Зміст та форма господарського договору

Однією з характерних рис господарського договору є його особливий зміст, спрямований на забезпечення господарських

потреб його сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення,

зміну або припинення господарських зобов'язань (ч. 1 ст. ISO ГК України). Умови господарського договору можуть належати

до різних типів (видів). За критерієм обов'язковості (необов'язковості) розрізняють обов'язкові (повинні включатися до

договору відповідно до вимог законодавства) та необов'язкові (включаються до договору за погодженням сторін). За ознакою

впливу на юридичну силу договору та відповідності умов певному виду договору виділяють істотні умови, звичайні умови та

випадкові умови.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу

однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч. З ст. 180 ГК України істотними (тобто такими, які сторони

зобов'язані погодити у будь-якому разі та включити у договір) є предмет, ціна та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість

продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до

обов'язкових для сторін нормативних документів (державних стандартів, норм і правил, технічних умов та інших, зазначених

у статті 15 ГК), а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів

кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому ГК України.

Строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі

цього договору (на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови

укладеного договору, якщо договором не передбачено інше). Крім строку дії договору (як загального строку), розрізняють

проміжні договірні строки (строки виконання окремих етапів робіт, поставки продукції тощо).

Форма господарського договору

Господарський договір укладається, як правило, в письмовій формі (ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 208 ЦК України).

Усна форма застосовується як виключення щодо договорів (двосторонніх і багатосторонніх правочинів), що повністю

виконуються під час їх укладання (ч. 1 ст. 206 ЦК України), за винятком правочинів, що підлягають державній реєстрації

та/або нотаріальному посвідченню, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх

недійсність.

Розрізняють кілька модифікацій письмової форми, що застосовуються при укладанні господарських договорів:

повна письмова форма господарського договору - єдиний документ, підписанний сторонами (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 2 ст.

207 ЦК), до якого додаються супроводжуючі процес його укладання документи; підписаний сторонами текст договору з усіма

додатками, протокол розбіжностей (якщо він мав місце), протокол узгодження розбіжностей (якщо розбіжності узгоджувалися

і між сторонами було досягнуто компромісу щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався та розгляд

суду);

скорочена письмова форма у вигляді комплекту листів, телеграм, факсограм та інших документів, якими сторони

обмінювалися в процесі встановлення договірного зв'язку (ч. 1 ст. 181 ГК, ч. 1 ст. 207 ЦК), якщо зміст цих документів свідчить

про наміри сторін встановити договірний зв'язок та істотні умови договору; застосування такої форми забороняється при

укладенні організаційно господарських договорів (ст. 186 ГК);

типова форма - сторони договору не можуть відступати від типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів

України чи іншим уповноваженим органом держави, але мають право конкретизувати його умови (абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК

України, ст. 630 ЦК України);

стандартний договір, що являє собою бланк, зміст і порядок заповнення якого визначені правилами, встановленими

актами законодавства чи та їх підставі суб'єктом господарських відносин; форма застосовується у договорах приєднання (абз.

5 ч. 4 ст. 179 ГК, ст. 634 ЦК), якщо умови договору є заздалегідь визначеними і не підлягають коригуванню (наприклад,

договори перевезення вантажу, придбання акцій новостворюваного або діючого акціонерного товариства шляхом підписки);

нотаріальна форма: застосовується у передбачених законом випадках (наприклад, у разі продажу в процесі

приватизації цілісних .майнових комплексів підприємств або їх структурних підрозділів.