Виготовлення пробного замісу

Ніздрюватобетонну суміш виготовляють вручну або за допомогою лабораторної мішалки. Матеріали дозують за масою. Воду – за об’ємом. Компоненти завантажують у мішалку або сферичну чашу у такій послідовності: вода + вапно (2-3 хв. змішування з метою інтенсифікації гашення вапна) + цемент + кремнеземистий компонент (1-2 хв. змішування) + водна суспензія алюмінієвої пудри або робочий склад піноутворювача (1-2 хв. змішування).

Водну суспензію алюмінієвої пудри готують шляхом змішування продовж 2-3 хв. алюмінієвої пудри, води та поверхнево-активної речовини (ПАР) в співвідношенні по масі 1 + (20-50) + (0,2-0,5).

Готову бетонну суміш заливають у попередньо змащені форми. Суміш при цьому повинна мати температуру не менш 30°С для газобетону та 40°С для пінобетону. Оптимальна температура для обох сумішей при формуванні лабораторних зразків - 40-55°С, що досягається за рахунок використання води, попередньо підігрітої до 60-65°С.

Відформовані зразки не можна струшувати, вібрувати. Їх треба також оберігати від швидкого висихання. Перед тепловологою обробкою з газобетонних зразків бажано зрізати “окраєць”.

Обробку виробів гарячою парою можна починати за 4-24 години після виготовлення зразків.

Загальна тривалість циклу тепловологої обробки наведена у табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Загальна тривалість циклу тепловологої обробки
(прогрівання – ізотермічне прогрівання – остигання)

Випробування зразків ніздрюватого бетону

Для ніздрюватих бетонів визначають міцність на стиск, вологість, середню густину, усадку при висиханні, морозостійкість, коефіцієнт паропроникності і сорбційної вологості.

Визначення середньої густини

Обладнання і матеріали. Терези технічні з гирками, штангенциркуль, зразки ніздрюватого бетону.

Хід роботи.Зразки вимірюють з точністю до 0,1см і зважують з точністю до 0,1 г. Середню густину зразка, кг/м³, у стані природної вологості обчислюють за формулою:

(4.9)

Середню густину ніздрюватого бетону, кг/м³, у сухому стані визначають за формулою

(4.10)

де W_m – вологість зразків, %; визначення наведене в розділі 4.3.3.

Середня густина ніздрюватого бетону у сухому стані може коливатися у межах ±50 кг/м³ відносно заданої. Коли ця різниця більша, то відповідно корегується витрата пороутворювача.

Визначення границі міцності при стиску

Обладнання і матеріали. Прес гідравлічний, лінійки металеві, зразки бетону.

Хід роботи. Зразки випробують не раніше 12 годин після теплової обробки, при природному твердненні – через 28 діб при зберіганні зразків у нормальних умовах.

Випробування зразків проводиться за методикою, наведеною у розд. 2.3.3.

Границю міцності при стиску визначають за формулою (2.8). Масштабний коефіцієнт a для зразків-кубів ребром 7,0; 10; і 15 см дорівнює відповідно 0,80; 0,90 і 1,00.

Коефіцієнт К_w залежить від вологості і приймається для вологості 0% - 0,8; 5% - 0,90; 10% - 1,00; 15% - 1,05; 20% - 1,10; 25% і більше – 1,15.

Проектні марки ніздрюватих бетонів (0,5)5; 1(10); 1,5(15); 2,5(25); 3,5(35); 5,0(50); 7,5(75); 10(100); 15(150); 20(200) МПа (кгс/см²).

Визначення вологості

Обладнання і матеріали. Терези технічні з гирками, шафа сушильна, зразки бетону.

Хід роботи. Зразки після випробування на стиск розколюють на грудки розміром не більш як 5 мм. Подрібнений матеріал ретельно перемішують і відбирають пробу масою приблизно 20г. Пробу розмішують у зваженій склянці, зважують, висушують до сталої маси.

Вологість ніздрюватого бетону (за масою) W_m обчислюють з точністю до 0,1% за формулою:

, (4.11)

де m – маса проби до висушування, кг; m₁ – маса висушеної проби, кг.