Утворення системи світового соціалізму

Найбільші міжнаціональні та міждержавні конфлікти на пострадянському

Просторі

Демократичні революції 1989—1991 рр. у країнах Центральної і Східної Європи

Збройні конфлікти на території колишньої Югославії

Охарактеризуйте процес встановлення прорадянських режимів у країнах Центральної та Східної Європи у др..пол.20 ст.

Країни Центральної та Східної Європи — Польща, Угорщина, Болга­рія, Румунія, Чехословаччина, Югославія.

1944—1945 рр. — прихід до влади урядів національних фронтів, які складалися з кількох партій та організацій, що боролися проти окупантів. Послідовне встановлення комуністичного режиму.

І етап

ІІ етап

Створення формальних коаліційних урядів, у яких вся влада належала комуністам.

Ліквідація поміщицького землеволодіння (крім Болгарії, де ця проблема вже була вирішена).

Націоналізація найважливіших підприємств та банків.

Утиски буржуазних партій, які перебували в опозиції, арешт їхніх лідерів.

Збереження в певних межах політичного плюралізму, багатопартійності, різноманітних форм власності.

Соціальні реформи; розширення можливостей для здобуття освіти та користування культурними цінностями.

Прагнення компартій зміцнити соціальну опору для майбут­ніх виборів.

ІІІ етап

Створення власне комуністичних урядів: восени 1947 р. — у Болгарії та Румунії; у лютому 1948 р. — у Чехословаччині; у березні 1948 р. — в Угорщині.

Реалізація сталінського плану будівництва соціалізму — індустріалізація та колективізація, яка мала примусовий, насильницький характер.

Культ вождів: Б. Берута в Польщі; К. Готвальда в Чехосло­ваччині, М. Ракоші в Угорщині та ін.

Утворення системи світового соціалізму

■ Намагання СРСР закріпити свій вплив на країни Східної Європи.

■ 1949 р. — створення Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) у складі СРСР, Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Чехословаччини для спільного розв’язання економічних проблем, реаліза­ції спільних проектів.

■ 1991 р. — припинення діяльпості РЕВ.

■ 1955 р. - заснування Організації Варшавського договору (ОВД) — воєнно-політичного союзу європейських соціалістичних держав, створеного на основі договору про дружбу, співробітництво і вза­ємну допомогу, підписаного у Варшаві Албанією (від 1962 р. не брала участі в роботі, а 1968 р. вийшла з ОВД), Болгарією, НДР (після об’єднання Німеччини 1990 р. вийшла з ОВД), Польщею, Румунією, СРСР, Угорщиною та Чехословаччиною;

1991 р. при­пинення дії Варшавського договору.

37. РОСІЯ НАПРИКІНЦІ XX - НА ПОЧАТКУ XXI СТ.

Перехід до ринкової економіки

12 червня 1990 р. — проголошення Росією суверенітету.

Жовтень 1991 р. — проголошення Б. Єльциним програми радикальних економічних перетворень шляхом «шокової терапії».

1992 р. — реформа Є. Гайдара, яка передбачала лібералізацію ціп, зо­внішньої торгівлі; приватизацію землі та промисловості; дозвіл приват­ного фермерства; створення стійкої конвертованої національної валюти; подолання інфляції шляхом скорочення державних видатків.

Наслідки реформи: початок структурної перебудови економіки і форму­вання ринку; соціальне розшарування; зростання соціальної напруже­ності, падіння виробництва і життєвого рівня громадян; кризовий стан бюджетної сфери, культури, науки, освіти; криміналізація бізнесу. Відставка уряду Є. Гайдара, призначення головою уряду В. Чорномирдіна, який намагався поєднати зміцнення ролі держави в економіці з роз­витком ринкових відносин.

1994 р. — початок приватизації.

■ 1998 р. — відставка уряду В. Чорномирдіна, призначення новим прем’єр- міністром С. Кирієнка.

Серпень 1998 р. - глибока фінансова криза, «обвал рубля». Повернення до влади «старої гвардії» під керівництвом Є. При мако­ва, який зумів поступово стабілізувати соціально-економічну ситуацію в країні.

■ 1999 р. — призначення прем’єр-міністром В. Путіна, який продовжив курс, на подальшу стабілізацію.

31 грудня 1999 р. — добровільна відставка Б. Єльцина.

Березень 2000 р. — перемога на президентських виборах В. Путіна, що перебував на посаді Президента вісім років: проведення адміністративної реформи, завдяки якій вдалося посилити централізацію влади, ліквіду­вати прояви сепаратизму; прийняття податкового кодексу, за яким було введено єдиний податок у розмірі 13 %, боротьба з всевладдям олігархів.

2008 р. — обрання Президентом Д. Медвєдєва, який продовжив курс свого попередника.

2012 р. повернення на посаду Президента В. Путіна (уперше прези­дент РФ обирався на шість років).

Зовнішня політика

■ Російська Федерація (РФ) — правонаступник СРСР на міжнародній арені.

■ Росія — постійний член Ради Безпеки 00Н.

■ Росія — велика ядерна держава, із якою має рахуватися Захід.

■ Долучення РФ до «клубу обраних» «великої вісімки».

■ Налагодження політичного та економічного співробітництва з країнами близького (у рамках СНД) та далекого зарубіжжя.

■ Росія — ініціатор посилення інтеграційних процесів у рамках СНД; вод­ночас послаблення зв’язків із країнами колишнього соцтабору.

■ Розширення економічного та стратегічного співробітництва з країнами Азії, особливо з Китаєм та Індією.