Виготовлення пробного замісу будівельного розчину

Розрахований або прийнятий склад розчину перевіряють та за необхідністю корегують. Для цього виготовляють пробні заміси, визначаючи витрати складових за формулою:

(6.5)

де М_і.пр.; М_і.р. - маса відповідно маси, кг/м³, складових пробного та розрахункового складів розчину; V_пр. - об’єм пробного замісу, л.

Відважують компоненти розчинної суміші. Пісок висипають на піддон, додають цемент і ретельно перемішують вручну кельмою протягом 5 хвилин, потім додають добавку води і остаточно перемішують суміш протягом 3-5 хвилин.

Задану рухливість розчинної суміші досягають змінюванням води, після чого визначають фактичну середню густину розчинної суміші ( , кг/м³).

Фактичний об’єм розчинної суміші визначають за формулою (6.7):

(6.6)

Корегування складу розчину необхідно в тому разі, коли фактичний об’єм розчинної суміші V^ф не дорівнює 1 м³. Фактичні затрати матеріалів, кг на 1м³ розчину визначають за формулами:

; ; ; (6.7)

6.3. Визначення рухливості і середньої густини розчинної суміші

Обладнання і матеріали.Стандартний конус для визначення рухливості, секундомір, металева штиківка, циліндрична посудина місткістю 1 л з насадкою, терези з гирками.

Хід роботи. Для визначення рухливості посудину 1 л наповнюють сумішшю приблизно на 1см нижче країв. Укладену розчинну суміш штикують 25 разів металевою штиківкою і струшують 5-6 разів легким простукуванням посудини об стіл. Вістря конуса доводять до поверхні розчинної суміші і закріплюють стрижень у такому стані затискним гвинтом , відмічаючи положення стрілки шкали. Потім повертають затискний гвинт, даючи можливість конусу вільно занурюватися протягом 10 секунд і після закінчення занурювання знімають другий показник на шкалі. Різниця між цим і початковим показниками шкали з точністю до 2мм характеризує рухливість розчинної суміші. Значення рухливості розчинної суміші (см) обчислюють як середнє арифметичне результатів двох випробувань.

Середню густину розчинної суміші визначають у циліндричній мірній посудині ємністю 1 л.

Мірну посудину без насадки зважують з точністю до 5 кг, на неї надівають насадку, заповнюють розчинною сумішшю з надлишком. Суміш ущільнюють так, як і в попередньому випробуванні. Знімають насадку, зрізують ножем надлишок суміші нарівні з краями посудини, знову зважують з тією ж точністю.

Окремі значення середньої густини обчислюють за формулою

, (6.8)

де m₁ – маса мірної посудини, кг ; m₂ – маса мірної посудини з матеріалом, кг ;

V – об’єм мірної посудини, м³.

Випробування повторюють з метою здобуття паралельного результату і визначення середнього арифметичного як остаточного значення середньої густини розчинної суміші.

6.4. Визначення марки розчину (за міцністю)

Марка розчину – це середня округлена в сторону зменшення величина границі міцності при стиску, кгс/см² (МПа),стандартних зразків-кубів з ребром 7,07 см, або половинок зразків-балочок 4 х 4 х 16 см у віці 28 діб.

Обладнання і матеріали. Форми металеві з піддоном або без піддону, шпатель для ущільнення, струшуючий столик, камера нормального твердіння, МВВ-100, стандартні пластинки для випробування на стиск, прес, масштабні лінійки.

Хід роботи. Всі зразки виготовляють в металевих формах серіями (з трьох зразків). Тип форми залежить від рухливості розчинної суміші: при рухливості менш як 4 см використовують форми з піддоном. Якщо рухливість більш як 4 см – форми без піддонів.

Зразки-балочки виготовляють у спеціальних трьох гніздових формах. При рухливості менш як 4 см зібрану і змащену форму з насадкою закріплюють на майданчику струшуючого столика, заповнюють всі три гнізда форми розчинною сумішшю приблизно на половину їх висоти, розрівнюють, ущільнюють у кожному гнізді форми десятьма легкими натискуваннями шпателя з ущільнюючою поверхнею 15х2 см і струшують 30 разів протягом 30 хвилин. Потім укладають другий шар розчину на всю висоту форми з надлишком, розрівнюють, також ущільнюють шпателем і струшують 30 разів. Знімають насадку, поверхню зразків розрівнюють і загладжують зволоженим ножем. З розчинної суміші з рухливістю більш як 4см зразки виготовляють у формах без дна. Зібрану і змащену форму з насадкою встановлюють на дві укладених поряд цегли, вкритих зволоженим газетним або іншим не проклеєним папером. Всі три гнізда форми заповнюють розчинною сумішшю з деяким надлишком, ущільнюють її штикуванням в кожному гнізді 25 разів сталевим стрижнем діаметром 10-12 мм і знімають насадку. Коли поверхня зразків стане матовою внаслідок підсосу частини води цеглою, надлишок розчинної суміші зрізують зволоженим ножем і загладжують поверхню зразків.

Зразки-куби розчинної суміші, рухливість якої менш як 4 см, виготовляють у формах з піддоном. Зібрану і змащену форму заповнюють розчинною сумішшю у два заходи рівними порціями. Пошарове ущільнення суміші в кожному відділенні форми проводять двадцятьма натисканнями шпателя з ущільнюючою поверхнею 6х1,2 см; шістьома натискуваннями паралельно одній зі сторін форми і шістьома – в перпендикулярному напрямі. Надлишок розчинної суміші зрізують зволоженим ножем, загладжують поверхню зразків. Виготовлення зразків-кубів з розчинної суміші, рухливість якої менше 4 см, в формах без піддонів аналогічно виготовленню балочок.

