УМОВИ ТА ПРИЧИНИ ПОРУШЕНЬ БЕЗ­ПЕКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ

Успішність управління безпекою працівників орга­нів внутрішніх справ значною мірою залежить від знання та урахування факторів, що можуть підвищувати вірогід­ність виникнення небезпечних ситуацій, настання трагіч­них випадків під час виконання службових обов'язків та головних причин, що сприяють їх скоєнню. Під трагічними випадками розуміються як загибель працівників, так і їх поранення, травми, нещасні випадки внаслідок порушення правил охорони праці, психотравми, заподіяння працівни­кам різного роду шкоди. Трагічні випадки завжди обумов­лені рядом факторів, які роблять їх якщо не неминучими, то вельми вірогідними, створюючи для цього відповідну обстановку.

Основними середних є:

- недостатня професійна підготовленість, недосвід­ченість;

- необережність;

- відсутність або неповнота необхідної інформації;

- інформаційні перешкоди та інформаційне пере­вантаження;

- обмеження часу на прийняття правильного рішен­ня, адекватної ситуації;

- великі фізичні навантаження, що призводять до перевтомлення, виснаження, втрати почуття обережності та здатності до самозахисту;

- агресивність оточення;

- страх отримати ушкодження;

- нестандартність ситуації;

- недостатня натренованість професіональної пове­дінки в екстремальних ситуаціях.

Недостатня професійна підготовленість, недо­свідченість за статистико:-? трагічних випадків є доміную­чими. Недосвідченість працівників призводить до підви­щення •'вірогідності помилок, до переживання невпевненос­ті у своїх діях та можливостях, викликає стан тривоги. Постійна нервова напруга у зв'язку з цим стає причиною швидкого перевтомлення і це, в свою чергу, призводить до нових помилок.

З недосвідченістю та професійною непідготовленіс­тю тісно пов'язана необережність. Дії працівника вважаю­ться необережними, якщо він під час виконання службових обов'язків, які вимагають концентрації уваги, зосереджено­сті, переключається на сторонні предмети та явища або на думки та переживання, які не пов'язані з роботою, якщо не узгоджує свої вчинки, поведінку з вимогами та особливос­тями ситуації, якщо з якихось причин не користується за­собами захисту.

До трагічних наслідків можуть привести також ін­формаційні перешкоди та інформаційне перевантаження, коли працівник не зміг правильно сприйняти потрібну ін­формацію і це призвело до помилки, втрати тощо або ін­формаційне недовантаження (потрібна інформація була відсутньою або була недостатньою для вибору правильної дії").

Недостатність інформації, ліміт часу для при­йняття рішення, утрудненість дій внаслідок несприятливих

<<>>
умов виконання службових завдань тощо можуть бути фак­торами ризику при прийнятті рішень та їх реалізації.

Настання нещасних випадків може спричинятись функціональним станом працівника. Під функціональним станом розуміють комплекс характеристик фізіологічних та психологічних процесів, що зумовлюють рівень активності органів і систем організму, особливості життєдіяльності, працездатності, поведінки людини. Тобто має значення стан як фізичного, так і психічного здоров'я людини. На останнє слід звертати особливу увагу: умови діяльності працівників органів внутрішніх справ сприяють актуаліза­ції у них такого психічного стану, як емоційна напруже­ність у різних її формах (гальмівна форма - у вигляді за­гальної загальмованості; імпульсивна - з помилковими, ха­отичними, неусвідомленими діями; дифузна, яка поєднує, чергує вищеназвані форми). Зрозуміло, що при цьому спо­стерігається зниження надійності, продуктивності праці або повна втрата працездатності.

Необхідно враховувати і те, що минулий досвід трагічних (нещасних) випадків у працівників, які трапились з ними особисто або з колегами під час виконання службо­вих обов'язків, пережитий вже одного разу нещасний випа­док, викликають такий залишковий психічний вплив, який значно підвищує схильність до небезпеки. При виконанні професійних завдань на якомусь певному етапі у людини може з'явитися страх, депресія, а разом з ними і невпевне­ність, що знову може призвести до помилок і, відповідно, до повторення нещасного випадку.

