Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаче­ ної законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. 2 часть

Згідно з Конвенцією про злочини та деякі інші дії, вчинені на борту повітряного судна, злочини, вчинені на повітряному судні, що належить державі - учасниці Конвен­ції, крім судна, що використовується на військовій, митній і поліцейській службі, з метою видачі розглядаються як такі, що були вчинені на території держави реєстрації іижітряного судна. Тобто у певних випадках кримінальна юрисдикція України поши-

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

С тиття 6

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

рюється і на злочини, вчинені на борту невійськових повітряних об'єктів, зареєстро­ваних в Україні, які знаходяться у польоті над територією інших держав. Винятками із цього правила згідно із зазначеною Конвенцією є випадки, коли злочин: а) має на­слідки на території іншої держави; б) вчинено громадянином цієї держави чи особою, що постійно проживає на її території або відносно таких осіб; в) спрямований проти безпеки цієї держави; г) полягає у порушенні діючих у цій державі правил польотів чи маневрування повітряних суден; д) здійснення юрисдикції є необхідним для забез­печення зобов'язання цієї держави відповідно до багатосторонньої міжнародної угоди.

Що стосується виключної (морської) економічної зони України (її ширина стано­вить 200 морських миль, або близько 320 км, відлічених у такий самий спосіб, як і територіальне море), то вона, згідно з цією ж Конвенцією, прирівнюється до території України, але не у всіх випадках. Підставою для притягнення особи, незалежно від гро­мадянства, до кримінальної відповідальності за КК України є вчинення нею у межах вказаної зони лише певних видів злочинів (наприклад, пов'язаних з порушенням мит­них, фіскальних, санітарних та імміграційних правил, правил стосовно безпеки експлуа­тації штучних островів, установок і споруд, правил рибальства та інших правил, спря­мованих на збереження живих ресурсів).

Особливий правовий режим мають місця перебування науково-дослідних антарктич­них станцій (Україна має одну станцію), території дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном, автомашини послів під прапором Украї­ни, місця розташування військових частин України на території інших країн, косміч­ний простір, включаючи Місяць, космічні та деякі інші об'єкти. Ці об'єкти не перебу­вають під суверенітетом України. Наша держава лише має право щодо проведення на них окремих видів діяльності, а на території дипломатичних представництв і кон­сульських установ України за кордоном діє принцип імунітету території, який озна­чає заборону здійснення на цій території слідчих дій без дозволу керівника представ­ництва (установи). Злочин, вчинений на цих територіях (об'єктах), тягне відповідаль­ність за КК України відповідно до правил, встановлених у його статтях 7 і 8.

3. Згідно з ч. 2 ст. 6 для того, щоб злочин вважався вчиненим на території України,
достатньо, щоб його було:

1) почато і закінчено на території України;

2) почато, продовжено і закінчено або припинено на території України;

3) почато на території України, а продовжено, закінчено або припинено за її ме­
жами;

4) почато і продовжено на території України, а закінчено або припинено за її
межами;

5) почато на території України, продовжено за її межами, а закінчено або припине­
но знову на території України;

6) почато і продовжено за межами України, а закінчено або припинено на території
України;

7) почато за межами України, продовжено на її території, а закінчено або припине­
но знову за межами України тощо.

Початком вчинення злочину слід вважати вчинення діяння, яке може бути квалі­фіковане як готування до того чи іншого злочину (крім злочину невеликої тяжкості), замах на нього, або, якщо злочин не має стадій готування та замаху,- безпосередній початок вчинення діяння, яке може бути кваліфіковане як злочин.

Під продовженням злочину тут розуміється вчинення діяння, характерного для триваючого чи продовжуваного злочину, а під припиненням злочину - припинення триваючого чи продовжуваного злочину.

Про час вчинення закінченого злочину див. коментар до ст. 4.

4. Відповідно до ч. З ст. 6 злочин вважається вчиненим на території України у разі,
якщо: а) злочин було почато, продовжено або закінчено на території України його ви­
конавцем або хоча б одним із співвиконавців незалежно від їх загальної кількості - при

простій формі співучасті, а також при вчиненні злочину організованою групою чи зло­чинною організацією; б) виконавець (виконавці) злочину діяв за межами України, але принаймні один із його інших співучасників - організатор, підбурювач або пособник -діяв на території України - при співучасті з розподілом ролей.

