Санітарно побутове обслуговування робітників

Санітарно-побутове та лікувально-профілактичне обслуговування працівників має бути організоване роботодавцем відповідно до вимог охорони праці (про вимоги охорони праці див. ст. 211 і коммент. До неї).
2.Організація санітарно-побутового обслуговування працівників включає будівництво, розширення, реконструкцію та оснащення санітарно-побутових приміщень, гардеробних, душових, умивальних, туалетів, курильних, місць для розміщення напівдушів, приміщень для особистої гігієни жінок, пристроїв питного водопостачання, приміщень для обігріву або охолодження, обробки, зберігання та видачі спеціального одягу та

Організація лікувально-профілактичного обслуговування охоплює будівництво та обладнання приміщень охорони здоров'я для надання медичної допомоги працівникам та проведення оздоровчих процедур: здрав-, медпунктів, приміщень особистої гігієни жінок, парильних, саун, інгаляторіїв, фотаріїв, а також приміщень для ручних і ножних ванн, для відпочинку в робочий час. У великих організаціях може передбачатися будівництво поліклінік (амбулаторій, лікарень, санаторіїв-профілакторіїв, станцій швидкої та невідкладної допомоги та інших служб з надання медичної допомоги), а також спортивно-оздоровчих будинків і споруд та їх оснащення новітнім обладнанням.
Про проектування побутових будівель підприємств, призначених для розміщення в них санітарно-побутових приміщень та приміщень охорони здоров'я, приміщень підприємств громадського харчування та ін, див Будівельні норми і правила. Адміністративні та побутові будівлі - СНиП 2.09.04-87. Видання офіційне (М.: Держбуд СРСР, 1988).
За наявності у роботодавця автомобільного транспорту він зобов'язаний організувати проведення обов'язкових передрейсових медичних оглядів водіїв за договором з установою охорони здоров'я в приміщенні цієї установи або на базі свого підприємства. У цьому випадку йому необхідно виділити спеціальне приміщення, що складається не менше ніж з двох кімнат, обладнане необхідними приладами і сумками з набором медикаментів для надання невідкладної допомоги (додаток N 2 до Методичних рекомендацій "Про організацію проведення передрейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів", затв. листом МОЗ Росії спільно з Мінтрансом Росії 21 серпня 2003 р. N 2510/9468-03-32 (Нова аптека. 2004. N 7).
Лікувально-профілактичне обслуговування включає також організацію медичних оглядів деяких категорій працівників (ст. 213 ТК), видачу особам, зайнятим на роботах із шкідливими та особливо шкідливими умовами праці, відповідно молока та лікувально-профілактичного харчування (див. ст. 222 і коммент. до неї), інші заходи, спрямовані на попередження захворюваності працівників (див., наприклад, ст. 224 ТК).
Колективними договорами та угодами з охорони праці може передбачатися організація та інших форм санітарно-побутового та лікувально-профілактичного обслуговування працівників, що не суперечать вимогам охорони праці, включаючи створення санітарних постів з аптечками, укомплектованими набором лікарських засобів і препаратів для надання першої медичної допомоги.
Аптечки першої медичної допомоги рекомендується комплектувати за погодженням з органами охорони здоров'я, прийнявши за основу склад аптечки першої допомоги (автомобільної) і Правила надання першої само-та взаємодопомоги, затв.
3. В превентивних цілях роботодавці зобов'язані: виконувати вимоги санітарного законодавства, а також постанов, розпоряджень і санітарно-епідеміологічних висновків посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідемічний нагляд; розробляти і проводити санітарно-протиепідемічні (профілактичні) заходи; здійснювати виробничий контроль, включаючи проведення лабораторних досліджень та випробувань, за дотриманням санітарних правил і проведенням санітарно-протиепідемічних (профілактичних) заходів у процесі роботи; здійснювати гігієнічне навчання працівників, в т.ч. при підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації працівників, та ін (ст. ст. 11, 29 і 36 Закону про санітарно-епідеміологічне благополуччя).
4. Працівників гарячих цехів роботодавець зобов'язаний безплатно постачати газованою солоною водою. Цехи і виробничі ділянки, в яких організовується постачання газованою солоною водою, встановлюються за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби РФ.
Перевезення хворих на роботі або постраждалих від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в лікувальні установи або до місця проживання здійснюється транспортними засобами за рахунок організації, де працює хворий або потерпілий.

Занулення

Зан́улення — навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним провідником металевих не струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві труби тощо).^{[джерело не вказане 25 днів]}

Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму. Ця мета досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим захистом частини мережі, на якій тра­пилося замикання на корпус.

Завдяки підключенню до нейтральної точки джерела всіх неструмопровідних частин обладнання, однофазне замикання на корпус перетворюється в однофазне коротке замикання, яке при­зводить до спрацьовування максимального струмового захисту.

Захисне заземлення і занулення виконують з метою^{[джерело не вказане 25 днів]}:

· забезпечення нормальних режимів роботи установки;

· забезпечення безпеки людей при порушенні ізоляції мережі струмопровідних частин;

· захисту електроустаткування від перенапруги;

· захисту людей від статичної електрики.

