Дешифрування при стереотопографічному зніманні 4 часть

10. Складання і підготовка топографічних планів до видання

10.1. Топографічні плани масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500 готують до видання і видають у рамках номенклатурних аркушів, що встановлені діючими Основними положеннями (ГКНТА-1.04-01-93 р.), або у вигляді зведених планів. 10.2. Зведені плани створюють для вирішення завдань, що пов'язані з будівництвом і експлуатацією міського господарства, плануванням, упорядкуванням і т.ін.Примітка. Найпоширенішим масштабом зведеного плану для міста є масштаб 1:2000 на його сельбищну частину, 1:5000 або 1:10000 на всю територію міста. 10.3. Зведений план у масштабі 1:2000 складають за матеріалами знімання у масштабах 1:500 - 1:2000, зведені плани у масштабі 1:5000 - за матеріалами знімання у масштабах 1:2000 - 1:5000. Зведені плани можуть видаватися на одному або кількох аркушах більшого формату і повинні задовольняти вимоги, що викладені в цій Інструкції.Примітка. Зведені плани масштабу 1:10 000 складають за матеріалами знімання у масштабах 1:2000 - 1:10 000. 10.4. При складанні планів за матеріалами знімань більшого масштабу виконують генералізацію контурної частини і рельєфу з врахуванням висоти перерізу, що прийнятий для даного масштабу. Генералізацію контурної частини і рельєфу виконують у відповідності з редакційними вказівками та основними вимогами, які повинні бути викладені в технічному проекті робіт. При генералізації треба враховувати: споруди, що за своїми розмірами не виражаються в масштабі плану (колодязі, стовпи і ін.), позначають на плані умовними знаками так, щоб центри цих споруд збігалися з центрами умовних знаків; лінії кварталів при узагальнюванні повинні відповідати їх загальній конфігурації в натурі; при відображенні лінійних елементів (залізниць і автомобільних доріг, лісосмуг, мостів і ін.) потрібно, щоб вісь цих елементів збігалася з віссю умовного знака; при скупченому розташуванні будівель дозволяється окремі будівлі, які не виражаються в масштабі плану, не показувати; при генералізації рельєфу слід прагнути, щоб загальний малюнок горизонталей не порушував узгодженості між горизонталями, які є на вихідному матеріалі. Для кращої передачі форм рельєфу допускається зміщення горизонталей щодо їх положення на основному картографічному матеріалі на величину, що не перевищує 1/4 величини закладення на плані, який складається. Докладний перелік елементів, що підлягають генералізації, наводиться у редакційних вказівках. 10.5. Створення топографічних планів методом картоскладання в залежності від матеріалів, що використовуються, складності ділянки (кількість контурів, географічних об'єктів, елементів рельєфу і тип забудови населених пунктів) може виконуватися такими способами: за копіями вихідного матеріалу; складання на чистій основі з застосуванням проекційних приладів; за коричневими або чорними копіями вихідного матеріалу. 10.6. Складання оригіналу виконують, як правило, в чотирьох кольорах згідно з діючими Умовними знаками. Для планів, що мають невелике графічне навантаження і не призначені для видання, складання оригіналів можна виконувати в одному кольорі. 10.7. Топографічні плани можуть бути оформлені у вигляді видавничих оригіналів або у вигляді складальних оригіналів, що обумовлюється технічним проектом робіт. Складальні оригінали повинні забезпечувати можливість виготовляти з них чіткі фотокопії. Видавничі оригінали виготовляють тоді, коли потрібно одержати з них тиражні (літографські) відбитки. 10.8. Зарамкове оформлення складального оригіналу має бути виконане згідно із зразками, що наведені в Умовних знаках. Для оформлення планів масштабу 1:5000, 1:2000 і 1:1000 рекомендується використовувати стандартні позитиви рамок з зарамковим оформленням для відтворення їх на копії, що виготовляється. 10.9. Видавничі оригінали, незалежно від методу їх виготовлення, повинні відповідати таким вимогам: - повно і точно відтворювати зміст польових і складальних оригіналів; - всі елементи ситуації і написи на оригіналах за формою і розмірами повинні відображатися умовними знаками і шрифтами, що наведені в таблицях умовних знаків; - всі елементи зображення і написи повинні бути чіткими, мати однакову і достатню щільність; у місцях зближення різних умовних знаків проміжки між ними повинні бути не менше 0,2 мм; - елементи змісту розрізнених оригіналів одного аркуша карти повинні бути узгоджені між собою, щоб при виданні плану забезпечити необхідні суміщення і узгодження елементів, що друкуються фарбами різного кольору; - розміри сторін і діагоналей рамок видавничих оригіналів повинні дорівнювати теоретичним або відрізнятися від них не більш як на 0,2 мм для оригіналів, що виготовлені на прозорому пластику, і не більше як 0,5 мм - для оригіналів, що виготовлені на креслярському папері. 10.10. Основними методами виготовлення видавничих оригіналів є: гравірування або креслення на прозорих пластиках, що мало деформуються; креслення на пластиках спеціальною кольоровою тушшю з наступним контактним, фотомеханічним або електронним кольороділенням; креслення на папері, що наклеєний на алюміній або інший матеріал, що мало деформується. При підготовці видавничого оригіналу методом гравірування гравіруються і виготовляються роздільні оригінали елементів змісту (контур, рельєф, гідрографія). При кресленні на пластиках спеціальною кольоровою тушшю технологія передбачає виготовлення двох видавничих оригіналів:
першого суміщеного з багатокольоровим штриховим навантаженням для друку кольоровими фарбами і другого - решти навантаження для друкування чорною фарбою. При підготовці видавничого оригіналу креслення на ватмані, що наклеєний на малодеформовану основу, із складального (польового) оригіналу виготовляють синю копію. 10.11. Доцільно підготовку планів до видання проводити методом роздільного креслення на пластиках або в комплексі з гравіруванням, щоб забезпечити високу якість продукції. 10.12. Плани масштабу 1:5000 і 1:2000 треба видавати однокольоровими, але не виключається видання (за вимогою) трикольорових штрихових топографічних планів (чорний, синій, коричневий) з заливкою водної поверхні і проїздів з твердим покриттям.