5. Дипломатичними представниками іноземних державє глави дипломатичних представництв і члени дипломатичних представництв інших держав в Україні. Вони підлягають кримінальній юрисдикції України лише у разі чітко висловленої згоди на це акредитуючої держави. Вказану згоду на притягнення однієї із вказаних осіб до кримі­нальної відповідальності держава висловлює позбавленням її імунітету від криміналь­ної юрисдикції держави перебування.

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р. (ратифікована УРСР 11 лютого 1964 p.), правом дипломатичного імунітету в Україні користуються: а) дипломатичні агенти - глави дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу представництв (ст. 31); б) дипломатичні кур'єри (ст. 27); в) члени сімей дипломатичних агентів, які проживають разом з ним і не є громадянами держави перебування (ст. 37); г) члени адміністративно-технічного персоналу диплома­тичного представництва і члени їхніх сімей, які проживають разом з ними і не є грома­дянами держави перебування або не проживають у ній постійно (ст. 37); д) члени об­слуговуючого персоналу дипломатичних представництв, які не є громадянами держави перебування або не проживають у ній постійно - тільки щодо дій, вчинених ними при виконанні своїх обов'язків (ст. 37); є) домашні працівники співробітників дипломатич­них представництв, які не є громадянами держави перебування або не проживають у ній постійно - тільки у тій мірі, в якій це допускає держава перебування (ст. 37). Відпо­відно ж до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іно­земних держав в Україні, затвердженого указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93, імунітет може бути надано працівникам дипломатичних представництв ви­ходячи з принципу взаємності. При цьому належність до осіб, які користуються зазна­ченими в цьому Положенні привілеями та імунітетами, за винятком дипломатичних і консульських кур'єрів та осіб, які перебувають в Україні транзитом, посвідчується до­кументами, що видаються Міністерством закордонних справ України; є) дипломатичні агенти, що проїжджають через територію України, яка видала їм візи, якщо такі необ­хідні, або перебувають на цій території, слідуючи для заняття свого посту або поверта­ються на цей пост чи у свою державу - тільки у межах, необхідних для забезпечення їх проїзду чи повернення. Це саме стосується будь-яких членів їх сімей, які супроводжу­ють дипломатичних агентів або ж слідують окремо, щоб приєднатися до них чи повер­нутися до своєї держави (ст. 40).

До інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами не є під­судними у кримінальних справах судам України у разі вчинення ними злочину на тери­торії України, належить ще значна кількість осіб. Зокрема, правом дипломатичного імунітету в Україні також користуються:

1) згідно з Віденською конвенцією про консульські зносини від 24 квітня 1963 р. (ра­тифікована УРСР 24 квітня 1963 p.): виконуючі обов'язки глав консульських установ (ст. 15); консульські кур'єри (ст. 35); консульські посадові особи - будь-які особи, вклю­чаючи глав консульських установ, при цьому консульські посадові особи, які є громадя­нами України або постійно проживають в Україні - тільки щодо офіційних дій, що вчи­нюються ними при виконанні своїх функцій (статті 41^4, 71); консульські службовці -будь-якіособи, що виконують адміністративні чи технічні обов'язки у консульській установі (статті 42-44); працівники консульської установи - будь-які особи, що викону-ЮТЬобов'язки по обслуговуванню консульської установи (ст. 44); члени сімей працівни-кіи консульських установ, які проживають разом з ними, а також їх приватні домашні працівники (ст. 53); консульські посадові особи, що слідують до місця призначення або моиертаються на свій пост, або повертаються в державу, яку вони представляють, і про-

їжають через територію або перебувають на території України, яка видала їм візи,

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

якщо такі необхідні, або,- тільки у межах, необхідних для забезпечення їх проїзду чи по­вернення. Це саме стосується членів їх сімей, які проживають разом з ними і слідують з консульськими посадовими особами або ж окремо, щоб приєднатися до них чи поверну­тися до своєї держави (ст. 54). Усі перелічені вище особи позбавляються імунітету, якщо вони у державі перебування займаються приватною діяльністю з метою отримання дохо­дів (ст. 57); почесні консульські посадові особи (статті 58, 63); працівники консульських установ, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у ній, і члені їх сімей, а також члени сімей працівників консульських установ і приватні домашні пра­цівники, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у ній,-тільки у тій мірі, в якій це допускає держава перебування (ст. 71).

