Рекогностування та закладання центрів геодезичних пунктів. Побудова геодезичних знаків 4 часть

Вибір масштабу аерофотознімання і фокусної відстані АФА
для створення цифрових моделей місцевості

Таблиця 16—————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————| Контурне | Переріз |Контурна | Середні |Знімання | Середні | Масштаб | Фокусна|| навантаження |рельєфу, | частина | величини | рельєфу | величини | аерофото- |відстань|| місцевості | м | плану | помилок | | помилок | знімання | АФА, мм|| | | | положення | |положення | | || | | | контурних | | точок по | | || | | | точок | |висоті, м | | || | | |у плані, м | | | | ||——————————————————+—————————+—————————+———————————+—————————+——————————+——————————————+————————|| Забудовані | 0,25 | Цифрова | 0,05 | Цифрова | 0,03 |1:2500-1:3500 | 100 || території міст і | | модель | | модель | | | || селищ міського | |контурів | | рельєфу | | | || типу |—————————+—————————+———————————+—————————+——————————+——————————————+————————|| | 0,5 | - " - | 0,10 | - " - | 0,05 |1:3500-1:5000 | 100 ||——————————————————+—————————+—————————+———————————+—————————+——————————+——————————————+————————|| Забудовані | 1,0 | - " - | 0,20 | - " - | 0,10 |1:5000-1:8000 |100; 140|| території |—————————+—————————+———————————+—————————+——————————+——————————————+————————|| сільських | 1,0 | - " - | 0,30 | - " - | 0,10 | 1:8000- |100; 140|| населених | | | | | | 1:12000 | || пунктів |—————————+—————————+———————————+—————————+——————————+——————————————+————————|| | 2,0 | - " - | 0,30 | - " - | 0,20 | 1:8000- |100; 140|| | | | | | | 1:12000 | ||——————————————————+—————————+—————————+———————————+—————————+——————————+——————————————+————————|| Незабудовані | 0,5 | - " - | 0,50 | - " - | 0,05 |1:3500-1:5000 | 100; 70|| території, |—————————+—————————+———————————+—————————+——————————+——————————————+————————|| сільськогоспо- | 1,0 | - " - | 0,50 | - " - | 0,10 | 1:8000- | 100; 70|| дарські | | | | | | 1:12000 | || угіддя |—————————+—————————+———————————+—————————+——————————+——————————————+————————|| | 2,0 | - " - | 0,50 | - " - | 0,20 | 1:8000- | 100; 70|| | | | | | | 1:12000 | |—————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

7.1.19. Напрямки маршрутів аерофотознімання при фотографуванні повинні бути "захід-схід", але допускається прокладання аерофотознімальних маршрутів і в інших напрямках, якщо при цьому скорочуються обсяги аерофотознімальних, польових і камеральних робіт. 7.1.20. Фотографування місцевості для стереоскопічного знімання рельєфу рівнинних районів виконують аерофотоапаратами з fk=70 мм, горбистих і гірських територій - fk= 100 мм. 7.1.21. Кольорову аероплівку рекомендується застосовувати при фотографуванні забудованих територій міст, відкритих гірських районів, деревонасаджень і чагарників в осінній період. Спектрозональну аероплівку рекомендується застосовувати при фотографуванні районів з різноманітною природною рослинністю, плантаціями технічних культур, а також районів з надмірною вологістю поверхні. 7.1.22. Аерофотознімання міст і інших населених пунктів слід виконувати ранньою весною після сходу снігового покриву до розпускання листя на деревах і появи трав'янистої рослинності або восени - після опадання листя і засихання трав'янистої рослинності до появи снігового покриву. Фотографування населених пунктів слід проводити при ясній сонячній погоді, в ранкові і післяобідні години, коли тіні найбільш прозорі. 7.1.23. Фотографування населених пунктів, промислових майданчиків при легкій хмарності верхнього ярусу або суцільній високій хмарності не рекомендується. За таких умов допускається фотографування територій з незначною кількістю контурів і сільськогосподарських угідь. 7.1.24. Аерофотознімання великих промислових майданчиків, на яких є осередки диму, рекомендується виконувати двічі при різних напрямках вітру. 7.1.25. Аерофотознімання великих річкових долин проводять у період меженного рівня води в річках. У районах, де тривалість знімального періоду обмежена, аерофотознімання виконують незалежно від рівня води в річках, а для встановлення меженного рівня вздовж річок прокладають додаткові маршрути. У зоні водосховищ аерофотознімання слід виконувати при нормальному підпорному горизонті води, який може припадати на різні пори року. Аерофотознімання узбережжя з вираженими припливно-відпливними явищами слід виконувати при одному із граничних рівнів (відпливі) і прокладати додаткові маршрути вздовж берега при іншому граничному рівні (припливі). 7.1.26. Матеріали аерофотознімання приймають згідно з вимогами діючих нормативних документів з аерофотознімання та умовами договору.