11. Створення цифрових та електронних топографічних планів

11.1. Результати топографічних знімань можуть бути представлені у вигляді цифрового або електронного топографічного плану. Цифровий топографічний план - це цифрова модель місцевості, що сформована з урахуванням законів картографічної генералізації у прийнятих для планів проекціях, розграфлення, системі координат та висот і записана на магнітних (оптичних) носіях. Цифровий топографічний план, візуалізований з використанням програмних і технічних засобів у прийнятій системі умовних знаків, прийнято називати електронним топографічним планом. 11.2. Цифрові топографічні плани одержують шляхом запису просторових координат об'єктів місцевості і кодів їх характеристик у числовому вигляді в процесі польового топографічного знімання, а також фотограмметричним шляхом за аерофотознімками (цифровими знімками) і за графічними оригіналами. 11.3. Застосування цифрових та електронних топографічних планів дає змогу автоматизувати: - складання топографічних планів у різних масштабах, їх оновлення і тиражування (видання); - розв'язання прикладних задач із використанням додаткової інформації. 11.4. Цифрові топографічні плани місцевості повинні задовольняти такі вимоги: - створюватися із занесенням інформації на номенклатурні планшети, що покривають місцевість у рамках топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500; - створюватися у системі координат 1942 р. у проекції Гаусса і Балтійській 1977 р. системі висот. В окремих випадках можуть створюватися в місцевій системі координат і висот, що зв'язана з загальнодержавною; - забезпечувати можливість машинного визначення даних про місцеположення об'єктів та їх характеристик згідно з прийнятими умовними знаками; - включати цифрові значення кількісних та якісних характеристик і кодів об'єктів у Єдиній системі класифікації і кодування картографічної інформації*;_______________
* Див. Класифікатор топографічної інформації (інформація, що відображається на картах і планах масштабів 1:500, 1:1000, 1:2000, 1:5000, 1:10 000).