Статистика підтверджує, що серед осіб, які пережи­ли нещасний випадок, частіше бувають повторні травми.

Достатньо розповсюджене переконання окремих працівників, що трагічний випадок може бути з ким завго­дно, але тільки не з ним, також є одним із факторів, що під­вищує небезпеку.

Неправильна організація праці, діяльності персона­лу, неврахування з боку суб'єкта управління обставин, що можуть підвищувати небезпеку працівників органів внут­рішніх справ, є досить важливим фактором настання трагі­чних наслідків.

До факторів, які також здатні створювати несприя­тливі умови для виконання професійних обов'язків і сприя-

ти трагічним випадкам, поряд із агресивністю, небезпечніс­тю середовища, в якому ці обов'язки реалізуються, відно­сяться і фактори, що пов'язані із безпосередньою роботою працівників органів внутрішніх справ: змістом та формами роботи, розкладом, психологічним кліматом на робочому місці і т.п. Відомо, що деякі робочі місця самі по собі більш небезпечні, ніж інші, наприклад, пост міліції в тем­ному віддаленому місці. Це ж стосується різних підрозділів органів внутрішніх справ. Розклад роботи та стомлюваність також впливають на кількість трагічних випадків. Виявле­но, що їх кількість не зростає протягом п'яти або шости го­дин робочого дня, але потім зростає швидше, ніж зростає кількість відпрацьованих годин. Багато в чому на це впли­ває стомленість.

Нарешті, практика та дослідження показують, що психологічний клімат на робочому місці також може стати досить небезпечним фактором. Таким чином, існують зов­нішні та внутрішні рівні небезпеки у діяльності працівників органів внутрішніх справ. Перші пов'язані із особливостя­ми зовнішнього середовища, а другі - з характером, зміс­том, режимом діяльності і т.ін.

Вирішення проблеми забезпечення особистої без­пеки передбачає пошук та визначення головних причин, що призводять до трагічних випадків працівників. У теорії та практиці управління персоналом виділяються три головні причини трагічних випадків в організаціях: випадковість, небезпечні умови та небезпечні дії з боку працівників. Всі ці причини присутні і в практиці органів внутрішніх справ.

Випадковості сприяють трагічним випадкам, але вони більш або менш виходять за межі керованих факторів, тому зосередимось на небезпечних умовах та небезпечних діях.

Небезпечні умови - одна із головних причин трагіч­них випадків. Оскільки соціальна та економічна напруга у суспільстві не зменшується, а, навпаки, зростає, активність злочинних елементів залишається дуже високою, то збері­гається і фактор небезпечності у діяльності працівників ор­ганів внутрішніх справ. Разом з тим об'єктивна небезпека породжує суб'єктивну небезпеку. Дослідники виявили, що працівники, які працюють у стані стресу або відчувають, що їх робота їм чимось загрожує і є небезпечною, значно

<<>>
частіше зазнають трагічних випадків, чим ті, які не мають таких почуттів.

Важливою причиною трагічних випадків у діяльно­сті працівників органів внутрішніх справ є їх небезпечні дії. Вивчення питань безпеки показало, що неможливо усунути трагічні випадки, тільки зменшуючи небезпечні умови, адже працівники органів внутрішніх справ часто самі ста­ють причинами трагічних випадків. Це може бути недоста­тнє використання засобів захисту для забезпечення особис­тої безпеки, дії з небезпечною швидкістю, перебування у небезпечному положенні під час виконання професійних дій, неуважність, зловживання, переляк тощо. Ці та інші небезпечні дії здатні підірвати найкращі спроби мінімізува­ти небезпечні умови.

Щоденні фактори, які викликають стреси у будь-якому виді діяльності, органічно вплітаються у тканину професійних занять, тому їх легко випустити з уваги. Внас­лідок звикання до них вони часто непомітні і для працівни­ків, які несуть службу. Поінформованість про приховані стресори є досить важливою у кадровій роботі, бо стрес має властивість накопичення. Міліціонери, які перебувають під впливом небезпечного інциденту, такого, наприклад, як перестрілка зі злочинцем, можуть швидше справлятися з його наслідками, якщо їх накопичений стрес обмежений.