На сьогодні є чинними консульські конвенції, укладені: а) Радянським Союзом з Великобританією, Єменом, Монголією, Норвегією, Сомалі, США, Францією, Швецією, Японією, а також б) після 1991 р. Україною з Азербайджаном, Болгарією, В'єтнамом, Грузією, Італією, Північною Кореєю, Китаєм, Кубою, Лівією, Литвою, Македонією, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, Туреччиною, Туркменістаном, Узбекистаном, Угорщиною, деякими іншими державами;

2) згідно з Конвенцією про спеціальні місії від 8 грудня 1969 р. (Україна приєдна­
лась до Конвенції 14 лютого 1993 p.): кур'єри спеціальної місії (ст. 28); представники
посилаючої держави в спеціальній місії та члени її дипломатичного персоналу (ст. 31);
члени адміністративно-технічного персоналу спеціальної місії (ст. 36); члени обслуго­
вуючого персоналу спеціальної місії - щодо дій, вчинених ними при виконанні службо­
вих обов'язків (ст. 37); приватний обслуговуючий персонал спеціальної місії - у тій
мірі, в якій це допускає приймаюча сторона (ст. 38); члени сімей представників поси­
лаючої сторони в спеціальній місії, сімей членів її дипломатичного персоналу і сімей
членів адміністративно-технічного персоналу спеціальної місії, які супроводжують та­
ких членів спеціальної місії - якщо вони не є громадянами приймаючої держави або не
проживають у ній постійно (ст. 39); представники посилаючої держави в спеціальній
місії та члени її дипломатичного персоналу, які є громадянами приймаючої сторони або
постійно в ній проживають - щодо дій, вчинюваних ними при виконанні своїх функцій
(ст. 40); представники посилаючої держави у спеціальній місії та члени її дипломатич­
ного персоналу, які проїжджають через територію України або перебувають на цій те­
риторії, направляючись для здійснення своїх функцій або повертаючись у посилаючу
державу - тільки у межах, необхідних для забезпечення проїзду або повернення. Це
саме стосується будь-яких членів їх сімей, які супроводжують зазначених осіб або ж
слідують окремо, щоб приєднатися до них чи повернутися до своєї держави (ст. 42);

3) згідно з міжнародними договорами, які передбачають надання права дипломатич­
ного імунітету главам, членам і персоналу представництв іноземних держав у міжна­
родних організаціях і посадовим особам цих організацій:

3.1) згідно з Конвенцією про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй від 13 лютого 1946 р. ((УРСР приєдналась до Конвенції 20 листопада 1953 p.): кур'єри Об'єднаних Націй (розділ 10); представники (усі делегати, їх заступники, радники, технічні експер­ти і секретарі делегацій) членів ООН у головних та допоміжних органах ООН і на кон­ференціях, що скликаються Об'єднаними Націями, при виконанні ними службових обов'язків і під час поїздок до місця засідання і назад - щодо сказаного чи написаного ними, а також щодо дій, вчинених ними як представниками. Ці положення є недійсни­ми щодо взаємовідносин між представниками і владою держав, громадянами яких вони є або були (розділ 11); посадові особи Об'єднаних Націй - тільки щодо сказаного чи написаного ними, а також щодо дій, вчинених ними як посадовими особами (розділ 18); Генеральний секретар і усі помічники Генерального секретаря, їхні дружини і неповно­літні діти - у межах, що згідно з міжнародним правом надаються дипломатичним пред­ставникам (розділ 19); експерти у відрядженнях у справах Об'єднаних Націй - щодо сказаного чи написаного ними, а також щодо дій, вчинених ними при виконанні служ­бових обов'язків (розділ 22);