- мати класифікацію об'єктів та елементів місцевості, яка відповідає класифікації, що прийнята для топографічних планів масштабу 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500; - мати середні помилки в плані і по висоті, що відповідають пп.1.1.13, 1.1.14, 1.1.15, 1.1.16 цієї Інструкції; - включати поряд з масивами даних відповідних елементів зміст топографічних планів і службово-довідкову інформацію. 11.5. Технологія створення цифрових топографічних планів передбачає такі основні процеси: - збір цифрової інформації; - цифрову обробку; - накопичення і зберігання; - графічне відображення; - редагування. 11.6. Збір цифрової інформації відбувається у процесі наземного знімання, фотограмметричної обробки знімків, перетворення у цифрову форму графічних оригіналів. 11.7. Цифрова обробка топографічної інформації вміщує три самостійних етапи робіт. Перший етап - це первинна обробка зібраної різноманітної топографічної інформації і приведення її до єдиного уніфікованого вигляду. Вона передбачає обчислення плоских або просторових координат знімальних точок у заданій системі, формування
знімальної інформації за її належністю до об'єктів місцевості. Другим етапом цифрової обробки є створення цифрової моделі місцевості (ЦММ). В основі цифрового моделювання місцевості лежить така організація результатів знімання ситуації і рельєфу, яка дає змогу відображати точки області моделювання в дискретне середовище топографічної інформації, тобто для кожної точки даної області отримувати заданий набір топографічних даних. Третій етап цифрової обробки топографічної інформації полягає у формуванні на основі ЦММ цифрових моделей всіх елементів створюванного плану, тобто в перетворенні ЦММ у цифровий та електронний топографічний план. На цьому етапі інформація, що є в ЦММ, трансформується в топографічну у відповідності з конкретними вимогами до змісту, масштабу, висоти перерізу рельєфу, математичної основи, системи умовних знаків тощо. Конкретними об'єктами є окремі структури цифрової моделі місцевості. До цієї обробки входять калібрування, апроксимація рельєфу та інтерполювання горизонталей, формування моделей умовних знаків, розміщення цих знаків, автоматизоване редагування і генералізація, зшивання та нарізання інформації, зв'язки по рамках тощо. 11.8. Накопичення і зберігання ЦММ, цифрових та електронних топографічних планів здійснюється в банку цифрових картографічних даних. Банк даних представляє собою систему, в яку входять накопичуваний фонд даних (бази даних) і програмні комплекси, що забезпечують роботу з цими даними на ЕОМ (система управління базами даних). У банку даних здійснюється стандартизація і накопичення потрібної інформації, приведення отриманих у різний час і різних за формою даних до єдиного вигляду, їх узгодження, оновлення та доповнення. Він дає змогу оперативно приймати і видавати потрібну інформацію, забезпечує високий рівень автоматизації накопичення, зберігання і видачі даних користувачеві. 11.9. Заключним процесом створення цифрових топографічних планів є відображення планів за допомогою ЕОМ і систем графічного виводу, тобто отримання видавничого оригіналу для його наступного можливого тиражування. 11.10. На всіх етапах створення цифрових топографічних планів здійснюється редагування. Редагування - це система керівництва процесами створення цифрових топографічних планів, які грунтуються на вимогах, що висуваються до них і до технології їх виготовлення. 11.11. Редагування передбачає такі процеси: - редакційно-підготовчі роботи; - редагування в процесі збору цифрової інформації, цифрової обробки; - перевірку і приймання закінчених етапів робіт і готової продукції. Метою редагування створюваних цифрових топографічних планів є: - забезпечення їх високої якості з тим, щоб цифрові топографічні плани найповніше відповідали своєму призначенню і вимогам, що до них ставляться; - економічність технології. 11.12. Цифрові та електронні топографічні плани передають на зберігання у банк даних і видають споживачеві у форматах, що визначені нормативними документами, які встановлюються Укргеодезкартографією. Основними з них є: - система класифікації картографічної інформації; - обмінні формати цифрових топографічних даних; - вимоги до повноти, точності та достовірності цифрових топографічних планів.