Очевидні фактори знаходяться у центрі уваги спеці­алістів, але дуже корисно мати на увазі також і невидимі, внутрішні фактори, що викликають стреси, пов'язані зі здійсненням правоохоронної діяльності. Їх ефекти можуть поступово накопичуватися і підривати працездатність пра­цівника органів внутрішніх справ.

Таким є, наприклад, носіння форми. Як відомо, форма є втіленням влади, вона може суттєво впливати на ставлення людей до працівника міліції. Можна виділити три види ставлення громадян до міліцейської форми: пова­га, неприязнь, байдужість.

Проте один фактор є цілком безперечним: міліцей­ська форма помітна.

Для громадян, які цінують недоторканність свого приватного життя, поява в ньому міліціонера у формі може бути досить неприємною.

Працівники правоохоронних органів, безумовно, потребують того, щоб їх можна було легко розпізнати у будь-якій ситуації і формений одяг тому слугує, але в ре­зультаті люди починають спостерігати за зовнішністю та поведінкою правоохоронця, який неначе знаходиться під мікроскопом, що може стати причиною втрати впевненості та врівноваженості.

'Велику проблему становить також носіння зброї, що є невід'ємною частиною правоохоронної діяльності, але її вигляд діє на окремих людей застрашливе, викликає

конфліктну реакцію.

Працівнику необхідно мати на увазі корінні питан­ня, з якими пов'язане носіння зброї: відповідальність, рі­шучість, крихкість людського життя, неминучість смерті при використанні вогнепальної зброї, вічна боротьба добра зі злом. Як і робота щодо розслідування справ зі смертель­ним наслідком, постійне носіння зброї викликає додаткове

нервове напруження.

Кожен працівник повинен заздалегідь вирішити ба­гато питань, пов'язаних з використанням табельної зброї, щоб у бойовій обстановці діяти бездоганно, захищаючи се­бе, своїх колег або громадян від злочинців.

Великий стрес, пов'язаний з носінням зброї при ви­конанні службових обов'язків, але ще більший викликаєть­ся її бойовим використанням, бо це вимагає уваги та висо­ких професійних навичок. Вважається, що додаткова енер­гія, яку людина витрачає при використанні зброї, може ста­ти причиною стресу, особливо у новачків. Працівник, кот­рий має при собі зброю, мусить проявляти підвищену пи­льність, перевіряючи постійно наявність зброї, щоб виклю­чити її крадіжку або втрату.

Специфіка служби вносить багато своєрідного в особисте життя працівника органів внутрішніх справ. На­приклад, він часто озирається перевіряючи, чи дотримуєть­ся порядок у межах радіусу його дій. Він ніколи не сидить у ресторані спиною до дверей. Він оглядає магазини, про­їжджаючи повз них, з метою можливого виявлення грабіж­ника. Знаходячись за кермом авто, він слідкує за номерами автомобілів, оглядає зупинки автобусів і т.д. Все це він ро­бить, не знаходячись при виконанні службових обов'язків. Він дозволяє собі дещо розслабитися тільки тоді, коли йде

<<>>
у своїх особистих справах, але має бути готовим завжди приступити до виконання своїх професійних обов'язків.

Постійна пильність та необхідність зразкової пове­дінки роз'їдаються рутинністю повсякденних обов'язків.

Небезпека є тонкою лінією між впевненістю пра­цівника, який має витримку, і становищем, в якому він по­чинає сприймати небезпеку більше ніж потрібно. Існує ро­зумний баланс між розслабленістю, достатньою для того, щоб не роздратовуватися у безпечній ситуації від стресу, та пильністю, достатньою для того, щоб не спричиняти без потреб ушкоджень та готовністю негайно вжити необхід­них заходів для припинення правопорушення.