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

3.2) згідно зі Статутом Міжнародного агентства з атомної енергії від 26 жовтня
1956 р. (ратифікований УРСР 2 квітня 1957 p.), Угодою між Україною та Міжнародним
агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про не-
рошовсюдження ядерної зброї, від 23 вересня 1996 р. (Угода-1) (ратифікована Украї­
ною 17 грудня 1997 р.) та Угодою про привілеї та імунітети Міжнародного агентства з
втомноїенергії від 1 липня 1959 р. (Угода-2), на яку зроблено відсилання в Угоді-1:
кур'єри Агентства (розділ 11 Угоди-2); представники держав - членів Агентства (всі
керуючі, представники, заступники, радники, технічні експерти і секретарі делегацій)
(ст. XV Статуту, розділ 12 Угоди-2); інспектори та інші посадові особи Агентства -
щодо сказаного або написаного ними та всіх дій, вчинених ними як посадовими особа­
ми (ст. 10 Угоди-1, розділ 18 Угоди-2); Генеральний директор Агентства, посадові осо­
би, що виконують його обов'язки в його відсутність, а також заступники Генерального
директора та посадові особи Агентства, що мають еквівалентний ранг, їх дружини і
неповнолітні діти - у межах імунітету, який надається згідно з міжнародним правом
дипломатичним представникам (розділ 20 Угоди-2); експерти, що працюють у коміте­
тах Агентства або перебувають у відрядженнях від Агентства, у тому числі як інспек­
тори,- щодо сказаного, написаного або вчиненого ними при виконанні своїх офіційних
функцій(розділ 23 Угоди-2);

3.3) згідно з Конвенцією про привілеї та імунітети Дунайської Комісії від 15 травня
1963 р. (ратифікована УРСР 14 грудня 1963 p.): представники держав у Комісії та їх
иіступники під час їх перебування у зв'язку з діяльністю Комісії на території однієї зі
Сторін,крім випадків, коли вони є громадянами цієї Сторони,- у межах імунітету, який
надається у даній державі дипломатичним представникам (ст. IV); радники та експерти
держав - учасниць Конвенції під час їх перебування у зв'язку з діяльністю Комісії на
ісриторії однієї зі Сторін, крім випадків, коли вони є громадянами цієї Сторони (ст. IV);
посадові особи Комісії на території кожної держави - учасниці Конвенції (ст. V); Ди­
ректор Секретаріату і Робочого апарату Комісії та його помічники - у межах імунітету,
який надається у цій державі дипломатичним представникам (ст. V);

3.4) згідно з Конвенцією про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН від
21 листопада 1947 р. (СРСР приєднався до Конвенції 10 січня 1966 p.): кур'єри спеціа­
лізованих установ ООН (розділ 12); представники членів спеціалізованих установ у за­
сіданнях, що ними скликаються,- при виконанні ними своїх обов'язків та при поїздках
до місця засідань і назад (розділи 13 і 14); посадові особи спеціалізованих установ -
щодо сказаного чи написаного ними, а також дій, вчинених ними як посадовими осо-
бами(розділ 19); головний адміністратор і посадові особи, що виконують його обо-
в'язкиза його відсутності, а також їхні дружини і неповнолітні діти - у межах імунітету,
який надається згідно з міжнародним правом дипломатичним представникам (розділ
11); голова Конференції і члени Виконавчої ради ЮНЕСКО, а також їхні заступники і
радники (Додаток IV); заступник Генерального директора ЮНЕСКО, його дружина і
неповнолітні діти - у межах імунітету, який надається згідно з міжнародним правом

іипломатичним представникам (Додаток IV); експерти (крім посадових осіб, про яких і ідеться у розділах 19 і 21), що працюють у комітетах або виконують доручення ЮНЕСКО - щодо сказаного чи написаного, а також вчиненого ними при виконанні

I іужбових обов'язків (Додаток IV);

3.5) згідно з Міжнародним пактом про громадянські і політичні права від 16 грудня
І''66 р. (ратифікований УРСР 19 жовтня 1973 p.): члени Комітету з прав людини і спе­
ціальних погоджувальних комісій - у межах імунітету, який надається експертам, що
направляються Організацією Об'єднаних Націй у відрядження, як це передбачено у
ВІ пювідних розділах Конвенції про привілеї та імунітети ООН (ст. 43);