33) Саніта́рно-захисна́ зо́на (СЗЗ) — зона, яка відокремлює промислове підприємство від житлової забудови.

Санітарно-захисна зона — територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Санітарно-захисна зона — територія, розташована між пром. підприємствами і найближчими житловими і громадськими та ін. непромисловими будівлями. Створюється для захисту населення від впливу несприятливих виробничих чинників (пил, гази, шум, вібрації і інш.), величина яких на межі санітарно-захисної зони не повинна перевищувати гігієнічних нормативів, встановлених для населених місць. Ширина санітарно-захисної зони залежить від характеру і потужності виробництва, досконалості технол. процесів, рівня несприятливих чинників, рози вітрів, застосування газо- і пилоочисних пристроїв, наявності протишумових, противібраційних і інших захисних заходів. Згідно з санітарними нормами промислові підприємства, теплові й атомні електростанції, санітарно-технічні споруди й інші об'єкти розділені на 5 класів: для об'єктів 1 класу ширина санітарно-захисної зони повинна бути не менше 1000 м, II — 500 м, III — 300 м, IV — 100 м, V — 50 м. Санітарно-захисні зони шириною 1000 м встановлені для підприємств із видобутку руд свинцю, миш'яку, марганцю, ртуті, природного газу; санітарно-захисні зони 500 м — для підприємств із видобутку кам., бурого і інш. вугілля, фосфоритів, апатитів, колчеданів, залізних і поліметалічних руд; санітарно-захисні зони 300 м — для підприємств із видобутку доломіту, магнетитів і інш., а також для гідрошахт, збагачувальних і брикетних фабрик. Ссанітарно-захисна зона 100 м рекомендується для підприємств з видобутку кам'яної солі, торфу фрезерним способом і інш. Територія санітарно-захисної зони повинна бути озеленена, що сприяє зменшенню атм. забруднень і зниженню рівня шуму.

34) Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної — розрідження (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Розподіл тиску в будівлі при дії вітру

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.

Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо в холодну пору року.

35) Механічною або штучною вентиляцією називається спосіб подачі повітря в приміщення або видалення з нього за допомогою вентилятора. Такий спосіб повітрообміну є більш досконалим, так як повітря, що подається в приміщення, може бути спеціально підготовленим щодо його чистоти, температури і вологості.

Вентиляцію з механічним спонуканням (механічну вентиляцію) слід передбачати:

а) якщо метеорологічні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені вентиляцією з природним спонуканням (природною вентиляцією);

б) для приміщень і зон без природного провітрювання.

Системи механічної вентиляції, автоматично підтримують в приміщеннях метеорологічні умови на рівні заданих незалежно від змінюються параметрів зовнішньої повітряного середовища, називаються системами кондиціонування повітря.

За способом організації повітрообміну в приміщеннях вентиляція може бути загальнообмінної, місцевої (локалізуючої), змішаної, аварійної та протидимного. За призначенням системи вентиляції поділяються на припливні і витяжні. Системи вентиляції, що видаляють забруднене повітря з приміщення, називаються витяжними. Системи вентиляції, що забезпечують подачу в приміщення зовнішнього повітря, що підігрівається в холодний період року, називаються припливними. Витяжні системи вентиляції в залежності від місця видалення шкідливих виділень, а припливні - від місця подачі зовнішнього повітря поділяються на загальнообмінні, місцеві та змішані.

Загальнообмінна вентиляція передбачається для створення однакових умов повітряного середовища (температури, вологості, чистоти повітря і його рухливості) у всьому приміщенні, головним чином в робочій зоні. Коли будь-які шкідливі речовини поширюються по всьому об'єму приміщення або немає можливості або немає можливості вловити в місцях виділення. Загальнообмінна вентиляція може бути якприпливної, так і витяжної, а частіше пріоточно-витяжної, що забезпечує організований приплив і видалення повітря.

При місцевої витяжної вентиляції забруднене повітря видаляється прямо з місць його забруднення. Місцева припливна вентиляція застосовується в тих випадках, коли свіже повітря потрібно лише в певних місцях приміщення (на робочих місцях). Прикладом такої вентиляції може служити повітряний душ - струмінь повітря, спрямована безпосередньо на робоче місце.

Змішані системи, що застосовуються головним чином у виробничих приміщеннях, являють собою комбінації загальнообмінної вентиляції з місцевою.

Аварійні вентиляційні установки, згідно з СНіП 41-01-2003, передбачають у приміщеннях, у яких можливе раптове несподівано виділення шкідливих речовин в кількостях, які значно перевищують допустимі. Ці установки містять тільки в тому випадку, якщо необхідно швидко видалити шкідливі виділення.

Протидимний вентиляція передбачається для забезпечення евакуації людей з приміщень будівлі в початковій стадії пожежі.

Робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою чи комбінованою

· За засобом створення тиску і переміщення повітря: з природним і штучним (механічним) спонуканням.

Вентиляція з природним спонуканням для переміщення повітря використовує природні сили — вітер та гравітацію, тоді як механічна вентиляція забезпечує повітрообмін у приміщеннях за допомогою механічних засобів — вентиляторів, ежекторів тощо.