Напіввійськова структура органів внутрішніх справ може стати особливою проблемою для деяких працівників. Підпорядкувати своє життя іншій людині, не відчуваючи при цьому образи, виявляється для окремих службовців дуже непростою справою. Такі випадки вимагають особли­вого підходу з боку керівництва.

Для віддання наказів потрібні люди особливого складу, і той, хто вміє раціонально командувати, заслуговує на повагу підлеглих. Треба навчитись цінувати уміння ке­рувати, властиве хорошим начальникам правоохоронних органів, їх вміння створювати здоровий моральний клімат в колективі.

Просування по службі може затягнутися на десяти­річчя. У цьому випадку таке становище розглядається як відповідь на безліч запитань, пов'язаних з невдалою кар'єрою: брак контролю над власною долею, розлад сі­мейного життя через позмінну роботу, потреба підвищення окладу. Відсутність просування по службі може нанести сильного морального удару і спричинити прихований стрес. Партнерські відносини між двома службовцями мо­жуть стати напруженими, якщо один з них просувається по службі, а інший не отримує підвищення. Це може призвес­ти до прихованої ненависті і професійної заздрості. Дуже важко працівнику бути терплячим у подібній ситуації, а ке­рівники мають враховувати такі ситуації в управлінні без­пекою персоналу.

Воєнізована організація підрозділів внутрішніх справ обумовлює залежність особового складу від старших офіцерів. Самооцінка професійних якостей часто залежить

від доброї волі вищих начальників. Деяка недооцінка пра­цівників характерна, можливо, для будь-якої роботи, але якщо чесна служба відповідним чином не оцінюється, то це тягне за собою небезпеку розчарування. Винагорода пра­цівника повинна визначатися якістю виконання ним служ­бових обов'язків. Необхідно домагатися, щоб рішення про просування по службі підлеглих залежали не тільки від прямих начальників, а враховувались думка колег, став­лення колективу.

Притаманна внутрішня доброта може іноді стати непосильним тягарем на службі. Вона викликає сильні стреси, тому що працівнику часто хочеться бути лібераль­ним, але інтереси законності та правопорядку примушують його карати правопорушника, що викликає внутрішній

стрес.

Працівник органів внутрішніх справ, який діє

в умовах поширеної у суспільстві брехні та нечесності, поступово втрачає здатність вірити людям, з якими він спілкується у вільний від служби час. Регулярна робота працівника з правопорушниками викликає сильний стрес. Вона залишає у нього враження, що в кінці робочого дня він увесь забруднений. Постійне спілкування з правопору­шниками може негативно позначатись і на спілкуванні працівника з іншими людьми, призводить до деформації поведінки, викликає озлоблення, може стати причиною го­строї стресової ситуації,

Спілкування з людьми низької моралі може виявити сильну деморалізуючу дію на молодих працівників, які схильні до ідеалізації служби. Багато хто хоче служити у правоохоронних органах для того, щоб допомагати іншим людям, але на них справляє шокуючий вплив обставина, що реальна робота у міліції значно відрізняється від ідеалу.

З набуттям досвіду у працівників можуть формува­тися цинізм і розчарування, які зростають з роками. Після десяти років служби працівник може відчути, що у нього з'явилася апатія до служби. На багатьох дільничних інспе­кторів деморалізуюче діє становище, що вони рік у рік об­слуговують ту саму дільницю. Наприклад, він постійно зу­стрічається з чоловіком, який б'є свою дружину, але вона не хоче висувати проти нього кримінальні звинувачення у порядку, передбаченому законом. Він може побачити на

<<>>
вулиці торговця наркотиками, якого він затримав декілька днів тому, але суд звільнив його від покарання через відсу­тність доказів. У такій ситуації важко зберігати спокій. То­му у працівника, який сприймає свою роботу серйозно і намагається дотримуватися своїх ідеалів, розчарування не­минуче виявляється у гніві, що може привести до трагічно­го випадку.