3.6) згідно з Угодою про правоздатність, привілеї, імунітети Міжнародної організа­
ції космічного зв'язку «Інтерсупутник» від 20 вересня 1976 р. (ратифікована СРСР

II і рудня 1976 p.): представники членів «Інтерсупутника» у Раді, а також члені їхніх
І імі-іі. що проживають разом з ними,- у межах імунітету, що надається дипломатичним

Зо

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

( шиття 6

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

представникам (ст. 3); інші представники (члени делегацій на сесіях Ради, члени Реві­зійної комісії, глави і члени делегацій на нарадах, радники та експерти делегацій) - що­до дій, які можуть бути ними вчинені як представниками (ст. 3); визначені Радою кате­горії персоналу Дирекції - щодо дій, які можуть бути вчинені ними як посадовими осо­бами (ст. 4); Генеральний директор та його заступник - у межах імунітету, який надається згідно з міжнародним правом дипломатичним представникам (ст. 4);

3.7) згідно з Протоколом про привілеї та імунітети Міжнародної організації морсь­
кого супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ) від 1 грудня 1981 р. (набрав чинності для
СРСР ЗО липня 1983 p.): члени персоналу - щодо дій, вчинених ними при виконанні
своїх офіційних функцій, крім випадків порушення правил дорожнього руху (ст. 7);
Генеральний директор, за винятком випадків порушення правил дорожнього руху при
керуванні ним транспортним засобом (ст. 8); представники Сторін, за винятком випад­
ків порушення правил дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом
(ст. 9); представники учасників і представники учасника Сторони штаб-квартири при
виконанні ними своїх офіційних функцій, за винятком випадків порушення правил до­
рожнього руху при керуванні ним транспортним засобом (ст. 10); експерти - щодо дій,
вчинених ними при виконанні своїх офіційних функцій, за винятком випадків пору­
шення правил дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом (ст. 11);

3.8) згідно з Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або та­
ких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (ратифікована Україною
26 січня 1987 p.): члени Комітету проти катувань і спеціальних погоджувальних комісій -
у межах імунітету, що надається експертам, що діють за завданням ООН, як це перед­
бачено у відповідних розділах Конвенції про привілеї та імунітети ООН (ст. 23);

3.9) згідно зі Статутом Ради Європи від 5 травня 1949 р. (Україна приєдналась до
Статуту 31 жовтня 1995 p.), Генеральною угодою про привілеї та імунітети Ради Євро­
пи від 2 вересня 1949 p., Протоколом до Генеральної угоди про привілеї та імунітети
Ради Європи від 6 листопада 1952 р. (Україна приєдналась до Угоди і до Протоколу

I жовтня 1996 p.), а також Шостим протоколом до Генеральної угоди про привілеї та
імунітети Ради Європи від 5 березня 1996 р. (ратифікований Україною 15 травня 2003 p.),
Протоколом № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від

II травня 1994 р. (ратифікований Україною 17 липня 1997 p.): представники держав -
членів РЄ (делегати, їх заступники, радники, технічні експерти і секретарі делегацій) в
Комітеті Міністрів, якщо вони не є громадянами України,- щодо сказаного чи напи­
саного, а також вчиненого ними в офіційній якості (статті 9, 12 Угоди); представники,
присутні на нарадах заступників міністрів - щодо сказаного чи написаного, а також
вчиненого ними в офіційній якості (ст. 2 Протоколу); представники в Консультативній
асамблеї та їх заступники - щодо сказаного ними або голосування при виконанні ними
своїх обов'язків (ст. 40 Статуту, ст. 14 Угоди), а під час сесій Асамблеї, незалежно від
того, чи є вони членами парламенту: а) на своїй національній території — у межах імуні­
тету, що надається членам парламенту цих держав; б) на території інших держав-членів -
імунітетом від арешту та судового переслідування. Проте імунітет не надається, якщо
вони захоплені на місці вчинення злочину, під час замаху на нього або щойно після
його вчинення (ст. 15 Угоди); усі інші представники, присутні на нарадах, що склика­
ються Радою Європи і проводяться у період між засіданнями Комітету Міністрів, і за­
ступники міністрів. Проте імунітет не надається, якщо вони захоплені на місці вчинен­
ня правопорушення, під час замаху на нього або щойно після його вчинення (ст. 2 Про­
токолу); Генеральний секретар і заступник Генерального секретаря, їх дружини і
неповнолітні діти - у межах імунітету, який надається згідно з міжнародним правом
дипломатичним представникам (ст. 16 Угоди); інші посадові особи Ради Європи (згідно
зі списком, складеним Генеральним секретарем і доведеним до відома Уряду Украї­
ни) - щодо сказаного чи написаного ними, а також щодо усіх дій, вчинених ними як
посадовими особами і в рамках їх повноважень (ст. 18 Угоди); постійні представники
Членів Ради Європи - при виконанні своїх обов'язків і під час поїздок на наради та

