Організація робіт та їх фінансування

Державні гарантії

На осіб, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

З особами, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці укладають в письмовій формі строкові трудові договори, а до їх трудових книжок вносять відповідні записи.

Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати, та відповідно до положень угоди.

Зареєстрованим безробітним, які беруть участь у громадських або інших роботах тимчасового характеру, надаються перерви в роботі тривалістю не більше 8 годин на місяць (з урахуванням часу на проїзд) для відвідування територіальних органів Держслужби зайнятості з метою пошуку роботи, а у разі наявності пропозицій щодо підходящої роботи — для відвідування роботодавців. Ці перерви підлягають оплаті за рахунок коштів, передбачених для фінансування організації таких робіт.

Згідно з ч. 9 ст. 31 Закону № 5067 безробітним, які брали участь у виконанні громадських або інших робіт тимчасового характеру, після виконання таких робіт продовжується виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством. Це можна було б зрозуміти як відсутність виплати допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проте, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 44 Закону № 5067, за зареєстрованими безробітнимизберігаєтьсяправонавиплатудопомоги по безробіттюна період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180днів)у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах.

Період участі зареєстрованих безробітних у громадських роботах зараховується до страхового стажу в разі наступної їх реєстрації або перереєстрації (абз. 2 п. 13 Порядку № 175), тобто після закінчення громадських робіт у разі збереження права на продовження виплати допомоги по безробіттю (наприклад, якщо строк її виплати ще не закінчився) розмір допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу переглядатися не буде, оскільки триває один і той же страховий випадок. Те ж саме буде стосуватися й інших робіт тимчасового характеру, хоча у Порядку № 175 і немає на це прямої вказівки.

Організація робіт та їх фінансування

Невід’ємною частиною цього договору є кошторис витрат із фінансування організації громадських робіт (далі ― Кошторис) ― фінансовий план використання коштів на організацію громадських робіт з визначенням обсягу та напрямів їх використання.

Примірна форма договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 березня 2013 р. № 159 (далі — Договір).

Для укомплектування тимчасових робочих місць роботодавці подають територіальним органам Держслужби зайнятості інформацію про потребу в робочій силі, відповідно до якої територіальні органи Держслужби зайнятості здійснюють направлення осіб з числа визначених категорій.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону № 5067 та п. 10 Порядку № 175 фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел. Ці кошти спрямовуються на:

— оплату основної та додаткової заробітної плати осіб, визначеної відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР;

— сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), зокрема, у період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

— оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

— оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт та у зворотному напрямку осіб, які беруть участь у громадських роботах;

— оплату медичного та наркологічного огляду (у разі потреби);

— придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, їх ремонт та обслуговування.