Особливості корекційно-педагогічної роботи з дітьми, хворим на ДЦП

Діти з нерізко виразними порушеннями опорно-рухового /, які можуть самостійно пересуватись і себе обслугову-мають збережений інтелект, можуть навчатись у загально-: школі Проте їхня успішність та соціальна адаптація 6а-чому залежатимуть від індивідуального підходу вчителя

Зупинимось на деяких особливостях роботи педагогів з такою дитиною. Зокрема:

• слід визначити оптимальне дозування виконання письмових
робіт з урахуванням порушень загальної та дрібної моторики
пальців рук;

• передбачати варіативність письмових робіт не лише само­
стійне письмо, а й роздаткові картки з друкованою основою;
не лише ручка, а магнітна дошка, комп'ютер;

• давати більше часу на виконання письмових завдань або за­
міняти частину з них на усні;

• при наявності порушень просторових відносин і несформова-
ності зорово-просторової координації слід використовувати
наступні прийоми:

- спеціально вказати (ручкою, олівцем) рядок і місце, де
потрібно починати писати, малювати;

- позначати відстань між рядками чи частинами завдання;

- при виконанні арифметичних дій у стовпчик можна роз­
фарбувати клітинки олівцем, наприклад, сотні — зеленим,
десятки — синім, одиниці — червоним;

- використовувати перфокарти;

• при читанні використовувати спеціальні закладки з прорізя­
ми для фіксування слова, словосполучення чи речення;

• оцінюючи дитину, не знижувати бали за повільну відповідь,
недостатню інтонаційну виразність, особливості письма.

Навчання і виховання дитини з вадами опорно-рухового апарату має бути поєднаним із оздоровленням і лікуванням, ло­гопедичними заняттями, заняттями з психологом, лікувальною фізкультурою, масажем.

Характеристика підручників для загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з інтелектуальною недостатністю.

Принципи навчання учнів з інтелектуальною недостатністю.

Залежно від ступеня інтелекту, фізичного здоров'я, можливостей і потреб діти-імбецили перебувають у закладах Міністерства праці та соціальної політики або Міністерства охорони здоров'я. У дитячих будинках (будинках-інтернатах) для дітей-імбецилів, здатних самостійно пересуватись, орга­нізовується не лише догляд за вихованцями, а й корекційно виховна робота.

Метоюкорекційно-виховної роботи з цією категорією дітей є працевлаштування і подальше пристосування їх до життя в умовах навколишнього соціального середовища. Досягнення ціьі мети забезпечується розв'язанням наступних завдань:

• розвиток всіх психічних функцій і пізнавальної діяльності
дітей у процесі навчання і корекції їхніх недоліків. Основна
увага спрямовується на розумовий розвиток учнів;

• виховання дігей, формування у них правильної поведінки
Основна увага спрямовується на моральне виховання;

трудове навчання та підготовка до доступних видів праці;

фізичне виховання; самообслуговування;

побутова орієнтація та соціальна адаптація як підсумок усієї

роботи.

_ь,, Ці завдання відповідають програмі корекційно-виховної ро­боти закладів.

-*• У дитячі будинки (будинки-інтернати) для фізично здоро­вих розумово відсталих осіб системи соціального захисту насе­лення (Міністерство праці та соціальної політики) приймаються ЯІІти-імбецили віком від 4-х до 18-ти років певної статі (хлопці й утримуються окремо). Корекційно-виховна робота про-< Щдиться у декілька етапів:

1-й етап (від 4-х до 8-ми років) — формування санітарно-■іенічних навичок; розвиток моторики; привчання до адекват-іп поведінки у їдальні та інших громадських місцях; розвиток рвлення, пізнавальної діяльності; підготовка до шкільного на-

ГІЯ.

2-й етап (від 8-ми до 16-ти років) - закріплення навичок самообслуговування і особистої гігієни; навчання господарсько-^Ярбутовій праці; навчання навичкам рахунку і елементарної лоти; розвиток мовлення.

3-й етап (від 16-ти до 18-ти років) — соціальна адаптація ви.

У роботі з цією категорією дітей слід враховувати, що вони ^'вміють переносити набуті знання у життя. Тому важливо і' лише сформувати у них певний обсяг знань, а виробити атність поведінки й вміння діяти у конкретних життєвих діях.

Найскладнішим є початковий етап, оскільки розумово від-1 діти з помірним ступенем дуже важко адаптуються до но-«ов життя. Тому передусім важливо налагодити контакт з <и, виховати у них вміння слухати старших, дотримуватись дня і правил поведінки. Поступово дітей включають у гивну діяльність, в тому числі й ігрову. Методи навчання [категорії дітей на першому етапі наближені до методів до-їої і ясельної педагогіки; на другому і третьому до ме-роботи допоміжної школи. Разом з тим, це не механічне чення методів, а адаптація їх до можливостей і потреб і-імбецилів.