12. Складання технічних звітів

12.1. Складання технічного звіту є завершальним видом робіт на об'єкті. 12.2. Технічні звіти складають згідно з вимогами нормативних документів. 12.3. Технічні звіти повинні вміщувати дані про кожен з видів робіт, повністю характеризувати методи та якість виконаних робіт і всі особливості технології їх виконання. 12.4. На весь комплекс робіт на об'єкті повинен складатися один комплексний технічний звіт. Якщо технічним проектом передбачено виконання робіт на об'єкті впродовж кількох років, то допускається роздільне складання технічного звіту за видами робіт (геодезичні, топографічні та ін.) або складання технічного звіту окремо по роках. Кількість технічних звітів окремо по роках не повинна перевищувати трьох на одному об'єкті. Випадки складання комплексного або окремого технічного звіту передбачають у технічному проекті. 12.5. Технічні звіти про геодезичні роботи, що виконані у невеликих містах і населених пунктах, а також на ділянках незабудованої території при незначному обсязі робіт брошурують в 1-3 книги; допускається їх брошурування спільно з каталогами координат і висот пунктів тріангуляції, трилатерації, полігонометрії, нівелювання, з відомостями перевищень і з таблицями виміряних горизонтальних напрямків. 12.6. При складанні технічних звітів про геодезичні роботи в населених пунктах потрібні дані наводять з матеріалів обчислень у місцевій системі координат. 12.7. При складанні технічних звітів про топографічні роботи, а також про створення цифрових топографічних планів потрібні дані наводять з матеріалів знімання у державній або місцевій системах координат. 12.8. Комплексні або окремі технічні звіти мають вміщувати: загальні відомості (назва організації і рік проведення робіт; перелік інструкцій та інших нормативних документів, якими керувалися при виконанні відповідних робіт; адміністративна належність району робіт; зміст і призначення робіт; масштаб знімання; переріз рельєфу; метод знімання); короткий опис фізико- та економіко-географічних умов району робіт; відомості про аерофотознімальні і топографо-геодезичні роботи попередніх років (перелік і рік виконання робіт; назва організації, що виконала роботи; точність і ступінь використання робіт; збереженість геодезичних пунктів за результатами обстеження); відомості про виконані аерофотознімальні роботи (назва організації, що виконала аерофотознімання; масштаб аерофотознімання; формат і перекриття аерофотознімків; характеристика АФА; показання спецприладів); відомості про геодезичну основу (види і обсяги робіт; прийнята система координат і висот; щільність пунктів; побудова знаків і типи центрів; точність і методи вимірювання; контроль і приймання робіт, їх метрологічне забезпечення та результати досліджень; методи зрівнювання); відомості про знімальну планову і висотну основи (призначення і щільність мережі; закріплення точок; методика вимірювання кутів, ліній, висот; точність вимірювання); відомості про дешифрування та знімання контурів і рельєфу (методи; масштаб; переріз рельєфу; основа, на якій проведені роботи; використання матеріалів раніше виконаних знімань; методика прокладання знімальних ходів; точність ходів; контроль і його результати); відомості про камеральні роботи (обчислювальні роботи, побудова планово-висотних фотограмметричних мереж; виготовлення фотопланів; складання оригіналу плану; створення цифрового топографічного плану і методи; характеристика приладів і їх точність; оцінка якості робіт; підготовка планів до видання; редакційні роботи; контроль і приймання робіт). 12.9. До технічного звіту про геодезичні роботи додають схеми планової та висотної мереж у місцевій системі координат. До технічного звіту про топографічні роботи додають схеми виконаних аерофотознімальних, польових топографічних робіт з показом розграфлення і номенклатури планшетів та виділенням планів за методами знімання і перерізу рельєфу. До звітів також додають акти контролю і приймання робіт.

