Взаємність і реторсія у МПрП

Взаємність є одним з фундаментальних принципів рівності в сфері міжнародної співпраці та співдружності між державами. Взаємність уявляє собою одну з підвалин міжнародного приватного права, що знайшло своє закріплення і в доктрині міжнародного приватного права, і внутрішньому законодавстві, і міжнародних договорах. Принцип взаємності в міжнародному приватному праві не обмежується сферою дії колізійних норм, він включає і питання застосування матеріально-правових приписів, і перш за все правил, які визнають цивільно-правове становище іноземних фізичних і юридичних осіб виходячи з національного режиму і режиму найбільшого сприяння. Крім того до проблем, які пов’язані із взаємністю в різних сферах міжнародного приватного права також є: визнання і виконання іноземних судових рішень за умови визнання і виконання судових рішень у відповідній іноземній державі; виконання судових доручень іноземних судів при аналогічному виконанні доручень судів. Найбільш актуальне питання, яке пов’язано із взаємністю виникає при визнанні і застосуванні іноземного права. Одне з таких правил сформульовано в ст.11 Закону «Про міжнародне право» і полягає в наступному: суд чи інший орган застосовує право іноземної держави незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до подібних правовідносин право України, крім випадків, якщо застосування права іноземної держави на засадах взаємності передбачене законом України або міжнародним договором України. Іншим правилом уточнюється розуміння такого виключення: якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.

В галузі приватноправових відносин, які ускладненні іноземним елементом, взаємності надається значення спеціального правового інституту, в якому виділяється «матеріальна» і «формальна» взаємність.

«Матеріальна» взаємність означає надання фізичним і юридичним особам – іноземцям в країні перебування повноважень аналогічних тим, що надаються їм у своїй державі. Безумовно, відмінність в праві різних держав обмежує можливість широкого застосування матеріальної взаємності.

«Формальна» взаємність передбачає зрівняння іноземців в країні перебування в правах і обов’язках з місцевими громадянами і юридичними особами. В міжнародному приватному праві переважає визначення правового режиму іноземців на підставі «формальної» взаємності.

З питанням щодо взаємності пов’язано введення так званих відповідних обмежень, тобто на принципах взаємності в міжнародних відносинах іноді застосовуються реторсії – заходи примусового впливу у відповідь на недружні дії іншої держави. Метою реторсії є відміна обмежень, встановлених окремою державою, що завдають необґрунтовану, в порядку дискримінації, шкоду інтересам іншої держави або її громадян. Україна,у разі встановлення обмежень дискримінаційного характеру щодо її фізичних чи юридичних осіб іншою країною, може застосовувати в порядку реторсії відповідні заходи стосовно фізичних чи юридичних осіб цієї країни. На відміну від принципу взаємності у випадку реторсії ініціатором незастосування іноземного права є виконавча влада.

Цілою низкою нормативних актів України закріплена можливість вжиття одного чи кількох видів заходів примусового характеру, а саме: обмеження імпорту, підвищення митних зборів, введення режиму ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій, тощо. Відповідно до доктринальних положень міжнародного права, застосування заходів обмежувального характеру щодо конкретної іноземної країни не може вважатися порушенням принципу недискримінації.

Таким чином інститут взаємності і інститут реторсії мають багато спільного і їх використання призводить до незастосування іноземного матеріального права. Проте на відмінність від застереження про публічний порядок, відмова застосовувати іноземне право обумовлена причинами, які не пов’язані зі змістом матеріальних норм права. Крім того, підставою застосування інституту реторсії є дискримінаційні дії іноземної держави, а підставою застосування концепції взаємності є розбіжність колізійних прив’язок в законодавстві двох держав. Інститут взаємності та інститут реторсії починають діяти, якщо іноземні та виконавчі органи не проявляють належної поваги до вітчизняної політичної та правової систем.

Реторсія (від лат. - зворотна дія) - це примусовий захід України, який вона застосовує до громадян іншої держави у відповідь на недружній, але правомірний з точки зору міжнародного права акт з боку тієї держави щодо обмеження прав і свобод громадян України, які перебувають на території іноземної держави. Реторсія не передбачає використання збройних сил жодної з держав.

Інститут реторсії може мати різні наслідки:

o розірвання дипломатичних відносин, видворення дипломатів;

* припинення міжнародних переговорів;

* відмова ратифікувати міжнародний договір;

* погіршення правового режиму перебування громадян певної держави в іншій державі порівняно з громадянами третіх держав.

Особливістю правового статусу іноземців та осіб без громадянства є те, що, з одного боку, національне законодавство забезпечує фактичні та юридичні передумови для реалізації їхніх прав і свобод, а з іншого - встановлює певні обмеження політичних прав і свобод. Такі обмеження відповідають нормам міжнародного права. Відтак, правовий режим іноземців та осіб без громадянства в Україні визначається не тільки внутрішнім законодавством, а й нормами міжнародного права, у тому числі двосторонніми договорами держав.