Маркірування розпізнавальних знаків

7.1.27. При створенні топографічних планів великих масштабів, коли масштаб аерофотознімання вибирається у декілька разів дрібнішим від масштабу плану і підвищуються вимоги до точності розпізнавання на аерофотознімках точок геодезичної основи, рекомендується передбачати маркірування точок геодезичної основи. 7.1.28. Маркірування проводять перед аерофотозніманням з мінімальним розривом у часі. При зніманні в масштабі 1:5000 маркірують пункти геодезичної основи і запроектовані розпізнавальні знаки: планові або планово-висотні. При зніманні в масштабах 1:2000, 1:1000 і 1:500 маркірують пункти геодезичної основи, планові (планово-висотні) розпізнавальні знаки, виходи (люки) підземних комунікацій, вхідні і вихідні орієнтири на осях маршрутів аерофотознімання. Можуть маркіруватися також об'єкти, координати яких передбачається визначати в результаті побудови фотограмметричних мереж. 7.1.29. Маркіровані планові (планово-висотні) розпізнавальні знаки треба розташовувати таким чином, щоб на аерофотознімках їхнє зображення не закривалося зображеннями будівель, споруд, кронами дерев або їх тінями. Якщо пункти геодезичної основи закріплені стінними знаками, то замість них маркірують тимчасові знаки або розміщені поблизу місцеві предмети, координати яких будуть визначені додатково. 7.1.30. Для маркірування застосовують дешеві матеріали. Обов'язковою умовою вибору матеріалу і барвника для маркірування є забезпечення максимального контрасту між маркірувальним знаком і фоном місцевості. При маркіруванні на вулицях і дорогах з твердим покриттям, в незабудованих територіях - з трав'яною рослинністю, а також у місцях, де немає впевненості в тому, що належного контрасту знака з фоном не буде забезпечено, додатково створюється штучний фон. 7.1.31. У забудованій території маркірувальні знаки повинні мати форму хреста, який складається з чотирьох променів з вільним простором у центрі, квадрата або круга (кола). Розміри маркірувальних знаків, залежно від масштабу фотографування, обирають так, щоб зображення на аерофотознімку знаків білого або жовтого кольору були не менше: - довжина і ширина одного променя знака "хрест" відповідно 0,16 мм і 0,05 мм; - вільний простір у центрі між протилежними променями - 0,05 мм; - сторона квадрата або діаметр круга (кола) - 0,10 мм. У знака "хрест" темного кольору ширина променя повинна бути збільшена в 1,5 раза. Якщо геодезичний пункт має добре помітне обкопування, то його можна маркірувати кругом або квадратом. Такою ж формою маркерів маркірують у незабудованій території планово-висотні і планові розпізнавальні знаки. Маркірувальні знаки повинні бути симетричними відносно центрів об'єктів, що маркіруються. 7.1.32. Маркірувальні знаки осей маршрутів аерофотознімання оформляють у вигляді стрілок і прямокутників (смуг) довжиною 0,6 мм, шириною 0,10-0,15 мм у масштабі фотографування. 7.1.33. На кожен маркірувальний знак заводять спеціальну картку, в якій вказують: місцезнаходження замаркірованої точки (назва об'єкта, номенклатура планшета, номер точки), що замаркіровано (пункт геодезичної основи, запроектований розпізнавальний знак, вісь маршруту, кришка люка і т.ін.), абрис, розміри і форма маркірувального знака, висота його над поверхнею землі (см), матеріал, що використаний для маркірування; після виконання аерофотознімання проставляють номер аерофотознімка.

