Дія електричного струму на організм людини

Термічна дія струму полягає в нагріванні тканини, випаровуванні вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою.

Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей.

Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збуренні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні.Збурення може проявлятися у вигляді мимовільного непередбачуваного скорочення м'язів, що може призвести до порушень діяльності серця та легенів.

Електричний удар - електротравма, зумовлена рефлекторною дією електричного струму, внаслідок чого починаються спазми м'язів або інших тканин, порушується серцево-судинна діяльність.

Електричні опіки - найбільш розповсюджені електротравми, біля 85% яких припадає на електромонтерів, що обслуговують електроустановки.

Електрометалізація шкіри — проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, що розплавилися під дією електричної дуги.

Електроофтальмія - запалення зовнішньої оболонки ока, роговиці та кон'юнктиви, що виникає у разі дії потужного потоку ультрафіолетових променів.

Електричні знакиє плямами сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмо-провідними частинами.

Види електричних травм :місцеві , загальні.

Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електрофтальмія.

Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів: струмові (контактні). Залежно від кількості виділеної теплоти та температури, а також розмірів дуги електричні опіки можуть уражати не лише шкіру, але й м'язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки називаються глибинними і гояться вони досить довго. Електричні знаки (електричні позначки) являють собою плями сірого чи блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її контакту зі струмовідними частинами. Металізація шкіри - це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги. Такого ушкодження зазвичай зазнають відкриті ділянки тіла - руки та обличчя. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та еластичності. Механічні ушкодження - це ушкодження, які виникають унаслідок судомних скорочень м'язів під дією електричного струму, що проходить через тіло людини. Механічні ушкодження виявляються у вигляді розривів шкіри, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть переломів кісток. Електроофтальмія - це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги.

Загальні електротравми- (електричні удари), коли уражається (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів та систем. Електричний удар — збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих ушкоджень, тобто електричних травм, людина може і не мати.

Крокова напруга

Кро́кова напру́га - електрична напруга, що виникає між двома точками поблизу струмопровідної лінії, яка торкається землі, на відстані одного кроку.

Принцип дії:

Крокова напруга - це напруга, яка виникає при обриві і падінні проводу на землю діючої лінії електропередач 0,4 кВ і вище. Шлях протікання струму не припиняється, якщо лінія електропередач не була відключена. Чим ближче людина знаходиться до місця витоку струму, тим вищою є небезпека ураження при пересуванні в небезпечній зоні. На відстані 1 м від заземлювача зниження напруги становить 68%, на відстані 10 м — 92%. Практично на відстані 20 м і більше від місця торкання струмопровідної частини небезпечний вплив електричного струму на людину зводиться до нуля. Напруга, що уражає людину, залежить від ширини кроку: чим більше крок, тим небезпечніше. Навіть невелика напруга в 50-80 В викликає мимовільні судорожні скорочення м'язів ніг і, як наслідок, падіння людини на землю. Якщо людина падає убік місця дотику, тоді вражаюча напруга стає смертельною. У загрозливій ситуації при виході з небезпечної зони необхідно застосувати ходу «п'ята — носок» у сторону від місця падіння струмопровідної частини.

Захисне заземлення

Захисне заземлення - навмисне електричне з'єднання з землею металевих нетоковедущих частин, які можуть опинитися під напругою внаслідок замикання на корпус (рис. 11.6).

Рис. 11.6. Принципові схеми захисного заземлення в мережах трифазного струму: а - в мережі з ізольованою нейтраллю; б - у мережі з заземленою нейтраллю напругою понад 1000 В

Принцип дії захисного заземлення - зниження до безпечних значень напруги доторкання та кроку, зумовлених замиканням на корпус. Це досягається шляхом зменшення потенціалу заземленого обладнання (зменшенням опору заземлювача), а також шляхом вирівнювання потенціалів основи, на якій стоїть людина, і заземленого обладнання (підвищенням потенціалу основи, на якій стоїть людина, до значення, близького до значенню потенціалу заземленого обладнання). Захисне заземлення застосовують у мережах з ізольованою нейтраллю при будь-якій напрузі (рис. 11.5, а), а також у мережах з заземленою нейтраллю напругою вище 1000 В (рис. 11.5, б). Залежно від місця розміщення заземлювача відносно заземляемого устаткування розрізняють виносні і контурні заземлюючі пристрої. Виносні заземлювачі розташовують на деякій відстані від обладнання. При цьому заземлені корпуси електроустановок знаходяться на землі з нульовим потенціалом, а людина, торкаючись корпусу, виявляється під повним напругою заземлювача. Контурні заземлювачі мають по контуру навколо обладнання в безпосередній близькості, тому обладнання знаходиться в зоні розтікання струму. У цьому випадку при замиканні на корпус потенціал ґрунту на території електроустановки (наприклад підстанції) набуває значення, близькі до потенціалу заземлювача і заземленого обладнання електрообладнання, і напруга дотику знижується.

Занулення

Занулення — це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним

провідником металевих струмонепровідних частин, які можуть опинитися під

напругою (корпуси електроустаткування, кабельні конструкції, сталеві

труби тощо).

2. Мета занулення та способи виконання

Метою занулення є усунення небезпеки ураження людини під час пробою на

корпус обладнання однієї фази мережі електричного струму. Ця мета

досягається внаслідок швидкого відімкнення максимальним струмовим

захистом частини мережі, на якій трапилося замикання на корпус.

Завдяки підключенню до нейтральної точки джерела всіх не-струмопровідних

частин обладнання, однофазне замикання на корпус перетворюється в

однофазне коротке замикання, яке призводить до спрацьовування

максимального струмового захисту.

Захисне занулення виконують з метою:

• забезпечення нормальних режимів роботи установки;

• забезпечення безпеки людей при порушенні ізоляції мережі

струмопровідних частин;

• захисту електроустаткування від перенапруги;

• захисту людей від статичної електрики.

Захисне вимкнеття