механізму АПК у своїй сукупності й комплексному функціонуванні;

б) спосіб функціонування сукупності економічних підойм та стимулів у системі економічного механізму з метою забезпечення зниження питомих виробничих витрат за зростання виробництва продукції на одиницю ресурсного потенціалу, підвищення її якості;

в) застарілий економічний механізм, який спонукає виробників нестримно залучати ресурси і приховувати резерви виробництва;

г) система функціонування працівників.

63. Норматив – це:

а) еталон витрат різних ресурсів на виробництво одиниці продукції,значен- ня якого повинно відповідати досягнутому рівню розвитку відносин;

б) загальна міра споживання, яка впливає на розвиток підприємства в майбутньому і рівень життя людей в теперішньому часі;

в) фундаментальна економічна категорія, завдяки якій знижуються витрати праці та підвищуються показники економічної ефективності;

г) всі відповіді вірні.

64. Норма – це:

а) науково–обґрунтована величина витрат тих чи інших економічних ресурсів в певних виробничо–технологічних умовах;

б) категорія, яка утворюється для відповідних локальних умов робочого місця в певних виробничо-технологічних умовах;

в) функція від норми прибутку;

г) всі відповіді вірні.

65. Бізнес-план – це:

а) документ, який містить в собі систему ув’язаних в часі і просторі, узгоджених з метою і ресурсами заходів та дій, спрямованих на отримання максимального прибутку в наслідок реалізації підприємницької ідеї;

б) стратегія підприємництва, за допомогою якої здійснюються всі мрії працівників та керівників підприємства;

в) документ стратегії підприємства, який містить економічні заходи;

г) оперативне планування, в основі якого лежать підвищення продуктивності праці і ріст заробітної плати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К.: Право, 1996. – 64 с.

2. Закон України «Про підприємництво в Українській РСР» // Голос України. – 1991. – 6 трав.

3. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 (зі змінами і доповненнями) // Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. – 2-ге доп. вид. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – С. 205 – 224.

4. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 (зі змінами і доповненнями) // Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. – 2-ге доп. вид. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – С. 224 – 245.

5. Закон України «Про фермерське господарство» // Урядовий кур'єр. – 2003. – 28 серп.

6. Закон України «Земельний кодекс України» // Урядовий кур'єр. – 2001. – 15 листоп.

7. Закон України «Про оренду землі» // Урядовий кур'єр. – 1998. – 22 жовт.

8. Закон України «Про особливості приватизації майна в АПК» // Голос України. – 1996. – 7 серп.

9. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» // Урядовий кур'єр. – 1997. – 12 черв.

10. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» // Урядовий кур'єр. – 1999. – 6 січня.

11. Закон України «Про оплату праці» // ВВР. – 1995. – № 17.

12. Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2004 – 2007 років» // Консультант – 2007. – № 10.

13. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» // Урядовий кур'єр. – 1997. – 14 серп.

14. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на ЧАЕС» // ВВР. – 1991. – № 16.

15. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» // Урядовий кур'єр. – 1998. – 22 лип. – № 135 – 136.

16. Закон України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» // Урядовий кур'єр. – 1999. – 22 лип. – № 135 – 136.

17. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Урядовий кур'єр. – 2000. – 2 черв.

18. Закон України «Про підтримку малого підприємництва» // Урядовий кур'єр 2000. – 22 листоп. – №217.

19. Закон України «Про особисте селянське господарство» // Урядовий кур'єр. – 2003.

20. Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (8.08.1995) // Посібник по реформуванню сільськогосподарських та переробних підприємств. – 2-ге доп. вид. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – С. 283 – 285.

21. Указ Президента України «Про заходи щодо підтримки цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників» // Урядовий кур'єр. –1998. – 11 черв. – № 128.

22. Указ Президента України «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників» // Урядовий кур'єр. – 1998. – 3 груд. – № 231 – 232.

23. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» // Урядовий кур'єр. – 1999. – 8 груд. – № 230.

24. Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку» // Урядовий кур'єр. – 2000. – 8 черв. – № 103.

25. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна» // Урядовий кур'єр. –2000. – 1 лип. – № 117.

26. Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення захи­сту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» // Урядовий кур'єр. – 2001. – 1 лют. – № 19.

27. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку ринку вітчизняної техніки для агропромислового комплексу та збільшення і обсягів її виробництва» // Урядовий кур'єр. – 2001. – 14 листоп. – № 210.

28. Акофф Р. Планирование в больших экономических системах. – М.: Сов. радио, 1972. – 224 с.

29. Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 246 с.

30. Альтетмар Г. А. Перспективное планирование сельскохозяйственного производства. – М.: Прогресс, 1969. – 346 с.

31. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. – К.: КНЕУ, 2002. – 622 с.

32. Андрійчук В., Багер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. – К.: КНЕУ, 1998. – 314 с.

33. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.

34. Ансофф Й. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1999. – 414с.

35. Артикульний Л. О., Нелеп В. М., Сидоренко М. І. Річний план економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприєм­ства. – К.: Урожай, 1989. – 230 с.

36. Батенко Л. П., Загородніх О. А., Ліщинська В. В. Управління проектами. – К.: КНЕУ, 2003. – 232 с.

37. Бакетт М. Фермерское производство: организация, управление, анализ. – М.: Агропромиздат, 1989. – 464 с.

38. Бізнес-план для сільськогосподарського підприємства. – К.: Століття, 2000. – 132 с.

39. Бизнес-план: зарубежный и отечественный опыт. – Чебоксары: Чув. ГУ, 1994. – 394 с.

40. Блегборн С. Планирование и организация производства на фер­мах / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1964. – 444 с.

41. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління підприємством: Навчальний посібник. – Київ, 2004. – 400 с.

42. Ведення сільського господарства в умовах радіоактивного забруднення території України внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на період 1999 – 2002 рр. – К.: Укр. наук.-досл. ін-т с.-г. радіології, 1998. – 104 с.

43. Вергилий. Георгики. – М.: Худож. література, 1979. – 550 с.

44. Витратно-ціновий аналіз з використанням комп'ютерних технологій в управлінні аграрним підприємством в умовах ринку (рекомендації). – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 88 с.

45. Вітвіцький В. В. Управління галузевими системами економічних норм і нормативів в АПК. – К.: Наук.-досл. центр нормативів праці Мінагрополітики України. – 2001. – 566 с.

46