Розвиток науки і філософії, літератури, образотворчого мистецтва, музики, театру

Під час Другої світової війни всю територію України було окуповано німцями. Радянській владі, яка повернулась в Україну, необхідно було не тільки відбудувати зруйновану промисловість, а й відновити систему освіти, роботу наукових закладів, культурних установ.

Гостро стояло питання підготовки кадрів із середньою спеціальною та вищою освітою. Для його розв'язання відбудовувалася мережа відповідних навчальних закладів, гуртожитків. Визначними подіями у культурному житті республіки було відновлення роботи Київського, Харківського, Одеського державних університетів, відкриття 1945 року першого в історії Закарпаття Ужгородського університету. За післявоєнне п'ятиріччя відновилась робота всіх вузів України, яких у 1950 р. налічувалося 160. Під час відродження наукових установ особлива увага приділялася відновленню діяльності центру української науки - Академії наук УРСР.

Не обминули Україну і наслідки відомої сесії ВАСГНІЛ, що відбулася у серпні 1948 року На ній малоосвічений шарлатан від науки Трофим Лисенко, який вважав генетику "буржуазною псевдонаукою", оголосивши ген міфічною частинкою, одержав остаточну перемогу над своїми науковими опонентами - "вейсманістами-морганістами". Досягнення радянської та української генетики було перекреслено. У результаті на довгий час розвиток вітчизняної генетики припинився. Почалися переслідування і розправи. Це на багато років загальмувало розвиток перспективних напрямів біологічної науки і зумовило відставання в цій галузі від світового рівня. Розгром генетики став однією з ганебних сторінок в історії біологічної науки.

Разом з тим, у повоєнні роки українські вчені збагатили науку багатьма фундаментальними розробками, винаходами й відкриттями. Зокрема, чимало зробили вони для розвитку ракетної техніки, космонавтики, використання атомної енергії у військових та мирних цілях. У 1956 році генеральним конструктором будівництва космічних кораблів в СРСР став Сергій Корольов. Попередниками і сучасниками С. Корольова у космонавтиці були українці Олександр Засядько, Микола Кибальчич, Костянтин Ціолковський, Юрій Кондратюк, Михайло Янгель, Валентин Глушко, Володимир Челомей, Михайло Яримович.

В Україні розквітнув талант авіаконструктора росіянина Олега Антонова.

У другій половині 60-80-х років тривало відродження українського поетичного кіномистецтва, засновником якого був Олександр Довженко.

Багато суперечностей зазнала культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської "відлиги". Процес реабілітації торкнувся тільки репресованих діячів більшовицької партії - Володимира Затонського, Сергія Косіора, Миколи Скрипника, Юрія Коцюбинського, Григорій Петровського та інших. Про реабілітацію українських небільшовицьких політичних та культурних діячів не йшлося. У цей час було перевидано "Словник української мови" Бориса Грінченка, великі торжества пройшли з нагоди 100-річчя від дня народження І. Франка. З 1957 року почали виходити такі журнали, як "Радянське право", "Економіка Радянської України", "Народна творчість та етнографія", "Український історичний журнал". Було створене Міністерство вищої освіти УРСР, здійснено, щоправда непослідовно, спробу провести українізацію університетів.

Головним наслідком "відлиги" стало формування генерації молодих українських письменників, поетів, публіцистів, критиків, художників. Вони увійшли в історію як «шістдесятники», серед них - Іван Драч, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Дзюба, Іван Світличний, Валентин Мороз* Євген Сверстюк, Євген Гуцало, Алла Горська, брати Горині та багато інших.

Наприкінці 50-х - на початку 60-х років розквітає талант одного з найяскравіших українських поетів, "лицаря українського відродження" Василя Симоненка. У 1962 році побачила світ його перша творча ластівка - поетична збірка віршів "Тиша і грім". Згодом вийшла друком збірка "Земне тяжіння".

Стрімко, буквально блискавкою увірвалася в українську поезію одна з найбільш обдарованих представниць "шістдесятництва" Ліна Костенко. Вірші поетеси вирізняла неординарність, просторовість роздумів, критичні оцінки багатьох подій. Справжнім шедевром став надрукований у 1980 році віршований роман Ліни Костенко "Маруся Чурай".

Предметом особливої уваги партії завжди була освіта, яка розглядалась як частина комуністичної ідеологічної системи. З 1966 року, відповідно до рішень XXI з'їзду КПРС почала впроваджуватись загальнообов'язкова десятирічна освіта.

Основним науковим центром України продовжувала залишатись республіканська Академія наук.

Вченими-суспільствознавцями у 60-80-х роках було видано ряд фундаментальних праць з історії України, держави і права, археології, філософії, літератури і мистецтва.