Додатки 1-7 відсутні
( Зміни до Додатку 1 додатково див. в Наказі Укргеодезкартографії
N 90 ( z0653-99 ) від 27.07.99 )

Схеми та графічні зображення

Додаток 8
до Інструкції з топографічного знімання
у масштабах 1 : 5000, 1 : 2000, 1: 1000
та 1 : 500
( ГКНТА-2.04-02-98)

Визначення елементів приведення

При розвитку геодезичних мереж згущення і знімальних мереж виникають випадки, коли вимірювання горизонтальних кутів проводяться при позацентровому положенні осі приладу (центрування) або візирної цілі (редукція). Елементи центрувань і редукцій визначають графічно на центрувальному листі. Визначення виконують з трьох станцій таким чином, щоб проектувальні площини перетиналися під кутами, близькими до 120 град. або 60 град. Проектування центра С, осі приладу J і візирної цілі V проводять за допомогою вивіреного теодоліта при двох положеннях вертикального круга з відстаней, що більші або дорівнюють висоті знака. Кожен із дев'яти напрямків відмічають чотирма точками на краях центрувального листа (двома точками відмічають напрямок, що одержаний при одному крузі, і двома - при другому). Між кожною парою точок намічають середню точку. З'єднують однозначні середні точки прямими лініями, одержують пересічення проекцій напрямків із точок стоянки теодоліта на C, J і V. Якщо замість точок на перетинах одержали трикутники похибок, то вишукувані точки намічають у середині цих трикутників. Сторони трикутників похибок не повинні бути більше 5 мм при проектуванні осі приладу і центра пункту і 10 мм - при проектуванні візирного циліндра. Лінійні елементи центрування l в метрах і редукції l1 вимірюють на центрувальному листі з точністю до міліметрів від точки С до J і від С до V. Кутові елементи центрування і редукції будують при проекції осі приладу J і візірної цілі V; вимірюють їх транспортиром до частки градуса за ходом годинникової стрілки від напрямку на проекцію центра даного пункту до напрямків, що прокреслені на два інші пункти. Кут між напрямками на пункти, що визначений як різниця графічно виміряних напрямків, не повинен відрізнятися від кута, що виміряний на пункті приладом, більше ніж на 2 град. при l < 10 см, на 1 град. при 1 <-= l <-= 20 см і на 0,5 град. при l > 20 см. При лінійних вимірюваннях елементи центрування віддалемірів і редукції відбивачів визначають так само, як і при кутових спостереженнях, але на центрувальних листах обов'язково прокреслюють лінії на всі пункти, до яких вимірювалися відстані. Поправкою у виміряну відстань за позацентрове положення віддалеміра і відбивача є проекція відрізку між центром пункта і центром приладу на відповідні напрямки. Поправки за центрування і редукцію у виміряні лінії одержують безпосередньо з листа визначення.

Графічне визначення елементів приведення при кутових
вимірюваннях (центрувальний лист)

Тріангуляція 4 класу Об'єкт У.02.0118. Лист N 1
на пункті Високий 10 травня 1996 р.
на кресленні: 38 град. 00' із спостереження: 38 град. 11'.
Елементи центрування: Елементи редукції:
l = 0,054 м l1 = 0,060
Q = 172 град. 30' на пункт Q1 = 89 град. 30' на пункт Північний ПівнічнийQ = 210 град. 30' на пункт Q1 = 126 град. 30' на пункт
Короткий Короткий
(Зображення має графічний характер. Не наводиться.)

Визначення проводив ___________ Перевірив ________________

Графічне визначення елементів приведення при лінійних
вимірюваннях (центрувальний лист)

Полігонометрія 4 класу, Об'єкт У.02.0118. Лист N 1
на пункті Північний, 12 травня 1996 р.
на кресленні: 172 град. 00'
із спостереження: 172 град. 04'

Елементи центрування: Елементи редукції:
Gc - на пункт Gr = +0,043 м на пункт Горб
Gc - на пункт Gr = -0,039 м на пункт Високий
(Зображення має графічний характер. Не наводиться.)