назад- у межах імунітету, який звичайно надається дипломатичним посланникам від­повідного рангу (ст. 4 Протоколу); судді, Секретар Європейського суду та його заступ­ник, а також їхні дружини (чоловіки) та малолітні діти — у межах імунітету, який зви­чайно надається дипломатичним посланникам відповідного рангу (статті 1, 5 Шостого протоколу,ст. 51 Протоколу № 11);

3.10) згідно з Європейською конвенцією про запобігання катуванням чи нелюдсь­
кому або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, від 26 листопада
1987 р. (ратифікована Україною 24 січня 1997 p.): члени та експерти Європейського
комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує
гідність, поводженню чи покаранню,- щодо висловлених ними думок або підготовле­
них матеріалів і всіх дій, здійснених ними в офіційній якості (Додаток до Конвенції);

3.11) згідно з Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення, за­
стосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 р. (ратифікована Украї­
ною 16 жовтня 1998 p.): делегати держав-учасниць, а також їх заступники та радники,
представники, призначені до Виконавчої ради, а також їх заступники та радники, Гене­
ральний директор та персонал Організації із заборони хімічної зброї (п. 49); члени ін­
спекційної групи - інспектори та помічники інспекторів, а також спостерігачі - у межах
імунітету, що надається дипломатичним агентам згідно з Віденською конвенцією про
дипломатичні зносини (пункти 11,15 Додатка з перевірки);

3.12) згідно з Угодою між Кабінетом Міністрів України та Організацією економіч­
ного співробітництва та розвитку щодо привілеїв, імунітетів та пільг, наданих Органі-
зації,від 19 грудня 1997 р. (ратифікована Україною 7 липня 1999 p.): представники
членів Організації та учасників, що не є членами, які акредитовані при Організації або
беруть участь у роботі зібрання, що скликається Організацією (всі делегати, особи, які
їх заміщують, радники, технічні експерти і секретарі делегацій) - при виконанні своїх
функцій на території України і під час проїзду до місця проведення зустрічі і назад - у
межах імунітету, яким користуються дипломатичні агенти прирівняного рангу (ст. 11);
посадові особи Організації (згідно зі списком, який подається Урядові України) - щодо
дій, вчинюваних відповідно до їхніх службових обов'язків (ст. 12); Генеральний секре­
тар Організації та йогоЯї подружжя, а також їхні діти віком до 18 років - у межах іму­
нітету, який надається головам дипломатичних місій, акредитованих в Україні (ст. 13);
іаступник, помічники Генерального секретаря, їхні подружжя та діти віком до 18 років -
у межах імунітету, який надається членам дипломатичних місій, акредитованих в
Україні відповідного рангу (ст. 13); експерти, які виконують функціональні обов'язки
для Організації в Україні,- щодо письмових або усних заяв, а також всіх дій під час ви­
конання службових функцій (ст. 14);

3.13) згідно з Основною Угодою про співробітництво між Дитячим Фондом Органі-
ілції Об'єднаних Націй та Урядом України від 7 вересня 1998 р. (ратифікована Украї­
ною 21 вересня 1999 p.): керівник Відділення ЮНІСЕФ та інші старші посадові особи -
у межах імунітету, який надається співробітникам дипломатичних місій відповідного
рангу(ст. XIII); інші посадові особи ЮНІСЕФ - щодо сказаного чи написаного ними, а
і а кож щодо дій, вчинених ними як посадовими особами (ст. XIII); експерти, які вико­
нують доручення ЮНІСЕФ,- у межах, визначених у розділах 22 і 23 статті VI Конвен­
ції про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй або у межах, які можуть надаватися за