Планова підготовка аерофотознімків

7.1.34. Розміщення планових розпізнавальних знаків проектується як доповнення до існуючих на місцевості пунктів
геодезичної мережі для забезпечення необхідною плановою основою кожної секції фотограмметричної мережі. Для планових розпізнавальних знаків вибирають контурні точки, які розпізнаються на аерознімку і місцевості з точністю не менше 0,1 мм у масштабі створюваного плану. Забороняється використовувати для планових розпізнавальних знаків контури з нечіткими краями, а також контури, які знаходяться на крутих схилах, на дні ярів, балок. 7.1.35. У залежності від програми, яку застосовують при обчисленні і зрівнюванні координат точок згущення фотограмметричних мереж, розробляють проект розміщення планових розпізнавальних знаків за такими схемами: - стандартне* розміщення планових розпізнавальних знаків у секціях, маршрутах і блоках;_______________
* Стандартним вважається розміщення планово-висотних розпізнавальних знаків, коли кожна стереопара на початку і в кінці секції забезпечена двома такими розпізнавальними знаками. - довільне, але рівномірне розміщення планових розпізнавальних знаків по всій площі і периметру ділянки знімання. Як розміщувати планові розпізнавальні знаки згідно з наведеними схемами, показано на мал. 1 і 2. 7.1.36. При стандартному розміщенні планових розпізнавальних знаків на кожній початковій і кінцевій стереопарах усіх секцій і маршрутів даються по дві опорні точки (розпізнавальні знаки), які знаходяться в зонах поперечного перекриття суміжних маршрутів. Інколи допускається розміщення розпізнавальних знаків по одному на суміжних стереопарах. На початкових і кінцевих стереопарах маршрутів розпізнавальні знаки розміщуються з зовнішньої сторони межі об'єкта. В окремих випадках допускається розміщення розпізнавальних знаків з внутрішньої сторони межі на віддалі не більше двох базисів від неї. Ряди розпізнавальних знаків розташовують поблизу рамок планшетів і розміщують рядами перпендикулярно напрямкам аерознімальних маршрутів. У населених пунктах проектують додаткові (контрольні) розпізнавальні знаки по межі між забудованою і незабудованою територією. 7.1.37. При довільній схемі розміщення планових розпізнавальних знаків опорними точками в більшості випадків є пункти полігонометрії різних класів і розрядів або контурні точки. У разі відсутності пунктів полігонометрії за опорні точки приймають тверді контурні точки з чіткими кутами (близькі до 90 град.). Розпізнавальні знаки розміщують рівномірно по площі і периметру об'єкта. По периметру розпізнавальні знаки розміщують у районах точок поворотів межі, а на прямих відрізках - між точками поворотів. По площі розпізнавальні знаки розміщують у напрямках аерознімальних маршрутів через 6-8 базисів у масштабі аерознімання і в будь-якому місці стереопари, а поперек маршрутів - через 1-2 маршрути. 7.1.38. Для контролю фотограмметричного згущення в кожному блоці вибирають 2-3 контрольні планові точки. Контрольними точками можуть бути розпізнані точки геодезичної основи (пункти тріангуляції, полігонометрії), точки знімальної основи або характерні точки, що визначені в процесі планової прив'язки. 7.1.39. Якщо масштаб аерофотознімання відрізняється від масштабу створюваного плану більше ніж у два рази, то розпізнавання і оформлення розпізнавальних знаків ведеться на фрагментах знімків, які приведені до масштабу створюваного плану. 7.1.40. Замаркіровані геодезичні пункти і контурні точки на аерознімках (фрагментах) наколювати забороняється, а оформлення розпізнавального знака виконують так: На лицьовій стороні аерознімка креслять коло червоного кольору діаметром 10 мм з центром у розпізнаній точці і праворуч підписують номер геодезичного пункту (точки). На зворотній стороні знімка олівцем обводять місце знака кружком діаметром 3 мм і праворуч нього роблять короткий запис такого змісту: Розпізнано замаркірований пункт полігонометрії N Форма маркіра "хрест" Розпізнання виконав Підпис і дата 7.1.41. Якщо розпізнавальним знаком є чітка контурна точка, то такий розпізнавальний знак наколюється на аерознімку або на фрагменті аерознімка. На лицьовій стороні накол обводять кружком червоного кольору діаметром 10 мм і праворуч проставляють номер точки. На зворотній стороні знімка олівцем накол обводять кружком діаметром 3 мм. Зліва дають абрис положення знака в більшому масштабі, ніж масштаб фрагмента знімка. Зліва стрілкою показують напрямок південь-північ. Праворуч від кружка дають короткий опис положення розпізнавального знака, підпис виконавця роботи і дату виконання. Номери розпізнавальних знаків, як правило, повинні відповідати номерам аерознімків. 7.1.42. Розпізнавальні знаки закріплюють на місцевості згідно з вимогами пп.3.19-3.26 цієї Інструкції. 7.1.43. Координати і висоти розпізнавальних знаків визначають геодезичними способами з врахуванням вимог, що викладені у розділах 4.5 і 5. Спосіб визначення координат вибирають у залежності від характеру місцевості і щільності пунктів геодезичної мережі. 7.1.44. Незамаркіровані розпізнавальні знаки при стандартній схемі розміщення підлягають вибірковому польовому контролю, але не менше 25% від загальної кількості розпізнавальних знаків на об'єкті. Незамаркіровані розпізнавальні знаки при довільній схемі розміщення підлягають 100-процентному польовому контролю. Контрольне розпізнавання розпізнавальних знаків виконує інший виконавець на другому примірнику аерознімків. Основні і контрольні наколи перевіряє керівник робіт. Якщо основний і контрольний наколи не ідентичні, то проводиться додатковий контроль і виявляються причини розбіжностей. 7.1.45. Після закінчення польових робіт з планової і висотної підготовки аерофотознімків здають: - аерофотознімки з оформленими розпізнавальними знаками і точками геодезичної основи, вкладені в конверт із зазначенням номерів знімків і їх кількості; - аерофотознімки з точками контрольного розпізнавання і порівнювальної відомості; - каталоги координат з матеріалами обчислень; - репродукції накидного монтажу, на яких нанесений виконаний проект польових робіт; - формуляри планів; - журнали кутових і лінійних вимірювань з визначення координат розпізнавальних знаків. Перелічені матеріали систематизують за трапеціями дрібнішого масштабу. Висотна підготовка аерофотознімків при стереотопографічному зніманні