У системі управління безпекою праці в організаціях часто використовують розподіл всіх працівників, з якими можуть статися трагічні випадки, на чотири типові групи:

- працівники, які не дотримуються правил безпеки, тому що їх не знають. Це найчастіше новачки в організації. недосвідчені та недостатньо проінструктовані у процесі оволодіння новою посадою;

- працівники, які хоча і знають, як потрібно діяти. але не виконують правила безпечної діяльності, вони від­волікаються з різних причин, бувають перевантажені, нер­вують. Іноді через перевтому, особисті неприємності або хворобу, сильне збудження вони стають нездатними вико­нувати певну діяльність;

- працівники, які хоча і знають, як правильно пра­цювати і вміють це робити, але не надають значення до­триманню правил безпеки. Такі працівники не вважають свої ризиковані методи роботи (або дії) небезпечними і не усвідомлюють того, що вони можуть призвести до трагіч­них випадків;

- працівники, які за своїми особистими якостями схильні до трагічних випадків.

Повною мірою цей розподіл стосується особового складу органів внутрішніх справ. Саме ці категорії праців-нььів г.'овинн- бути об'єктом пильної уваги з боку безпосе­редніх керівників та працівників відділів по роботі з персо­налом.

Головним критерієм вищенаведеного розподілу працівників є їх ставлення до правил безпеки. Але крім цього, важливим є з метою організації профілактики трагі­чних випадків урахування також особистістних якостей, рис характеру працівників. Чи існують взагалі люди, які схильні до трагічних випадків? Якщо так, то якими рисами характеру вони вирізняються? Відповідь на це запитання є надзвичайно важливою як для процесу профвідбору, так і

подальшого професійного супроводження працівників (ма­ється на увазі конкретно-управлінський та психолого-педагогічні аспекти цієї діяльності).

Встановлено, що особа, яка є схильною до трагіч­них випадків на одній роботі, може бути зовсім не схиль­ною до них на іншій. Таким чином, схильність до трагічних випадків є «ситуаційною», тобто персональні риси, які сприяють їм, найвірогідніше, вирізняються залежно від си­туації. Ця закономірність вимагає від керівників всіх рівнів гнучкого, особистістно орієнтованого підходу до викорис­тання кадрів, їх розстановки залежно від особливостей професійної діяльності та реальних можливостей працівників.

Розгляд проблем управління безпекою працівників тісно пов'язаний із віктимологічними аспектами діяльності працівників органів внутрішніх справ. Враховуючи специ­фіку правоохоронної діяльності та її можливі негативні на­слідки, працівники органів внутрішніх справ і члени їх сі­мей повною мірою підпадають під категорію реальних або потенційних жертв несприятливих умов життєдіяльності і у зв'язку з цим вимагають вивчення та специфічних засо­бів допомоги. Сукупність факторів сприяє тому, що пра­цівник органів внутрішніх справ за тих чи інших умов мо­же стати жертвою. До зниження працездатності працівника із всіма можливими наслідками, до нервового зриву і навіть трагічного випадку можуть призвести проблеми у сімейно­му житті; у свою чергу, непорозуміння у сім'ї, конфлікти можуть бути пов'язані із характером, режимом діяльності працівника, рівнем матеріального та соціального забезпе­чення тощо. Відомо, що саме сімейно-побутові проблеми -одна із головних причин суїцидів серед працівників органів внутрішніх справ.

Одні ознаки та обставини, які дозволяють віднести працівника органів внутрішніх справ до числа жертв не­сприятливих умов життєдіяльності, мають постійний хара­ктер (інвалідність як наслідок трагічного випадку під час виконання службових обов'язків), інші проявляються з ча­сом (професійна деформація, алкоголізм тощо); одні дуже важко або навіть неможливо усунути, інші можна попере­дити або змінити.

