Поняття і основні види похідних інструментів. Фондові деривативи: поняття, види

Похідні фінансові інструменти (деривативи) дістали свою назву від англійського терміну „derivative"-„похідний", оскільки їх вартісті є похідною від вартості базових інструментів, покладених в основу угоди. Базовим інструментом у подібних контрактах фінансового характеру можуть бути як окремі види первинних фінансовихінструментів - грошові кошти в національній та іноземній валютах, цінні папери, фінансові показники у вигляді індексів, курсів, відсоткових ставок, так і самі деривативи. Слід зауважити, що предметом похідного контракту можуть виступати не лише фінансові інструменти, але й біржові товари, відповідно до цього розрізняють фінансові і товарні деривативи.

Характерними властивостями фінансових інструментів є:

1.Термін обігу – відтинок часу до кінцевого платежу або погашення фінансового інструменту.

2.Ліквідність – можливість швидкого перетворення на готівку без значних втрат.

3.Дохід за інструментами визначається очікуваними процентними, дивідендними виплатами, а також сумами, отриманими від погашення чи перепродажу фінансового активу іншим учасникам ринку.

4.Номінальна ставка доходу відображує в грошовому вираженні дохід, отриманий від інвестування коштів у фінансовий актив, абсолютну плату за використання коштів.

5.Ризикованість фінансового інструменту відображує невизначеність, пов’язану з величиною та терміном отримання доходу в майбутньому.

6.Конвертованість – це можливість обміну фінансового інструменту на інші фінансові активи.

7.Механізм оподаткування визначає в який спосіб та за якими ставками оподатковуються доходи від володіння та перепродажу фінансового інструменту.

8.Валюта платежу – це валюта, і який здійснюється виплата за фінансовим інструментом.

Основу класу похідних фінансових інструментів становлять ф'ючерсні, форвардні, опціонні угоди та свопи. Оскільки всі вони пов'язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду часу або у визначений момент у майбутньому, їх ще називають строковими контрактами. Строкові контракти визначаються своїми специфікаціями - юридичними документами, в яких обов'язково обумовлюється обсяг базового активу в одному контракті, термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання (поставка активу чи розрахунки грошовими коштами) та інші характеристики. У міжнародній практиці найпоширенішими видами деривативів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони і своп-контракти, а найпопулярнішими видами базових фінансових інструментів - валюта, грошові кошти у формі кредитів і депозитів, цінні папери, фондові індекси.

До похідних інструментів можуть відноситися й інші угоди фінансового характеру, інвестиційні характеристики яких залежать від базового активу .наприклад, інвестиційні сертифікати, що є цінними паперами, емітованими інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією (сума загальної емісії не повинна перевищувати 15 кратного розміру статутного фонду емітента), які засвідчують внесення вкладу їх власником в інвестиційний фонд і дають право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Метою інвестування в даному випадку є можливість зменшити свої ризики оскільки за інвестиційним сертифікатом стоїть значна кількість цінних паперів - інвестиційний портфель емітента, яким керують професійні менеджери.

Основні функції похідних фінансових інструментів:

-посвідчення прав, які випливають із володіння основним папером (сертифікат акцій, облігацій);

-надання додаткових пільг власникам основного папера (опціон, варант, ордер);

-забезпечення функціонування основного папера (купон);

-прогнозування динаміки курсів і страхування власників цінних паперів від їх падіння (ф'ючерс, опціон);

-можливість заміни основного папера його сурогатною формою (сертифікати акцій та облігацій, депозитарні розписки);

-забезпечення проникнення основного папера на іноземні фондові ринки (депозитарні розписки).

Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Українське законодавство передбачає існування таких видів деривативів:

·форвардний контракт,

·ф'ючерсний контракт,

·опціон,

·своп.

При цьому ф'ючерсний контракт та опціон існують як похідні цінні папери, а форвардний контракт та своп — не є цінними паперами.

За базовим активом[

Деривативи можуть поділятись за базовим активом, а саме:

·ціннопаперові деривативи,

·деривативи з матеріальними активами,

·деривативи з нематеріальними активами,

·грошові деривативи.

Базовим активом може бути виключно речі, визначені родовими ознаками.

Біржові та позабіржові

Окремі види деривативів можуть бути укладені виключно на біржі (організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами).

Біржовими деривативами є:

·Ф'ючерсний контракт,

·Опціон.

Позабіржовими деривативами є:

·Форвардний контракт,

·Своп.

За умовами деривативу

Відповідно до викладених у деривативі умов, вони поділяються на безумовні, коли постачальник (покупець) зобов'язаний в будь-якому випадку поставити (придбати) базовий актив або сплатити штрафні санкції та умовні, коли постачальник (покупець) може відмовитись від проведення операції без сплати штрафних санкцій.

Деривативи можуть бути з фіксованою ціною (визначеною на момент його підписання) або з ринковою ціною (коли ціна визначається на момент виконання зобов'язання). Ринкові деривативи переважно укладаються на організованому ринку, оператор якого забезпечує визначення ринкової ціни.