7.1.46. Висотна підготовка аерофотознімків полягає у визначенні висот планових опорних точок (планові розпізнавальні знаки) або чітких контурів (висотні розпізнавальні знаки) і може виконуватися як повна (суцільна), так і розріджена підготовка, в залежності від висоти перерізу рельєфу, характеру місцевості тощо. 7.1.47. Повну висотну підготовку проводять у населених пунктах усіх категорій. На незабудованих територіях може виконуватися як повна, так і розріджена висотна підготовка. 7.1.48. При повній висотній підготовці висотні розпізнавальні знаки розташовуються в кутах кожної стереопари в зонах поперечного і потрійного поздовжнього перекриття. 7.1.49. При розрідженій висотній підготовці висотні розпізнавальні знаки розміщуються попарно, по обидві сторони від осі маршруту в зонах поперечного перекриття аерознімків подібно до розміщення планових за стандартною схемою. У цих випадках висотні розпізнавальні знаки одночасно є планово-висотними. Крім планово-висотних розпізнавальних знаків, на кожні дві секції (одна секція - 6-8 базисів на маршруті) в зоні поперечного перекриття маршрутів на віддалі 3-4 базисів дається додатково один висотний розпізнавальний знак. 7.1.50. Висотні розпізнавальні знаки вибирають на контурах, які надійно розпізнаються. Помилка в розпізнаванні точки на місцевості і ототожненні її на аерознімку не повинна призводити до помилки у висоті точки більше 1/10 висоти основного перерізу рельєфу. Забороняється вибирати для висотних розпізнавальних знаків контури, що розміщені на крутих схилах. 7.1.51. При висотній підготовці визначають позначки урізів води в річках та інших водоймах, а також позначки характерних і чітких контурних точок у проміжках між розпізнавальними знаками. Урізи води повинні бути приведені до: рівня на дату аерофотознімання або рівня фактичних даних на дату вимірів, або до меженного рівня. Поряд з позначкою урізу води проставляють дату його визначення. 7.1.52. Висотні розпізнавальні знаки позначають на аерофотознімках наколом, обведеним на лицьовій стороні кружком діаметром 10 мм; підписують номер точки і її позначку. На зворотній стороні аерознімка точку обводять кружком діаметром 3 мм, нумерують і дають короткий опис розпізнаної точки і її положення відносно найближчих мікроформ рельєфу. При потребі дають абрис або профіль місцевості. 7.1.53. Висоти розпізнавальних знаків визначають технічним нівелюванням (при зніманні з висотою перерізу рельєфу 0,25; 0,5; 1 м) і тригонометричним нівелюванням (при зніманні горбистих і гірських районів з висотою перерізу рельєфу 2 м і більше). 7.1.54. Під час проведення висотної підготовки аерофотознімків визначають висоти контрольних точок. Контрольними точками можуть бути пункти тріангуляції і полігонометрії, точки знімальної мережі, грунтові репери, а також характерні точки місцевості, що визначаються при виконанні висотної підготовки, і точки контрольних ходів. 7.1.55. При повній висотній підготовці контролюється розпізнавання не менше 25% всіх висотних розпізнавальних знаків, а при розрідженій висотній підготовці - 100% всіх незамаркірованих висотних розпізнавальних знаків. 7.1.56. Після закінчення польових робіт з висотної підготовки в камеральне виробництво передають: - аерофотознімки з оформленими висотними розпізнавальними знаками; - аерофотознімки з контрольним розпізнаванням і порівняльна відомість; - оформлена репродукція накидного монтажу; - журнали вимірювань; - каталог висот і матеріали обчислень. Матеріали систематизують по трапеціях дрібнішого масштабу.