Свіжо виготовлені зразки, що містять гідравлічні в’яжучі речовини, витримують у камерах при температурі 20±3°С і відносній вологості не менш як 90%, а зразки з повітряними в’яжучими речовинами – в приміщеннях з такою ж температурою, але з відносною вологістю 65±10%.

Зразки, виготовлені з повільнотверднучих розчинних сумішей, можна звільняти з форм не після добового витримують, а пізніше.

Перед випробуванням зразки повітряного зберігання виймають очищають від піску і пилу. Зразки водневого зберігання виймають з води не раніше як за 10 хвилин до початку випробування, обтирають вологим ганчір’ям і вимірюють.

Границю міцності зразків-балочок на вигин визначають на приладі МВВ-100. Подальша методика випробувань та сама, що й при випробуванні гіпсу і цементу.

Зразки-куби випробують на міцність і обчислюють границю міцності за формулою (6.9):

(6.9)

де F - руйнівна сила, Н; S - середня площа робочого перерізу зразка, м².

Проектні марки розчину за міцністю такі: 0,4(4); 1(10); 2,5(25); 5(50); 7,5(75); 10(100); 15(150); 20(200); 30(300) МПа (кгс/см²).

АЗБЕСТОЦЕМЕНТНІ МАТЕРІАЛИ

Азбестоцемент – цементний композиційний матеріал утворюваний внаслідок твердіння раціонально дібраної маси азбесту, цементу і води.

Номенклатура азбестоцементних виробів налічує понад 40 назв. Одним з основних матеріалів є азбестоцементні листи. Властивості цих виробів визначають за ДСТУ Б В.2.7-52-96, ГОСТ 8747-88, ГОСТ 18124-95.

7.1. Визначення зовнішнього вигляду листів азбестоцементних

Обладнання і матеріали. Лінійки металеві, кутовий вимірювач, лупа, щупи, кутник, штангенциркуль, товщиномір, колекція зразків.

Хід роботи. При вивченні якостей азбестоцементних виробів необхідно ознайомитись зі зразками, вивчити відповідність даних зразків вимогам держстандартів. Описати вид, форму, колір, показники зовнішнього вигляду матеріалів, їх розміри, відхилення за розмірами, сферу застосування. Намалювати дані зразки матеріалів і зробити висновки.

При вивченні вказаних вище показників треба порівняти їх властивості з вимогами держстандарту наведеними у таблиці 7.1

Здобуті дані рекомендується представити у вигляді таблиць.

Таблиця 7.1

Граничні відхилення розмірів азбестоцементних листів плоских за ДСТУ Б В.2.7-52-95

Листи повинні мати прямокутну форму в плані. Відхилення не повинно бути більше 5 мм. Кромки листів – прямолінійні. Листи не повинні мати відколів, наскрізних тріщин.

7.2. Визначення середньої густини

Обладнання і матеріали. Сушильна шафа, терези технічні з гирками, терези для гідростатичного зважування, посудина з водою, термометр, ексикатор, зразки матеріалів розміром (50±5)*(50±5) мм.

Хід роботи. Зразки висушують при t=105-110^о С не менше 24 годин якщо товшина їх не більше 15 мм та не менше 48 годин з товщиною більше 15 мм. Охолоджують в ексикаторі, зважують. Після цього занурюють у воду не менше 30 хв. Знову зважують. Після цього зважують у воді на терезах для гідростатичного зважування. Середню густину зразків, кг/м³, обчислюють за формулою:

(7.1)

де m – маса сухого зразка, кг; m₁ – маса зразка, насиченого водою на повітрі, кг; m₂ - маса того ж зразка, зваженого у воді, кг, r_в – густина води, 1000 кг/м³.

Середню густину визначають як середнє арифметичне випробувань та заносять до таблиці 7.2.

Середня густина для пресованих азбестоцементних плит повинна бути не менш як 1800 кг/м, для непресованих – не менш як 1600кг/м³.

Таблиця 7.2

Результати визначення середньої густини

7.3. Визначення границі міцності при вигині

Обладнання і матеріали. Розпилювальний верстат, прес з пристосуванням для випробування на вигин зі швидкістю наростання навантаження не більше 50 Н/с, металічні лінійки, штангенциркуль.

Хід роботи. Із азбестоцементної плити випилюють два зразки у поперечному напрямі прямокутної форми довжиною 220мм і шириною 70мм. Перед випробуванням робиться розмітка, тобто наносять місця майбутніх опор (проліт 200мм) і випробують за схемою балки, що вільно лежить на двох опорах.

Навантажують одним зосередженим вантажем посередині прольоту із швидкістю 5кгс/с. Після руйнування замірюють товщину та ширину зразків.

Границю міцності при вигині, МПа (кгс/см²), визначають за формулою:

(7.2)

де F - руйнівна сила, Н ; L - відстань між опорами, м ;

b - ширина перерізу, м ; h - висота перерізу, м .

Границю міцності при вигині серії зразків приймають як середнє арифметичне значення результатів усіх випробувань.

Результати випробувань заносять до табл. 7.3.

Таблиця 7.3

Результати визначення границі міцності при вигині

№ п.п.	Розміри, м	Руйнівна сила, F, Н	Міцність при вигині, МПа
b	h	L	окремі значення, Rв	середнє значення в