Соціальна дія: сутність та механізми

Поняття дія, «соціальна дія» уперше вжив і обгрунтував М. Вебер. Дія — людська поведінка, якій суб’єкт надає певний сенс (мотивацію). Соціальною дією вчений назвав дію, яка за своїм сенсом, що вкладає в неї діючий індивід чи група, орієнтована на відповідну поведінку інших співучасників взаємодії, тобто на певні очікування.

соціальна дія характеризується двома рисами: наявністю суб'єктивного значення і орієнтацією на іншого. Відома веберівська класифікація типів соціальної дії заснована на різному ступені свідомості і раціональності, характерної для його різних типів:

На думку М. Вебера, соціальна дія характеризується двома рисами:

по-перше, вона повинна мати суб’єктивну мотивацію індивіда чи групи, бути усвідомленою;

по-друге, орієнтованою на минулу, нинішню чи очікувану в майбутньому поведінку інших людей (друзів, колег по роботі, тощо).

Соціальні дії зумовлюються невдоволеністю, тобто невідповідністю між тим, чого потребує людина й тим, що вона має.

Невдоволеність виявляється в різних формах: голод, матеріальний дискомфорт, тривога, творчий неспокій. Рівень невдоволеності зміниться, якщо досягнуто мети. Мета — це очікуваний наслідок задоволення потреби.

Формування особистої мети, спрямованої на задоволення власної потреби з урахуванням можливої реакції оточення, є мотивом соціальної дії.

У реальному житті, за М. Вебером, наявні різні типи дій:

• цілераціональні, що орієнтовані на очікування певної поведінки інших людей і стану об’єктів зовнішнього світу, побудовані на свідомому виборі засобів досягнення усвідомлених цілей з визначенням усіх можливих побічних наслідків власної поведінки. Вони характеризуються досконалим розумінням, чого саме хоче людина, якими засобами буде цього досягати, які можуть бути наслідки;

• ціннісно-раціональні, що пов’язані з вірою в етичну, естетичну, релігійну чи якусь іншу самодостатню цінність (гідності, добра, обов’язку, честі) певної поведінки, незалежно від її успіху.

• традиційні, що базуються на звичках людей, а не на смислі і відбуваються за давно засвоєним взірцем. Вони частіше перебувають на межі, або й за межами неусвідомленого і є автоматичною реакцією на звичні подразники згідно з певною установкою. Це настільки глибоко засвоєні стереотипи поведінки, що вони вже не потребують перевірки на істинність;

• афективні, що грунтуються на емоціях і є реакцією на несподівані, незвичні подразники, однак нерідко виступають як свідома емоційна розрядка. Їм притаманний потяг до негайного задоволення пристрасті, прагнення негайної помсти тощо.

Хто з науковців розробив систему ієрархії потреб?

Теорія ієрархії потреб розробив Абрахам Маслоу.Вонаґрунтується на тезах: потреби людини мають ієрархічну структуру(пріоритетність). Потреби можуть бути зведені до чіткої ієрархії: а) фізіологічні потреби (їжа, вода, одяг, секс тощо); б) потреби в безпеці й захищеності (забезпеченість на "завтрашній день"); в) соціальні потреби (сім'я, колеги по роботі); г) потреби в повазі з боку інших (начальників, підлеглих); д) потреби в самовираженні (реалізація власних здібностей і можливостей). Перші дві групи потреб є первинними, бо потребують першочергового задоволення, а останні три - вторинними. Поведінка людини визначається найсильнішою на даний момент потребою; найсильніша потреба визначає поведінку людини до моменту її задоволення; за одночасного існування кількох сильних потреб домінують потреби нижчого рівня.

За теорією Мак-Клеланда, слід враховувати три головні потреби: прагнення до успіху (виконати роботу краще, ніж це було зроблено раніше), соціальні прагнення (потреби в дружніх, товариських міжособових стосунках з колегами по роботі) й прагнення до влади (потреби впливати на поведінку інших людей, бути впливовим).

А видатний український вчений Туган-Барановського виділив 5 груп потреб:

а) фізіологічні;

б) статеві;

в) симптоматичні інстинкти та потреби;

г) альтруїстичні;

д) потреби практичного характеру.

Особливого значення він надавав раціональним почуттям, належності до народностей, моральним і

релігійним поглядам, наголошуючи значущість духовності в розвитку економіки.