І – найвищої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об'єкта розрізнення менше 0,15 мм

Теоретичні відомості

Природне освітлення – це освітлення приміщень світлом неба (прямим і відбитим), яке проходить крізь світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях

Приміщення з постійним перебуванням людей повинно мати, як правило, природне освітлення (в окремих випадках, визначених ДБН допускається проектування приміщень без природнього освітлення). Природне освітлення (ПО) поділяється на: бокове (одно - або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, що здійснюється через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – це поєднання верхнього та бокового освітлення.

Природне освітлення має важливе фізіолого - гігієнічне значення для працівників. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому . Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. ПО по відношенню до штучного не вимагає затрат на експлуатацію.

Природне освітлення має такі недоліки:

- змінюється протягом доби та року, в різну погоду;

- нерівномірно розподіляється по площі приміщень;

- за незадовільної його організації може спричинити засліплення органів зору.

На рівень освітленості приміщення впливають такі чинники: світловий клімат, площа та орієнтація світлових отворів; ступінь чистоти скла у світлових отворах; колір стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно як із середини так і ззовні приміщення.

Оскільки природне освітлення непостійне впродовж дня, кількісна його оцінка проводиться за відносним показником – коефіцієнтом природної освітленості (КПО):

,

де - освітленість в даній точці заданої площини (робочому місці) всередині приміщення;

- освітлення ззовні приміщення на цій же горизонтальній площині світлом повністю відкритого небосхилу.

Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні до одночасної освітленості зовні приміщення у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою)

За умовну робочу поверхню приймається горизонтальна поверхня на висоті 0,8 м від підлоги

Нормоване значення КПО визначається за формулою:

eн = е0 x m

де е0– нормоване значення КПО, яке задається „Державними будівельними нормами” (ДБН В.2.5.28-2006) в залежності від розряду виконуваних робіт. В основу визначення КПО також покладено розмір об’єкта розпізнавання ;

ДБН встановлюють 8 розрядів зорової роботи:

І – найвищої точності при мінімальному еквівалентному розмірі об'єкта розрізнення менше 0,15 мм

ІІ – дуже високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,15 до 0,30 мм)

ІІІ – високої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,30 до 0,50 мм)

ІV – середньої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 0,5 до 1,00 мм)

V – малої точності (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення від 1,0 до 5 мм)

VІ – груба (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм)

VIІ – робота з матеріалами, які світяться (мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення більше 5 мм)

VIIІ – загальне спостереження за ходом процесу (незалежно від мінімальн. еквівалент. розмір об'єкта розрізнення, фону та контрасту)

– коефіцієнт світлового клімату, який враховує особливості світлового клімату. Світловий клімат – сукупність умов природного освітлення і даній місцевості (освітленість на горизонтальній та різноорієнтованих вертикальних поверхнях, створювана прямим і розсіяним світлом сонця, тривалість сонячного сяйва і альбедо підстилаючої поверхні) за період понад 10 років;

Для бокового освітлення КПО»0,5-3,5% , а для верхнього та комбінованого КПО»1,0-10%.

Мінімальне значення КПО нормується у виробничих приміщеннях в точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного перерізу приміщення і умовної робочої поверхні (при двосторонньому боковому, верхньому та комбінованому освітленні) або в точці перетину умовної робочої поверхні та вертикальної площини перерізу на відстані 1 м від стіни, найбільше віддаленої від світлових прорізів.

У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І-ІІІ розрядів слід використовувати суміщене освітлення, хоча допускається застосовувати верхнє природне освітлення при нормованих значеннях КПО відповідно 10 % для І розряду, 7% – для ІІ розряду і 5% для ІІІ.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності нормованих значень КПО.

Площа вікон при боковому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення:

,

Площа вікон при верхньому освітленні визначається за допомогою наступного співвідношення:

де Sв – площа світлових отворів (вікон чи ліхтарів), які є в зовнішніх стінах освітлюваного приміщення ;

– площа підлоги приміщення, ;

– нормоване значення КПО для заданого світлового клімату;

– коефіцієнт запасу; (таблиця 2 методичних вказівок до лаб роботи № 7)

– коефіцієнт світлової характеристики вікон за табл. 1;

– коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, що стоять навпроти за табл. 2;

– коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу відбитому від поверхонь фасадів протилежних до приміщення будинків та поверхневого шару, що прилягає до будівлі. Середньозважений коефіцієнт відбивання в розрахунках приймається 0,2;

– загальний коефіцієнт світлопропускання вікна, який дорівнює

,

де – коефіцієнт пропускання світла матеріалом за табл. 3

– коефіцієнт, який враховує втрати світла в оправі світлового отвору за табл. 3;

– коефіцієнт, який враховує втрати в несучих конструкціях за табл. 3(при бічному освітленні );

– коефіцієнт, який враховує втрати в сонцезахисних пристроях за табл. 4;

– коефіцієнт, який враховує втрати в захисній сітці, .

— світлова характеристика ліхтаря або світлового отвору в площині покриття, визначувана за табл. 6 і 7

— коефіцієнт, що враховує тип ліхтаря, визначуваний по табл. 6

Необхідна кількість вікон nв = Sв / S1, де S1 – площа одного вікна.

Хід роботи

В-8

Розряд робіт –ІI;

Напрям освітлення – Бс;

Розміри приміщення : а-4м; b-10м;h-5м;

Концетрація пилу – 4,0 мг/м³; h₁=0,5 м; Р/Н_буд.=1,5;

= 0,5 ; кількість прольотів – 2;

Вид світло пропускного матеріалу – СЛА;

Тип будівлі – Г; тип палітурки – ДС;

Сонцезахисні пристрої – ЖСВ;

1. Визначаємо нормоване значення КПОе₀

е₀=1,5, із таблиці « Норми освітленості робочого місця»;

2. За місцевістю визначаємо коефіцієнт світлового клімату m і обчислюємо КПО е_н;

е_н= е₀*m=1,5*0,9=1,35

m=0,9 при боковому освітленні.

3. Розраховуємо площу вікон при боковому освітленні при значеннях коефіцієнтів з умов завдання і таблиць.

= 0,6 ; = 0,7 ; = 1; = 0,67; = 0,9 ;

= 0,6*0,7*0,67*0,9 = 0,253;

К₃ = 1,5, за табл.2 ;r=1,05; = 0,253; е_н=1,35; = 12,5 за табл.1; = 1,2; за табл.2.1

= 45,7 м²;

Висновок: На цій практичній роботі я розрахувала природнє освітлення (визначила площу вікон необхідну для забезпечення природнім світлом)

Необхідна кількість вікон n_в = S_в / S₁, де S₁ – площа одного вікна.

Розміри вікна : 1,8*3=5,4м² ;

n_в = S_в / S₁ =45,7/5,4=8,4 9

Отже нам потрібно 9 вікон.

1. Завдання страхування від нещасного випадку на виробництві є:

— проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, спричинених умовами праці;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

— відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.

Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

2. Основні принципи страхування від нещасного випадку:

— паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

— своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

— обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;

— надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

— обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

— формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

— диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

— економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

— цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.