Отже, еквівалентна доза є показником стану здоров'я людини в умовах підвищеної радіації

Потужність дози характеризує інтенсивність іонізуючих випромінювань у навколишньому середовищі, тобто є характеристикою середовища
[Р/год; Гр/с].

5. Радіоактивне зараження місцевості. Виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху або в результаті аварії радіаційно небезпечного об'єкта. Можливо також розпилення радіоактивних речовин з використанням звичайної вибухівки у випадку терористичного акту (“брудний” ядерний вибух).

Основними джерелами радіоактивності є:

- наведена активність у результаті впливу потоку нейронів на деякі хімічні елементи ґрунту (натрій, кремній й ін.). Під час вибуху ці елементи поглинають енергію, а після нього випромінюють її у навколишнє середовище. Наведена активність спадає через декілька годин:

- продукти розпаду радіоактивних речовин (існує 200 радіоактивних ізотопів 36 хімічних елементів);

- деяка частина ядерного пального, що не бере участь у ланцюговій реакції й виділяється у вигляді дрібних частинок у навколишнє середовище.
В останніх двох випадках має місце радіоактивний розпад. Основну небезпеку для людей при радіоактивному зараженні несуть гамма- і бета- випромінювання.

Радіоактивне зараження має ряд особливостей, які відрізняють його від попереднього фактора: як правило, більша площа ураження (сотні й тисячі квадратних кілометрів); більша тривалість дії (роки й, можливо, сторіччя); складніший характер поширення на місцевості, що залежить від її рельєфу, погодних умов та ін. Заражена територія умовно ділиться на зони (М; А; Б; В; Г), межі яких характеризуються: рівнем радіації через годину після випадання радіоактивних речовин (N₁); загальною експозиційною дозою (D¥), отриманою за час із моменту випадання до повного розпаду радіоактивних речовин, періодом напіврозпаду (T₀₅₎ або постійною розпаду (l), а також напрямком й швидкістю вітру. При постійному напрямку й швидкості вітру на рівнинній місцевості ці зони мають форму правильних еліпсів (рис. 2.4).

Рисунок 2.4 – Зони радіоактивного зараження місцевості

Із часом рівень радіації на зараженій місцевості зменшується, що пояснюється законами радіоактивного розпаду. У найпростішому вигляді це описується основним законом радіоактивного розпаду (рис. 2.5).

, (2.1)

де P і P₀ – рівні радіації в кінцевий t і початковий (t=0) моменти часу, відповідно;

l – постійна розпаду, характерна для даної радіоактивної речовини (l= ).

Доза випромінювання, отримана за час від t₁ до t₂ дорівнює

. (2.2)

Чисельно вона дорівнює площі виділеної фігури D (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 – Залежність рівня радіації від часу при

зараженні місцевості відомим ізотопом

У загальному випадку, коли рівень радіації є функція часу, дозу випромінювання за час від t₁ до t₂ можна розрахувати:

, (2.3)

де P_ср – середній рівень радіації;

∆t – інтервал часу від t₁ до t₂.

6. Токсична дія. Виникає при наявності сильнодіючих ядучих (СДЯР) і отруйних (ОР) хімічних речовин.СДЯР можуть виникати приаваріях нахімічно небезпечних об'єктах. ОР виникають при застосуванні противником хімічної зброї в ході війни. До СДЯР відносяться токсичні продукти згоряння і дим при пожежах. Вони є причиною захворювання й загибелі людей, тварин і рослин. Характеризуються концентрацією речовини в середовищі й токсичною дозою (токсодозою), що отримала людина.

Токсодозою називається кількісна міра речовини, що потрапила в організм людини. Нормування токсодоз здійснено за двома ознаками: за величиною та за шляхом проникнення в організм людини. За величиною розрізняють:

- середню граничну, що викликає лише початкові симптоми отруєння у 50% уражених;

- середню вивідну, що призводить до втрати працездатності в 50% уражених;

- середню смертельну, що призводить до загибелі 50% уражених;

- абсолютну смертельну, що приводить до загибелі 100% уражених;

За шляхом проникнення хімічної речовини в організм розрізняють токсодози через:

- органи дихання (ОД);

- кишково-шлунковий тракт (КШТ);

- шкірні покриви й слизуваті оболонки (ШП);

- кровотік (рани).

Токсодоза через ОД розраховується за формулою Габера:

(г▪хв/м³), (2.4)

де C(t) – концентрація речовини в повітрі як функція часу t;

C_ср – середня концентрація речовини в повітрі. Для розрахунку токсичної дози через КШТ або кровотік кількість речовини, що потрапила в організм, ділять на масу тіла людини. Токсодозу через ШП вимірюють величиною площі ураженої ділянки шкіри.

Значення токсодоз важливі для того, щоб поставити первинний діагноз потерпілим й оцінити обстановку в НС.

