Алгоритм розробки і перевірки складених контрольних питань

1. Визначити об’єкти контролю, тобто про що (або про кого) запитується інформація в питанні.

Якщо логіко-семантична структура навчального матеріалу складена докладно і відповідно до законів формальної логіки, то поняття, що об’єднані прямокутниками, будуть об’єктами контролю, тому що носять вузловий характер, що складає основу даної інформації.

Дані (обрані) об’єкти повинні відповідати цілям (рівневі засвоєння), типові і видові контролю, що здійснюється.

2. Використовуючи текст навчального матеріалу (конспект або підручник) і приблизний перелік ключових слів (див. рис. 2.2), підібрати ряд ключових слів, що мають для даного об'єкта суттєве значення.

3. Написати максимально можливу кількість відповідних операторів до кожного з об'єктів контролю.

При цьому необхідно враховувати наступне:

3.1. Для дослідницького питання як оператори використовують слова: “чому”, “як”, “від чого”, “яким чином”, тому що ці питання носять пошуковий характер і передбачають одержання у відповіді нового знання для учня, тобто здобувають значимість відкриття.

В інформаційних питаннях мова йде про передачу уже відомих знань, що запитуються з певною метою (наприклад: перевірки). При постановці інформаційних питань як операторів у більшості випадків виступають: питальне слово + навідна вимога.

3.2. Як показує практика і результати спеціальних наукових досліджень в області логіки, кожному з об’єктів можна поставити не менше 3-х питань, зміст яких зв’язаний: з визначенням даного об’єкта (або його поняттям); зі складом (структурою) об’єкта; з його мірою (або виміром його частин); із призначенням (або областю його використання).

Звідси можливим є використання при розробці контрольних питань наступних навідних вимог:

- до визначення поняття або самого об’єкта: “Сформуйте поняття...”, “Що називається...”, “Що означає...”, “Дайте визначення...”, “Як називається...”;

- до складу (структури) об’єкта: “Прокласифікуйте...”, “Перелічите основні елементи...”, “З яких частин складається...”, “Назвіть кожний зі структурних компонентів”;

- до міри об’єкта: “У яких одиницях...”, “За якими формулами розраховується…”, “Чому дорівнює…”, “Який математичний запис…”;

- до призначення й області використання об’єкта: “Поясніть призначення…“, “Поясніть область застосування…”, “Для якої мети призначений…”, “Дайте характеристику області використання…”...

4.Використовуючи знання мови, логіки і семантики, співвіднести між собою три стовпці (1,2,3) і сформулювати максимально можливу кількість контрольних питань. Окремо згрупувати синонімічні питання (це питання близькі, родинні за змістом, на які можна одержати ту саму відповідь).

Складені контрольні питання повинні бути перевірені на:

− змістовну валідність, тобто вони повинні враховувати специфіку навчального матеріалу; бути адекватні цілям навчання і джерелу інформації (конспектові або підручникові);

− функціональну валідність, тобто відповідність питання тій пізнавальній дії, що контролюється;

− коректність і однозначність розуміння формулювання кожним учнем. У такому випадку всі передумови повинні бути істиними;

− ясність, чіткість і простоту, тобто складене питання обмежується одним питанням, що вимагає засвоєння даної інформації на одному визначеному рівні.

6. Визначення критерію оцінки сформульованого контрольного питання. Критерій визначають по відповіді на питання.

Відповідно до досліджень М. Єрецького і Х. Пороцького кількісним критерієм оцінки може служити коефіцієнт засвоєння , що являє собою відношення правильно виконаних учнями істотних операцій до загальної кількості істотних операцій , який необхідно було виконати за контрольним завданням (питанню) на заданому рівні засвоєння :

При контролі засвоєння знань, умінь і навичок операцією називають кожну з нерозривних дій, що повинен виконати учень за завданням. Істотними називають операції, що відбивають засвоєння учнями ЗУН саме по тим елементам, яких навчаються, які у даний момент є об'єктами контролю.

При цьому необхідно враховувати наступне:

6.1. Найбільше просто визначити істотні операції, якщо питання вимагає відповіді у виді одного слова.

Якщо відповідь складається з декількох слів, що складають поняття тільки при їхній спільній примітці, – у цьому випадку вважають тільки одну істотну операцію.

У випадках, коли відповідь складається з декількох слів, що виражають різні сторони (властивості, частини) поняття, необхідно істотною операцією є кожне з них.

6.2. У питанні (завданні), яке припускає відповідь без такого очевидного перерахування, коли кожне слово (або кілька слів) несе рівноправне навантаження по значимості, викладачеві, необхідно при підрахунку суттєвих операцій враховувати кожне визначення, поняття, характеристику, якість, що входять у змістовну частину відповіді.

6.3. При відтворенні формул або рівнянь правильне написання кожного складового позначення, показ дії, розшифровку позначень і вказівки розмірностей варто вважати істотними операціями.

6.4. При перевірці засвоєння графіків істотними операціями вважають нанесення літерних позначень, що відкладаються на осях параметрів, їхню розшифровку і вказівку розмірностей, зображення кожної ділянки кривої.

У число істотних операцій включають і супутнє креслення графіка, необхідні пояснення: характеристику кожної ділянки кривої, граничних і граничних величин.

Якщо учень за графіком знаходить чисельне значення параметра по заданим йому умовам, виконані при цьому операції також входять до складу істотних.

П’ятий етап – перевірка відповідності розробленої системи вимогам контролю.

Представити п. 2.6. курсової роботи рекомендується в наступній послідовності:

1. Поняття контролю і його цілі.

2. Принципи здійснення контролю.

3. Етапи контрольної діяльності викладача.

4. Вибір способів контролю сформованих в учнів знань і умінь по темі (табл.2.7.)

5. Перевірка правильності спроектованої системи контролю (здійснюється відповідно до наведеного алгоритму).

Таблиця 2.7