Визначення способів актуалізації (формування) базових знань

Приклад аналізу МТ-зв’язків, визначення способів контролю і актуалізації (формування) базових знань наведений у таблицях Б 8, В 8, Д 8 додатках Б, В, Д.

Друга складова етапуаналізу і діагностики процесу навчання(п. 2.3.) є аналіз технічних і дидактичних засобів навчання(п. 2.3.2.).Наочність у навчанні сприяє більш швидкому сприйняттю нової інформації, її розумінню і міцному запам’ятовуванню, забезпечує цілісність представлення про навколишню дійсність. Тому важливо, з одного боку, точно визначити засоби наочності (література, плакати, ТСО, устаткування, макети, моделі, натур-зразки тощо), а з іншого, – підкорити їхнє використання необхідним умовам (поступовий показ деталей, гарна видимість, чітке виділення головного, відповідність наочності змістові матеріалу, залучення учнів до знаходження інформації, детальне продумування пояснень, відповідність наочності вікові).

Оформити свої розуміння з питання 2.3.2. курсової роботи рекомендується в послідовності:

1. Поняття технічних і дидактичних засобів, їхній різновид і способи використання.

2. Вибір, зміст та способи застосування дидактико-технічних засобів навчання, використання яких доцільно при викладанні даної теми.

Проектування основних технологій навчання (п. 2.4) включає проектування мотиваційних технологій навчання (п. 2.4.1) метою якої є забезпечення швидкого включення учнів у професійну навчально-пізнавальну й навчально-виробничу діяльність без тривалого “вживання” у роботу, підтримки діяльності на необхідному рівні активності.

У курсовій роботі на даному етапі необхідно зробити вибір виду мотивації, а також методів і прийомів, за допомогою яких вона може бути здійснена.

Навчальна мотивація за характером поводження учасників поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях і інших видах стимуляції, що або направляють, або гальмують поводження людини. Внутрішня мотивація залежить від внутрішніх процесів, здійснюваних у свідомості людини. У такому разі змотивована діяльність є самоціллю, а не засобом для досягнення іншої мети.

Способи формування внутрішньої мотивації:

· оцінка рівня підготовки учнів по заданій темі і приведення у відповідність з цим ступеня складності наданого матеріалу;

· надання учням можливості вільного вибору завдань і виду діяльності, що забезпечить індивідуалізацію навчальної діяльності і приведе до появи інтересу;

· передбачення оптимальної складності завдань для учнів, що забезпечить у них “переживання успіху”;

· порушення уваги при пред’явленні навчального матеріалу шляхом нестандартності і новизни, використання різних технічних засобів, порушення цікавості.

Відповідно до етапів навчального процесу мотивація може бути виражена в різних формах, що відповідають вступній частині заняття і поточній його частині (таблиця А 9 додатку А). Вступна мотивація активізує навчальну діяльність учнів, сприяє формуванню первісного бажання освоїти навчальну діяльність, викликає інтерес до процесу навчання. Вона може здійснюватися у формі бесіди, показу, демонстрації того або іншого предмета або явища, на освоєння якого буде спрямований увесь процес навчання. Основними методами є мотивуючий вступ і мотивуюча демонстрація. Мотивуючий вступ проводиться у формі бесіди, розповіді. При цьому можливо застосування різних прийомів: віднесення до особистості учня, віднесення до ситуації, приголомшення, порушення інтересу, виступ з цитатою.

Поточна мотивація забезпечує оптимальне педагогічне спілкування в процесі навчання, сприяє формуванню стійкого інтересу до навчальної діяльності і підтримує цей інтерес на всіх етапах навчання.

Наприклад, при вивченні теми “Пристрій та принцип дії машини постійного струму” можливий наступний мотивуючий вступ: “На сьогоднішньому занятті ми будемо вивчати види електричних машин, їхнє призначення, особливості функціонування. Ця тема дуже важлива, тому що будь-яким фахівець в області зборки і ремонту даного устаткування повинен вміти орієнтуватися у виборі конструктивних елементів, їхній установці, вміти усувати неполадки. Але не тільки професійна діяльність вимагає такої підготовки. Побутова техніка, як правило, функціонує завдяки роботі двигунів. Часто потрібно установити причину їх надзвичайно сильного нагрівання, виходу з ладу тощо”. Дану мотивацію підсилює прийом “віднесення до особистості”, коли все пояснювання важливо для учня, це стосується його і є для нього актуальним.

Мотивацію підсилює і “віднесення до ситуації”, коли учні переживали ту або іншу подію, бачили або чули яке-небудь явище, що знаходиться в основі досліджуваного матеріалу. Цей прийом може бути реалізований шляхом пригадування учнем змісту екскурсії, де його здивували величезні розміри електричних машин або звук їхньої роботи. Це є гарною можливістю входження в тему спілкування.

Вступна мотивація методом демонстрації можлива при попереднім відвідуванні підприємства, де використовується розглянуте устаткування, а також шляхом демонстрації устаткування в лабораторії.

Поточна мотивація використовується для підтримки постійного інтересу до навчальної діяльності. Вона може здійснюватися різними методами відповідно до етапів діяльності:

· у процесі його пояснення – бесіда, лекція, розповідь;

· у ході виконання практичних завдань – рішення задач і завдань, виконання лабораторних робіт;

· у процесі контролю – поточний, підсумковий, заключний і ін.

Основними прийомами мотивації в процесі викладу нового матеріалу є: орієнтація змісту навчального матеріалу на його практичний зміст, орієнтація на конкретну професійну діяльність, демонстрація в мові практичного використання положень, що приводяться.