7. Чинники пожежі.До первинних чинників відносяться:

- полум'я і іскри. Температура полум'я може досягати 1200–1400 С, що сприяє спалаху або руйнуванню багатьох матеріалів;

- підвищена температура навколишнього середовища. Підвищення температури середовища до 60°С в умовах пожежі є загрозою для життя;

- токсичні продути горіння і термічного розкладання. До джерел таких продуктів відноситься органіка, переважно синтетичні матеріали. Наприклад, при горінні пінополіуретану і капрону утворюється ціаністий водень (синильна кислота), лінолеуму – сірководень і сірчистий газ, деревини і паперу – окис вуглецю. В закритих приміщеннях людина може вдихнути смертельну токсичну дозу цих речовин за лічені хвилини;

- дим. Викликає інтенсивне роздратування органів дихання і слизистих оболонок (сильний кашель і сльозотеча). Перешкоджає евакуації і проведенню рятувальних операцій через погіршення видимості;

- знижена концентрація кисню. Небезпечним для життя є вміст кисню в повітрі менше 14% (норма 21%). При цьому унаслідок кисневого голодування у людини втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, втрачається свідомість.

До вторинних чинників пожежі відносяться:

- осколки, частини апаратів, агрегатів, установок, конструкцій, що руйнуються;

- радіоактивні і токсичні речовини і матеріали, що виділилися із зруйнованих апаратів і установок;

- електричний струм, що виник в результаті надходження високої напруги на струмопровідні частини конструкцій апаратів, агрегатів;

- небезпечні чинники вибуху за ГОСТ12.1.010 -91 ССБТ. «Взрывоопасность. Общие требования», що відбувся унаслідок пожежі
(див п. 11);

- вогнегасні речовини.

8. Наявність організмів-шкідників (патогенних мікроорганізмів, комах, гризунів й ін.). Завдяки патогенним мікроорганізмам інфекційні хвороби можуть набувати великого поширення і масового характеру, викликаючи епідемії (швидке і широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей), епізоотії (поширення хвороб серед тварин), епіфітотії (захворювання серед рослин). Епідемії можуть викликатися збудниками холери, чуми, сибірської виразки, туляремії, ботулізму, висипного тифу, черевного тифу, плямистої лихоманки, СНІДу, пташиного грипу, поліомієліту та ін.).

9. Хвиля прориву гідротехнічних споруд.Виникає при аваріях на гідродинамічних об'єктах. Характеризується швидкістю руху (м/с), глибиною (м), надлишковим тиском (Па), температурою води та часом існування хвилі (год.);

10. Сейсмічна хвиля. Може викликатися промисловими джерелами (забиванням паль при будівництві, підривними роботами та ін.), а також природними сейсмічними процесами (землетрусами). Штучна хвиля характеризується швидкістю розповсюдження (м/с), максимальним (амплітудним) значенням віброшвидкості ґрунту (м/с). Інтенсивність природних землетрусів характеризується балами сили й магнітуди за шкалами Ріхтера та MSK-64. Зазначені характеристики залежать від потужності джерела й відстані від нього.

11. Осколки (осколкові поля),яківиникають при вибухах. Характеризуються щільністю (кількість/м²), кінетичною енергією (Дж), радіусом (м) і швидкістю (м/с) розлітання;

12. Будівельні конструкції, що руйнуються.Руйнуваннявідбувається унаслідок утрати несівної здатності під впливом високих температур, ударних, повітряних, сейсмічних чи водяних хвиль;

13. Психоемоційний вплив. Може виникнути, коли вплив уражуючих чинників НС перевищує межу психофізіологічних можливостей людини. Здатний призвести через психічну напруженість та стрес до травм і загибелі людей.

Джерела ядерної небезпеки

До джерел ядерної небезпеки відносяться: АЕС; підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива; підприємства з поховання радіоактивних відходів; науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на пересувних об`єктах; зона відчуження Чорнобильської АЕС; ядерна зброя країн НАТО, Росії та ін.

Ядерною зброєю називається сукупність ядерних боєприпасів, засобів їхньої доставки і управління. В залежності від типу заряду зброя поділяється на атомну, термоядерну (водневу), нейтронну і комбіновану. При вибуху атомного боєзаряду відбувається ланцюгова реакція розподілу ядер урану, плутонію й інших трансуранових ізотопів, а при вибуху термоядерного – реакція синтезу легких ядер ізотопів водню (дейтерію, тритію, літію). Такі боєзаряди встановлюють на ракетах, авіаційних бомбах, торпедах, фугасах та артилерійських снарядах. У залежності від призначення і потужності ядерна зброя поділяється на тактичну (нейтронну), оперативно-тактичну і стратегічну. Потужність вибуху боєзаряду вимірюється масою тротилового енергетичного еквівалента. В стратегічному боєзаряді вона складає від декількох сотень тонн до декількох десятків мегатонн. Потужність нейтронного боєзаряду може бути набагато меншою.