Визначення проводив ___________ Перевірив ________________

Додаток 9
до Інструкції з топографічного знімання
у масштабах 1 : 5000, 1 : 2000, 1: 1000
та 1 : 500
( ГКНТА-2.04-02-98)

Каталог координат і висот планових і висотних розпізнавальних знаків на об'єкт——————————————————————————————————————————————————————————————————| N | Назва і | Номер | Координати |Висота |Висота|Примітка||п/п| номер |аерознімка| |центра | землі| || | розпізнава-| |————————————| | | || |льного знака| | Х | Y | | | ||———+————————————+——————————+——————+—————+———————+——————+————————|| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 ||———+————————————+——————————+——————+—————+———————+——————+————————||———+————————————+——————————+——————+—————+———————+——————+————————||———+————————————+——————————+——————+—————+———————+——————+————————|——————————————————————————————————————————————————————————————————

Каталог склав Перевірив

Додаток 10 до Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1 : 5000, 1 : 2000, 1: 1000
та 1 : 500 ( ГКНТА-2.04-02-98)

Розграфлення топографічних планів масштабів 1:5000 та 1:2000

М-38-112-(124)——————————————————————————————————————————————————————————————————| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10| 11| 12| 13| 14| 15| 16||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———|| 17 | | | 20| | | 23| | | 26| | | 29| | | 32||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———|| 33 | | 35| | | 38| | | 41| | | 44| | | | 48||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———|| 49 | | | 52| | | 55| | | 58| | | 61| | | 64||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———|| 65 | | 67| | | 70| | | 73| | | 76| | | 79| 80||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———|| 81 | 82| | | 85| | | 88| | | 91| | | 94| | 96||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———|| 97 | | |100| | |103| | |106| |108| |110| |112||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||113 | |115| | |118| | |121| | |124| |126| |128||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||129 | | |132| | |135| | |138| | |141| | |144||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||145 | |147| |149| | |152| | |155| | | | |160||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||161 |162| |164| | |167| | |170| | |173| | |176||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||177 | |179| |181| | |184| | |187| | |190| |192||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||193 | | |196| | |199| | |202| | |205| | |208||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||209 | |211| | |214| | |217| | |220| |222| |224||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||225 | | |228| | |231| | |234| | |237| | |240||————+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———+———||241 |242| | |245| |247| |249| |251| |253| |255|256|——————————————————————————————————————————————————————————————————

1:5000

М-38-112-(124-д) ——————————————————— | а | б | в | |—————+—————+—————| | г | д | є | |—————+—————+—————| | ж | з | і | ——————————————————— 1:2000

Прямокутне розграфлення з розмірами рамок для масштабів 1:5000 40x40 см, для масштабів 1:2000, 1:1000 і 1:500 50x50 см

4-Б 4-Б-II ———————————————————— ———————————————————— | | | | | | | А | Б | | I | II | | | | | | | |—————————+————————| |————————+—————————| | | | | | | | В | Г | | III | IV | ———————————————————— ———————————————————— 1:2000 1:1000

4-Б-10 —————————————————— | 1 | 2 | 3 |4 | |———+———+————+———| | 5 | 6 | 7 |8 | |———+———+————+———| | 9 | 10| 11 |12 | |———+———+————+———| |13 | 14| 15 |16 | —————————————————— 1:500

———————————————————————————————————————————————————————————————————————————| Відомство ____________________________ || Організація ___________________________ || || Формуляр ||—————————————————————————————————————————————————————————————————————————|| Координати вершин| (Зображення | схема геодезоснови || кутів трапеції | має | ————————————————————————||——————————————————| графічний | |

N/п | X | Y | характер. | |

Не наводиться.) | |

1 | | | | | —————+——————+—————| | |

2 | | | | | —————+——————+—————| | |

3 | | | | | —————+——————+—————| | |

4 | | | | |

———————————————————————————————————————————————| |

Геодезична основа | |

———————————————————————————————————————————————| |