Розповідь за власним малюнком, спостереженнями, досвідом

У Розділ І. Система роботи із зв’язного мовлення в 2-му класі, шляхи його

ефективного формування, нами розглядалися такі питання :

1.1 Зв’язне мовлення, суть його та шляхи оволодіння молодшими

школярами

1.2 Розвиток сприймання, уяви, мислення – основа словесної

творчості

1.3Формування узагальнених способів сприймання, відтворення й

побудови тексту

· Сутність процесу творення тексту

· Зміст роботи з розвитку монологічного мовлення

· Формування умінь розкривати тему, головну думку висловлювання та спосіб його викладу

У Розділ ІІ.Дослідно-експериментальне формування навичок текстотворення у молодших школярівтакі питання:

2.1. Вихідні основи дослідження

· Розвиток комунікативних і мовних умінь у їх взаємозвязку

· Взаємопов’язане навчання описів, роздумів, міркування

· Диференціація навчання

2.2. Результати дослідного навчання, методичні рекомендації

Зв’язне мовлення, суть його та шляхи оволодіння молодшими

Школярами

Розвиток мовлення у методиці розглядається як “основоположний, природний принцип, що пронизує і об’єднує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльності учнів” (програма) [44.15]

Терміном “зв’язне мовлення” ще називають розділ методичної науки, завдання якого навчити дітей розуміти, будувати висловлювання з дотриманням норм літературної мови [37.6]

Початковий курс рідної мови починається розділом “Текст”. На прикладах вчитель допомагає зрозуміти, як творити будь-яке зв’язне висловлювання. Ці уміння удосконалюються при вивченні інших розділів: “Речення”, “Слово”, “Звуки і букви”. Про розвиток мовлення вчитель мусить дбати протягом усього періоду навчання мови у початкових класах[47.141]

Отже, розвиток мовлення та шляхи його оволодіння молодшими школярами – фундамент для формування умінь сприймати, відтворювати і будувати зв’язні висловлювання різних типів і стилів.

Розвиток сприймання, уяви, мислення – основа словесної творчості.

Важливу функцію у процесі сприймання виконує мовлення, яке визначає сутність людського сприймання. Мовлення надає сприйманню людини довільного характеру, пов'язує сприймання з людською особистістю [15.43]

У людини сприймання тісно пов'язане з мисленням, розумінням сутності предмета . Мовленнєве оформ­лення думки сприяє більшій чіткості, ясності, послідовності самої думки. Оволодіння мовою - запасом слів і граматичною системою, яка дозволяє вибудувати ці слова в речення і тексти, створює передумови для удоско­налення думки, для розвитку мислення.

Мовлення служить основним засобом вивчення мислення ; рівень розвитку мовлення є найважливішим критерієм розумового розвитку.

Отже, мовлення невідривне від мислення, розвивається на основі мислення, є фундаментальною складовою словесної творчості .

Також, в словесній творчості важлива роль належить уяві – найважливішому пізнавальному процесу, який входить до складу будь-якого творчого акту як суттєва передумова засвоєння знань, що вимагають умінь уявляти конкретні ситуації, що не мали місця в попередньому досвіді дитини. Опанування мови і мовлення – запорука засвоєння дитиною різноманітного досвіду .

Отже, роль сприймання,уяви , мислення у формуванні дитячої словесної творчості очевидна, оскільки здібність відтворювати, створювати різноманітні художні образи, описувати їх словесно, поширює, розвиває творчий потенціал дитини, формує естетичне ставлення до довкілля, створює передумови для гармонійного розвитку особистості молодших школярів.

Формування узагальнених способів сприймання, відтворення й

Побудови тексту

· Сутність процесу творення тексту

Навчання рідної мови, як початковий етап вивчення її структури, неможливе без оволодіння структурою тексту і його елементами, а головне – його використання на практиці, тобто практична робота з ним на уроках та в життєвих ситуаціях. Робота з текстом допомагає систематично вести повторення і узагальнення вивченого, здійснювати внутріпредметні і міжпредметні зв’язки, реалізовувати принципи наступності і перспективності у навчанні. Крім того, систематичне використання текстового матеріалу поступово знайомить дітей з характерними особливостями зв’язних висловлювань, і, отже, готує до розуміння чужих і створення власних текстів.

Для оволодіння мовою у всіх особливостях і виявах необхідне штучне мовне середовище, яке створюється в школі і передусім, на заняттях української мови. Вирішальну роль у створенні такого середовища відіграє добре продумана система навчально-тренувальних вправ, у процесі яких формуються і вдосконалюються вміння і навички роботи з елементами тексту.