Внутрішня мотивація є досить ефективною, але найчастіше вона вимагає підкріплення зовнішньої, котра може бути реалізована шляхом вказівки умов дострокової здачі заліку з теми, обіцянки позитивних оцінок, або навпаки – перерахування труднощів під час сесії.

Виконуючи п. 2.4.1. курсової роботи, необхідно відповідно до характеристики навчальної групи ретельно проаналізувати всі можливі види мотивації і вибрати найбільш ефективні з них, визначити способи їхнього сполучення і здійснення. Свої міркування доцільно оформити в наступній послідовності:

1. Поняття і ціль мотивації.

2. Види, характеристика й умови вибору мотивації.

3. Сценарій реалізації мотиваційних технологій, використання якої доцільно при викладі даної теми.

Після представлення тексту мотивації навести обґрунтовані викладки щодо її доцільності відповідно основних характеристик навчальної групи.

Приклад розробки мотиваційних технологій за темою “Пристрій та принцип дії машини постійного струму” запропонований у таблиці Б 9 додатку Б; теми “Радіоелементи: індуктивності та комутуючі пристрої” у таблиці В 9 додатку В; теми “Центральні процесори обчислювальних машин” у таблиці Д 9 додатку Д.

Проектування технологій формування орієнтованої основи діяльності (ООД) (п. 2.4.2) включає вибір типу навчання, його структурних елементів, а також методів і прийомів їхньої реалізації.

Відомо три типи навчання (таблиця А 10 додатку А): неповна ООД (перший тип), повна ООД у конкретному вигляді (другий тип), повна ООД у загальному виді (третій тип).

Елементами ООД є: образ кінцевого продукту або представлення про кінцевий результат (у теоретичному навчанні – це відповіді до завдань і задач, опис результатів, схеми, графіки, а в практичному – деякі зразки, макети, моделі); об’єкт перетворення або матеріал для діяльності (у теоретичному навчанні – це умови задач, завдань, питання, сформульована проблема, а в практичному – заготівлі, матеріали, площадки для монтажу, пристрою, який варто відремонтувати тощо); засоби діяльності (інструменти, інструкції і креслення, карти, таблиці, алгоритми і формули розрахунку, обґрунтування, теорії, висновки); технологія діяльностіабо представлення про способи її здійснення (склад прийомів, послідовність їхнього виконання, представлена у формі карт, таблиць, навчальних елементів, методики вибору, порядку рішення, вказівок і інструкцій).

Неповна ООД характеризується тим, що викладач, представляючи навчальний матеріал, показує вихідні дані, зразок кінцевого продукту, але не пояснює виконавчу частину дії. Навчання здійснюється методом “проб і помилок”, досить повільно.

Повна ООД у конкретному виді характеризується наявністю всіх умов, необхідних для правильного здійснення діяльності, що подаються у виді готового алгоритму діяльності в приватній формі, стосовно деякої задачі.

Повна ООД у загальному виді буде тоді, коли викладачем не даються готові орієнтири, а пояснюються лише принципи їхнього формування. Цей тип навчання має повний склад, орієнтири представлені в загальному виді, характерному для цілого класу явищ. У кожному конкретному випадку ООД при III типі навчання складається суб’єктом (тим, кого навчають,) самостійно за допомогою загального методу, що йому дається. У цьому випадку діям властива чіткість, швидкість, безпомилковість, стійкість, ширина переносу.

Критерії вибору різних типів навчання представлені в таблиці А 11 додатку А.

Варто сказати, що вибір першого типу навчання, як правило, здійснюється в тому випадку, коли мається резерв навчального часу, матеріал або може бути засвоєний самостійно, або не має професійної значимості (тобто не передбачене відпрацьовування конкретних навичок).

Другий тип навчання досить розповсюджений у системі ПТО. У результаті його використання учні подібно “зайцеві на барабані” здатні виконувати приватні дії. Вибір цього типу навчання доцільний у тому випадку, коли в рамках деякої теми вивчається незалежна від тих або інших ситуацій діяльність, або конкретні марки устаткування.

Третій тип навчання використовується переважно у вищих навчальних закладах, коли видаються загальні алгоритми, характеристики, які учні самостійно переломлюються під змінюючі одна одну ситуації.

У курсовій роботі, виходячи з характеристики групи (середній бал з опорних дисциплін) і важливості навчальної теми для виконання професійної діяльності майбутнім фахівцем, необхідно визначити тип навчання, установити зміст його компонентів і вибрати методи викладу нового матеріалу (словесні методи і методи наочності).

Критерії вибору методів викладу матеріалу наведені в таблиці А 12 додатку А, а приклад їхнього використання з теми “Пристрій та принцип дії машини постійного струму” запропонований у таблиці Б 10 додатку Б; теми “Радіоелементи: індуктивності та комутуючі пристрої” у таблиці В 10 додатку В; теми “Центральні процесори обчислювальних машин” у таблиці Д 10 додатку Д.

При цьому методи наочності повинні доповнювати словесні методи. У свою чергу словесні методи можуть бути різним образом скомбіновані, наприклад, пояснення-оповідання, розповідь з елементами традиційної (евристичної) бесіди тощо.

Оформити п. 2.4.2. “Вибір технологій формування орієнтованої основи діяльності” рекомендується в послідовності:

1. Ціль даного етапу проектувальної діяльності інженера-педагога.

2. Існуючі типи навчання та структурні компоненти ООД і їхній зміст.

3. Визначення типу навчання, що забезпечує оптимальні результати стосовно заданих умов організації навчального процесу.

4. Вибір методів, засобів формування ООД (табл. 2.5.) і обґрунтування їхньої доцільності.

5. Перевірка.

Таблиця 2.5