Розробка Б.Хмельницьким основних принципів державної ідеї ( перша половина 1649 р)

Українська державна ідея починає формуватися в період грудня 1648- травня1649 року. Важливе значення для самоусвідомлення гетьманом мети боротьби зростання його авторитету серед українців мали зустріч і бесіди з єрусалимським патріархом Паїсієм. Де відбулося посвячення Хмельницького на гетьманство, узаконюючи тим самим владу Богдана, як надану Богом. Він же надав релігійну легітимність повстанню. Патріарх титулував його князем Русі і порівнював з римським імператором Констянтином який проголосив держану релігію християнством. Патріарх титулував його князем Русі .. Провівши у лютому 1649 р. переговори з українським володарем булави, польські комісари зауважили зміну його поведінки й самооцінки. Українська державна ідея являла собою створення Української незалежної держави, як спадкоємниці Київської Русі і передбачала поновлення ідеї українського монархізму. Під впливом його титанічної волі відбувається докорінна зміна засадничих принципів політичного життя Війська Запорозького. Насамперед започатковується еволюція влади виборного і детермінованого «колективною волею» козацької спільноти гетьмана в освячену Богом владу володаря, волі якого тепер мала підлягати «колективна воля» Війська Запорозького. Б. Хмельницький домігся швидкого та неухильного виконання своїх розпоряджень полковниками і сотниками. Створена держава передбачалася буди аж до Вісли,захоплюючи межі колишнього Галицько – Волинського князівства. В основному охопити простір між Балтикою і Чорним морем. Не лише козаки, а й поспільство розглядали свою Батьківщину незалежною від Речі Посполитою.

27. Лоївська битва 31 липня 1649р. та її значенняХмельницький довідавшись про наступ польного гетьмана литовського Я.Радзивілла на північні кордони Козацької держави, аби не допустити проникнення литовців до себе в тил, гетьман вирядив назустріч Радзивіллу10-тисячний кінний корпус київського полковника М.Кричевського та віддав наказ чернігівському полковнику Степану Подобайлу негайно перекрити переправи через Дніпро. До 8 липня його кіннота подолала близько 300 км важких волинських і поліських шляхів, й вийшла до Чорнобиля, де до нього прилучилися Чорнобильський полк Михайла Панкевича, Овруцький — Івана Бруяки та полк Григорія Голоти. Внаслідок цього загальна чисельність зросла до майже 18 тис. вояків, але переважна частина новоприбулих була погано навчена та вкрай незадовільно озброєна. На відміну від Радзивілла, який мав у своєму розпорядженні близько півсотні гармат, Кричевський в разі необхідності міг використати лише декілька легких гармат, що перебували на озброєнні Чорнобильського замку.
За таких умов єдиним реальним шансом здобути перемогу над сильним супротивником (у польного литовського гетьмана під командою перебувало 10–11 тис. добре навчених жовнірів та ще близько 7 тис. обозних і військових слуг) було швидке маневрування та несподіваність удару. Власне, на застосуванні цих прийомів і вибудував свій план полковник Кричевський. Взявши із собою лише кінноту, Кричевський форсував р.Прип’ять і, розгромивши передові роз’їзди противника, стрімко наблизився до Річиці. З прибуттям до міста частини литовських військ, наказний гетьман відмовився від проведення бою з ними, вирішивши завдати удару головним силам Радзивілла, що стояли під Лоєвом. Адже саме від їхньої боєздатності залежали результати походу литовської армії в Україну. Стрімка атака козацької кінноти військ на польного гетьмана литовського розпочалася на світанку 30 липня 1649 р.Для того, аби збити ворога з пантелику, Кричевський вдався до проведення обхідного маршу й вийшов до литовського табору з південно-західної сторони, звідкіля не очікували його появи/ На різних ділянках фронту ініціатива переходила то до однієї, то до іншої сторони. Перевага добре навченої литовської кавалерії змусила Кричевського уже в ході бою вибудувати укріплений табір. На його штурм Радзивілл кинув майже всі наявні в нього сили, включаючи спішених гусарів, обозну обслугу та військових слуг. У бою, що тривав до пізнього вечора, козаки відбили три відчайдушні приступи. І якби полковник С.Подобайло не припустився серйозної помилки, надіславши в розпорядження Кричевського замість усіх наявних у його розпорядженні сил лише близько 3 тис. козаків, результати бою могли мати для литовців найтрагічніші наслідки. А так, зазнавши величезних втрат при штурмі козацького табору, Радзивілл віддав наказ про припинення атак і відхід в укріплення. Таким чином, кровопролитний бій не приніс переваги жодній зі сторін, а понесенні втрати були величезними. Становище українського війська ускладнювалося ще й тим, що в ході бою важких поранень у голову зазнав його командир — полковник Кричевський, котрий як простий воїн бився з ворогом під час його приступів. Кричевський раз по раз непритомнів від ран, і козацька рада, скликана вночі в таборі, прийняла загалом єдино вірне рішення — під прикриттям ночі відірватися від супротивника та відійти на Україну.
За наполяганням наказного гетьмана, котрий гостро картав себе за те, що не зумів завдати військам Радзивілла поразки, а сам поклав під Лоєвом так багато козацьких життів, Кричевського залишили на полі бою, де його і знайшли вранці 1 серпня литовські жовніри, що вступили в покинутий табір.