Л. Варзацька виділяє такі основні чотири групи вправ [ ]:

1) інформаційно-змістові;

2) структурно-композиційні;

3) лексико та граматико-стилістичні;

4) редагування.

Ці типи вправ допоможуть правильно сприймати, розуміти чужі і створювати власні висловлювання відповідно до мети, умов спілкування та норм літературної мови; розуміти елементи тексту і роботу над ними.

· Зміст роботи з розвитку монологічного мовлення

Створення монологупочинається із авторського задуму. Авторський задум народжується із певних мотивів спілкування. . З огляду на певну мету і ситуацію мовлення виявляються намір, про що ми скажемо, як, з якою метою. Орієнтація у завданнях і обставинах спілкування - це перший етап структури мовленнєвої діяльності.

Другий етап мовленнєвої діяльності - планування. Автор обмірковує попередній план розгортання задуму. Намічає основну тезу висловлювання, його серцевину, знаходить підхід до цього центру, потім обдумує висновки і кінцівку.

Передача думки мовними засобами та удосконалення свого мовлення - це наступні етапи структури мовленнєвої діяльності - третій і четвертий.

Процес творення тексту включає такі необхідні 4 етапи:

1) орієнтування в умовах спілкування;

2) планування ходу думки;

3) добір найбільш необхідних мовних засобів для їх вираження;

4) забезпечення зворотного зв’язку.

Всі ці етапи монологічного мовлення постійно змінюють один одного, перебувають у постійній взаємодії.

Розпочинаючи роботу над побудовою тексту, будь-який мовець повинен чітко уявляти, про що він хоче розповісти, для чого, як, яким способом буде викладати свої думки .

· Формування умінь розкривати тему, головну думку висловлювання та спосіб його викладу

Завдання усвідомити тему та її межі, підпорядкувати свій виклад основній думці вимагає оволодіння уміннями добирати матеріали для висловлювання, фіксувати його, користуватися ним у творчій праці[43.34]

У дітей ще недостатньо сформовані вміння порівнювати схожі явища, робити висновки, узагальнювати. Тому під час підготовки до твору їм важко підібрати з того, що вони бачать, найістотніше, те, що стосується теми, відкинути другорядне, що не відповідає задуму. Потрібно прищепити дітям навички самостійної роботи над книгою, картиною, навчити способам фіксації своїх спостережень, вражень, роздумів.

Збір матеріалу для висловлювання безпосередньо зв’язаний із систематизацією - це складне уміння, яке включає ряд мислительних операцій[45.16]

Потрібно навчити дітей:

1) аналізувати зібраний матеріал, добирати у ньому те, що необхідно для розкриття задуму;

2) групувати зібраний матеріал, пов’язуючи між собою факти, думки в окремі частини висловлювання (мікротеми);

3) визначити, у якій послідовності доцільно розміщувати ці логічно завершені частини;

4) продумувати смислові зв’язки між частинами тексту і сусідніми реченнями та знаходити словесне вираження цих зв’язків;

5) виділяти особливо значимі для висловлення думки слова (за допомогою граматичних та інтонаційних засобів).

Ці способи діяльності називаються структурно-композиційними.

Оскільки ефективним засобом розвитку комунікативних умінь є вправи, виконуючи які учні засвоюють необхідні елементарні комунікативні відомості про текст, збагачують свій словниковий запас, розвивають комунікативно-мовленнєві вміння загалом. Ми провели спостереження та аналіз продуктів діяльності учнів експериментальних класів .

Дослідженням встановлено, що більшість учнів ЕК вміють добирати синоніми (63,2 відсотків) та антоніми (71,6 відсотків) до поданих слів; розрізняють слова з прямим та переносним значенням (74,2 відсотків). Вміють вживати слова відповідно до їхнього значення (68,5 відсотків). Також учні вправно справляються із завданням щодо створення речень за даним початком або схемою (76,2 відсотків).

Але були і такі учні , які припускалися помилок в : доборі синонімів (7,3 відсотків) та антонімів (5,6 відсотків); виборі слів близьких за значенням (3,5 відсотків). Не вміли розрізняти слова у прямому і переносному значенні (3,7 відсотків), а також утворювати речення за даним початком або схемою (6,4 відсотків). Основним недоліком вважаємо те, що вони не мають навички створювати і записувати текст за опорними матеріалами ( опорні слова; початок або кінець тексту), кількість таких дітей досить значна (12,1 відсотків).

Відповідно до результатів спостереження учнів можна поділити на три групи: з високим, середнім і низьким ступенями формування умінь виконувати завдання творчого характеру.

