Лікування та реабілітація хворих на дитячий церебральний параліч

- Повинно починатися якомога раніше, бути індивідуальним і комплексним.

- При рухових розладах: ЛФК, точковий масаж, фармакопрепарати, що знижують м’язовий тонус (баклофен, мідокалм і т.п.); заходи попередження контрактур і деформацій в кінцівках (парафін, ортопедичні операції тощо); локальні ін’єкції ботулінічного токсину (Диспорт).

- Заходи корекції порушення вищих мозкових функцій (гнозису, праксису, мови): заняття з логопедом, психологом, педагогом. Засоби, що покращують ліквороциркуляцію і нейрометаболізм: ноотропи, церебролізин, солклсерил та ін.

- Протиепілептичні препарати з урахуванням характеру нападів.

- Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації В.І. Козявкіна (Міжнародна клініка відновного лікування, м. Трускавець) – високоефективна технологія лікування пацієнтів хворих на ДЦП. В основі системи реабілітації лежить полімодальний підхід з використанням різнобічних методів впливу на пацієнта. Основним компонентом методики лікування ДЦП є біомеханічна корекція хребта та великих суглобів у поєднанні з комплексом лікувальних заходів: рефлексотерапією, лікувальною гімнастикою, системою масажу, ритмічною гімнастикою, механотерапією і апітерапією (використання продуктів бджільництва, в тому числі отрути бджіл, лікування укусами бджіл).

Для формування правильного стереотипу рухів у хворих використовується програма біодинамічної корекції рухів з використанням костюма «Спіраль». Шляхом стимуляції компенсаторних можливостей організму і активування пластичності мозку ця система створює в організмі хворого на дитячий церебральний параліч новий функціональний стан, що відкриває можливості для швидшого моторного та психічного розвитку дитини).

Рис. 3. Костюм «Спіраль»

Принципи реабілітації:

- адаптація хворих до життя в умовах важкого дефекту.

- етапність соціальної і медичної допомоги залежно від віку: спеціалізовані садочки, школа-інтернат, профтехучилище, технікум.

- амбулаторне, стаціонарне, санаторне лікування (неврологічний, ортопедичний стаціонари, протезні підприємства).

- участь спеціалістів різного профілю (лікар-реабілітолог, психолог, невролог, педіатр, логопед, ортопед та ін.).

- поєднання консервативного і оперативного лікування;

- раціональне протезування.

- ранній розвиток трудових навиків з урахуванням характеру дефекту.

- відповідна профорієнтація.

Тести

Література

1. Перинатальні ураження нервової системи (Резніченко Ю.Г., Резніченко Г.І., Борзенко Ю.В., Білаш В.І.). – К.: ЗАТ «Віпол». – 2010. – 239 с.

2. Петрухин А.С. Неврология детского возраста. – М.: Медицина. – 2004. – 783 с.

3. Бадалян Л.О. Детская неврология. – М.: Медпресс-информ. – 2001. –607 с.

4. Детская психоневрология /под. ред. проф. Л.А. Булаховой. – Київ: Здоров’я. – 2001. 496 с.

5. Гіпоксичні ушкодження головного мозку у новонароджених. – К.: Інтермед. 2003. – 600 с.

6. Клиническая неврология с основами медико-социальной экспертизы / под. ред. проф. А.Ю. Макарова. – СПб.: Золотой век. – 2002. – 600 с.

7. Нервові хвороби / під ред. проф. С.М. Віничука, проф. Є.Г. Дубенка. – К.: Здоров’я . – 2001. 696.