юмовленістю між ЮНІСЕФ та Україною (ст. XIV); особи, що надають послуги для И )11ІСЕФ - щодо сказаного чи написаного ними, а також щодо дій, вчинених ними під часнадання послуг для ЮНІСЕФ (ст. XV);

3.14) згідно з Угодою між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара
і)()11 у справах біженців від 23 вересня 1996 р. (ратифікована Україною 21 жовтня 1999 p.):
і р'гри Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ) (ст. 9);
представник (посадова особа, яка очолює Представництво УВКБ у державі), його за-
• гупникита інші посадові особи УВКБ, їх подружжя та особи, що перебувають на їх

нманні,- у межах імунітету, що надається дипломатичним представникам згідно

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ II

( таття 6

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

з міжнародним правом. При цьому посадові особи УВКБ, що є фомадянами держави перебування чи постійно проживають у ній, користуються лише такими імунітетами, які передбачені для них Конвенцією про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй (ст. 10); особи, які приймаються на службу на місці і які надають послуги УВКБ за ви­нагороду,- щодо висловленого чи написаного ними та всіх дій, вчинених ними як поса­довими особами (ст. 11); експерти, які перебувають у відрядженнях у справах УВКБ -щодо висловленого чи написаного ними та дій, вчинених ними під час виконання службових обов'язків (ст. 12);

3.15) згідно з Гельсінським договором з відкритого неба від 24 березня 1992 р. (ра­
тифікований Україною 2 березня 2000 p.): члени персоналу (згідно зі списком), який
виконує обов'язки, пов'язані зі здійсненням спостережних польотів відповідно до До­
говору про відкрите небо, на весь період з моменту прибуття на територію України і до
вибуття з неї та в подальшому - під час здійснення своїх офіційних функцій (стаття
ХШ); члени вказаного персоналу, які прямують транзитом через територію України, і
члени їхніх сімей, якщо вони проживають разом з ними, не є громадянами України і
супроводжують зазначених осіб або прямують окремо, щоб приєднатися до них чи по­
вернутися до своєї держави,- під час проїзду (стаття XIII);

3.16) згідно зі Статутом Організації Чорноморського Економічного Співробітництва
від 5 червня 1998 р. (ратифікований Україною 19 березня 1999 р.) і Додатковим протоко­
лом про привілеї та імунітети Організації Чорноморського Економічного Співробітни­
цтва (ратифікований Україною 6 липня 2000 p.): представники держав - членів ЧЕС (всі
делегати, заступники делегатів, радники, технічні експерти і секретарі національних де­
легацій, які беруть участь у роботі ЧЕС та її органів), які мають дипломатичний ранг, їх
дружини і родичі, які перебувають на їхньому утриманні - у межах імунітету, що нада­
ється дипломатичним представникам відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні
зносини та Конвенції про привілеї та імунітети Об'єднаних Націй. При цьому представ­
ники держав - членів ЧЕС, що є громадянами або постійно проживають у приймаючій
державі користуються імунітетом тільки щодо офіційних дій, здійснюваних на виконання
своїх функцій (ст. 28 Статуту, ст. 12 Протоколу); працівники Постійного міжнародного
секретаріату (ПМС) ЧЕС (згідно зі списком, складеним Генеральним Секретарем ПМС
ОЧЕС і доведеним до відома Уряду України) - щодо сказаного чи написаного ними, а
також щодо дій, вчинених ними при виконанні своїх службових обов'язків на посаді та в
межах їхніх повноважень. При цьому працівники ПМС, які є фомадянами або мають по­
стійне місце проживання в державі перебування ПМС, користуються імунітетом тільки
щодо дій, вчинених ними під час виконання своїх функцій (статті 16, 18 Протоколу); Ге­
неральний секретар ПМС та його заступники, їхні дружини та родичі, що перебувають на
їхньому утриманні,- у межах, що надаються дипломатичним представникам відповідно
до Віденської конвенції про дипломатичні зносини (ст. 17 Протоколу);