Учні з високимступенем сформованих умінь вміють:

· безпомилково вимовляти всі звуки під час усного мовлення;

· правильно ставлять наголос і розуміють значення однакових за написанням, але різних за вимовою слів;

· висловлювати свою думку з приводу почутого;

· самостійно добирати синоніми або антоніми до поданих слів;

· розрізняють пряме або переносне значення;

· вміють правильно будувати речення за схемою, доповнювати речення порівняннями, утворювати нові речення за даною темою і без неї відповідно до синтаксичних конструкцій, працювати з деформованими реченнями.

Учні з середнім ступенем сформованості мовленнєвих умінь в основному володіють вищезазначеними вміннями та навичками. Але в окремих випадках припускаються помилок, які самостійно або за допомогою вчителя виправляють. Зокрема, у побудові власних висловлювань

( наприклад: речення не відповідає змісту висловлювання); є неточності у доборі синонімів.

Низький ступінь сформованості даних навичок властивий учням, що у роботі з різними видами мовленнєвої діяльності допускали грубі помилки , яких не могли самостійно виправити. Такі учні неправильно добирають синоніми, антоніми; не розрізняють пряме і переносне значення слів. Часто не розуміють того, що мають висвітлити відповідно до теми.

Відповідно до визначених результатів нами була проведена подальша робота на визначення рівня сформованості навички написання творчих робіт.

Учням було запропоновано завдання творчого характеру : написати твір на тему « Чарівна весна ».

На уроці зв’язного мовлення вчителем проводилась підготовча робота до написання твору: читання вірша про весну, добір ознак приходу весни, перегляд картин природи із зображенням весни , після цього вони описували те, що бачили, складали план з допомогою вчителя: 1. Прийшла чарівна весна. 2. Зміни в природі весною: а)природа; б) тварини і птахи; в) праця людей. 3. Моє ставлення до весни. Потім проводилась лексико-стилістична робота. Учні добирали прикметники до слів : весна (чудова, красива, чарівна, квітуча, барвиста), вбрання дерев ( розкішне, різнокольорове, барвисте, одягнене в зелені шати ) , погода (тепла, тиха, суха, приємна).

Проаналізувавши написані твори , можна сказати, що не всі учні справилися із завданням . На підставі результатів написання творів можна зробити висновок, що не всі учні однаковою мірою володіють писемним мовленням. Виправлення помилок під час тренувальних вправ сприятиме навичкам текстотворення.

Беручи за основу результати виконаних завдань, ми визначили відповідність умінь учнів виконувати творчі вправи і писати твори. Встановлено, що ступені умінь виконувати запропоновані вправи творчого характеру співвідносяться з рівнями письмового мовлення.

Уміння будувати висловлювання визначалось за такими критеріями:

· інформаційно-змістові вміння (уміння орієнтуватися в умовах спілкування, уміння визначати тему і основну думку висловлювання, уміння добирати заголовок);

· структурно-композиційні вміння (уміння добирати потрібні засоби для зв’язку речень і частин зв’язного тексту, уміння членувати текст на логічно завершені частини, уміння удосконалювати структуру тексту);

· лексико-та граматико-стилістичні вміння (уміння добирати мовні засоби з огляду на тему та умови спілкування, уміння вживати виучувані форми для вираження своїх думок і почуттів, уміння вдосконалювати своє мовлення).

Провівши аналіз продуктів діяльності школярів (творчі розповіді учнів, зв’язні висловлювання, діалоги, монологи ) ми виявили особливості індивідуальних творчих потенціалів кожного учня .

Вивчивши реальний педагогічний процес в природніх умовах за допомогою спостереження і бесід можна стверджувати, що творчий потенціал школярів експериментальних класів недостатньо розвинений . На нашу думку , педагоги не систематично використовують творчі вправи, не надають їм належної уваги, на жаль, дуже мало проводиться творчих ігор, мовленнєвих ситуацій, креативних інсценізацій.

Отже, провівши констатуючий експеримент, ми виявили, що більшість учнів відповідають середньому і низькому рівням сформованості текстотворчих умінь . Вчителі не надають актуальності даній проблемі і не бачать потреби у використанні вправ на розвиток зв’язного мовлення, окрім, стандартних завдань, визначених програмою.

На основі проведеного нами констатуючого експерименту пропонуємо окремі види роботи, спрямовані на формування комунікативно-мовленнєвих умінь, і проілюструємо їх ситуативними вправами.

Розповідь за власним малюнком, спостереженнями, досвідом.

Доцільно запропонувати учням спочатку намалювати те, що вони бачили, ідучи дорогою до школи, а потім, з опорою на свій малюнок, розказати про це однокласникам.