Уражуюча дія ядерного вибуху визначається:

- повітряною ударною хвилею;

- світловим випромінюванням;

- електромагнітним імпульсом;

- проникаючою радіацією;

- радіоактивним зараженням місцевості.

Розподіл енергії між уражуючими факторами ядерного вибуху залежить від виду вибуху й умов, у яких він відбувається. При вибуху стратегічного заряду в атмосфері приблизно 50 % енергії вибуху розходиться на утворення ударної хвилі, 30–40 % – на світлове випромінювання, до 5 % – на проникаючу радіацію й електромагнітний імпульс і до 15 % – на радіоактивне зараження.

Для нейтронного вибуху характерні ті ж уражуючі фактори, однак розподіл енергії вибуху інший:

- 8–10 % – на утворення ударної хвилі;

- 5–8 % – на світлове випромінювання;

- до 85 % – на проникаючу радіацію (переважно на нейтронне- й гамма-випромінювання).

Як видно з наведених характеристик, нейтронний вибух має значно меншу руйнуючу й пожежостворюючу здатність. Однак через вищу проникаючу радіацію має більше радіаційне ураження людей і тварин. Завдяки цьому нейтронна зброя може використовуватися супротивником переважно в тактичних військових завданнях. Сама ж Україна ядерної зброї не має.

Джерела хімічної небезпеки

Джерелами хімічної небезпеки є: підприємства, які використовують, виготовляють або зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали, транспортні засоби (авто- та залізничні цистерни, річкові та морські танкери), ОР, які знаходяться на озброєнні інших країн.

Сучасні ОР умовно поділяються: за характером уражуючої дії – нервово-паралітичні, загальноотруйні, задушливі, шкірно-неривні, дратівні і психогенні; за температурою кипіння й летючістю – стійкі й нестійкі.

1. ОР нервово-паралітичної дії. До них відносяться: зарин, зоман, Ві-Ікс. Діючи в краплинно-рідкому й аерозольному (пари, туман) стані, потрапляючи в організм, пригнічують ферменти, що регулюють передачу нервових імпульсів у системах дихального центру, кровообігу, серцевої діяльності та ін. При малих токсичних дозах відбувається звуження зіниць ока (міоз), слиновиділення, біль за грудиною, утруднене дихання, рясне потовиділення, спазми в шлунку, неконтрольоване відділення сечі, іноді блювота, судороги й параліч подиху.

2. ОР загальноотруйної дії – швидкодіючі летучі речовини (синильна кислота, хлорциан, окис вуглецю, миш’яковий і фосфористий водень). Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судороги, параліч подиху.

3. ОР задушливої дії. Основні представники: фосген і дифосген (рідини). Проявляються через 4–6 годин у вигляді сильного кашлю й спазмів у бронхах.

4. ОР шкірно-наривної дії (іприт, азотистий іприт). Діють у краплиннорідкому, аерозольному й пароподібному стані. При влученні на шкіру ураження виявляється через 4–8 годин. У легких випадках спостерігається почервоніння шкіри з наступним набряком і сверблячкою. У важких випадках утворюються міхурці, які через 2–3 дні лопаються й утворюються виразки. При відсутності інфекції гояться через 10–20 днів.

5. ОР дратівної дії (хлорацетофен, адамсіт, Сі-Ес, Сі-Ер та ін.). Викликають хімічні опіки на слизуватих оболонках очей і верхніх дихальних шляхах.

6. ОР психогенної дії (ЛСД (діетиламід лезергінової кислоти) і Бі-Зет). Викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції в центральній нервовій системі. При попаданні в організм ці гази здатні викликати також розлад руху, зору, слуху, галюцинації. Поведінка ураженого аналогічна поведінці хворого шизофренією. Газ Бі-Зет залежно від токсодози здатний присипляти людей і тварин.

Стійкі ОР (основні представники: Ві-Ікс, зоман, іприт) зберігають свою уражуючу дію від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів після застосування.

Нестійкі ОР (фосген, синильна кислота, хлорциан) діють від декількох хвилин до двох годин.

ОР мають характерні ознаки застосування. У хімічних боєприпасах вони перебувають у рідкому або твердому вигляді. У момент бойового застосування ОР розпорошуються у вигляді крапель, пари (газів) або аерозолів (туманів і димів). При розриві снарядів, бомб, мін або ракет, начинених ОР, лунає удар, утворюється біла хмара. У випадку розсіювання за допомогою літака з'являється характерна смуга. На поверхні землі, будівель, одягу, рослин ОР осідають у вигляді маслянистих крапель, плям і патьоків. На поверхні води спостерігається масляниста райдужна плівка, а в снігові – поглиблення. Зелена трава жовтіє (буріє) і гине. При вдиханні зараженого повітря людина відчуває характерні запах і присмак.