Поряд із об'єктивними обставинами, суттєву роль відіграє суб'єктивний фактор. В однакових обставинах одні

<<>>
люди стають або усвідомлюють себе жертвами, інші - ні, що залежить від індивідуальних особливостей людини на індивідуальному та особистісному рівнях. На індивідуаль­ному рівні це пов'язано із генетичною схильністю та хара­ктерологічними властивостями. На особистісному - з ти­пом особистості, бо від нього залежать:

а) схильність стати жертвою певних обставин або здатність побороти їх;

б) самоусвідомлення людини - сприйняття або не-сприйняття себе жертвою;

Таким чином, чи є працівник органів внутрішніх справ жертвою несприятливих умов життєдіяльності або може нею стати залежить як від об'єктивних обставин (вік-тимогенних факторів), так і суб'єктивної схильності стати жертвою або сприймати себе такою (віктимність).

Поняття жертви завжди передбачає заподіяння пев­ної шкоди - соціальної, тілесної, психологічної, моральної, економічного характеру, з безпосередніми та віддаленими наслідками. Наслідками можуть бути тілесні ушкодження, психотравма, погіршення стану здоров'я, неможливість че­рез фізичний або психічний стан виконувати певні функції, у найбільш тяжкому варіанті - загибель людини.

Виконуючи обов'язки по охороні правопорядку та боротьбі зі злочинністю, захищаючи інших, працівники ор­ганів внутрішніх справ за певних обставин самі стають жертвами насильства'. Термін «насильство» в широкому ро­зумінні включає в себе як фізичний, так і психічний вплив однієї людини на іншу, що порушує право громадян на не­доторканність. Фізичне насильство виявляється у безпосе­редньому впливі на організм людини; психічне насильство - це вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз, щоб зломити волю потерпілого до опору. Працівники орга­нів внутрішніх справ в процесі їх професійної діяльності можуть зазнавати обох видів насильства. Фізичні травми мають різні причини, серед них: наїзди на працівників, ра­птовість нападів, опір, дорожньо - транспортні події, кіль­кісна перевага та перевага в озброєнні правопорушників та інші, які можна розглядати як складові екстремальних си­туацій або такі, що зумовлені небезпечними умовами дія­льності.

Фактором, який посилює небезпечність умов про­фесійної діяльності працівників органів внутрішніх справ, є сама належність до цієї структури, зовнішнім атрибутом такої належності виступає формений одяг, посвідчення то­що. Непоодинокі випадки, коли повідомлення людини у цивільному про те, що вона є працівником міліції з наступ­ною вимогою припинити правопорушення, стає причиною агресивності з боку оточуючих.

Ще однією групою причин, які також можуть при­звести до заподіяння працівникам органів внутрішніх справ тілесних ушкоджень різного ступеня та їх загибелі, є недо­статній рівень забезпечення табельною зброєю, засобами особистої безпеки, зв'язку, транспорту і т.ін. Ці причини тісно пов'язані із попередніми. Небезпечні дії працівників органів внутрішніх справ у ситуаціях професійного ризику можуть бути зумовлені або посилені саме вказаними обста­винами.

Незважаючи на те, що на законодавчому рівні пра­цівникам органів внутрішніх справ надані широкі права у використанні табельної зброї, останні з різних причин ці можливості не використовують. Зокрема, як зазначається у документах МВС України, в ряді УМВС областей та міст мають місце факти незабезпечення в повному обсязі-пра­цівників спецзасобами, табельною зброєю, не створюються умови для її зберігання, нерідко керівники служб та органів замість посилення контролю за використанням особовим складом табельної зброї стають на шлях обмеження кілько­сті працівників, яким вона видається на постійне носіння. Неможливо повністю усунути фактор небезпечності у про­фесійній діяльності працівників органів внутрішніх справ, професійний ризик завжди був і є її складовим елементом. У цих умовах особливого значення для збереження здо­ров'я та життя працівників органів внутрішніх справ має вивчення та аналіз сукупності причин, що зумовлюють не­безпечність правоохоронної діяльності та можливі її на­слідки для працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей, а також визначення можливостей суспільства, дер­жави, певних інститутів по їх мінімізації, компенсації та корекції. Одним із головних гарантів безпечності право­охоронної діяльності і одночасно потужним фактором сти­мулювання цієї діяльності виступає наявність ефективної

<<>>
системи правового та соціального захисту працівників ор­ганів внутрішніх справ та членів їх сімей.